Десятиліттями інфраструктурна повістка Африки зосереджувалася на розширенні мереж доріг і транспорту, збільшенні виробництва електроенергії та модернізації портів. Наразі з не меншою нагальністю постає інший виклик: необхідність розвитку інфраструктури, що формує повсякденне життя – лікарень, закладів освіти, житла, а також систем водопостачання та санітарії.
Масштаб потреб ілюструє складність виклику. Майже 400 мільйонів людей у субсахарській Африці досі не мають доступу до базових послуг з питної води, тоді як понад 98 мільйонів дітей, підлітків та молоді дошкільного та шкільного віку не відвідують навчальні заклади. Цей незадоволений попит посилюється стрімкою урбанізацією континенту, оскільки інфраструктура та послуги в багатьох містах не встигають за зростанням населення.
Для урядів рівняння складне: їм потрібно більше інвестувати в умовах часто обмеженого фіскального простору. У цьому контексті державно-приватні партнерства (ДПП), які історично концентрувалися на транспорті та енергетиці, привертають зростаючий інтерес у сфері соціальної інфраструктури та інших суспільних послуг у сфері охорони здоров’я, освіти та житла.
Ця еволюція створює можливості, але також вимагає обережності: лікарню чи школу не можна фінансувати так само, як автостраду чи електростанцію. Автострада може генерувати дохід від плати за проїзд; електростанція, як правило, має покупця та відносно передбачувані контрактні грошові потоки. Соціальні послуги підпорядковуються іншій логіці: вони мають залишатися доступними, зокрема для тих, хто не може самостійно нести повну вартість.
Це центральний виклик соціальних ДПП: зробити проєкт достатньо життєздатним для мобілізації приватного капіталу, експертизи та інновацій, не ставлячи під загрозу доступ до послуг і не створюючи незбалансованого навантаження на державу.
Приватне фінансування не усуває державні витрати. Там, де доходи користувачів недостатні, будуть потрібні субсидії, гарантії або платежі за доступність. Хоча ці механізми можуть зробити проєкт привабливим для інвесторів, вони також зобов’язують державні фінанси на десятиліття. Тому ключове питання виникає ще до пошуку інвестора: чи є ДПП справді найдоцільнішим інструментом для соціальної інфраструктури?
Не вся соціальна інфраструктура підходить для моделі ДПП, і приватна участь не означає, що цілу послугу слід передавати приватному оператору. У сфері охорони здоров’я приватна участь може зосереджуватися на будівництві, обладнанні або обслуговуванні об’єкта, не поширюючись на медичні послуги. У сфері житла комерційно життєздатні компоненти можуть допомогти у наданні більш доступного житла. Структура повинна відображати економіку сектору та мету суспільної служби, а не базуватися на заздалегідь визначеній моделі.
Це повертає дискусію до більш фундаментального питання: що потрібно, аби соціальна ДПП працювала? Відповідь полягає не лише в самій рамковій політиці ДПП, а й у рішеннях, прийнятих протягом усього життєвого циклу проєкту – від визначення проєкту, який справді підходить для приватного залучення, до його належної підготовки, визначення відповідної комерційної та фінансової структури, реалістичного розподілу ризиків та ефективного залучення ринку.
Роль Африканського центру правової підтримки (ALSF) полягає саме в тому, щоб допомагати урядам африканських країн орієнтуватися в цих ключових моментах ухвалення рішень протягом життєвого циклу проєкту. Надаючи консультаційну підтримку та допомогу в нарощуванні потенціалу, ALSF допомагає урядам оцінювати, структурувати та закуповувати проєкти таким чином, щоб збалансувати цілі державної політики з комерційними реаліями. Лише у 2025 році ALSF схвалив 69 проєктів на суму 28,7 мільйона доларів США по всій Африці, причому понад п’яту частину цих операцій було зосереджено на інфраструктурних ДПП. Цей досвід підкреслив не лише важливість ухвалення правильних рішень, але й цінність обміну практичним досвідом між країнами щодо того, що працює, що ні, і як різні підходи можуть бути адаптовані до різних контекстів.
Саме цей обмін практичним досвідом стане основою Форуму підрозділів ДПП 2026 року. Організований ALSF, Африканським банком розвитку та Економічною комісією ООН для Африки, Форум об’єднає підрозділи ДПП, уряди, інвесторів, партнерів з розвитку та технічних радників в Аддис-Абебі 29-30 вересня, щоб дослідити, як соціальні ДПП можуть бути ефективно розроблені та реалізовані. Під гаслом “Зробити соціальні ДПП робочими: від амбіцій політики до ефективного надання послуг”, учасники поділяться досвідом та розглянуть практичні виклики, пов’язані з підготовкою проєктів, фінансуванням, розподілом ризиків, участю приватного сектору та інституційними можливостями, необхідними для ефективного надання соціальних ДПП.
Африка досягла значного прогресу у створенні рамок та інституцій, необхідних для підтримки ДПП. Наступним викликом є перетворення цих основ на соціальні проєкти, які належним чином відібрані, підготовлені та структуровані, і здатні надавати стійкі та доступні суспільні послуги. Для урядів, інвесторів та їхніх партнерів це вимагатиме постійного навчання, адаптації та обміну практичним досвідом. Зрештою, мірою успіху соціальної ДПП є не просто можливість укладення угоди, а те, чи забезпечує вона інфраструктуру та послуги, які потрібні людям, таким чином, що залишається доступним, стійким та ефективним з часом.
