Білорусь починає дивувати: що відбувається з режимом Лукашенка Ігор ТишкевичОсновні тези
- Білорусь перебуває у стані політичної кризи з початку 2020 року.
- Відбулися цікаві кадрові зміни та обмін політичними ув’язненими у Білорусі, що може свідчити про готовність до діалогу з західними країнами.
- Очікуються подальші гучні кейси та процеси в політичному полі, що можуть призвести до змін у системі влади та політичній риториці країни.
Для початку передісторія. Або війна і вибори.
Країна перебуває у кризі
Білорусь перебуває у стані політичної кризи починаючи з 2020 року. Алєксандр Лукашенко не втратив владу, але його позиції далекі від ідеальних. Вперше за останні два десятиліття його електоральна база не перевищує 30 – 35%.
Специфіка білоруського політичного поля полягає у сегментації суспільства. Причому розподіл відбувається на ціннісному рівні (а не рівні політичних симпатій). Існують різні групи, які перебувають у своїх інформаційних бульбашках. Як влада не може достукатися до більшості груп, так і опозиційні сили. На цьому тлі база утримання – репресії, витіснення з країни та демонізація політичних опонентів.
Країна фактично жила 4 роки (процеси почалися влітку 2020 року) у режимі “затискання гайок”. Така ситуація дозволяє “на жилах” витримати певний час, але не знімає причин білоруської політичної кризи, яка проявилася задовго до 2020 року.
Мовиться про зміни бізнесу, трансформацію суспільства та деградацію системи влади. Відповідно, протриматися на силовому апараті можна, а перемогти та забезпечити передбачуване майбутнє для Лукашенка – ні. Ба більше, при певній умові загрозою йому стає власне оточення, а також Росія, вплив якої суттєво зріс.
Варто також мати на увазі вкрай невелику кількість позитивних сценаріїв для Лукашенка після завершення (або припинення) російсько-української війни. Однією з умов утримання влади є посилення впливу третіх сил. Насамперед Китаю. А похідною від цього – необхідність виходу зі спіралі ескалації із сусідами.
Як змінюється риторика Білорусі
Червень 2024 року приніс цікаві новини. Поступово змінюється риторика офіційного Мінська (розвороту немає, але акценти суттєво пом’якшуються). Також відбуваються цікаві кадрові перестановки. Уперше за останні 4 роки на ключові позиції заступають не силовики, а менеджери. Раніше я припускав, що на білоруському напрямку, починаючи з середини липня, з’являтимуться новини, які вибиваються зі звичної канви. І вони таки з’явилися.
По-перше, відбувся обмін, внаслідок якого додому повернулися українці, засуджені в Білорусі та утримувані у білоруських в’язницях. Мовиться тут не про те, хто повернувся і на яких умовах – Лукашенко вперше за останні кілька років відпустив знакових для себе в’язнів. Він продемонстрував готовність до торгів, зокрема й з Україною.
По-друге, 3 липня у Білорусі заявили, що з в’язниць можуть звільнити кілька досить відомих політичних ув’язнених. Насамперед тих, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям.
- З одного боку, це підстраховка Лукашенка (смерть людей в ув’язненні надто сильно б’є по можливості розпочати торг у майбутньому);
- з іншого боку, це демонстрація готовності до діалогу (і торгу) із західними країнами.
Протягом найближчих місяців очікується ще кілька таких гучних кейсів. При цьому, зауважу, агресивна риторика щодо сусідів збережеться, вона просто стане трохи менше “трешовою”.
Ближче до зими 2025 року можливі дивовижні процеси в політичному полі. Для утримання влади у новій системі потрібна “нібито опозиція” і потрібна демонстрація готовності до змін. Є приклад як це працює – Венесуела.
Чому саме зараз?
По-перше, повторю, є запит можливих переговорів щодо України. Якщо поведінка білоруського режиму не змінюється, то він або руйнується сам, або руками Росії (з посиленням її впливу).
По-друге, питання в електоральній кампанії 2025 року. Вона має завершити перший етап трансформації політичної системи за спрощеним іранським зразком. Він, серед іншого, припускає опцію “елементів демократії” на низовому рівні. Для утримання влади оточенню Лукашенка необхідна підтримка Китаю, а також вихід із конфліктів із сусідами. Тобто початок діалогу чи торгу, називайте як хочете. Головне, щоб за результатами 2025 року була хоч частково перевернута сторінка кризи відносин з 2020-го. Для цього Лукашенко готовий вивертатися як завгодно. Тому, цитуючи його ж: “Далі буде дуже цікаво”.
Щодо майбутнього самого Лукашенка, я повторю свій прогноз від 8 серпня 2020 року – це його останній повний електоральний термін. Тобто обратися у 2025 він може без проблем, а ось досидіти до кінця буде дуже складно або майже неможливо. Для цього Лукашенко має перестати бути самим собою.
Источник: www.24tv.ua
