Основні тези
- Дозвіл на використання західної зброї по Росії пов’язаний з прагненням ослабити загрозу нападу на Київ та Харків.
- Водночас дозвіл на використання західної зброї від країн Заходу може передбачати обмеження навіть на базові елементи озброєння.
- Проблемою залишається нестача західної зброї для оборони та наступальних дій ЗСУ
Автор публікації
Іван Киричевський
Історія з частковим дозволом на використання західної зброї по Росії стосується на стільки “бавовни” в Бєлгороді, скільки ослаблення гіпотетичної загрози повторного нападу на Київ та деякого ослаблення прямої загрози обстрілів Харкова.
“Каміння з неба” не буде
Дехто на тлі відповідних політичних рішень одразу поспішив малювати картину, як ракети Storm Shadow і ATACMS в режимі “каміння з неба” почнуть масовано виносити аеродроми та об’єкти ВПК безпосередньо на російській території.
При цьому вони навіть не поміряли лінійкою те, що дальності цих ракет, м’яко кажучи, не вистачить для таких ударів. Проблема й в тому, що негласна заборона на використання по території Росії зброї від країн Заходу могла охоплювати навіть найбільш базові елементи озброєння.
Наприклад, пригадую, що минулого літа Бельгія публічно висловлювала претензії, що її автомати використовують бійці загонів російської озброєної опозиції під час рейду у Бєлгородську область. Тому якось і не дивно, що бельгійці заявляють заборону використовувати передані від них F-16 по території Росії.
Або ось ще приклад – минулої осені ще тоді командувач Об’єднаними силами Сергій Наєв публічно тішився, що отримав у своє розпорядження батарею САУ “Богдана” як вітчизняних артсистем 155-го калібру, щоб “насипати” по росіянах, які тероризували прикордоння Сумщини.
Можна вдаватися в питання – а що не можна було раніше взяти якісь західні артсистеми 155-го калібру для стрільби по росіянах по ту лінію державного кордону? Тут відповідь криється в самому питанні.
На цьому фоні важливо, що хоч Німеччина і не дала свій єдиний тип далекобійних ракет, але натомість дозволила хоча б інше використовувати, наприклад САУ PzH 2000 (із дальністю стрільби 40 кілометрів) та MARS II (локалізація M270, на 84 кілометри).
До чого тут Київ і Харків
Хто вдумливо та уважно стежить за цифрами, то давно міг зауважити наступний парадокс – офіційно заявлена чисельність Сил оборони України складає понад 1,1 мільйона військовослужбовців. Це формально більше, аніж весь окупаційний контингент (тобто 617 тисяч “штиків”), але людей у війську все одно не вистачає.
Один із аспектів – а треба ж прикривати 1000-кілометрову зону прикордоння із Білоруссю та Росією, яка після квітня 2022 року перестала бути зоною активних бойових дій, але постійна російська військова загроза там лишалась.
Якщо хтось вважає, що по російських колонах, які тоді прямували до Києва – нічого не працювало, той глибоко помиляється. Бо “Байрактари” працювали, Су-24М некерованим чавуном працювали, навіть 203-мм САУ “Піон” працювали.
Але ж трохи складно стріляти по ворогу, коли він уже прорвався на твою територію, краще стріляти поки він ще не перетнув лінію державного кордону. Саме на цей аспект і працює дозвіл бити західною зброєю по території Росії.
Наростання кількості країн, які дають відповідний дозвіл, заодно відсуває гіпотетичну перспективу повторного нападу на Київ.
По Харкову історія структурно простіша – дозвіл на HIMARS та Patriot має примусити росіян відсовувати подалі рубежі застосування своєї балістики, та створити проблеми для літаків з керованими авіабомбами. Адже навіть скидання УМПБ на Харків відбувається ще за 50 кілометрів до кордону з Україною. Повністю це загрозу обстрілів для Харкова не зніме, але в окупантів будуть втрати.
Інша проблема
Дозволи бити по Росії не вирішують проблеми, що західних ракет та снарядів банально мало. Є у відкритому доступі підрахунки від RAND по тому, що лише для оборони ЗСУ цьогоріч треба десь 8 тисяч GMLRS, а для наступальних дій – всі 25 тисяч. У 2025 році американський ВПК сподівається зробити хоча б 11 тисяч.
Та й історія, що Франція передаватиме нам списані, але відновлені SCALP-EG виникла теж не від хорошого життя – бо є або такі ракети, або взагалі ніяких. Однак й особливого вибору теж нема.
Радянська артилерія в строю ЗСУ – там дальність стрільби теж обмежена у 20 – 25 кілометрів, ну а запас ракет до ОТРК “Точка-У” невблаганно вичерпався. Водночас питання про статус “Вільхи” та “Нептуна” по наземних цілях в публічному просторі й так ніхто підіймати не поспішає.
Источник: www.24tv.ua
