Унікальний кислотний гейзер Ехінус у Єллоустонському національному парку знову демонструє діяльність після затяжної перерви. Науковці зареєстрували систематичні викиди гарячої води на відмітку до 9 м.
Гейзер Ехніус. Фото: Браян Гаррі
В Єллоустонському національному парку (США) після понад п’ятирічної бездіяльності відновив експлуатацію рідкісний кислотний гейзер Ехінус. Його жвавість зафіксували фахівці Геологічної служби США.
Про це повідомив інтернет-портал earth.com.
Згідно з інформацією від експертів, перші ознаки діяльності були помічені 7 лютого — це перше зареєстроване виверження з 2020 року. У зоні гейзерів Норріс Ехінус почав вивергати струмені гарячої води на висоту приблизно 6–9 метрів. Датчики температурного режиму в дренажному каналі зафіксували різкі коливання, що і підтвердило відновлення вивержень.
Подальший нагляд показав: підйоми повторюються кожні дві–п’ять годин і продовжуються декілька хвилин. Така регулярність відтворює активну стадію 2017 року, коли гейзер функціонував у подібному режимі.
Ехінус є особливим навіть для Єллоустоуна. Велика частина кислотних джерел не має можливості ставати гейзерами, оскільки агресивна рідина руйнує підземні шляхи, важливі для накопичення тиску. У випадку Ехінуса кислі гази поєднуються з більш нейтральними ґрунтовими водами, що дозволяє підтримувати баланс: рідина залишається кислою, але не до такої міри, щоб повністю розчинити гірську породу.
Температурний режим води поблизу поверхні може наближатися до значення кипіння — біля 200°F (приблизно 93°C). Разом з тим, за твердженнями представників USGS, кислотність тут можна порівняти з апельсиновим соком або оцтом і не є дуже високою.
Гейзер має розмір близько 20 метрів і відомий за зубчастою мінеральною скоринкою та яскравими червоними, помаранчевими та жовтими нашаруваннями. Вони виникли через відкладення заліза, алюмінію та миш’яку під час охолодження гарячої води.
В історичному контексті Ехінус характеризується періодами тривалого затишшя та короткими фазами діяльності. У 1970-х роках він вивергався з інтервалом 40–80 хвилин, а у 1980–1990-х деякі цикли тривали більше півтори години, з висотою стовпів до 75 футів (понад 20 метрів). Після 2017 року діяльність поступово зменшилася і в проміжку між 2018 та 2020 роками реєструвалися лише поодинокі випадки.
Експерти підкреслюють, що навіть незважаючи на нові виверження, гідротермальна система Єллоустоуна загалом перебуває на звичайному рівні активності. Зміни в зоні Норріс відбуваються постійно, оскільки підземні потоки води та тиску можуть швидко змінювати систему, «вмикаючи» один об’єкт і залишаючи інший без діяльності.
«Жоден не може передбачити, як довго триватиме цей етап, але Єллоустоун може швидко змінюватися, не вказуючи на серйознішу екстрену ситуацію», — зазначено в матеріалі.
Нагадаємо, у Карпатському басейні розташовується вулкан Чомад, який у минулому зазнав значного виверження — тоді попіл від нього поширився далеко за межі території. Сучасні дослідження демонструють, що під вулканом і досі зберігаються магматичні маси, тому науковці допускають його можливу активізацію в майбутньому.