Основні тези
- Люди на Майдані вшанували пам’ять госпітальєрки Ірини Цибух через спів пісень.
- Ірина Цибух обрала 10 українських пісень для виконання на своєму прощанні.
- Ірина Цибух народилась у Львові, працювала у Суспільному, була медіатренеркою та знімала документальні фільми.
Прощання з Іриною Цибух / Колаж 24 Каналу
У Києві прощаються із загиблою Іриною “Чекою” Цибух. Стало відомо, що на прощання заспівають 10 українських пісень.
Госпітальєрка Ірина Цибух сама обрала, які пісні будуть співати. Вона загинула на Харківщині 29 травня, всього за кілька днів до того, як їй мало виповнитись 26 років.
Що співатимуть в пам’ять про Ірину Цибух
У батальйоні парамедикині розповіли, що вона написала, що хоче, щоб усі співали на прощанні, навчились хоча б десятьом змістовним пісням і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом.
10 пісень від Ірини для виконання на Майдані:
- “Зродились ми великої години” (гімн ОУН)
- “Пісня буде поміж нас” (Володимир Івасюк)
- “Весна і ти” (ВІА “Візерунки шляхів”)
- “Сонце низенько” (народна)
- “Намалюй мені ніч” (Мирослав Скорик)
- “Запроси мене у сни” (Володимир Івасюк)
- “Лента за лентою” (повстанська)
- “Леся” (Krutь)
- “Ой, у лузі червона калина” (стрілецька)
- “Україна” (Тарас Петриненко)
На Майдані співають у пам’ять про “Чеку”: дивіться відео
Що відомо про Ірину Цибух
- Вона народилась у 1998 році у Львові, закінчила Національний університет “Львівська політехніка”. Потім з 2017 року була у команді Суспільного. Вона працювала з філіями, готувала міжрегіональні спеціальні ефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою.
- В одному зі своїх інтерв’ю вона розповіла, що до 24 лютого не вірила, що розпочнеться повномасштабна війна. За день до цього вони з командою презентували фільми про дітей, які живуть у віддалених селах Донеччини й Луганщини, і жінка до останнього вірила, що їм вдасться зробити презентацію 25 лютого в Києві.
- Під час роботи у Київській області “Чека” взагалі не вірила, що зможе вижити. Тоді вона думала, що смерть – це питання кількох днів. Київський етап був для неї шоковим, але проживати його було простіше, ніж донецький. Жінка думала, що загине, і цим себе заспокоювала. Потім на Харківщині й Донеччині вона втратила найближчих друзів і сама дуже хотіла померти й доєднатися до них, але тоді вона вижила та згодом відчувала вдячність, що з нею все добре.
Источник: www.24tv.ua
