Автор колонки:
В той час, як ділові видання з тривогою повідомляють про збільшення ризику “невеликої війни” в Ірані, котра в майбутньому може перерости у більш масштабний конфлікт, нагадаю декілька фактів щодо присутності Росії.
Росія наполегливо працює для здобуття статусу високотехнологічного та військового партнера для держав з підвищеним рівнем ризиків або, якщо хочете, з хронічною нестійкістю. Про це розмірковує Олексій Копитько.
Як Росія посилює тривожну колаборацію в космічній сфері?
28 грудня 2025 року, за допомогою російської ракети з космодрому “Восточний”, було виведено три іранські супутники на низьку навколоземну орбіту. Безумовно, Іран запевняє про виключно цивільну мету місій, хоча достеменно це невідомо. Ще один іранський супутник було запущено Росією у серпні 2022 року.
21 січня 2026 року активізувалася ще одна історія. Російське посольство в Буркіна-Фасо оприлюднило інформацію про зустріч посла Росії Ігоря Мартинова та російського космонавта Олександра Горбунова з прем’єр-міністром Буркіна-Фасо Римбальбою Уедраого.
Як легкий жарт, за результатами було оголошено, що космонавт передав прем’єр-міністру прапорець Буркіна-Фасо, який “близько 180 діб” перебував на Міжнародній космічній станції. Разом з тим, відомо, що Горбунов перебував у космосі 171 добу 4,5 години (з 28 вересня 2024 року по 18 травня 2025-го). Варто зазначити, що він потрапив на МКС та повернувся на кораблі Crew Dragon компанії SpaceX.
За “випадковим” збігом обставин 26 – 28 вересня 2024 року Росія та Буркіна-Фасо на полях Генеральної Асамблеї ООН підписали спільні заяви про незастосування першими зброї у космічному просторі. Це політична ініціатива, яку Кремль просуває для маскування технологічної взаємодії.
Значущість цих жестів з космічними прапорцями полягає у тому, що з 2024 року Росія проводить перемовини щодо запуску першого супутника для Конфедерації держав Сахелю (Малі, Нігер, Буркіна-Фасо). У січні 2024 року вони офіційно відокремилися від Французької Африки, а влітку того ж року створили союз, яким активно займається Росія.
Африканці виявилися більш відвертими, ніж іранці, та повідомили, що одне з призначень ймовірного супутника – незалежне забезпечення та контроль зв’язку, включаючи й під час військових дій та переворотів, що відбуваються там регулярно. Це подається як “збільшення суверенітету”.
По суті, це відхід з-під західного впливу та перехід під російський, з Китаєм за спиною.
Цікаво, що під час подій в Ірані чимало експертів відзначали: блокування зв’язку аятолами при збереженні управління силовими структурами було забезпечене за допомогою російських та китайських технічних засобів і технологій. У яких, серед іншого, свою роль могли відіграти супутники, запущені Росією.
Створення підконтрольної Росії та Китаю інфраструктури у космосі для нестабільних країн – це безпосередня загроза безпеці, зокрема для місій США та Європи.
Це виходить за рамки підтримки різних хунт та незаконних збройних формувань легкою зброєю. Відповідно, потребує іншого роду реакції, яка послужить сигналом про неприпустимість, адже знищувати вже створені космічні можливості набагато складніше.
Колонка є особистою точкою зору автора, редакція 24 Каналу може мати іншу думку.
Читають зараз:
Источник: www.24tv.ua