Чи можуть ананаси рости в регіоні Сахель в Африці? На тлі політичного курсу на самозабезпечення, один фермер доводить, що тропічні фрукти можуть процвітати.
Качки ходять між рядами ананасів.
Під їхніми ногами ґрунт червоний, піщаний і кам’янистий.
Це навряд чи пишне середовище, зазвичай необхідне для ананасових рослин.
Але ця ферма в посушливій, внутрішній Буркіна-Фасо є частиною національних зусиль з вирощування цього фрукта.
Уряд хоче зменшити загальну залежність від імпорту та адаптуватися до дедалі суворішого клімату в умовах сухої спеки африканського регіону Сахель.
«Були стереотипи. Ми самі були їх жертвами», — каже фермер Умару Компора. «Ми казали собі, що ми в країні Сахель. Все, що ми можемо робити зрештою, це бавовна, кукурудза, сорго».
Ананаси стали символом суверенітету в Буркіна-Фасо: їх вирощують на території військової бази в Уагадугу, і це частина офіційного плану розвитку країни, яка прагне зміцнити продовольчу самодостатність.
У квітні кошик ананасів стояв поруч із прапором Буркіна-Фасо, коли військовий лідер Ібрагім Траоре давав багатогодинне інтерв’ю міжнародним ЗМІ на державному телебаченні.
Ананаси є одним із багатьох способів, якими продовольство набуло політичного значення, як частина ширших зусиль країни позбутися зовнішньої залежності. Влада хвалилася збільшенням виробництва томатної пасти в Буркіна-Фасо та заборонила імпорт рису в квітні цього року з метою сприяння місцевому виробництву.
Компора перейшов на вирощування ананасів під час пандемії COVID-19. Він походить із родини фермерів, його дідусь здобув нагороди за фермерство за часів колишнього президента Томаса Санкари, але він каже, що під час дорослішання відчував тиск, щоб зайнятися бюрократичною роботою.
«Але десь усередині я все ще мав цю привабливість, цю любов до сільського господарства», — каже він.
Фермерка ананасів Каба Сере каже, що в молодості їй теж казали, що країни Сахелю не можуть вирощувати такі речі, як ананаси.
«Коли ми побачили, що робить Умару, ми зрозуміли, що це можливо», — каже вона. Зараз вона розширила свою ферму до приблизно 60 000 саджанців.
«Це реальність – ананаси ростуть у Буркіна», — каже вона.
Продовольчий суверенітет давно займає важливе місце в політичному дискурсі Буркіна-Фасо.
Беверлі Очіенг, старший аналітик Control Risks, каже, що це частина соціальної тканини Буркіна-Фасо.
«Якщо повернутися до часів Томаса Санкари, який був президентом з 1983 по 1987 рік, він був великим прихильником не просто отримання продовольчої допомоги, оскільки під час його правління була посуха, а й забезпечення того, щоб люди могли обробляти свою землю», — каже вона. «У нього був вислів, який приблизно означав: якщо люди справді хочуть, щоб Буркіна-Фасо менше залежала від допомоги, їм не просто даватимуть продовольчу допомогу, їм даватимуть трактори, добрива».
Президент Траоре багато в чому наслідує приклад Санкари, кидаючи виклик західному впливу в Африці та виступаючи за самозабезпечення країни.
Але Очіенг зазначає, що прагнення до продовольчої незалежності — це не лише про політичну ідеологію.
«Можливість мати їжу на столі є надзвичайно важливою. Якщо ви не можете прогодувати країну, люди стають невдоволеними».
