Нове дослідження показує, що люди — не єдиний вид, який страждає від «зміни часових поясів»: деякі птахи, схоже, відчувають це теж.
Дослідження, опубліковане в журналі Science, виявило, що морські птахи, відомі як манкські буревісники, стають дезорієнтованими під час тривалих перельотів через Атлантичний океан. Автори стверджують, що ця дезорієнтація спричинена тим, що внутрішній годинник птаха виходить із синхронізації з положенням сонця на небі.
Манкські буревісники — поширені птахи Британських островів. Вони трохи схожі на чайок, але «насправді дуже близькі родичі альбатросів», — зазначив Патрік Льюїн, еколог з Університетського коледжу Лондона.
Буревісники створюють пари на все життя, і під час розмноження пара відкладає лише одне яйце. Потім партнери по черзі виношують його: «Один партнер безперервно сидить на яйці, поки інший виходить у море», — пояснює Льюїн.
До двох тижнів партнери полюють у Північній Атлантиці за рибою та кальмарами, часто долаючи сотні миль від своїх гнізд.
Коли ці птахи насичуються, «вони стрімголов мчать назад до своєї колонії», — каже Льюїн. Часто вони долають довгий шлях додому всього за день чи близько того.
Це викликає цікаве запитання: чи відчувають манкські буревісники «зміну часових поясів» (або, можливо, точніше, «зміну положення сонця») під час своїх польотів?
Щоб з’ясувати, чи дійсно ці маленькі птахи відчувають наслідки польоту через часові пояси, як і люди, Льюїн використав дивовижний інструмент: протягом 20 років його колеги відстежували птахів за допомогою GPS-трекерів та збирали дані про їхні польоти до Атлантики та назад.
Він припустив, що «зміну часових поясів» можна буде побачити за їхніми польотами. Це тому, що вважається, ніби манкські буревісники використовують сонце для навігації.
«Щоб використовувати сонце як компас, потрібно знати, котра година», — каже Льюїн.
Вранці сонце на сході, опівдні — трохи на півдні (якщо ви перебуваєте в північній півкулі), а ввечері — на заході. Якби буревісники мали неправильний час доби, вони б летіли неправильним шляхом.
Саме це побачили Льюїн та його колеги. Коли птахи поспішали назад до своїх партнерів та яєць, вони трохи відхилялися від курсу. Це було незначне відхилення: похибка в сім градусів, максимальне спостережуване відхилення, збивало птаха з курсу лише приблизно на три милі з 600-мильної подорожі. «Це дуже невелика добавка», — зазначив він.
«Ця стаття дуже класна», — сказала Еліс Бойл, біолог з Центру мігруючих тварин Університету Західної Онтаріо, яка не брала участі у дослідженні.
Бойл зазначила, що майже кожна істота на планеті, від коралів до чіпманків, повинна орієнтуватися у своєму середовищі, проте рідко трапляються дослідження, які демонструють прийняття навігаційних рішень у дії. Саме це робить GPS-трекінг настільки цінним.
«Використовуються дикі птахи, які подорожують до абсолютно віддалених місць, і ми можемо дізнатися так багато про те, як вони це роблять», — сказала вона.
Дізнатися більше на: www.npr.org