Іван МагурякОсновні тези
- Боєць піхоти “Грузин” з 66-ї ОМБр практично всю осінь перебував на рубежах поблизу Лимана – після виходу він повернувся лише через 104 доби.
- Після повернення з передової воїн отримав нову роль старшого групи та готує інших новобранців до висування на позиції.
- Спогади бійця про перший і найтриваліший вихід на передову та нову роботу – читайте у статті.
- 1 Перший і найтриваліший вихід
- 2 Холод, промені від ворожих FPV та готова їжа
- 3 4 дні на відхід з рубежу та перший дзвінок до батька
- 4 Як бійцям піхоти вижити на війні: настанови та нова роль
- 1 Перший і найтриваліший вихід
- 2 Холод, промені від ворожих FPV та готова їжа
- 3 4 дні на відхід з рубежу та перший дзвінок до батька
- 4 Як бійцям піхоти вижити на війні: настанови та нова роль
100, 200 або навіть 400 діб на рубежах. Наразі це, на превеликий жаль, дійсність. Нерідко піхотинці по суті “застряють” на позиціях чи в траншеях і їхня евакуація просто нездійсненна. Вкрай ускладнена логістика через ворожі безпілотники нашаровується на брак особового складу і як наслідок – сотні розповідей про бійців, котрі місяцями утримували рубежі на фронті.
Це складне випробування – як для військовослужбовців, так і для командування, яке повинно забезпечити піхотинців всім необхідним, організовувати доставку провізії, боєприпасів і планувати їхній відхід за першої ж можливості. Самим бійцям доводиться виживати у важких умовах на передовій.
Серед тих, хто більше трьох місяців провів на позиціях восени та частково взимку – “Грузин” з 2-го механізованого батальйону “Онуки Адольфівни” 66-ї окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго. Влітку його призвали, а у вересні він уперше опинився на передовій. Там воїн пробув 104 доби.
Яким був цей вихід, як бійці створювали собі комфорт на нулі та чим “Грузин” займається після ротації – читайте у статті 24 Каналу.
Цікаво “Вважаю, що зробив правильно”: історія бійця, який залишився сам на позиції біля Торецька
Перший і найтриваліший вихід
“Грузин” не приховує – у військо потрапив через “автобус”. Після ВЛК його відправили на базову загальну військову підготовку на полігон, звідки він потрапив до 66-ї ОМБр.
Після прибуття на схід на “Грузина” та інших новобранців чекала ще підготовка у бригаді та бойове злагодження. День Х, тобто день висування на позиції, для групи з чотирьох воїнів, серед яких був і “Грузин”, наближався.
Бійці 66-ї ОМБр на бойових тренуваннях / Фото 66-ї ОМБр
Одне з найважчих і найперших випробувань – дістатися до рубежів. Зараз російські безпілотники ускладнюють це завдання і безперервно літають над головами. Коли група піхотинців рушила до позицій, крім дронів, діяв ворожий міномет. Тому щоб дійти до місця призначення, бійцям знадобилося аж цілих два дні.
Під час руху до позицій, один з військових втік у СЗЧ. Тому піхотинців залишилося троє і разом вони майже місяць утримували рубіж. Аж доки під час чергового обстрілу з боку супротивника уламок від ворожого FPV не поранив побратима “Грузина”. Його потрібно було евакуювати.
26 вересня нас накрили, почали “розбирати” бліндаж, але він витримав. Зачепило побратима уламками, але ми чекали декілька днів. Згодом я вивів його на іншу позицію. Звідти вже його евакуювали, а я повернувся,
– згадує “Грузин”.
Однак вдвох піхотинці були недовго, бо невдовзі до них перейшли бійці з сусіднього підрозділу з позиції неподалік. Тому вони вчотирьох провели наступні 70 діб – холодні осінні та вже зимові дні.
Весь цей час росіяни малими групами намагалися атакувати позиції. Проте часто ворога вдавалось вчасно виявляти та ліквідовувати ще на підступах. В основному по російських штурмовиках працювали наші дрони.
Як українські дрони знищують окупантів: дивіться відео
Хоча все ж і ближній бій теж був. Один з таких згадує “Грузин” – з сусідньої позиції бійцям передали, що росіяни ідуть на них. То ж бійці готувались до бою.
Одного помітили й почалася стрілянина. Потім другого. Третій, насправді, сам кинув “калаш” (автомат, – 24 Канал) і втік. Тому двоє з них стали 200,
– згадує “Грузин”.
Холод, промені від ворожих FPV та готова їжа
Російські атаки трапляються часто, але саме існування на позиціях – виклик, особливо в холодну пору року. Тому піхотинців треба забезпечувати не тільки провізією, але і теплом. Як згадує “Грузин”, за допомогою бомберів їм скидали теплу форму, термобілизну і грілки.
Доставку дронами бійці вже давно називають “Глово” – співзвучно з відомим сервісом доставки.
Важкі бомбери виконують і логістичні задачі, а бійці називають їх “Глово” / Фото 66-ї ОМБр
Звичайно, в першу чергу бомбери доставляли воїнам їжу, воду, боєкомплект і батареї для рацій. Для забезпечення бійців працюють одразу декілька підрозділів, зокрема служба матеріального забезпечення, кухня і, звичайно, оператори БпЛА.
Проте, як підкреслює “Грузин”, щоб на позиціях мати, якщо можна так сказати, хороші умови, треба самостійно докладати зусиль. Наприклад піхотинці облаштовували свій бліндаж та утепляли його. А за допомогою акумуляторів з ворожих FPV світло у бліндажі було постійно.
Ми утеплили його добре зсередини. І поки чай грієш – тепло зберігається. Лампочки у нас постійно працювали від батарей з FPV-дронів. Побратим мій як електрик – витягував з російських дронів батарейки, під’єднував лампочки й мали ми світло,
– згадує боєць.
Щодо їжі, як згадує воїн, було різноманіття. “Грузин” жартує, що на “Глово” можна було робити замовлення. І справді, якщо була можливість – то бійцям на позиції надсилали навіть готові страви.
Скидали й рибу навіть, карася смаженого, наприклад. Різне скидали. Що замовляли, те нам і давали,
– каже “Грузин”.
Важливо. У сучасній війні дрони відіграють надзвичайно важливу роль. Однак запаси безпілотників потребують постійного поповнення. Ви можете долучитися до збору на дрони для 2-го батальйону 66-ї ОМБр імені князя Мстислава Хороброго, яка тримає оборону на Лиманському напрямку. Переходьте за посиланням на банку та підтримайте наших воїнів!
4 дні на відхід з рубежу та перший дзвінок до батька
104 дні. Більше 3 місяців. Це випробування як для бійця, так і для його рідних, котрі змушені жити у невідомості й страху отримати найгірші новини. “Грузин” жартує, що справжнім штурмовиком весь цей час був його батько, тому що він обдзвонював його побратимів, щоб дізнатися, що з його сином.
Боєць каже, що не знає, чи їх евакуювали з першої спроби чи були ще намагання раніше. Однак піхотинець зазначає, що і вони самі не просили їх виводити.
Ми не знали, чи була то перша спроба, чи ні. Коли нам сказали, то почали виходити. Ми особливо ж не прагнули виходити й не просили по рації забрати нас,
– згадує воїн.
Та все ж, коли наказ на вихід отримали – вирушили з позицій. Однак повернення звідти тривало не один день.
Був сніг і туман, ми дійшли на одну позицію, звідти перейшли на іншу і там провели ще два дні. Були там ще з нами хлопці з інших позицій, які теж виходили. Загалом виходили 4 дні,
– згадує “Грузин”.
Відразу після повернення боєць першим ділом зателефонував батькові, який весь цей час хвилювався.
Як бійцям піхоти вижити на війні: настанови та нова роль
Після ротації з позицій командування дало “Грузину” і його побратиму відпустку і пообіцяло нову посаду. Там він став старшим групи й основний обов’язок бійця – вести піхотинців на позиції й розставляти там.
“Грузин” каже, що робота хоч складна, але чітка – ведеш за собою піхотинців, слухаєш, чи не летять дрони, дивишся під ноги, щоб ніхто не підірвався. Завівши піхотинців, “Грузин” пояснює і показує їм, що треба робити, а тоді повертається і готує наступних воїнів до виходу. Загалом захід на позиції та вихід, – чи не найважчі задачі зараз.
А ще “Грузин” постійно дає бійцям настанову – копати. За його словами, це найголовніше.
Це не для когось, а для себе. Коли я був на позиції, то крім бліндажа, що був, ще два викопали. І нову позицію зробили. Копати треба не для когось, а для себе, щоб хлопці лишалися живі,
– каже піхотинець.
Але разом із тим важливо слухати. Тому “Грузин” каже, що найкраще – коли один чи двоє копають і ще один слухає, чи не летять дрони. За словами бійця, після 104-х діб на позиціях він вже навчився розрізняти усі можливі звуки на передовій і навіть відрізняти, чи летить щось наше, чи не наше.
І ще одне правило, як каже “Грузин” – не боятися вилізти з бліндажа. Тому що для розуміння місцевості й для того, щоб облаштувати свої позиції, треба знати де ти й що є в зоні досяжності. Це ризиковано, проте, якщо слухати – то ризики менші.
Треба добре слухати й дивитися, а не боятися висунути голову з бліндажа, треба знати, що довкола тебе. Звісно, зараз сніг і все видно, але як буде болото – все буде чорне і буде інакше,
– каже “Грузин”.
На жаль, запобігти випадкам, коли бійці місяцями залишаються на позиціях – неможливо. Найчастіше це єдиний варіант збереження життя, адже ворожі дрони роблять евакуацію ризикованою. Проте так чи інакше, це залишається гострою проблемою в армії зараз і варіантів рішень поки що немає.
Читають зараз:Росія масовано атакувала Полтаву: є пошкодження через прямі влучання і падіння уламків
Источник: www.24tv.ua