Наші партнери усвідомили, що у війні Росії проти України не можна зупинитися десь посередині, тому нарощують військові провадження та посилюють допомогу. Втім, іноді від певних політиків звучать заяви, нібито війну в Україні не можна вирішити за допомогою зброї.
- 1Що показали протести в Башкирії
- 2Чи залишать війну в Україні чоловіки з Башкирії
- 3Що гальмує фінал війни проти Росії
- 4Что зафиксировал Зеленский в Давосе
- 5Чому партнери не надають необхідної кількості зброї
- 6Жесткая реакция на рейтинг армий мира
- 7Що вирішить результат війни
Радник глави Офісу Президента України Михайло Полодяк в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу зазначив, що війну Росії проти України можна розв’язати кількістю високотехнологічних збройних рішень. Більше про це, протести у російській Башкирії та заклики до перемир’я з Росією читайте далі у матеріалі.
Що показали протести у Башкирії
У Росії Башкирії почалися масові протести. Мітингувальники закликали чоловіків повернутися з війни в Україні та захищати свою землю та народ. Навіть із цього вже можна дійти невтішного висновку, що протести біля Росії можливі?
Безперечно, можливі. Я не сказав би, що все це було без сенсу. Близько 10 тисяч людей вийшли протестувати проти того, що місцевий активіст Фаїль Алсінов одержав 4 роки. Безумовно, ми бачили досить жорсткі сутички між протестувальниками та розгвардією. Це непогано. Питання, що ми також побачили ще кілька важливих речей.
Насамперед, що силова Росія боїться таких протестів. Безумовно, якби протестувальники використовували істотніші засоби впливу, ніж сніг, то, напевно, було б більше результативності. Крім цього, ми побачимо, що протестувальників заарештовуватимуть. Для регіону це теж непогано, бо це лише збільшуватиме протестні настрої.
До речі, такі протестні настрої ми бачимо не вперше. Я нагадаю про Дагестан. Там також були протести, але люди ще не мають розуміння, що з усім цим робити. Адже в Росії довго культивувалося, що силова вертикаль дуже сильна і вона все контролює.
Безумовно, війна дуже налякала людей. Вони довгий час взагалі боялися говорити про війну, а якщо десь протестували, то через свою проблематику. Але сьогодні вони розуміють, що є причини та наслідки.
Митинг в городе Баймак, в республике Башкортостан: смотрите видео
Війна – це також менше грошей, роботи, соціальних транспортів, ЖКГ не працює, кількість смертей дуже велика і таке інше. Вони починають пов’язувати між собою ці причини та наслідки. І це добре, тому що призведе до більш суттєвих наслідків у досить короткий термін. Мені це подобається. Але очікувати, що це одразу призведе до потужних виступів – ні. Але буде один регіон, потім інший і таке інше.
Чи залишать війну в Україні чоловіки з Башкирії
Чи повернуться люди до Башкортостану з поля бою в Україні – поки що ні, бо для цього потрібні відповідні події на лінії фронту. Для того, щоб щось почало відбуватися з російськими мобілізованими, потрібні суттєві тактичні поразки. Щойно вони будуть, тоді психоемоційний стан мобілізованих буде негативним. Воно й сьогодні не позитивне, але тоді все накладатиметься.
Є ще одна складова, яка мені подобається. У Росії відразу починають блокувати телеграм-канали, будь-які комунікаційні можливості, щоби це не поширювалося, щоб не давати можливості промовляти певну тему в російському медіапросторі.
До речі, тут досить дивна поведінка Павла Дурова. Він постійно казав, що телеграм – це центр вільного слова, що там не може бути жодних заборон, але як тільки фсб говорить про те, що треба заблокувати телеграм-канали, які пишуть про події у Башкортостані, – це досить швидко робить.
Тобто повинні зрозуміти, що телеграм все ж таки модерується, зокрема Росією і дуже активно. Принаймні все, що стосується внутрішнього телеграм-простору.
Але ще раз підсумую: якщо таких вогнищ протесту стане більше, ми побачимо іншу картину того, що відбувається в Росії.
Що гальмує фінал війни проти Росії
Пропагандист Сергій Мардан також відреагував на протести. За його словами, за будь-які спроби просунути місцеву державність треба карати. Також можна згадати риторику Володимира Путіна у 2014 році, коли він, навпаки, закликав українців виходити на протести, обіцяв приєднати території до Росії. Але виявляється, що сепаратизм на місцевому рівні їм не надто подобається.
Це класична російська шизофренія. Вони називаються “Російська Федерація”. У їхньому законодавстві немає можливості для будь-якого регіону легально вийти зі складу федерації. Таких процедур немає.
І навіть якщо, наприклад, 99,9% населення скаже, що не хоче бути у складі Росії, то легальних інструментів, окрім військового протесту, він не матиме. Це показує, як вони загалом ставляться до можливості виявляти свободу.
Але я навіть не цього пропагандиста згадав би. Є офіційні особи, наприклад Петро Толстой – віце-спікер російського парламенту, якого не існує. Чому немає? Тому що не конкурентний, це не парламент у класичному демократичному розумінні цього слова. Це щось схоже на те, як у Радянському Союзі, коли набирали людей, щоб показати нібито представницьку владу.
Цей віце-спікер говорить про те, що треба заборонити будь-які національні рухи, максимально жорстко карати будь-які національні прояви у тих чи інших регіонах. Це стає для них ключовим наративом, що знову ж таки – непогано.
Для багатьох це буде шоком, бо ж вони думали, що можуть про щось говорити на рівні автономних країв, областей, республік. Можуть говорити про етнічність, автентичність, але сьогодні ми бачимо, що є шовіністична Росія, яка жорстко каратиме всіх, хто має іншу думку щодо етнічності.
Все це досить швидко просувається. Росія демонструє максимально швидке повернення навіть не до брежнєвського часу, а до пізнього сталінського.
Я нагадаю про такого філософа, як Олександр Зіновій, який написав гостросатиричний роман “Зяючі висоти” про те, що таке Радянський Союз. Після цього його було депортовано, позбавлено всіх нагород, у тому числі бойових, і залишило територію СРСР.
Його дружина в такому сталінському стилі говорить про те, що треба карати філософів, які не поділяють шовіністичної концепції Росії. Тобто, це вже такий демонстративний пошук ворогів народу. Все це досить швидко відбувається.
Також щодо заборони проявів будь-якої етнічності на державному рівні. Згадаймо сталінські часи, коли були депортації цілих народів, щоб вони асимілювалися в інших місцях. Все, що ми зараз бачимо – це ознаки того, що Росія демонструє максимально мерзенні риси класичної навіть не радянської, а неосталінської імперії.
З інформаційної точки зору це досить ефектно виглядає для наших партнерів. Вони вже позбавлені ілюзій щодо того, що Росія є країною, з якою вони мали досить плідні економічні відносини протягом останніх 20 років.
У цій війні питання не просто про якісь абстракції, територію і так далі, а питання виживання цивілізації. Тієї, до якої ми з вами звикли, до якої звикли в Європі.
Також є та, яку сьогодні пропонує Росія – це така абсурдного типу ГУЛАГівська інфраструктура, коли все заборонено, коли багатьох просто знищуватимуть, бо вони не подобаються, коли скасують усі етнічні, релігійні ознаки. Це досить швидко призведе до того, що Росія справді буде ізольована.
На жаль, цього не відбувалося майже протягом двох років війни. Я вважаю, що ключовим фактором, який не дає змоги прискорити фіналізацію війни, є неповна ізоляція Росії. Як вона проявляється?
- Росія активно використовує міжнародні майданчики для того, щоб просувати пропагандистські наративи, візьмемо, наприклад, Раду безпеки ООН;
- Росія бере активну участь у самітах. Для мене дикий приклад – це участь Сергія Лаврова у саміті ОБСЄ із загальноєвропейської безпеки у Скоп’є;
- біля Росії активно працюють європейські споживчі компанії, вони багато заробляють;
- через треті країни певні громадяни Росії можуть спокійно подорожувати світом. Поки що не ізольована Росія – це виглядає дивно.