На основі скам’янілостей комах віком 165 мільйонів років науковці відтворили звуки, які, ймовірно, видавали ці вимерлі істоти, використовуючи детальний аналіз будови крил та моделювання на основі штучного інтелекту. Результати дослідження, опубліковані в журналі “Proceedings of the National Academy of Sciences”, ставлять під сумнів загальноприйняту думку щодо еволюції звуків комах.
«Світ у юрському періоді був акустично набагато багатшим і різноманітнішим, ніж вважалося раніше», — зазначає співавтор дослідження Торін Йонссон, біоакустик з Університету Граца в Австрії.
Хоча справжні звуки юрського періоду не збереглися, а органи, що відповідають за утворення звуків у динозаврів і ссавців, не піддаються скам’янінню, комахи можуть надати важливі докази того, як звучав світ динозаврів. Комахи, такі як цвіркуни та коники, створюють звук шляхом тертя частин тіла з ребристими поверхнями. Коники та коники-стрибуни проводять ногою по крилу, тоді як цвіркуни — одним крилом по іншому.
“Привабливість скам’янілостей комах полягає в тому, що, на відміну від багатьох інших тварин, вони можуть зберегти свої “інструменти” та рецептори на своєму міцному зовнішньому скелеті”, — розповідає журналу Едмунд Ярзембовський, науковий співробітник Лондонського музею природної історії.
У Внутрішній Монголії (Китай) науковці виявили 20 скам’янілих юрських комах із цілими крилами, що належать до дев’яти видів, споріднених із цвіркунами та кониками.
Для відтворення звуків команда дослідників вивчила ребристі особливості крил. Кількість зубців, відстань між ними та розмір вібруючої ділянки на крилі, ймовірно, визначали висоту тону та ритм звуків комах.
Вчені вважають, що більшість комах видавали низькочастотні звуки, схожі на ті, що можуть видавати сучасні цвіркуни, — близько п’яти кілогерц. Багато з них були “чистими тонами”, тобто музичними нотами лише однієї частоти. Ймовірно, вони звучали як чіткі та високі щебетання, а не як шипіння чи дзижчання.
Один із видів, ймовірно, міг видавати звук у діапазоні від 20 до 22 кілогерц — частоту, яка ледь перевищує межі людського слуху. Ці ультразвукові щебетання, що їх видає родич коника Sigmaboilus peregrinus, ставлять під сумнів поширену думку: що саме хижацтво кажанів сприяло еволюції ультразвукових звуків у комах.
Дослідження пропонує шлях для подальших досліджень, які можуть розкрити інші елементи доісторичних звукових ландшафтів. “Можливо, штучний інтелект допоможе нам реконструювати й інші пісні комах, — наприклад, жуків та мурах. Давайте уважніше придивимося до їхніх скам’янілостей, адже там може приховуватися цілий палеооркестр, який чекає на своє відкриття”, — висловився Ярзембовський.