Лукашенко вже знервований: інтерв’ю з Тихановською про перемогу України та суд в Гаазі Ольга Білан Тетяна КривішинОсновні тези
- Лукашенко підтримує Путіна, але починає нервувати через можливе розслідування в Гаазі.
- Світлана Тихановська висловлює надію на міжнародний тиск та санкції проти режиму Лукашенка.
- Репресії в Білорусі посилюються, політичні опоненти та активісти зазнають затримань та тортур.
- Білоруська опозиція продовжує боротьбу, сподіваючись на зміни після перемоги України.
Александр Лукашенко підтримує Владіміра Путіна у війні з Україною, надавши йому територію Білорусі для повного розпорядження. Однак білоруський диктатор вже нервує, адже розуміє – “поїздка до Гааги” вже близько.
- 1 “Вибори” у Білорусі
- 2 Лукашенко: “Президентом не може бути жінка”
- 3 Посилення репресій у Білорусі
- 4 Політв’язні
- 5 Протидія режиму Лукашенка
- 6 Лукашенка чекатимуть в Гаазі
- 7 Участь білорусів у війні
- 8 Переговори за участі Білорусі
- 9 Розміщення ядерної зброї
- 10 Путін та Лукашенко потрібні один одному
Литва вже подала документи про злочини режиму Лукашенка до Міжнародного кримінального суду. Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу розповіла, що сподівається на те, що справа піде далі і скоро видадуть ордер на арешт диктатора. Також вона розповіла про очікування від переговорів та перемоги України – читайте усе далі у матеріалі.
“Вибори” у Білорусі
У Білорусі, вирішили провести так звані президентські вибори 26 січня 2025 року. Як готується до чергового фарсу влада та особисто Лукашенко? Наскільки можливі справедливі вибори у сьогоднішній Білорусі?
Звичайно, той фарс та імітацію, яка буде в Білорусі, ми називати виборами, звісно, не можемо. Тому що це такий ритуал, який Лукашенко організовує для себе. І, в принципі, результат зрозумілий.
І єдина інтрига, яка може бути під час цього ритуалу, це скільки відсотків напишуть у фінальному протоколі.
Здається, що пропаганда вже проговорилася – буде 90 – 95%. Я не здивуюся, якщо виявиться 120%.
Зараз у Білорусі умов для виборів немає. У країні тотальна зачистка, всі партії ліквідовано. Політичні лідери або за ґратами, або вимушено залишили країну. І зараз навіть балотуватися не можна, коли ти неблагонадійний. Вони навіть мають такі формулювання.
Лукашенко виніс уроки з 2020 року. Він хоче провести таку максимально стерильну кампанію без конкуренції, без альтернативних кандидатів.
І взагалі, країна зараз у сталінському режимі, проводять примусові збори на підтримку Лукашенка. Вони записують різні флешмоби, наскільки країна підтримує свого диктатора. Вони вже оголосили, що зібрали мільйони підписів на його підтримку.
Ті, хто відмовляється підписуватися за Лукашенка, їх вносять до іншого списку. До них приходить КДБ, звісно. І ми, білоруси, ці вибори без вибору не визнаємо і закликаємо білорусів, якщо їх змушують приходити на виборчі дільниці, це звичайна практика в Білорусі, то ставити в бюлетенях позначку проти всіх. Я навіть не використовую слово голосувати, а ставити відмітку.
Я впевнена, що міжнародне співтовариство не визнає цих виборів. У нас, звісно, зараз будуть переговори з цього питання. Лукашенко як був нелегітимним узурпатором, таким він і залишиться.
Зараз ми проводимо альтернативну кампанію у інформаційному просторі. Ми використовуємо ці недовибори, щоб розширити коло прихильників, розповісти про злочини режиму та про наш порядок денний.
Лукашенко: “Президентом не може бути жінка”
Як ви відреагували на безглузду заяву Лукашенка про те, що президентом у Білорусі має бути чоловік, а не жінка?
Для мене, як і для всіх білорусів, у таких висловлюваннях немає нічого нового. Він завжди демонстрував такі погляди. Але тепер цей чоловічий шовінізм виглядає дрімучим і непристойним у новому світі, бо зараз всюди дедалі більше жінок-лідерів.
Я зустрічаю все більше жінок, які займають відповідальні посади і дуже добре справляються з цим.
Білоруси загалом, як нація, давно переросли Лукашенка з такими його патріархальними поглядами. Він живе середньовічними уявленнями про життя, а білоруси — це освічений, сучасний, проєвропейський народ.
У них вже немає таких уявлень, що жінка не для політики. Білоруси теж бачать, як усе більше жінок займають керівні посади. І у 2020 році показали, що вони на голову вищі, ніж ці радянські лідери.
Нагадаємо. У серпні 2020 року відбулись так звані вибори президента Білорусі. Річ у тім, що Алєксандр Лукашенко оголосив про свою перемогу нібито з результатом у понад 80% голосів.
Білоруси не погодились, назвали вибори сфальсифікованими та вийшли на протести. Режим Лукашенка вдався до розгонів, побиття та навіть масових вбивств активістів.
Посилення репресій у Білорусі
Наскільки за останній час у Білорусі посилились репресії та збільшилась кількість затримань?
Зазначу, що з 2020 року затримання та репресії у Білорусі не зупинялися ні на день. Людей заарештовують за все. За участь у протестах 2020 року, за старі фотографії із червоно-білими прапорами, за листування, за вподобайки у соцмережах.
Солідарність уже стала злочином, бо, якщо ти допомагаєш політв’язням, або за дітками політв’язнів доглядаєш, то ти теж уже “на олівці”.
Тобто заарештовують за все. І, звісно, це такий новий рівень репресій та терору. Щодня до 200 людей затримують. Зараз офіційно у Білорусі 1400 політичних в’язнів.
Насправді їх значно більше. Але сім’ї бояться відкрито говорити про те, що у їхній родині є політв’язні, бо режим мститься вже родичам.
Політв’язнів катують, їх утримують у нелюдських умовах, їх позбавляють медичної допомоги, ізолюють від світу.
Ми бачимо, що, перед так званими виборами, репресії лише посилюються. Це вже більше нагадує військову операцію Лукашенка перед виборами. Це вказує не на його силу, звичайно, а на те, що режим відчуває слабкість. Він боїться повторення протестів.
Тобто гайки вже затиснули настільки, що там дихати неможливо. Але все одно травма 2020 року дуже сильна в режиму. Вже понад чотири роки минуло, а Лукашенко поводиться так, начебто все ще сотні тисяч білорусів стоять навколо його палацу.
Політв’язні
Чи насправді Лукашенко видав указ про помилування десятків політв’язнів? І чи покращується ситуація із цим загалом?
Ситуація з політв’язнями в країні лише погіршується. Лукашенко використовує політв’язнів як заручників. Він випускає десятки людей, щоб створити видимість милосердя, гуманності, а в цей час затримують у 2 – 3 рази більше, ніж “помилують”.
Я не люблю саме слово “помилував”, бо це слово-маніпуляція. Як можна помилувати того, хто спочатку невинний?
Я вже говорила про те, у яких умов перебуває політв’язень. Їх катують, морять голодом, позбавляють медичної допомоги.
Багатьох тримають у режимі інкомунікадо. Це коли немає жодного зв’язку із зовнішнім світом. У міжнародному праві це трактують як насильницьке зникнення.
Рідні не знають, чи жива їхня рідна людина, чи ні. Мовиться і про мого чоловіка. Понад рік я нічого про нього не знаю, що з ним відбувається, чи він живий.
Треба сказати, що сотні людей зараз у в’язниці також за антивоєнні протести, або за підтримку України.
Наприклад, одному хлопцеві дали п’ять років за 20 євро донату для полку Калиновського. Тобто, якщо ти проти режиму, за Україну та українців і проти війни, то ти вважаєшся ворогом диктатора та його режиму.
Але, звичайно, всі наші ув’язнені – це символи боротьби і мужності. Лукашенко їх боїться. Навіть не перебуваючи у в’язниці, бо вони нагадують йому, що свобода неминуча.
Тому білоруси, які продовжують боротьбу, не зупиняються. Ми не забудемо і не вибачимо те, що відбувається протягом цього часу.
Протидія режиму Лукашенка
Як ви комунікували із Європейським Союзом та що вдається робити проти режиму Лукашенка?
Ми працюємо з Євросоюзом на всіх рівнях: на найвищому та на робочому. Нещодавно у Брюсселі були Дні Білорусі, така безпрецедентна подія, коли кілька днів усі івенти були про Білорусь.
Я протягом цього тижня зустрічалася з Каєю Каллас та президенткою Європарламенту Робертою Мецолою. Також ми провели консультативну групу між Євросоюзом та демократичною Білоруссю.
У Євросоюзі розуміють, що Білорусь – це не Лукашенко, що Білорусь – це народ, який хоче свободи та європейського майбутнього.
Ми докладаємо багато зусиль, щоб Білорусь залишалася на порядку денному. Минулого тижня Євросоюз ввів низку санкцій проти режиму Лукашенка за підтримку російської агресії і також за репресії проти білорусів.
Одночасно ми разом із представниками Євросоюзу працюємо над допомогою політв’язням, незалежним медіа та суспільству. Я завжди повторюю нашим партнерам, що підтримка білоруського народу – це не просто допомога нам, як нації. Це ваша інвестиція у безпеку Європи. Так само як і підтримка України.
Без вільної Білорусі та України не буде стабільної, безпечної Європи. Не буде цього завершеного проєкту Європейського Союзу.
Їм, на жаль, про це треба нагадувати, але у будь-якому разі ми відчуваємо підтримку від наших європейських партнерів. Не виглядає так, що їхня політика щодо нашої країни та білорусів, як до нації, зміниться.
Лукашенка чекатимуть в Гаазі
Литва разом із демократичними силами Білорусі подала до МКС документи про злочини режиму Лукашенка. Які перспективи цієї справи? Наскільки цього боїться самопроголошений президент Білорусі? І чи чекають на Лукашенка в Гаазі?
Те, що Литва подала до МКС документи про злочини режиму, це дуже сміливий та правильний крок. Дуже сміливий, бо у великих країн, наприклад, не вистачило політичної волі це зробити. Хоча всі чотири роки ми збираємо докази злочинів режиму на території Білорусі.
Якщо справа піде далі, то розпочнеться розслідування за цими документами і буде видано ордер на арешт. Це, звичайно, сильно вдарило б по режиму. Це був би сильний сигнал чиновникам, що всі злочини будуть задокументовані, а винних буде покарано.
Зараз триває попередній розгляд справи, і до весни буде зрозуміло, чи почнеться розслідування. Ми дуже хочемо зробити, щоб кейс став сильним. Ми закликаємо інші країни Європейського Союзу приєднуватися до цієї подачі документів хоча б політично.
Ми вже бачимо як нервово реагує пропаганда, як реагує сам диктатор. Ми, звісно, сподіваємось, що й Україна підтримає відкриття такого розслідування, хоч би політично.
Слід зазначити, що є ще інша справа до Міжнародного кримінального суду проти Лукашенка, мовиться про вивезення українських дітей із окупованих територій. Тут уже йшла ініціатива від правозахисників, які зібрали тисячі документів та доказів у причетності диктатора до цих злочинів.
Я дуже сподіваюся, що вистачить політичної волі у міжнародних інституціях, щоб розпочати ці справи.
Участь білорусів у війні
Про участь Білорусі у війні. Ми пам’ятаємо, коли з території Білорусі 2022 року розпочалося вторгнення російських військ на територію України. Що зараз? Ви зараз згадали про дітей. Але чи триває участь Білорусі у війні, крім того, що ви згадали? За якими ще напрямами? Як Путіну зараз вдається втягувати лукашенківський режим у цю війну?
Почнемо з аксіом. Лукашенко – вже воєнний злочинець. Він втягнув Білорусь у війну, надав територію Білорусі Путіну для вторгнення російських військ до України. Також він разом із Путіним мріяв взяти Київ “за три дні”.
Але насамперед завдяки мужності українців плани розбилися вщент.
Треба зазначити, що деякі люди, ми чуємо такі наративи іноді, що вважають, що Лукашенко – такий герой, не дав втягнути білоруську армію у війну. Але тут немає його заслуги. Якби він міг, він давно б це зробив, показав би всю свою солідарність Путіну.
Те, що білоруська армія не приєдналася до російської армії – це заслуга білорусів, білоруських солдатів. Тому що у білоруському суспільстві величезна підтримка України попри всю пропаганду. Ніхто не хоче, щоб білоруська армія брала участь у цій війні.
Ми пам’ятаємо, як білоруси на початку підтримували Україну. Попри вже на той момент дворічні репресії люди виходили на вулиці. Багато хто донатив на потреби української армії. Партизанські акції, коли люди зупиняли українські потяги, підпалювали релейні шафи.
Сотні білорусів поїхали воювати в Україну, зокрема, до полку Кастуся Калиновського. Вони, звісно, борються за свободу України та Білорусі.
Але Лукашенко – воєнний злочинець. Ми продовжуємо фіксувати злочини режиму проти України. Лукашенко продовжує допомагати Путіну у війні.
Він надає білоруський повітряний простір для атак. Ми бачимо, як регулярно літають “Шахеди” над Білоруссю. Це ракети, які вбивають українців. Тобто наш білоруський повітряний простір є повністю до послуг Путіна.
Режим продовжує надавати Росії зброю. Багато підприємств у нашій країні переведено на виконання військових замовлень. Вони виготовляють причепи, різні тягачі для ракетних установок, танки ремонтують, оптику виробляють, шиють спорядження для російської армії. Ми маємо докази цього всього.
Водночас Лукашенку вистачає нахабства розповідати, який він “миротворець”. Він паралельно випрошує у Кремля ядерну зброю, намагається налякати нею сусідні країни, білорусів, зокрема.
Але, звісно, всі бачать, що Лукашенко – не миротворець. Він є співучасником агресії. За це він має обов’язково відповісти і перед білорусами, і перед українцями, і перед міжнародною спільнотою.
Переговори за участі Білорусі
Лукашенко одного разу заявив, що Білорусь має бути присутньою на переговорах щодо врегулювання російсько-української війни, адже там обговорюватимуть білоруські інтереси. Він сказав, що “вони можуть ухвалити такі рішення, що завтра половину країни доведеться віддати”. Як ви бачите переговори щодо підсумків війни? Чи має брати участь Білорусь? І як розцінювати такі заяви диктаторів?
Насамперед слід сказати, що Лукашенко не представляє Білорусь. Він незаконний президент, узурпатор, маріонетка Кремля. Він здає нашу країну і не має права брати участь у міжнародних переговорах від імені Білорусі. Він не представляє нашу націю.
Але, звісно, ми розуміємо, що майбутнє Білорусі залежить від результату цієї війни – від перемоги України.
Нам дуже важливо, щоб інтереси білорусів також були враховані. Але інтереси не Лукашенка, а представників білоруського народу, демократичних сил.
Нам дуже важливо, щоб російські війська залишили не лише всю територію України, а й пішли з території Білорусі теж. Щоб забезпечити реальний нейтралітет Білорусі, нам потрібно забезпечити демократичний транзит влади.
Світ не буде надійним, довговічним, якщо Білорусь залишиться під контролем Росії та Лукашенка. Це буде постійна загроза й Україні, і всій Європі.
Тому ми зараз також ведемо переговори з нашими демократичними партнерами, щоб голос саме демократичної Білорусі був присутній на переговорах на будь-якому рівні.
Тому що зараз у білорусів є такий страх, що під час чи за результатами якоїсь угоди Білорусь віддадуть як втішний приз Путіну, всупереч волі білоруського народу. Цього, звісно, не можна допустити. Ми зараз працюємо над тим, щоб наш голос було чутно.
Розміщення ядерної зброї
У листопаді Росія вперше завдала удару по Україні з використанням балістичної ракети середньої дальності “Орешник”. Застосування цієї зброї Росія назвала “сигналом усьому світу”. “Орешник” та ядерна зброя на території Білорусі. Як білоруси реагують на ці заяви та про можливість взагалі розміщення такої зброї на території Білорусі на цей момент?
Розміщуючи ядерну зброю та “Орешник” на території Білорусі, Росія намагається зміцнити свій контроль над Білоруссю, шантажувати Захід, тиснути на Україну. Це все є частиною інформаційної операції. Усе це робиться всупереч волі білорусів.
Звичайно, нам не потрібна жодна ядерна зброя, всякі озброєння, військові штуки російські. Але Лукашенко продає країну Путіну. Він перетворює нашу територію на військовий полігон.
Тепер Білорусь стала не лише заручником, а й потенційною мішенню. Очевидно, що жодного контролю за будь-якою зброєю у самого Лукашенка не буде. Він лише продає територію з усіма білорусами для цілей Путіна.
Звісно, ми як демократичні сили вимагаємо виведення всіх російських військ із нашої території, зокрема, ядерної зброї. Ми вважаємо, що всі угоди, підписані Лукашенком після 2020 року, зокрема, з Росією, не мають жодної законної сили.
Ми як демократичні сили через демократичні медіа доносимо інформацію до білорусів усередині країни і розповідаємо, чим розміщення ядерної зброї та будь-якої російської зброї може обернутися для нашої країни.
Путін та Лукашенко потрібні один одному
Чи можемо ми говорити та підсумувати, що насамперед Путін та Лукашенко – це не друзі попри високу інтенсивність їхніх контактів? Як ми бачимо, це явний геополітичний “шлюб за розрахунком”. Зараз Лукашенко в ситуації, яка тотально посилюється залежно від Росії, не може балансувати через діалог із Заходом, як і раніше. Раніше було багато заяв, ми сприймали це так, що Лукашенко намагається всидіти на двох стільцях: Заходу та диктатора Путіна.
Це правильне сприйняття, тому що протягом всіх цих років Лукашенко дружив із Заходом. Взимку він дружив із Росією, бо потрібен був дешевий газ. Потім влітку – із Заходом, бо потрібні були якісь інвестиції чи грошові потоки.
Зараз те, що відбувається між Путіним та Лукашенком – це такі симбіотичні стосунки. Вони потрібні одне одному. Тому що Путін врятував Лукашенка у 2020 році, коли білоруси постали проти режиму. В обмін на це Лукашенко зараз розплачується нашим суверенітетом, незалежністю, ідентичністю.
Росія взагалі розглядає витрати на підтримку Лукашенка зараз як на військові витрати. Руками Лукашенка Росія контролює Білорусь.
Більш вдалої людини для Путіна, ніж Лукашенко, просто не знайти. Тому що Лукашенко завжди був найбільш проросійською, прорадянською людиною Білорусі.
Звісно, ми розуміємо, що без підтримки Росії Лукашенко не протримається й місяця. Він це розуміє, і завжди буде лояльним до Москви.
Тому всі міркування про те, що Лукашенко такий нещасний, що він викручується, йому нікуди подітися, а Путін на нього тисне, не мають підстав. Вони один від одного нікуди не подінуться. Тому чекати на якийсь поворот політики від Лукашенка не доводиться.
Про стратегію демократичних сил Білорусі. Як вони бачать розвиток ситуації в Білорусі та в регіоні? Що ви бачите у 2025 році, як розвиватимуться події?
Наші цілі з 2020 року не змінилися. Це вільна Білорусь, повернення нашої країни на демократичний та європейський шлях розвитку та, звичайно, звільнення усіх ув’язнених, заручників. Взагалі для цього потрібен демонтаж диктатури, потрібно вирвати Білорусь з лап Росії.
Як досягнути змін? Тиснути та ізолювати режим, посилювати демократичні сили білоруського суспільства, зміцнювати національну ідентичність, підтримувати Україну.
Це наші стратегічні напрямки, за якими ми працюємо. Зараз у Білорусі наш протест перебуває у підпіллі. Це очевидно. Ми маємо небагато можливостей для дій усередині країни. Але ми працюємо в інформаційному просторі, підтримуємо підпілля, вибудовуємо мережу контактів усередині системи, всередині режиму.
До речі, із режиму, із системи, яку побудував Лукашенко, нам надходить дуже багато необхідної інформації. Це означає, що людей, лояльних до змін, там дуже багато. Вони зараз корисні нам там, де вони є.
Ми допомагаємо політв’язням, репресованим, кількість яких збільшується у геометричній прогресії. Також ми вибудовуємо альтернативні інституції, структури влади. У нас є Об’єднаний перехідний кабінет, як протоуряд, є Координаційна рада. Такі інститути на противагу режиму. Тому що систему переможе лише система.
Звичайно, ми працюємо з міжнародними партнерами, щоб послабити режими Лукашенка та Путіна через санкції, ізоляцію, притягнення до відповідальності.
Ми маємо прекрасні відносини з усіма західними партнерами, зокрема, США, Канадою, Великою Британією, звичайно, Євросоюзом.
Крім цього, ми готуємось до моменту змін. Історія показує, що диктатури руйнуються раптово. Звичайно, ми віримо у перемогу України.
Перемога України відчинить вікно можливостей і для білорусів. Ми маємо ним скористатися.
Дуже важливо, що ми всі ці роки залишаємося єдиним рухом попри всі спроби режиму нас посварити. Тому я відчуваю такий обережний оптимізм щодо майбутнього Білорусі без Лукашенка.
Я дуже сподіваюся, що позиція української влади також буде принциповою та жорсткою щодо режиму. Ми всі повинні пам’ятати, що лише вільна Білорусь може стати надійним партнером та сусідом для України.
Источник: www.24tv.ua
