Два терміни наближаються для Іраку наприкінці місяця: завершення багаторічної військової присутності США та роззброєння недержавних збройних груп. Виведення американських військ триває, і, за словами офіційних осіб, сотні військових, що залишаються на півночі Іраку, покинуть країну до 30 вересня.
Іракський уряд пов’язав виведення американських військ із ультиматумом до ополченців скласти зброю. Проте більшість із них заявили, що не планують цього робити. Це ставить головні запитання щодо того, яким буде життя в Іраку наступного дня. Іракські ополченці, підтримувані Іраном, з 28 лютого завдавали ударів по цілях, пов’язаних зі США, як всередині Іраку, так і за його межами. Вони також координували свої дії з єменськими повстанцями-хуситами для нападів на Саудівську Аравію. З огляду на триваючу війну між США та Іраном, Тегеран навряд чи відмовиться від важелів впливу, які він має в сусідньому Іраку. Американські офіційні особи стурбовані здатністю ополченців продовжувати атаки, але не настільки, щоб відкласти виведення військ.
Американські війська вторглися в Ірак у 2003 році, щоб повалити Саддама Хусейна. Вони покинули країну у 2011 році, але через три роки іракська влада запросила невелику місію під проводом США для боротьби з угрупованням “Ісламська держава”, яке захопило значні території. Оскільки це угруповання тепер зведене до розрізнених сплячих осередків — завдяки втручанню ополченців, підтримуваних Іраном, а також коаліції під керівництвом США — США та Ірак у 2024 році домовилися про згортання місії. Американські війська минулого року вивели бази з більшості районів Іраку, але зберегли присутність у напіавтономному північному курдському регіоні.
Водночас іракські урядовці вагалися щодо того, чи є 30 вересня жорстким терміном для роззброєння ополченців, чи лише відправною точкою для переговорів. “До 30 вересня жодних груп роззброєно не буде”, — заявив іракський аналітик Саджад Джіяд, виступаючи на панельній дискусії, організованій аналітичним центром Atlantic Center минулого тижня. “Я думаю, це, ймовірно, зрозуміло будь-кому, хто стежить за іракською політикою”.
Кілька менш впливових ополченських груп погодилися передати свою зброю. Але найвпливовіші групи, найближчі до Ірану — “Катаіб Хезболла”, “Харакат аль-Нуджаба” та “Катаіб Саїд аль-Шухада” — відкинули цю перспективу або висунули умови для роззброєння, які, як вони знають, уряд навряд чи виконає найближчим часом. Серед них — підпорядкування курдських сил безпеки “пешмерга” на півночі Іраку центральному урядовому військовому командуванню та вигнання іранських курдських опозиційних груп та Робітничої партії Курдистану (РПК), що мають бази в регіоні.
Урядовець зазначив, що наразі стратегія уряду зосереджена на інтеграції збройних формувань під командуванням іракської армії. Багато ополченців вже є частиною Сил народної мобілізації, коаліції збройних груп, яка офіційно входить до складу іракських збройних сил, хоча окремі ополченці часто діють самостійно.