Цікавий факт, Радянського Союзу вже давно немає, а його система стандартів, що застосовується до різного роду продуктів, все ще залишилася.
Адже абревіатура ГОСТ розшифровується як державний загальносоюзний стандарт. І нехай в 1992 році країни тодішнього СНД домовилися, що ГОСТ має статус регіонального і не обов’язковий зовсім, “почесне знам’я” ГОСТУ досі вважається чимось на зразок золотого стандарту. Але чи так це насправді?
Ось ви стоїте в магазині і тримайте в руках дві палки вареної ковбаси. На одній значиться, що виготовлена вона по ГОСТу, на другій написано, що виготовлена за ТУ – чого очікувати від кожного з товарів?
ТУ (Технічні Умови) – це документ, в якому регламентуються основні технічні вимоги до продукції, що випускається: до сировини, способу виготовлення, пакування, правил приймання, методів контролю якості, транспортування, зберігання і т. п.
ТУ розробляє сам виробник. Для чого він це робить? М’ясопереробна галузь, як і багато інших, розвивається. З’являються нові технології обробки м’яса, вироблення спецій, копчення. Та й споживачі стають все більш вибагливими, хочеться порадувати їх новими смаками. А великі виробники мають можливість використовувати нову техніку і обладнання, про яку в СРСР і мріяти не могли. І їм, звичайно ж, “тісно” в стандартних ГОСТах. Тому підприємства і йдуть далі, розробляючи ТУ.
Причому, ТУ – такий же жорсткий стандарт для м’ясопереробників, як і ГОСТ. Процедура погодження і реєстрації ТУ дуже складна і довготривала, триває від 2-х до 6-ти місяців. У процесі узгодження автору ТУ необхідно пройти кілька державних реєстраційних і перевіряючих інстанцій, які на підставі комплексних мікробіологічних, санітарно-хімічних досліджень можуть видати санітарно-епідеміологічний висновок, а також сертифікат, що дає право виробляти даний продукт.
Примарний ГОСТ
Тепер ми можемо поглянути на ці дві палички ковбаси, що у нас в руках, по-новому. ГОСТівска – продукт зі звичним смаком, виготовлений за відпрацьованою ще багато років тому технології та рецептурі. Та й таких ковбас, по ГОСТу, залишилося – всього нічого, наприклад з варених тільки “Докторська” і “Молочна”.
Бажай хтось купувати тільки ГОСТівську продукцію, довелося б йому обмежитися вкрай мізерним асортиментом: з шоколаду хіба що чорний і молочний, сирів днем з вогнем не знайти.
До того ж, немає гарантії, що задекларований на упаковці ГОСТ, дійсний. Деякі використовують цю абревіатуру як маркетинговий хід, і таких – близько 40%. А більш спритні виробники і зовсім можуть вказувати на свій товар ГОСТ, але не той, який регламентує якість самого товару, а за яким випускається, наприклад, упаковка. Мовляв, хто там в поспіху буде розбиратися …
Так що не варто ідеалізувати ГОСТи. Тим більше, що багато хто вже втратили свою законну силу, а тим, що ще діють, залишилося часу до 1 січня 2022 року. На зміну їм прийдуть нові нормативно-правові акти.
ТУ – це реалії сучасного виробництва
В уряду ще є час подумати, але вже зараз зрозуміло, що продукти, виготовлені за ТУ – це і можливості для нових рецептур, і проходження трендам. І вони сповна дозволяють реалізувати виробникам найновітніші технології.
Для прикладу ми звернулися до продукції ТМ Бащинський, добре відомої українцям. Як розповіли технологи підприємства, ТМ “Бащинський” – одна з торгових марок найбільшого м’ясопереробного підприємства України ПрАТ “Український бекон”. І в питанні пріоритету між ГОСТами і ТУ тут, звичайно ж, віддають перевагу останньому. Адже саме так можна задіяти сучасні технологічні потужності заводу, а також дозволити рецептами відповідати смакам і запитам сучасного споживача.
Питання вибору між ГОСТами і ТУ в Україні слабшає з кожним роком, втрачає свою актуальність. На сьогоднішній день куди важливіше, що за виробник стоїть за продуктом – наскільки надійний, яка у нього сировина, технології і наскільки ретельно контролює якість товарів. Реалії ринку такі, що перевагу краще віддати великому і відомому виробникові. У нього більше можливостей випустити якісний і доступний продукт – і, мабуть, ці умови повинні стати основою будь-якого ТУ.
За надану інформацію і консультації профільних фахівців при підготовці матеріалу дякуємо ТМ Бащинський, партнера проекту “Ми це з’їли”.
Источник: www.ua.korrespondent.net
