Автор колонки:
Цілком зрозуміло, що прориву у відкритті переговорних кластерів для вступу до ЄС не сталося. Наші сподівання знову виявилися надмірними, оскільки довіра має свої межі, і Брюссель уважно стежить за нашою “кредитною історією”.
Автор колонки:
Цілком зрозуміло, що прориву у відкритті переговорних кластерів для вступу до ЄС не сталося. Наші сподівання знову виявилися надмірними, оскільки довіра має свої межі, і Брюссель уважно стежить за нашою “кредитною історією”.
Україна не наблизилася до ЄС
Підписавши заявку на вступ до Європейського Союзу на самому початку повномасштабного російського вторгнення, Україна заявила про прагнення до швидкого та послідовного прогресу. Однак, те, що торік призвело до мирного протесту, справи Мідас & Ко та інших корупційних скандалів, стало одним із суттєвих чинників, що зменшує бажання лідерів країн ЄС боротися за одночасне відкриття для нас усіх кластерів. Про це пише Лана Зеркаль.
Це можна порівняти з технічним дефолтом у сфері верховенства права, точніше, цілою низкою таких дефолтів. А події цього липня ми несвідомо (або навпаки, свідомо – тут навіть незрозуміло, що гірше) тільки додали скептикам аргументів та послабили нашу групу підтримки.
Що характерно, обидві сторони чудово розуміють: відкриття кластерів – це суто політичне питання. Адже Україна вже отримала всі необхідні показники, тобто умови виконання всіх шести кластерів, ще до початку переговорів. Проте Києву потрібні візуальні свідчення прогресу, так само, як Брюссель очікує ознак поступу, але лише в площині виконання заявлених декларацій. Натомість він бачить, як український парламент відверто саботує все, що може зменшити можливості ручного управління та доступу до корупційних ресурсів.
Реакцію Єврокомісії я б назвала максимально стриманою і м’якою за наявних обставин: немає жодного сенсу заохочувати таку поведінку, тому те, що ми бачимо, – це відсутність позитивного підкріплення. Чіткий сигнал політичним елітам, які перетворили вступ до ЄС на особисте досягнення: у “кредитній історії” для подальшого зближення мають з’явитися певні успішні записи.
Не користуєтесь Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться і читайте перевірені новини Додати
Приклад, де навіть це не спрацювало, у нас перед очима: Сербія, яка імітує вступ вже півтора десятиліття і продовжує улюблену гру українських еліт, коли риторика і дії існують у паралельних світах. За останні роки це жодним чином не наблизило її до членства в блоці.
Чому сусіди України не прагнуть її швидкого вступу до ЄС?
Є й друга причина, на якій я хочу окремо зупинитися: йдеться банально про фінанси. Бо цінності – це одне, а просто зараз в ЄС триває складний і непростий процес формування бюджету на 2028 – 2034 роки.
І ось, наприклад, Угорщина бореться за кошти, заблоковані за часів Віктора Орбана – частина вже безповоротно втрачена, але новий прем’єр Петер Мадяр підписав з Єврокомісією угоду про розблокування 17 мільярдів євро, якщо до кінця серпня країна пройде процес повного перезавантаження, ухвалення антикорупційного законодавства тощо.
Ця сума є значним козирем для Урсули фон дер Ляєн, адже Будапешт надто довго псував нерви Єврокомісії. Не варто очікувати, що цей важіль буде використано для замирення Угорщини з Україною, там і так багато власних тем на порядку денному.
Та й решта країн, асоціацій та регіонів намагаються закласти в новому бюджеті кошти, необхідні їм для існування та розвитку, які є неспівмірними, тобто набагато більшими, за суми допомоги Україні.
Саме тому ніхто з наших сусідів не бажає швидкого вступу України в Євросоюз: адже доведеться враховувати нову країну, для якої потрібно планувати видатки, це означатиме зменшення сум, що виділяються їм. А який політик захоче пояснювати своїм виборцям зменшення програм підтримки фермерства чи озеленення регіонів?
Як і в кожній великій родині, в ЄС кожен прагне швидко та гарантовано отримати щось для себе. Тих, хто інтенсивно намагається не допустити до годівнички нових потенційних “родичів”, можна, звісно, називати цинічними. Проте саме завдяки європейським грошам, які надходили й продовжують надходити, ми маємо змогу боротися за виживання, а далі будемо відновлюватися і зростати. Тож доречно приймати як їхні реалії, так і їхні умови. Виконувати свою домашню роботу за вже встановленими критеріями та забезпечувати реальну підтримку в парламенті необхідних змін, щоб ззовні не складалося враження, що ручний прокурор і ДБР важливіші за швидкий вступ до ЄС.
Від чогось, отже, доведеться відмовитися.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua