Лев ШевченкоОсновні тези
- НАТО має намір сформувати Eastern Flank Deterrence Line, комплексну систему захисту з датчиками, безпілотниками та роботизованими комплексами вздовж рубежів з Росією та Білоруссю.
- Проєкт передбачає оперативне розташування матеріальних запасів на східній межі, використання автоматизованих комплексів і збільшення оперативної результативності за допомогою об’єднаної інформаційно-командної мережі.
- 1 “Безлюдний” передовий край: датчики, дрони та роботи замість військових
- 970382473 class>2 Інтегрована система управління: хмарні сховища даних та ШІ на підтримці НАТО
- 3 Склади та резерви на кордоні: щоб уникнути транспортування з віддаленого куточка Європи
- 4 Рови та “зуби дракона”: яке значення традиційних фортифікацій?
- 5 Від Фінляндії до Чорного моря: цілісний фронт стримування
- 6 Вартість питання та перспективи до 2027 року
- 1 “Безлюдний” передовий край: датчики, дрони та роботи замість військових
- 2 Інтегрована система управління: хмарні сховища даних та ШІ на підтримці НАТО
- 3 Склади та резерви на кордоні: щоб уникнути транспортування з віддаленого куточка Європи
- 4 Рови та “зуби дракона”: яке значення традиційних фортифікацій?
- 5 Від Фінляндії до Чорного моря: цілісний фронт стримування
- 6 Вартість питання та перспективи до 2027 року
У січні 2026 року німецьке видання Welt am Sonntag вперше представило подробиці нового високотехнологічного плану захисту НАТО уздовж рубежів з Росією та Білоруссю. Йдеться про концепцію під назвою Eastern Flank Deterrence Line (Лінія стримування східного флангу, EFDL) – по суті “інтелектуальну” оборонну смугу, переповнену датчиками та роботизованими комплексами. Даний проєкт є елементом великого перегляду стратегій Альянсу щодо стримування Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році, роблячи акцент на безпілотниках, автоматизації та мережевих технологіях замість масової дислокації піхоти.
Приготування до такого рішення тривало з осені 2025 року. Саме тоді, у жовтні, в Брюсселі військовим представникам усіх 32 країн НАТО було представлено документ обсягом 4,4 тисячі сторінок з оновленою концепцією оборони східних кордонів. Офіційно вона була названа Eastern Flank Deterrence Line і була погоджена з командуванням НАТО в Європі (SHAPE). Новий план наголошує на ключовій ролі безпілотних апаратів, автономних комплексів і значно більшого – важчого – озброєння на східній межі НАТО. Іншими словами, Альянс переходить від стратегії пасивного стримування до активного захисту, покладаючись на технології, щоб зробити напад супротивника максимально складним і витратним з перших же хвилин можливого вторгнення.
У другій половині січня бригадний генерал Бундесверу Томас Льовін, який займає посаду заступника начальника штабу з операцій в Об’єднаному сухопутному командуванні НАТО (Izmir, Туреччина), вперше публічно повідомив про нову концепцію оборони. За його словами, на передовій лінії планується створити практично безлюдну “гарячу зону”, де первинне зіткнення з ворогом буде відбуватися не ціною життів військових, а завдяки функціонуванню високотехнологічної інфраструктури. Льовін пояснив Welt am Sonntag, що йдеться про багаторівневу автоматизовану смугу оборони, насичену датчиками та роботизованими комплексами, яка спочатку повинна знекровити наступ ворога, сповільнити його та заощадити час для розгортання основних сил НАТО.
Про безлюдний європейський “фронт” – читайте в матеріалі 24 Каналу.
“Безлюдний” передовий край: датчики, дрони та роботи замість військових
Концепція EFDL передбачає декілька ешелонів захисту.
- Перший рубіж – це густа мережа розвідки та спостереження. Уздовж кордонів буде розгорнуто безліч датчиків: стаціонарні та мобільні радари, оптичні та акустичні сенсори, інфрачервоні камери, а також безпілотні літальні апарати різних типів.
До мережі спостереження також увійде інформація з супутників, літаків раннього попередження (AWACS) і навіть наземних роботів-“собак”, які можуть виконувати розвідувальні завдання. Усі ці комплекси інтегруються в єдину цифрову мережу і безперервно відстежують ситуацію на декілька тисяч кілометрів попереду, фіксуючи найменші рухи чи ознаки підготовки до атаки з боку противника. Датчики будуть розташовані “на землі, в повітрі, в космосі та кіберпросторі”, і в разі виявлення загрози автоматично сповіщатимуть усі країни НАТО в режимі реального часу.
- Другий рубіж оборони – це безпосередньо “активна” зона автоматизованого захисту, своєрідна буферна смуга, яка має сповільнити і послабити ворога ще до контакту з головними силами НАТО. Як пояснив генерал Льовін, як тільки датчики виявлять ворожі сили або техніку, в дію вступатимуть дистанційно керовані та автономні комплекси: ударні дрони, напівавтономні бойові машини, наземні роботизовані комплекси, а також автоматизовані комплекси протиповітряної та протиракетної оборони.
Вони здатні самостійно відкривати вогонь або застосовувати інші засоби ураження по противнику. Наприклад, можуть бути залучені перехоплювачі дронів, наземні роботизовані турелі, мобільні вогневі платформи. Мета цього ешелону – зірвати стрімкий прорив ворога, завдати йому втрат і виграти дорогоцінний час, не наражаючи відразу на ризик життя солдатів НАТО.
Важливо, що, попри високий рівень автоматизації, рішення про використання летальної зброї прийматиме людина. НАТО особливо наголошує: нова система не означає “розгуманізацію війни” – контроль над тим, коли і як відкривати вогонь, залишається за людиною відповідно до міжнародного права та етичних норм. Роботи та дрони мають виконувати роль першої лінії захисту, але “останнє слово” – за офіцерами.
Іншими словами, йдеться про максимально безлюдну, але не повністю автономну зону оборони. Це компроміс між результативністю технологій і необхідністю зберегти відповідальність людини за застосування зброї.
Російський дрон в Польщі у вересні 2025-го / Фото Dariusz Stefaniuk / REPORTER
Такий підхід виник з досвіду війни в Україні. Величезна кількість дронів і роботизованих комплексів, що застосовуються сьогодні, доводять результативність технологій для стримування сил противника, що переважають. Європейські військові також врахували проблему нестачі живої сили: за оцінками експертів, у багатьох арміях НАТО не вистачає особового складу, щоб суцільно прикрити 1500-кілометровий східний кордон людьми. Автоматизовані лінії оборони розв’язують цю проблему – вони виступають мультиплікатором сил, що дає змогу компенсувати нестачу батальйонів “інтелектуальними” машинами.
Як писало видання War on the Rocks, нові оборонні рубежі НАТО – це не лінія Мажино, за якою ховатимуться війська, а “цифровий щит”, нашпигований датчиками, що навпаки дозволить військам діяти активніше. Машини беруть на себе основний удар і статичну оборону, зберігаючи найцінніший ресурс – життя і боєздатність солдатів – для вирішального контрнаступу по вже ослабленому ворогу.
Об’єднана система управління: хмара даних і ШІ на службі НАТО
Ключовою особливістю нового проєкту є єдина інформаційно-командна мережа НАТО, що забезпечуватиме повну ситуаційну поінформованість і координацію вогню в реальному часі. Дані від усіх датчиків і розвідувальних структур стікатимуться до командних центрів Альянсу практично миттєво. Для обробки цього величезного потоку інформації НАТО вже залучає сучасні хмарні платформи на основі штучного інтелекту.
Зокрема, Альянс прийняв рішення використовувати систему Palantir Maven Smart System (MSS) – програмний комплекс, здатний інтегрувати та аналізувати розвідувальні дані з різних джерел (безпілотники, супутники, радари, наземні датчики тощо) і швидко видавати команди для ураження цілей. Ця система була закуплена у 2025 році за прискореною процедурою, що стала однією з найшвидших закупівель в історії НАТО. За словами генерала Крістофера Донагʼю, командувача армії США в Європі, інтеграція Palantir MSS дає можливість військовим командирам оперативно обробляти масиви даних і приймати рішення значно швидше, ніж раніше.
НАТО фактично створює “цифровий хребет” своєї оборони, який пов’яже разом національні системи різних країн в єдине ціле. В практичному вимірі це означає, що будь-який рух ворога, виявлений датчиками на передовій, миттєво відображатиметься на екранах штабів НАТО від Польщі і Литви до Брюсселя.
ШІ-система зможе самостійно розпізнати тип загрози – скажімо, рій дронів чи колону танків – і запропонувати оптимальні засоби реагування. Автоматично можуть передаватися цілевказівки найближчим вогневим засобам: зенітним комплексам, артилерії, ударним безпілотникам. Також мережа координуватиме між собою всі елементи захисту: від радарів і систем РЕБ до винищувачів повітряного прикриття. У НАТО наголошують, що така швидкість обміну даними та реагування критично важлива, щоб випередити супротивника.
Як показує досвід України, успішна протидія дронам і ракетам неможлива без централізованої автоматизованої системи управління – людина фізично не встигає віддати всі накази, особливо коли атака масована. Новий цифровий мозок оборони Альянсу має цю проблему вирішити.
За даними Defense News, вже проводяться навчання та експерименти з інтеграції подібних систем. Наприклад, восени 2025 року корпус ППО армії США в Європі тестував, як EFDL може об’єднати комплекси протидії дронам різних країн в єдину мережу. У Польщі та Румунії вже розгортають нові американські антидронові комплекси (система Merod від стартапу Project Eagle), навчанню роботи з якими приділяють особливу увагу. Ці комплекси дозволяють відносно дешево збивати ворожі безпілотники – на відміну від дорогих зенітних ракет, вартість яких у рази більша за ціль.
Подібні технології планують масштабувати вздовж усього східного кордону Європи – від Балтії до Чорного моря. Це не лише підвищить ефективність оборони, а й вирішує так звану “дилему вартості”: коли дешевий дрон противника змушує витрачати на нього набагато дорожчий боєприпас ППО. Тепер НАТО хоче озброїтися комплексами, що дозволять збивати рої дронів малими коштами і у великих кількостях, як того вимагає сучасний воєнний досвід.
Склади та резерви на кордоні: щоб уникнути транспортування з віддаленого куточка Європи
Ще один важливий елемент нового плану – нарощування матеріальних резервів безпосередньо на східному фланзі. НАТО зробило висновки з перших місяців війни в Україні, коли логістика і підвезення боєприпасів стали одним із вирішальних факторів. Тепер Альянс має намір заздалегідь накопичити значні запаси зброї, амуніції та пального у прифронтових державах, щоб у разі раптової кризи не витрачати час на транспортування з тилових баз у Західній Європі.
За словами Льовіна, в прикордонних з Росією країнах НАТО буде розміщено набагато більші, ніж раніше, склади озброєнь і боєприпасів. Йдеться, зокрема, про спеціальні резерви для швидкого поповнення боєкомплектів автоматизованих систем оборони на передовій лінії, а також про бази техніки для оперативного розгортання підкріплень з основних сил Альянсу.
За інформацією The Guardian, Польща вже активно йде цим шляхом: вона створює логістичні хаби в кожній прикордонній гміні, де зберігається техніка та засоби для блокування кордону – їх можна розгорнути протягом кількох годин. Фактично це схованки з протитанковими їжаками, мінними загородженнями, інженерним обладнанням, що одразу готове до використання.
Одночасно союзники нарощують передове базування важкої техніки. Наприклад, у Польщі, Румунії, країнах Балтії вже зараз формується так званий prepositioned stock – резерв танків, бронемашин, артилерії та комплексів ППО, які знаходяться поблизу потенційного театру воєнних дій. У разі загрози вони можуть бути залучені негайно, без очікування прибуття основних сил із Західної Європи чи США.
Це відповідає новій стратегії НАТО – deterrence by denial, тобто стримування шляхом негайного відбиття нападу, а не відступу з подальшим відвоюванням територій. Щоб не допустити навіть тимчасової окупації прикордонних регіонів, оборонці на місці повинні мати все необхідне з першого дня війни.
У польському уряді прямо заявляють, що уроки України показали важливість запасів. Польща, яка традиційно відчуває загрозу зі Сходу, нарощує свій арсенал небаченими темпами. Нещодавно міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш повідомив про підписання контракту на “найбільшу систему протидії дронам у Європі”. Вартість цього проєкту – понад 2 млрд євро, і він стане складовою так званого “дронового щита” Польщі на східному кордоні. Фінансується ініціатива частково з фондів ЄС, зокрема через програму SAFE, спрямовану на підсилення безпеки Європи.
Цікаво! Міністерство оборони Польщі укладає контракт на постачання багатоцільової системи протидії безпілотникам San – договір підписуватимуть консорціум Польської Групи Зbrojeniowej (PGZ) і норвезької Kongsberg. За словами міністра оборони Косиняка-Камиша, San – “перший такого типу інноваційний багатоцільовий система в Європі”, і в її створенні домінуватимуть польські компанії (зокрема PIT Radwar, Zakłady Mechaniczne Tarnów та приватна APS); планується також співфінансування з фонду ЕС SAFE.
Система розроблена як набір інструментів для виявлення й нейтралізації великої кількості дешевих безпілотників – завдання, що стало пріоритетним після нічного проникнення російських ударних дронів у повітряний простір Польщі 9 – 10 вересня минулого року. Для цього San поєднує різні сенсори (радар, камери, акустичні датчики) і методи ураження (від глушіння звʼязку до фізичних засобів), що робить протидію економічно ефективнішою ніж застосування дорогих ракетних засобів.
Одночасно Варшава реалізує масштабний план фортифікації сухопутних рубежів – проєкт East Shield (“Східний щит”). На нього виділено близько 10 млрд злотих (приблизно 2,5 млрд доларів). “Східний щит” включає систему інженерних загороджень, укріплень і оборонних позицій вздовж кордонів з Білоруссю та російським Калінінградом, призначених уповільнити й ускладнити можливе вторгнення.
За даними War on the Rocks, подібного масштабу інвестицій в оборону не було з часів холодної війни. І Польща не єдина: країни Балтії будують свою Baltic Defense Line, Фінляндія встановлює нові загородження на кордоні з РФ, а Європейський Союз розгорнув ініціативу так званої “стіни дронів” уздовж східних рубежів блоку. Усі ці зусилля координуються з рамковим планом НАТО, щоб з’єднати національні оборонні проєкти в єдину мережу стримування.
Траншеї й “зуби дракона”: яка роль традиційних укріплень?
Хоча акцент робиться на високих технологіях, Альянс не збирається відмовлятися і від перевірених часом засобів інженерної оборони. Генерал Льовін підтвердив, що вздовж кордонів планується облаштувати ешелоновані загородження: протитанкові рови, бетонні піраміди (“зуби дракона”), ескарпи (штучні насипи), колючий дріт, мінні поля та інші перешкоди.
Їхнє завдання – скерувати потенційний наступ ворога на вигідні для оборонців напрямки, сповільнити колони бронетехніки та змусити противника витрачати час на пророблення проходів. Це купує додаткові години й дні, необхідні НАТО для підтягування резервів і розгортання основних сил у потрібних секторах фронту.
Французька лінія Мажино у сучасному стані / Фото Britannica
Сучасні інженерні загородження вже активно встановлюють. Наприклад, Естонія, Латвія і Литва зводять нові загороджувальні лінії на кордоні з Білоруссю та Калінінградською областю Росії – десь це паркани і рови для стримування диверсійних груп, десь – укріплені позиції для протитанкових розрахунків. Фінляндія після вступу до НАТО почала будувати паркан на частині кордону з Росією (планується щонайменше 200 кілометрів сучасного огородження) – знову ж таки, щоб ускладнити раптове вторгнення і потоки мігрантів, яких може спрямувати Москва як гібридну загрозу.
У самому НАТО наголошують, що фізичні бар’єри – це лише складова частина комплексної оборони. Вони стануть набагато ефективнішими в поєднанні з електронними датчиками та вогневими засобами. Класична проблема минулих “ліній оборони” – їх обхід або пролом в одному місці – тепер вирішується завдяки тотальній прозорості фронту: якщо десь противнику й вдасться прорвати інженерні загородження, автоматика одразу зафіксує прорив і наведе туди всі доступні вогневі засоби.
Такий “динамічний підхід” до оборони вигідно відрізняє EFDL від сумнозвісної лінії Мажино, яку часто згадують скептики. Ті старі фортифікації були статичні й приречені, коли ворог їх обійшов. Натомість нова система НАТО гнучка і живуча: вона поєднує датчики й гармати, бетон і мікрочипи, людей і роботів в єдиний організм, здатний швидко реагувати на обхід чи прорив. До того ж, мережевий характер оборони дозволяє командуванню миттєво перерозподілити ресурси – якщо противник зосереджується на певній ділянці, туди скеровуються резерви з інших напрямків, поки безпілотники та міни стримують його на підступах.
Довідково! Лінія Мажино – це система французьких фортифікацій, збудована у 1930-х роках уздовж кордону з Німеччиною та частково з Італією для стримування можливого нападу після Першої світової війни. Вона складалася з підземних укріплень, артилерійських фортів, казематів, бункерів і розгалуженої інфраструктури з залізницями та сховищами, розрахованої на тривалу оборону.
Під час Другої світової війни лінія не виконала стратегічної ролі: у 1940 році німецькі війська обійшли її через Бельгію та Арденни, що зробило Мажино символом дорогої, але негнучкої оборонної доктрини, не пристосованої до маневрової війни.
Від Фінляндії до Чорного моря: цілісний фронт стримування
Нова лінія оборони простягнеться уздовж усього кордону НАТО зі Сходу. Якщо говорити конкретно, йдеться про всю сухопутну межу з Росією та Білоруссю: від північних лісів Фінляндії, через Естонію, Латвію, Литву, до польських кордонів з Білоруссю та Калінінградською обл. РФ. Саме ці напрямки розглядаються як потенційно вразливі й такі, де може статися раптова атака чи провокація.
Після вступу Фінляндії (та невдовзі, ймовірно, Швеції) до НАТО східний фланг Альянсу значно розширився, і завдання – об’єднати його в єдину інтегровану систему датчиків, перешкод, зв’язку і вогневого прикриття. Фактично НАТО хоче перетворити розрізнені національні оборонні плани на суцільний щит від Балтійського до Чорного моря. Це не одна суцільна “стіна” – це мережа, що покриває небезпечні напрямки й може гнучко посилювати потрібні ділянки.
Окремий виклик – Сувальський коридор, вузька ділянка польсько-литовського кордону між Білоруссю і Калінінградом, яка є “ахіллесовою п’ятою” НАТО. Саме тут у разі конфлікту російські та білоруські війська могли б спробувати відрізати країни Балтії від решти союзників. Новий план приділяє особливу увагу цьому регіону – від його щільного моніторингу в режимі 24/7 до завчасного розміщення там протитанкових резервів, інженерних загороджень і мобільних груп реагування.
Аналогічно посилюється й “Північний коридор” – район фінсько-російського кордону, де поруч із Мурманськом базується Північний флот РФ. У випадку загрози там готові перекривати дороги й мости, заміновувати ключові напрямки та застосовувати комплекси ППО для прикриття від ракет з Баренцевого моря.
Важливо зазначити, що ініціатива EFDL тісно пов’язана і з європейськими оборонними проєктами, зокрема з програмою ЄС “Drone Wall”. Після серії російських безпілотних провокацій – коли у вересні 2025 року десятки ворожих дронів залетіли в повітряний простір Польщі, Румунії, країн Балтії – і в НАТО, і в Євросоюзі одночасно заговорили про потребу ефективної “стіні” проти дронів.
У Брюсселі цю ідею віднесли до пріоритетних: за словами єврокомісара з оборони Андрюса Кубілюса, створення системи радарів, акустичних датчиків та перехоплювачів для захисту від дронів на східному фланзі – “невідкладне завдання” для ЄС. НАТО ж пішло ще далі, розширивши концепцію до повноцінної багатошарової зони стримування. В результаті проєкти доповнюють один одного: європейський “дроновий мур” інтегрується в архітектуру EFDL, збагачуючи її додатковими сенсорами та засобами ураження, а досвід України у боротьбі з дронами стає спільним надбанням союзників.
Ціна питання і перспективи до 2027 року
Нині загальна вартість розбудови Eastern Flank Deterrence Line ще не називається – багато що залежить від конкретних проєктів у кожній країні та від того, наскільки швидко союзники будуть готові вкладати кошти. Однак зрозуміло, що суми йдуть на десятки мільярдів доларів.
Лише польський компонент (інженерні споруди “Східного щиту” та система протидії дронам) сумарно оцінюється приблизно у 2,5 млрд доларів разом із 2 млрд євро. Балтійські країни та Фінляндія планують витратити співставні кошти на зміцнення своїх рубежів. Наприклад, Естонія у 2023 році вже виділила понад 100 млн євро на інтелектуальну систему спостереження кордону і будує 115 км загороджень на кордоні з РФ.
Литва з 2022 року звела сотні кілометрів колючого дроту на кордоні з Білоруссю і закупила сучасні системи нічного бачення та дрони-розвідники для прикордонників. Усі ці локальні ініціативи тепер будуть об’єднані й посилені в межах загального плану НАТО.
Самі союзники налаштовані амбітно: за даними Welt am Sonntag, НАТО прагне реалізувати EFDL в максимально можливому обсязі вже до кінця 2027 року. Цей термін підтвердив і ген. Льовін, зазначивши, що 2027-й – цільова дата, якщо дозволять фінансування і логістика. Часу небагато, отже темпи роботи високі. Впродовж найближчих двох років триватимуть випробування окремих компонентів (деякі – в польових умовах, як згаданий Merod проти дронів у Польщі та Румунії), узгодження стандартів зв’язку між країнами, навчання персоналу.
Одне з ключових завдань – забезпечити надійний та захищений зв’язок між усіма елементами системи, який витримає можливі кіберудари й глушіння з боку противника. Також країнам доведеться наростити виробництво потрібних компонентів: датчиків, безпілотників, боєприпасів. Є ознаки, що оборонна промисловість Європи вже “проснулась”: випуск артилерійських снарядів зріс у шість разів порівняно з 2022-м, відкриваються нові заводи з виробництва дронів тощо. Проте ці зусилля ще на початковій стадії, і їх треба підтримувати фінансово.
У підсумку, східний фланг НАТО перетворюється на високотехнологічний щит, покликаний убезпечити Європу від повторення українського сценарію. Лінія EFDL – не про те, щоб “воювати замість України”, а про те, щоб Москва не наважилась перевірити міцність Альянсу силою. Президент Зеленський попереджав восени 2025 року: Росія теоретично може спробувати атакувати країни НАТО ще до завершення війни проти України, відкривши новий фронт, щоб компенсувати свої невдачі.
В НАТО, здається, до таких погроз ставляться серйозно. Новий оборонний план має гарантувати, що будь-яка агресія зі Сходу захлинеться в перші ж години, зустрівши стіну датчиків, сталевих “їжаків” і високоточних ударів. І хоча жодна оборона не буває абсолютно непроникною, схоже, що Європа вчиться стримувати ворога на швидкості сучасної війни. Eastern Flank Deterrence Line – це спроба об’єднати найкращі воєнні інновації останніх років і класичну оборонну мудрість.
Якщо задум вдасться, східний кордон НАТО більше не виглядатиме вразливим місцем – навпаки, він стане високотехнологічним полігоном, де агресора зустрінуть роботи й ракети ще до того, як з’являться перші солдати.
Часті питання❓Що таке Eastern Flank Deterrence Line (EFDL) і яка його мета?❓Які технології використовуються в новій системі оборони НАТО?❓Як НАТО планує
Источник: www.24tv.ua