Російське електоральне “застілля”, яке вони називають виборами, цього разу пройде без партії “Яблуко”. Верховний суд Росії зняв її з виборів до Держдуми – і навколо цього навіть виникло щось схоже на протест.
Біля суду люди скандували “Яблуко” і “Росія”, писали крейдою на асфальті “за свободу”, поліція робила вигляд, що намагається їх розігнати. Але нікого особливо не пакували в автозаки. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Для сучасної Росії це вже саме по собі виглядає підозріло. Бо коли російська влада дозволяє вам протестувати, варто спочатку запитати, навіщо їй це потрібно. Але найцікавіше навіть не це.
Навіть антивоєнна партія не підтримала територіальної цілісності України
Підтримати участь у виборах закликала Юлія Навальна. Після зняття “Яблука” вона запропонувала росіянам голосувати за будь-яку партію, крім “Єдиної Росії”.
І тут виникає просте питання: а за кого саме? За партії, представники яких підтримують війну проти України? За тих, хто виправдовує її продовження, окупацію наших територій і вбивства українців?
Саме тут вкотре закінчується красива історія про “іншу Росію”.
“Яблуко” позиціонує себе як єдину легальну антивоєнну партію. Але навіть її позиція щодо територіальної цілісності України для нас неприйнятна.
Григорій Явлінський засуджував повномасштабне вторгнення. Водночас його формула щодо Криму передбачає проведення нового, нібито легітимного міжнародного референдуму під егідою ООН.
А навіщо нам референдум на території, яка належить Україні? Крим не є спірною територією, долю якої треба ще раз визначати голосуванням. Це українська територія, окупована Росією.
Тому навіть російський ліберал у цьому питанні дуже швидко перетворюється на російського імперіаліста. Просто замість танка він пропонує легітимізувати результат агресії красивою демократичною процедурою.
Чи був би для України вигідним допуск “Яблука” до виборів?
У певному сенсі Україні була б вигідною участь “Яблука” у виборах. У російських федеральних ефірах хоча б могла прозвучати фраза “ні війні”. Могли б звучати заклики припинити бойові дії. Це могло б створювати альтернативний порядок денний, розхитувати внутрішню стабільність Росії, змушувати частину суспільства хоча б задуматися.
Але є й інший бік. Кремль міг би показувати “Яблуко” Заходу як доказ того, що російська демократія нібито жива. Мовляв, дивіться: у нас є опозиція, є антивоєнна партія, є плюралізм. І тоді обов’язково знайшлися б ті, хто запропонував би з цією “іншою Росією” поговорити, послабити тиск, не поспішати з ізоляцією. Саме тому нам важливо не плутати декорації з реальністю.
У Росії немає конкурентної політики. Немає незалежних судів. Немає вільних медіа. А партія, яка навіть теоретично пройшла б до Держдуми з антивоєнними гаслами, не отримала б можливості визначати бюджет, мобілізацію чи рішення про продовження війни.
Історія з “Яблуком” цікава не тому, що Росія втратила шанс на демократичні вибори. Цього шансу там давно немає. Вона цікава тим, що знову показує нам небезпечність нашого власного бажання знайти в Росії когось, хто одного дня прийде і все виправить.
Не виправить. Зміна прізвищ у російському бюлетені не зупинить війну.
Безпека України залежить не від того, скільки відсотків отримає російська “опозиція”. Вона залежить від деокупації наших територій і від того, наскільки слабким стане російський військовий потенціал. Все інше – російське електоральне “застілля”.
Джерело: www.24tv.ua