Автор колонки:
Протягом трьох з половиною років повномасштабного вторгнення українці звикли оцінювати успіх за кількістю знешкоджених літаків, танків чи арсеналів боєприпасів. Однак останні тижні продемонстрували: справжній поворотний момент може відбуватися зовсім в іншій сфері.
Автор колонки:
Протягом трьох з половиною років повномасштабного вторгнення українці звикли оцінювати успіх за кількістю знешкоджених літаків, танків чи арсеналів боєприпасів. Однак останні тижні продемонстрували: справжній поворотний момент може відбуватися зовсім в іншій сфері.
Масовані атаки на російські нафтопереробні заводи вже перестали бути поодинокими вражаючими операціями. Вони формують системну кампанію, яка вперше починає впливати на життя всередині самої Росії. І саме це може стати значно серйознішою загрозою для Кремля, ніж будь-який пакет санкцій. Детальніше – у ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Україна поступово змінює саму природу війни
Поки українські дрони знову досягають Московської області, а мер столиці Сергій Собянін звітує про майже дві тисячі безпілотників лише за останній тиждень, українські атаки вже мають наслідки, які неможливо приховати навіть російській пропаганді.
Росія стикається з паливною кризою.
І вперше ця криза перестає бути лише економічною статистикою.
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Вона набуває соціального виміру.
Путін більше не може “продавати” росіянам стабільність
Протягом багатьох років Володимир Путін пропонував росіянам не демократію, не свободу, і навіть не процвітання. Він пропонував стабільність. Саме це було головною суспільною угодою путінської Росії.
Не втручайтеся в політику. Не ставте зайвих запитань. Не виходьте на протести. А держава забезпечить порядок, заробітну плату, пенсії, пальне та звичний спосіб життя.
Саме слово “стабільність” було ключовою політичною технологією Кремля понад два десятиліття. Але сьогодні ця конструкція починає руйнуватися.
Кремль вже не боротьбується з кризою, а керує дефіцитом
За останні місяці українські атаки на російські НПЗ вивели з ладу значну частину нафтопереробних потужностей країни.
За оцінками міжнародних аналітичних центрів, майже половина російських нафтопереробних заводів простоює.
Виробництво бензину стрімко скорочується. Дефіцит вже вимірюється десятками тисяч тонн на добу. Ціни на пальне за рік зросли на 20-30 відсотків.
У багатьох регіонах офіційно або неофіційно введені обмеження на продаж бензину. І саме тут починається найцікавіше.
Кремль більше не ліквідовує кризу. Він намагається керувати дефіцитом. Москві – більше. Петербургу – більше. Чиновникам – без обмежень. Регіонам – що залишиться.
Соціальний вибух назріває на периферії
Саме тому подія, що сталася у Волгограді, значно важливіша, ніж може здатися на перший погляд.
П’ятеро осіб записували відеозвернення до голови Слідчого комітету Олександра Бастрикіна. Вони не перекривали дороги. Не кидали “коктейлі Молотова”. Не штурмували адміністративні будівлі. Вони лише хотіли привернути увагу до очевидної несправедливості.
Чиновники спокійно заправляють повні баки службових автомобілів за паливними картками. Звичайним громадянам бензин продають з обмеженнями або взагалі відмовляють.
Здавалося б, звичайна скарга. Але російська влада побачила в цьому… несанкціонований мітинг. Людей затримали. На них склали адміністративні протоколи. Одного з учасників навіть відправили під адміністративний арешт.
Насправді це дуже показова історія. Коли влада починає боятися навіть записаного на телефон звернення, це означає, що вона вже боїться не опозиції. Вона боїться настроїв.
Міфи Кремля не може врятувати навіть пропаганда
Паралельно Кремль докладає всіх зусиль, щоб створити ілюзію нормальності. Державні телеканали говорять про “стабілізацію”. Чиновники повідомляють про покращення ситуації. Контрольовані медіа звітують про відновлення поставок.
Але навіть російські громадяни бачать зовсім іншу картину. Черги на АЗС. Обмеження. Зростання цін. Порожні колонки. Пошук бензину на кількох заправках.
Саме так руйнуються великі політичні міфи. Не через телевізійні дебати. А через особистий досвід людей.
Українські атаки працюють як масштабні санкції
Найцікавіше, що ця ситуація вже давно перестала бути виключно російською.
Українські удари по НПЗ змушують Росію скорочувати експорт пального. Світові ринки реагують миттєво. Дорожчає дизельне паливо.
Американські аналітики вже говорять про вплив української кампанії на глобальний енергетичний ринок. Тобто українські безпілотники фактично створюють ефект, який ще кілька років тому могли б забезпечити лише масштабні міжнародні санкції.
Саме тому Захід дедалі активніше обговорює нові обмеження.
Законопроєкт Ліндсі Грема та Річарда Блюменталя – це вже не просто спроба покарати Росію. Це спроба добити те, що вже почали українські військові. Кінетичні санкції діють. Тепер їх необхідно посилити фінансовими.
І якщо американські та європейські санкції будуть синхронізовані з українськими ударами по енергетичній інфраструктурі, Росія може зазнати найсерйознішого економічного удару за весь час війни.
Порожні баки в автомобілях росіян підривають владу Путіна
На цьому тлі українські внутрішні кадрові дискусії – щодо Сирського, Федорова чи майбутніх призначень – виглядають надзвичайно важливими. Але вони не повинні затьмарювати головного.
Сьогодні Україна вперше створює для Кремля проблему, яку неможливо вирішити ані пропагандою, ані репресіями.
Можна заборонити журналістам говорити про дефіцит. Можна затримати людей за відеозвернення. Можна доручити губернаторам звітувати про “стабільність”.
Але неможливо змусити автомобіль їхати без бензину. Саме тому паливна криза може стати не просто черговим наслідком війни. Вона може стати початком руйнування головної опори путінської системи – віри росіян у те, що влада здатна забезпечити їм звичне, передбачуване життя.
І якщо українські атаки продовжаться такими ж темпами, то наступним фронтом цієї війни можуть стати вже не лише російські нафтопереробні заводи. Ним стане довіра самих росіян до держави, яка ще вчора обіцяла їм “стабільність”, а сьогодні вже не може гарантувати навіть повний бак бензину.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua