На Костянтинівському напрямку російські війська продовжують активні штурмові дії з метою повного захоплення Костянтинівського району оборони Збройних Сил України та створення сприятливих умов для подальшого просування своїх підрозділів у загальній дирекції Костянтинівка – Дружківка.
Наразі сили російської 8 загальновійськової армії (ЗВА), 3 армійського корпусу та 70 мотострілецької дивізії зі складу угруповання військ “Південь”, посилені низкою сил і засобів 51 ЗВА угруповання військ “Центр” досягли певного ступеня суттєвих тактичних результатів на цьому напрямку.
Зокрема, російські війська змогли силами малих штурмових груп у смузі наступу 3 армійського корпусу просунутися у напрямку Новодмитрівки – Молочарки, досягти села Стінки та озер-шламозбірників на північний схід від міста. Таким чином, вони поглибили охоплення не лише позицій українських військ у самій Костянтинівці зі сходу, а й позицій українських підрозділів у районі на захід від Часового Яру.
Також ворог зміг прорватися у північно-східну частину міста (район місцевого краєзнавчого музею та центрального ринку). Його штурмові групи продовжували посилювати свою активність у східній та південно-східній частинах Костянтинівки (поблизу залізничної станції, в районі вулиць Бахмутської та Островського).
У свою чергу, у смузі наступу російської 8 ЗВА її штурмові групи також змогли досягти певних тактичних результатів, просунувшись від міської лікарні № 1 по проспекту Ломоносова у бік середньої школи № 32 (хоча й не дійшли до неї).
Ці підрозділи також змогли захопити Іллінівку й вийти до Довгої Балки. А передові штурмові групи росіян вже фіксуються на північний захід від Степанівки. Вони також зуміли “інфільтруватися” на північ від дороги Довга Балка – Іллінівка і досить активно накопичуються в центральній (західній) частині Костянтинівки, звідки вони постійно намагаються просунутися на північ (у напрямку Осикове та Миколайпілля).
Разом з тим, ЗСУ продовжують утримувати позиції в північній та північно-західній частинах Костянтинівки, автомобільну розв’язку та шляхопровід в районі вулиці Ємельянова, а також район міської середньої школи № 2 і кілька кварталів на південь від неї.
Фактично, українські війська наразі впевнено контролюють лише північну частину міста, відступивши основними силами своїх передових підрозділів із західної (центральної) та південно-східної частин міста на східний берег річки Кривий Торець.
Крім того, ймовірно, що окремі піхотні групи ЗСУ досі продовжують діяти не лише в західних (центральних) та південно-східних районах міста, а й на південь від них (аж до північних околиць Іванопілля).
Водночас українці мають труднощі із забезпеченням і підтримкою через активне нарощування російським командуванням кількості штурмової піхоти в цих частинах міста.
Противник продовжує діяти саме у флангових районах Костянтинівського району оборони ЗСУ, цілком справедливо вважаючи, що таким чином зможе суттєво ускладнити становище українських підрозділів, які діють не лише безпосередньо в місті, а й у прилеглих до нього районах. У цьому сенсі ситуація з українськими підрозділами, що обороняються на захід від Часового Яру, є досить показовою.
Паралельно з цим ворог поступово, але досить наполегливо збільшує чисельність своєї штурмової піхоти безпосередньо в самій Костянтинівці. Це здійснюється шляхом нарощування чисельності штурмових груп, які в перманентному режимі намагаються не лише закріпитися в районах міста, які вони вже “інфільтрували”, а й просуватися вперед. Водночас російське командування прагне “завести” в місто якомога більше своїх груп БпЛА.
Однак слід зазначити, що противник ще не зміг увійти до більшої частини міста. Насправді у місті діють лише його малі піхотні групи (хоча й у досить великій кількості та досить активно), посилені окремими групами “дроноводів”.
У цьому сенсі частини та з’єднання росіян, що діють безпосередньо у напрямку Костянтинівки, змогли зайняти лише Іллінівку, тепличне господарство на західній околиці Костянтинівки, і дістатися до газової автозаправки “Лідер” на в’їзді до міста з боку Покровська.
У свою чергу, українські підрозділи, що обороняються безпосередньо в місті, хоча й поступаються противнику за силами та засобами, а також, очевидно, не можуть суттєво “втрутитись” у загальний процес накопичення російської штурмової піхоти в межах міста, досі не втратили здатності вперто і досить ефективно утримувати свої позиції.
Про це свідчить той факт, що хоча російські війська (протягом понад двох тижнів запеклих боїв) спромоглися здійснити низку успішних тактичних просувань у межах Костянтинівки та її околиць, але вони вимірюються лише кількома кілометрами, а то й сотнями метрів.
Отже, можна стверджувати, що в оперативному сенсі бої за Костянтинівський район оборони ЗСУ, ймовірно, “суттєво затягуються” у часі для противника (тобто, очевидно, триватимуть й у вересні).
Якщо подивитися на це питання ще ширше (у контексті всієї російської гіпотетичної Слов’янсько-Краматорської наступальної операції), стає зрозуміло, що вона також ризикує, скажімо, “вкотитися у осінь”, не досягнувши навіть своїх мінімальних цілей і завдань. Особливо якщо враховувати ситуацію на інших напрямках, суміжних і операційно пов’язаних із Костянтинівським.
Джерело: www.24tv.ua