Оксана Харківська Дарина ТруноваОсновні тези
- У 2026 році Михайло Федоров став на чолі Міністерства оборони, маючи намір здійснити реформи в ТЦК та внести зміни до мобілізації.
- Інтерв’ю воїна ЗСУ Данила Яковлева висвітлює наміри стосовно вдосконалення системи мобілізації, вирішення проблеми самовільного покидання військових частин (СЗЧ) та можливості збільшення грошового забезпечення військовослужбовців.
- 1 Як Федоров реформує Міноборони?
- 2 Що слід змінити в ТЦК?
- 3 Як вирішити питання СЗЧ?
- 4 Чи збільшуватимуть винагороди військовим?
- 5 Щодо розформування Інтернаціонального легіону
- 6 Для чого було ухвалено рішення щодо контрактів 60+?
- 1 Як Федоров реформує Міноборони?
- 2 Що слід змінити в ТЦК?
- 3 Як вирішити питання СЗЧ?
- 4 Чи збільшуватимуть винагороди військовим?
- 5 Щодо розформування Інтернаціонального легіону
- 6 Для чого було ухвалено рішення щодо контрактів 60+?
У січні 2026 року Михайло Федоров став керівником Міністерства оборони. Серед нововведень, які планує впровадити Федоров, є трансформація ТЦК, корективи в мобілізації та усунення проблеми СЗЧ. Він уже поділився подробицями на закритій зустрічі з військовими.
Військовий ЗСУ Данило Яковлев в інтерв’ю 24 Каналу розповів, яким чином необхідно модернізувати ТЦК, що посприяє скороченню випадків СЗЧ і що станеться із виплатами військовим. Детальніше – читайте далі в матеріалі.
Як Федоров реформує Міноборони?
Чи можливо вже підвести стислі висновки перших досягнень у роботі міністра оборони Михайла Федорова? Що змінилося першочергово?
Я з братом (Кирило Яковлев, – 24 Канал) і деякими нашими товаришами по службі зустрічалися з міністром оборони Федоровим, вели розмову наодинці. Я не можу повністю розголошувати, про що йшла мова, тому що це буде невірно і недоречно, але можу запевнити військових, яких турбує армія і її зміни.
Я знаю, що у людей було занепокоєння тим, що Федоров не обізнаний у війні, що він не військовий і все в такому дусі. Але після бесіди з ним стає зрозуміло, що він дуже добре орієнтується в поточній ситуації. Він в курсі багатьох аспектів, його команда також. Він, наскільки я розумію, залучив багато людей із Дії, які продемонстрували там вражаючі результати й високу якість реформ. Гадаю, що Міністерство оборони чекає те саме.
Ми бачимо останні призначення. Це особи, які мають безпосереднє відношення до армії: або вони якимось чином залучені до модернізації армії, або якимось чином сприяють допомозі армії. Той самий Тарас Чмут, очільник фонду “Повернись живим” – у нього дуже високий рівень суспільної довіри, і він керує одним із найбільш результативних фондів, які постачають озброєння ЗСУ. Тому очікується, що дуже скоро все стане цікавішим.
Справа в тому, що Міністерство оборони швидко не оновиш. Я усвідомлюю, що лише місяць-два будуть проводити внутрішню перевірку, визначати – хто, що, де виконує, які є структури та управління, і вже після цього прийматимуть конкретні рішення. Зараз ми бачимо, що поки що все йде дуже добре.
Повне інтерв’ю Данила Яковлева: дивіться відео
Варто відзначити той факт, що Михайло Федоров дуже відкритий і готовий до спілкування. Якщо у вас є прагнення, будь-які ідеї, ініціативи, або ви хочете щось висловити, то це можливо зробити. Він дуже толерантний до всього – як до критики, так і до пропозицій в першу чергу.
Можливо зробити висновок, що Федоров прислухається до того, що говорять військові, і бере це до уваги, чи не так?
Так. Він нам повідомив, що планується зробити, що вже було зроблено. Його команда, з якою ми згодом зустрілися, зробила аналогічно. Мені дуже імпонує той факт, що вся команда дуже молода. Вона побудована на проєктному управлінні. У команди тайм-менеджмент – все точно, до секунд.
Наприклад, нам повідомили бути там о п’ятій годині – о п’ятій годині все розпочинається. Якщо щось не вдається, то нас застерігають. Якщо щось у нас не виходить, то ми їм повідомляємо. Вони з розумінням ставляться. Відсутня погана комунікація або щось подібне.
На мою думку, зараз найкращий час і нагода для кожного військового, який бажає донести свою думку, пропозицію, побажання до Міністерства оборони. Не варто соромитися, навіть якщо ви вважаєте, що ваша ідея або пропозиція буде невдалою. Спробуйте її висловити, можливо, вона буде революційною, і це спричинить значні зміни.
До речі, серед змін в мобілізації Михайло Федоров також запропонував право на відтермінування від призову після закінчення служби для військовослужбовців за “Контрактом 18 – 24”. Депутати вже ухвалили ці зміни, однак міністр зазначив, що існує ще низка норм, які необхідно затвердити.
Що треба змінити в ТЦК?
Федоров заявляв, що необхідно реформувати ТЦК, змінювати підхід до призову. Але ми усвідомлюємо, що за це питання відповідають Сухопутні війська. На твою думку, модернізацією ТЦК має займатися виключно Міноборони чи разом із Сухопутними військами?
Нам сказали (під час особистої зустрічі з Федоровим, – 24 Канал), що планують робити, але я не розкрию вам. Я скажу багатьом людям, якщо те, що нам оголосили, реалізують, то це вже суттєво покращить ситуацію, яка є зараз. Ми порушували це питання, і нам на нього дали чітку відповідь. Я вірю і сподіваюся, що вдасться реалізувати проєкт реформи, яку вони запропонували.
Це багатьом людям не припаде до душі – людям, які не бажають змін, людям, які хочуть продовжувати цю безкінечну корупцію і так далі. Але те, що нам озвучили, гадаю, і багатьом людям сподобається.
Очевидно, що всі функції, які нехарактерні армії, повинно перейняти Міністерство оборони. І все. Армія повинна воювати. Там не повинні бігати, затримувати людей і заштовхувати в бусик, або ще щось робити. Для цього є інші правоохоронні органи, тому давайте все ж таки ставитися більш об’єктивно і конструктивно до всього цього.
Тому що у нас складається така ситуація, що рейтинг армії та довіри до військових дуже сильно падає через ці відео, де хтось когось штовхає, кидає, б’є або ще щось. Для цього є правоохоронні органи, поліція – нехай займаються. ТЦК повинні бути повністю реформовані, і, наскільки я розумію, це зараз є пріоритетом для Міністерства оборони, який їм визначив навіть президент.
Я так розумію, що всім, хто ухиляється від служби, варто приготуватися. Якимось чином вирішити або купити собі інвалідність вже точно не вийде. Принаймні над цим працюватимуть.
Сподіваюся, так. По-перше, я вважаю, що у всіх ТЦК повинна бути проведена ревізія. Усі керівники ТЦК повинні пройти перевірку на детекторі брехні та надати чіткі декларації про прибутки, майно – свої та своїх сімей. Це буде правильно.
Цих осіб не так багато, але це потрібно зробити. Без цього не буде відновлено довіру до ТЦК, до армії і до всіх людей. Ми ж реалісти, ми бачимо ситуацію, яка складається зараз. Усі знають про корупцію в ТЦК, всі розуміють, ціни ми бачимо в інтернеті.
Очевидно, що ГПУ, СБУ, НАБУ або також інші структури ДБР виявляють корупціонерів ТЦК. Це ми всі також спостерігаємо – ці неймовірні суми коштів, але це – системна проблема. Щоб її не повторювати – треба зробити перевірку всіх керівників ТЦК через поліграф, через антикорупційні органи. Це дасть свої результати у майбутньому для тих, хто захоче теж цим займатися.
Я вважаю, що якщо ми спрямуємо на потреби армії все майно, всі кошти, які отримані незаконним шляхом, це також покращить ситуацію та рівень довіри до армії і насамперед до Міністерства оборони. Я бачу такий вихід із ситуації.
Як розв’язати проблему СЗЧ?
Федоров також говорив про те, що необхідно вирішувати проблему СЗЧ. За його словами, 2 мільйони українців зараз перебувають у розшуку, ще 200 тисяч самовільно залишили військові частини. Яким чином із цим будуть боротися, які цілі ставляться?
Ми про це також розмовляли. Відповідь нас цілком задовольнила. Ми були раді тому, що вони планують зробити стосовно СЗЧ. Я повністю поділяю той факт, що ми повинні звернути увагу на людей, які перейшли в СЗЧ. Ми не повинні виходити з того, що ми вас ще більше покараємо, якщо ви перейдете в СЗЧ. Це хибна позиція, і вона дуже негативна. Ми так нікого не повернемо.
Зрозуміло, що існує значна частина людей в СЗЧ, які пішли, тому що їм так захотілося. Але є, об’єктивно, досить велика частина людей в СЗЧ, які пішли, тому що у них не було іншого варіанту. У мене досить багато друзів, які перейшли в СЗЧ, тому що у них не було вибору. І все. Я їх не засуджую за це. Частина з них вже повернулася до лав, на щастя.
Те, що мають намір зробити, – дуже слушно. Насамперед ми повинні орієнтуватися на гуманістичний підхід у цьому напрямку. Ми повинні надати варіант для кожного, хто перебуває в СЗЧ, як він може повернутися до служби. Не лише у штурмові підрозділи. У нас багато інших вільних посад, куди їх можливо повернути.
Зрозуміло, що коли людині, яка злякалася та пішла в СЗЧ, ми скажемо, мовляв, повертайся і знову підеш на штурм або у штурмову бригаду, то бажання повернутися буде значно меншим. У нас військо не укомплектоване багатьма іншими посадами. Бракує водіїв, людей, які копають траншеї, інженерів, кухарів. Цих осіб можливо набрати із СЗЧ. Просто ми повинні звернутися до них обличчям.
Сподіваюся, те, що планують зробити щодо СЗЧ, – зроблять. Але питання ж у тому, що СЗЧ слід змінювати в комплексі з системою підготовки та навчання, а також цілком змінити систему перерозподілу людей у війську. Ми повинні перерозподіляти людей у військо за принципом, де вони будуть найбільш потрібні, а не куди хтось бажає.
Зверніть увагу! Депутат Федір Веніславський розповів, що найбільше випадків самовільного залишення частини серед новобранців. Серед причин СЗЧ депутат назвав сімейні проблеми та взаємовідносини, коли військові бачать якусь соціальну несправедливість чи упередженість у діях керівництва.
Я вважаю, що треба наповнювати насамперед ті бригади, які демонструють результативність, але поступово збільшувати межі їх відповідальності на фронті, а не створювати багато підрозділів і наповнювати їх СЗЧ. Бо в результаті ми отримуємо багато підрозділів, які по суті нічого не вміють, з малою укомплектацією людей.
Наприклад, у нас є Третій армійський корпус, їм потрібні люди. Заплатімо їм за кожного повернутого із СЗЧ певну суму, або надамо щось додатково, і вони зберуть цих осіб. І ці люди будуть раді, що служать в одному з найбільш дієвих корпусів України. Аналогічно зробити з ДШВ, з “Хартією”. Гадаю, результати будуть дуже швидкі.
Чи підійматимуть зарплати військовим?
Серед наших військовослужбовців неодноразово порушували питання щодо збільшення заробітних плат, але, на жаль, на цей рік поки що не відшукали в бюджеті кошти на це. Що ти думаєш з цього приводу?
Стосовно зарплати ми не обговорювали (з Федоровим, – 24 Канал), бо все, що стосується матеріального і певних винагород, – це тема табу для нас під час обговорення. Тому що люди подумають, що ми прийшли з якимись матеріальними або якимись іншими своїми інтересами, а не інтересами загальнодержавницького, всеукраїнського значення.
Окрім того, тут же проблема не в збільшенні зарплати, а в тому, що військовий витрачає свою зарплату, щоб продовжувати служити, ремонтувати автомобілі, щось купувати, орендувати квартири й так далі. Якщо ми здійснимо аудит пустих квартир і СТО, то їх можливо взяти й зробити для ЗСУ; платити СТО за те, що вони здійснюють ремонт машин ЗСУ безкоштовно. Це зменшить у військових значні витрати на ремонт машин.
І так вчинити в кожному регіоні, щоб керівники ОВА усвідомили, скільки у них є пустих осель, будинків і так далі, де можуть безкоштовно проживати військові. Щоб вони не платили, в прямому сенсі слова, за дуже поганий підвал тисячу доларів, як це було свого часу в Краматорську.
Також дуже часто ти платиш за те, що є у комунальній власності, тому що хтось кмітливий вирішив це здавати в оренду і на цьому заробляти. А керівники ОВА на місцях за цим не стежать. Тож зарплату збільшити, зрозуміло, слід, але на скільки? Тут питання в іншому – у справедливості.
Одна з наших ідей була про те, що слід зарплату підняти за рівнем освіченості військового, щоб заохочувати військового проходити певні тести, – тобто навчання, англійську і так далі.
Щоб за кожен курс з такмеду, картографії, інженерії, знання англійської й так далі, військовий отримував певні бонуси до зарплати. Знає англійську – плюс 500 гривень, знає такмед – плюс 500 гривень. Знає, як керувати важкою технікою – плюс 500 гривень.
І на цьому формувати його заробітну плату. Щоб військовий стимулювався рости над собою, а держава бачила, що вона інвестує в людину, яка є висококваліфікованим військовим співробітником. А зарплату підняти… Я тільки за, але розумію, що це не зроблять, бо, як то кажуть, “коштів немає”.
Про розпуск Інтернаціонального легіону
Серед чинних військовослужбовців обговорюється, що Україна фактично розпочала розформування Інтернаціонального легіону. Навіть Сухопутні війська визнали, що іноземних бійців тепер переводять до складу штурмових підрозділів. Як ти оцінюєш таке рішення? Хоча немає офіційної цифри, скільки бійців служить в Інтернаціональному легіоні. З чим це рішення було пов’язане?
Рішення – вкрай негативне. Я не знаю, з чим воно пов’язане. Можливо, хтось щось спросоння собі придумав і вирішив здійснити якусь неадекватну реформу. Взагалі не розумію, навіщо це робити. У нас, навпаки, повинні бути максимально розширені кордони для іноземців.
Я за те, щоб ми відкрили в Європі, на базах НАТО, полігон, навчальний центр, де ми навчатимемо іноземців, які виявляють бажання воювати в Україні; там їх перерозподілятимемо на військові частини, які зараз в Україні. Чому це проблема – я не знаю.
В Україні велика проблема з полігонами, тому що прилітає, особливо якщо там навчатимуться іноземці. Але я не вважаю, що для нас проблема домовитися з базою НАТО в Варшаві, у будь-якій іншій країні, щоб нам виділили там певні приміщення, інфраструктуру. Ми б могли оголосити, що усі, хто хоче воювати в Україні, можуть приїжджати, їм не потрібні візи, нічого. Там людей перевіряли б та відбирали б.
Наприклад, прибув іноземець, спеціаліст зі зв’язку або БпЛА, а йому повідомляють, що він піде на штурми. Зрозуміло, що він замислиться, навіщо воно йому потрібно. Але тут питання в іншому. Гадаю, краще створити у тих самих корпусах окремі частини з іноземців, як зараз в деяких корпусах формально вже є.
Там є окремі підрозділи, де виключно іноземці. У Третьому армійському корпусі ви можете помітити, що там іноземців також багато, але до них ставлення зовсім інше. Там за ними наглядають, комунікують українці та також іноземці. Це дає свої результати, що людина почувається потрібною. Вони займають різні позиції, а не лише у штурмах.
Не розумію, у чому складність, щоб іноземець був кваліфікованим з такмеду та займався евакуацією, був водієм – це ж не проблема, увімкнув йому навігатор і він їде. Водіїв важкої техніки не вистачає. Також багато іноземних військових можуть керувати технікою, яку нам надають у НАТО, без додаткового навчання.
Якщо ми говоримо про країни Латинської Америки, зокрема Колумбію, Бразилію, Мексику, Уругвай або Африку, то там менше кваліфікованих спеціалістів. Але ці люди теж дуже добре воюють, вони не відступають. Ми можемо набирати їх у дуже великих кількостях, але для цього необхідно виділити фінансування, створити для цих людей окремі рекрутингові центри по регіонах.
Нам не потрібен один рекрутинговий центр для всіх іноземців. Я вважаю, що потрібно розділяти. Країни Латинської Америки, Азії, Африки, Європи, якщо ми можемо, то США, Канада також. Це дало б свої результати й позитивні наслідки. У кожному рекрутинговому центрі повинно працювати хоча б 10 – 20 людей, які постійно набирають людей, як це роблять росіяни.
Також варто виділити окремі літаки, бюджетні перельоти, бюджетне проживання, харчування, щоб коли іноземець приїздив воювати за Україну, він хоча б місяць-два не замислювався, де йому жити, чим харчуватися, хто його одягне і так далі. Це буде правильний підхід. А те, що сказали, щоб усі іноземці з Інтернаціонального легіону в ЗСУ йшли у штурмові підрозділи – це дещо не так.
Є військові іноземці, яких вже розпустили й запропонували або перевестися, або їм просто доведеться їхати додому, або обирати якусь іншу професію? Чи залишаються вони в Україні?
У мене є друзі-іноземці, які, на жаль, покинули Україну через не зовсім позитивне ставлення до себе. Тому мене дуже засмучує той факт, що приїжджають дуже хороші спеціалісти з Європи, а потім швидко розчаровуються в Україні, ставленні до себе і їдуть додому. Звісно, згодом вони створюють враження, що краще сюди не їхати.
Усе через те, що іноземці не звикли, що до них можуть так ставитися, як деякі недобросовісні командири дозволяють собі ставитися до інших українців. Але варто надавати більші можливості тим підрозділам, які вже показали результат. А не чинити навпаки, коли підрозділ не демонструє результат, а ми йому надаємо ще більші можливості, бо, можливо, згодом він щось продемонструє. Навіщо таке робити?
Є підрозділи, де є іноземці. Чому б не надати їм більше фінансування, щоб вони відкрили свої рекрутингові центри при корпусі й набирали собі іноземців? Звісно, за підтримки СБУ, щоб не виникало неприємних випадків. А складається так, що ми створюємо структури, які між собою конфліктуватимуть. Навіщо це робити? Ми ж можемо просто все розділити за напрямками.
Важливо! У складі бригади “Хартія” діє іноземний підрозділ “Гуахіро”. Його бійці постійно вдосконалюють свої вміння, зокрема в роботі з мінометами, артилерією та тактичною медициною. Історії колумбійців і венесуельців, які воюють в складі “Хартії” – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Ніхто не заважатиме один одному, й ми отримуватимемо хороший результат і великі людські ресурси. Наприклад, Колумбія – це 50 мільйонів населення. Там 20 – 25 мільйонів чоловіків, якщо я не помиляюся. Мексика – 150 мільйонів населення. Нам не має значення, хто у нас перебуватиме у посадці й вестиме вогонь по окупантах. Головне – щоб він стріляв у потрібний бік.
Навіщо прийняли рішення про контракти 60+?
З чим пов’язано, що чоловіки віком 60+ років можуть офіційно підписувати контракти для служби в армії? Як ти вважаєш, чи багато охочих погодиться на це? На кого взагалі це було розраховано? І навіщо було потрібне це рішення?
Я гадаю, що ніхто не знає, навіщо потрібне це рішення. Якщо почитати народних депутатів, які голосували за це, кажуть, що дуже багато людей 60+ бажають повернутися у військо, але не можуть.
Питання в тому, що черг ніхто не бачив, коли цей законопроєкт прийняли й надали можливість знову повернутися у військо старим “совковим” командирам. Ми ж всі усвідомлюємо, що людина, яка служила в армії 10 років з 1990-х – це мінімум майор, підполковник, полковник. Зрозуміло, на яку він посаду потрапить.
Не потрібно розповідати й брехати про те, що вони служитимуть тільки на бойових посадах і так далі. В інтернеті вже писали, як за цим законопроєктом на посаду логіста потрапляв чоловік 60+ років. Він не може розібратися, що таке дрони, НРК, які засоби зараз використовуються, що йому потрібно робити, якщо необхідно щось закуповувати, бо зараз все в електронному вигляді.
У нас вже є “плеймаркет” зброї, де військові можуть купувати в електронному вигляді. Ви розумієте, що дід-логіст 60 років цього адекватно робити навіть не зможе. Я вже зазначав, що приймаються законопроєкти, які не потрібні армії, а ті, що потрібні армії, – не ухвалюються. Не розумію, чому.
Чомусь у нас не приймають той самий законопроєкт про іноземців, щоб спростити законодавство, надати їм більші й легші можливості заїжджати в Україну та воювати. Також у нас не затверджують законопроєкт, щоб надати дівчатам більше можливостей в ЗСУ та зробити частину посад в армії цивільними. Щоб не потрібно було дівчині, яка прагне піти на фотографа, два місяці мучитися на полігоні, жити у лісі, а потім таки йти на фотографа. Аналогічно, щоб піти на кухаря. Це варто змінювати.
Що це за люди – чи дійсно вони на бойових посадах, чи повертають просто офіцерів або генералів у відставці?
Повертають тих, хто вигідний. У людини звання майор, підполковник, полковник. Він лише заходить у військо, якщо він давно звільниться, то відразу за вислугу років отримує плюс звання. Це вже чимало. З його рівнем ШПК звання (штатно-посадова категорія, – 24 Канал) плюс посада, і в нього буде дуже хороша зарплата. Ми ж всі усвідомлюємо, що зараз складно знайти роботу 60+. А тут він вступає у військо й отримує таку зарплату.
Тобто це людина, яка, наприклад, не воювала з 2014 року і не обізнана в сучасній війні? Вона могла у 80-х, 90-х працювати виключно в тилу і повернутися зараз на службу? Немає умов, щоб людина воювала, була ветераном війни, мала статус учасника бойових дій і так далі?
Умов майже немає. Якщо ви дійсно маєте намір принести користь державі, то ви повинні зробити так, щоб людина, яка повертається у такому віці до армії після звільнення на певну посаду, мала пройти навчання, атестацію і додаткові етапи, щоб довести, що вона може обійняти цю посаду.
А цього немає?
А хтось спостерігав якісь критерії? Мені особисто товариш розповідав, що в його підрозділ мобілізувався чоловік 63 років на посаду логіста, який востаннє 10 років тому дизель з танка зливав як логіст. Рівень його компетентності максимально низький. Зараз ми воюємо дронами та НРК, їх необхідно закуповувати через “плеймаркет”. А він не знає, що це таке і який папірець потрібно заповнювати, щоб відшукати.
Мій близький товариш, Герой України, на дуже хорошій посаді, якось розповів, що коли на посаду повернулася людина, яка має звання генерала, її призначили на дуже високу посаду. Він проводив ревізії в його місці служби. На жаль, не можу казати, що він там здійснював, що повідомляв. Але рівень його компетентності, коли він востаннє перебував на службі понад 5 років тому, – взагалі жах. Ця особа перед своєю посадою генерала в армії працювала у трамвайному депо, а потрапила в армію на ревізію в посаді генерала.
Однак єдине, що ще усім скажу: ви повинні підтримувати будь-які зміни, які відбуваються в армії, якщо їх впроваджують дійсно професіонали. Навіть якщо ви їх не можете до кінця зрозуміти. Бо останнім часом ми спостерігаємо ситуацію, що у нас все критикується, але нічого не підтримується.
Читають зараз:Переговори України з Росією та США, ймовірно, завершились: що відбувається в Женеві
Источник: www.24tv.ua