Українська броня: Львівський оборонний кластер відправив на фронт 80 тисяч бронежилетів 27.07.2022 14:05 Укрінформ Нині бронежилет в Україні став чи не найпершою необхідністю, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії.
На початку повномасштабної війни в Україні майже не було захисних жилетів, навіть для військових. Міністерство оборони фактично припинило їх закупівлю ще у 2018 році. Але з 24 лютого потреба стала кричущою. Тому у Львові з перших днів повномасштабного вторгнення утворився новий волонтерський проєкт – Львівський оборонний кластер (ЛОК). Його основна мета – безкоштовно забезпечити українців добротними бронежилетами. Заради цього об’єдналися фахівці, бізнесмени, волонтери та донатори. Спільними зусиллями за п’ять місяців вдалося виготовити та передати на фронт майже 80 тисяч бронежилетів.
Чим особливий бронежилет від ЛОКу? Як відбувається виробництво та перевірка броні? Які ще амбітні плани в кластеру? Про це дізнавалися журналісти Укрінформу.
ВІД РЮКЗАЧНОГО АСОРТИМЕНТУ – ДО ЗАХИСНОГО
Львівський обороннийкКластер, як громадську організацію, було створено на основі Харківського заводу засобів індивідуального захисту. З 2014 року він активно включився у виготовлення бронежилетів, мав свої розробки, виробничу базу, постачальників та замовників. На той час в Україні цим видом діяльності займалися лише три підприємства – «Темп 3000» (його вважали монополістом), «НВП «Матеріалознавство» та безпосередньо харківський завод.
Максим Плєхов
Власник та один з керівників Харківського заводу засобів індивідуального захисту та Голова правління ЛОК Максим Плєхов розповідає, що з початком 2018 року було намагання змінити монопольну ситуацію, ввести сучасну модель бронежилету, яка б відповідала світовим зразкам. Була створена робоча група, в Міноборони подані нові розробки. Але колишній монополіст почав блокувати цей процес. І державні великі замовлення припинилися.
«До початку війни 90% продукції нашого підприємства складав сумочно-рюкзачний асортимент, лише 10 % приходилося на бронежилети, які постачалися для цивільних або невеличкими партіями до країн ЄС, було трохи замовлень від НАТО. Початок повномасштабного вторгнення Україна зустріла без бронежилетів. Справа в тім, що кожен виробник дає на вироби гарантію в 3-5 років, а бронежилет в експлуатації взагалі має лише рік. Оскільки останні бронежилети в нас закупляли великими партіями для ЗСУ ще в 2018 році, то навіть те, що було в наявності, вже вважалося непотребом. Тож, перші дні військові купували броню за власні кошти, ще невеликі партії бронежилетів мали спецпризначенці. В нас повторилася ситуація 2014 року, коли потреба вимірювалася сотнями тисяч одиниць», – розповідає Максим Плєхов.
24 лютого керівництво харківського заводу прийняло рішення безкоштовно передати теробороні усю наявну військову амуніцію зі складів. Максим Плєхов зазначає, що віддав навіть свою колекцію бронежилетів, а в нього вона була чи не найбільшою в Україні. Разом з тим прийняли рішення частково релокувати потужності підприємства на Львівщину. Зібравши залишки матеріалів по філіалах в інших регіонах України, маючи невеликі заощадження, вирішили тут розпочати масове виробництво бронежилетів.
«На той час, в перші дні війни, держава ще з нами не комунікувала, ми налагодили переговори десь через тиждень після вторгнення. Але ми відразу розуміли, що треба виготовляти, – розповідає керівник. – Почали оцінювати наші можливості роботи в іншому регіоні, фактично не маючи бізнес зв’язків. Порахували, що в кращому випадку можемо вийти на 100 бронежилетів в день, цього було критично мало. Питання заробітку взагалі не ставилося, бо ми розуміли, що йде боротьба за виживання країни, і розуміли, що через три дні російські війська можуть бути під Львовом. Тоді й виникла ідея повністю відмовитися від комерційної моделі, тобто зробити все, як волонтерський проєкт. І коли ми почали займатися своєю справою, і люди побачили, що для нас це ніякий не бізнес, ми вкладаємо свої останні кошти і матеріали, до нас почали масово долучатися представники місцевого бізнесу», – згадує про народження проєкту Максим Плєхов.
Так утворився Львівський оборонний кластер, до якого зараз входить 10 підприємств, які налагодили процеси з виробництва бронежилетів. В основному це львівські фабрики, які до цього не мали нічого спільного з мілітарною тематикою, але війна внесла свої корективи.
«Ми їздили по підприємствах і по суті на пальцях показували, як і що робити. Наприклад, на третій день війни доступу до наших розробок не було, але воно все було в голові. І ми брали папір, ножиці і вирізали бронежилет. Ми ж не розкрійники, але передавали це модельєру, який взагалі ніколи не займався бронежилетами і розповідали, як це зробити», – каже Плєхов.
Тепер потужності виробництва ЛОКу досягають 2 тисячі бронежилетів на добу. Кластер виготовляє сьогодні найбільшу кількість бронежилетів в Україні. За п’ять місяців на фронт вже вдалося передати близько 80 тисяч одиниць. Бронежилети відповідають усім стандартам ДСТУ-8782 та тестуються за різних умов основними набоями, що зараз використовує російська армія, а Міноборони визначило ЛОК головним координатором волонтерського руху виробництва бронежилетів на час війни.
БРОНЕЖИЛЕТ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗАВДАННЮ І РІВНЮ ЗАГРОЗИ
«Фактично бронежилети можна розділити на два основних типи, – розповідає про особливості засобів захисту Максим Плєхов. – Спростимо, і не будемо казати по ДСТУ. Отже, це м’які броніки, або з твердою бронею. М’які – це бронежилети, які виготовляються з арамідної тканини, в нас це кеврал або тварон, або зверху молекулярний поліетилен. Особливості цих бронежилетів у великій кількості прошарків тканини, які захищають броню. Вага такого бронежилета – 2-3 кг. Він захистить від кулі з пістолету або від уламку, але від куль автомату Калашнікова – ні. Але коли ми розуміємо, що прямого вогневого контакту не буде, а може бути приліт і ураження уламками, навіщо тоді на собі тягати 8-кілограмову броню?».
Інший тип – загальний військовий, що складається зі значної кількості протиуламкової тканини і бронеплити. В таких бронежилетах лише сама плита важить 3-4 кілограми.
Загалом за українськими стандартами бронежилети поділяються на шість класів захисту, і для нинішньої війни цілком придатним є стандартний загальний військовий 4-ий клас, виробництвом якого безпосередньо займається ЛОК. Загалом 1-ий та 2-ий класи захищають від куль пістолета, 3-ій – від мисливських набоїв, 5-ий і 6-ий – спеціалізовані класи захисту від бронебійно-запалювальних патронів.
«Бронежилет має відповідати завданню та рівню загрози, аби людині не ставати першочерговою мішенню», – наголошує фахівець.
Окрім бронежилетів для військових кластер активно виготовляє м’які бронежилети для цивільних. Зокрема, вже понад 200 одиниць індивідуального захисту надали українським і міжнародним ЗМІ. Також ЛОК сьогодні активно працює над проєктом забезпечення бронежилетами екіпажів швидких.
«До нас звернулися волонтери, які за нереальні кошти купували бронежилети для медиків. Ми їх підключили до цього проєкту: виготовили і передали. Наразі вже готові броніки для екіпажів харківських «швидких». Ми знаходимося в стадії переговорів з донаторами щодо фінансування повного забезпечення. Такий же проєкт ми розробили для ДСНС та цивільного персоналу, який працює в зоні бойових дій», – ділиться Максим Плєхов.
Він додає, що такий бронежилет коштує близько 300 доларів, а потреба України – близько 10 тисяч одиниць.
АМУНІЦІЯ БЕЗ КОМЕРЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ
Запитую в Максима Плєхова про вартість бронежилету на ринку і чому ті, які виготовляє ЛОК, по собівартості виходять значно дешевшими (трішки більше 5 тис грн).
Він посміхається: – А скільки коштує Мерседес? – запитує в мене.
– О, тут діапазон цін дуже великий, – відповідаю, хоч, якщо чесно, не дуже орієнтуюся в цінах на авто.
Максим Плєхов
«Від 16 до 300 тисяч доларів. Так само і бронежилет. В залежності від комплектації, матеріалу, плити, кількості протиуламкового захисту, класу, він може коштувати сьогодні від 10 до 35 тисяч гривень. Якщо ми кажемо за бронеплиту, то металева може коштувати півтори тисячі гривень, закупка керамічної за кордоном – три тисячі гривень. Вартість бронежилета, як і автівки, залежить від багатьох факторів», – наголошує співрозмовник.
Особливість бронежилетів від кластеру полягає в тому, що вони не розраховані на комерцію і не передбачають заробітку жодної зі сторін. Більшість підприємств працюють за собівартістю, а матеріали, виробництво, логістику, плату працівникам покривають за кошти донорів.
«Ще важливим аспектом, який вплинув на собівартість нашого бронежилету, стало те, що ми його спростили до максимуму. Як зразок, взяли бронежилети, розроблені для спецоперацій в Болгарії. Якщо раніше стандартний бронежилет, який постачала наша компанія, мав до 15 позицій матеріалів, то зараз ми зменшили його до п’яти. Головне, щоб всі матеріали були в доступі і можна було швидко зробити», – наголошує голова правління ЛОК.
Разом з тим Плєхов запевняє, що після спрощення дана модель повністю виконує захисну функцію, а вимоги до основних матеріалів відповідають усім міжнародним стандартам.
«По-перше, в нього є плита, до якої стандартні вимоги, тобто не можна робити плиту з ресору, якусь сталь палити, щось намагатися вигадати. В нас є перелік європейських постачальників, які виготовляють броньовану сталь і є відповідна вимога до твердості та товщини сталі. Далі плита має стандартний протиуламковий шар, тут не можна зекономити чи здешевити, бо на кону людське життя».
Щодо тканини, то Плєхов наголошує, що тут теж не можна економити, це життєво важливо.
Основу якісного чохла становить високоміцна нейлонова тканина, яка має назву «кордура». З доставкою тканини наразі проблем не мають, оскільки останні сім рокі налагоджував контакти з виробниками за кордоном, тепер купують в Туреччині, Америці, ЄС. Високоміцну стрічку виготовляють українські підприємства, а металеву фурнітуру безпосередньо роблять у Львові.
«Бронежилет, крім захисту і тканини, повинен бути зручним. Це була фішка нашого підприємства ще з 2015 року, тому що бронежилет можна зробити з великою площею захисту, але в ньому не можна буде переміщуватися. Важливо, під яким кутом буде нахил цих лямок на плечах. Ми проводили до 10 тестів. Якщо зробити ширше, буде давити на кістку, вужче – передавлювати біля шиї. Це здається дрібниця і нюанс, але коли ти в бронежилеті кілька днів, то повірите, це досвід. Просто і зручно», – розповідає про спрощену модель співрозмовник.
ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ВОЄНПРОМ: ПЛИТИ З РЕСОРІВ ТА З КИЛИМОВИМ ПОКРИТТЯМ
Наша розмова проходить в лабораторії ЛОКу, тут повсюди розкладені протестовані плити, їх сотні. З лютого, через величезну потребу в бронежилетах, їх почали виготовляти дуже багато «фахівців». А після того, як Максим Плєхов власноруч виставив у Фейсбуці весь технологічний процес, лекала та рекомендації, багато екстремалів почали пробувати виготовити навіть домашніх умовах.
«Багато хто каже, що виготовити бронежилет не складно. Дехто запитує, чи можна зробити його в себе в гаражі. Звичайно, можна. Можна і вогнегасник зробити: візьміть баклажку, наповніть її водою з милом, одягніть сифон, і ось вам вогнегасник. Це волонтерський воєнпром, який ми безкоштовно тестували і перевіряли, з тієї ж серії», – каже Плєхов.
Максим Плєхов
Після того, як Міноборони визначило ЛОК основним координатором волонтерського руху з виробництва бронежилетів, майже щодня тут перевіряють десятки різних зразків бронесталі, щоб переконатися, що бронежилети, які надходять на передову, справді виконають своє призначення та отримають ліцензію від МОУ.
Руслан Яринко
Займається перевіркою співзасновник ЛОКу Руслан Яринко. Чоловік сам з Білої Церкви і з 2014 до 2017 року займався засобами індивідуального захисту для військових. Потім відійшов від справ, але з початком вторгнення росії відгукнувся на заклик Максима Плєхова і долучився до Кластеру.
При постачанні партії відбирають два-три бронежилети для відстрілювання на полігонах. Основна увага, звичайно, приділена бронежилетам 4-го класу, які виробляє ЛОК. Але на прохання волонтерів та військових тут перевіряють бронежилети 5 чи 6-класу. Відстріл відбувається на дистанції 10 метрів. Незалежно від цих випробувань увесь метал передається на сертифікацію до Києва, де в лабораторних умовах відбуваються дослідження і тоді отримується ліцензія.
«Як з початком війни, так і зараз, виготовленням бронежилетів займалися в тому числі і волонтери, і не спеціалісти. Багато завозилося неякісної продукції, тому до нас періодично звертаються. Ми безкоштовно допомагаємо, перевіряємо, консультуємо», – каже Яринко. – Дуже популярно було робити бронежилети з ресорів, добре, що воно вже відходить. Останнє ноу-хау в мене було – килимове покриття з офісу, накладене на плиту. Були випадки, коли брали звичайну керамічну плитку з магазину, яку кладуть в ванній, і клеїли на метал до броніка. Ми тут бачили багато чого», – згадує Руслан Яринко.
Максим Плєхов додає, що часто неякісні бронежилети привозять із закордону. Для прикладу показує бронеплиту з Китаю, яку по краю можна пробити звичайною зубочисткою.
«Тут вона тверда по центу, а на краях м’якусінька. Держстандарт не передбачає тестування плити ближче ніж 5 см до краю. Наші друзі китайці про це знають і ставлять менший керамічний захист, а тут просто докидають гумою. І держава не може сказати, що це не якісне. А варто наголосити, що площа всіх матеріалів має збігатись, бо це людське життя, – каже голова правління. І додає: – Багато хто вважає, що краще якийсь бронежилет, ніж ніякого. Ні! Це дуже розповсюджена помилка. Краще ніякого, ніж будь-що. Якщо є будь-який сумнів в бронежилеті, краще його взагалі не брати, бо наслідки можуть бути ще жахливіші, ніж без бронежилету».
44 ВИДИ МЕТАЛУ З ФІНЛЯНДІЇ, ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНИ
ЛОК – це велика система, яка об’єднала донаторів, бізнесменів, військових, виробників. Щоб створити бронежилет, виробництво розділене між десятьма підприємствами Львівщини, в цілях безпеки їх локації засекречені, і часто, окрім керівництва кластеру, підприємці не знають, де та хто займається тим чи іншим процесом. Нам пощастило потрапити на виробництво, де метал нарізають для бронеплит. Колись давно до війни тут виготовляли звичайну продукцію ширвжитку.
Максим Андрущишин
«ЛОК звертався до багатьох підприємств у Львові, але ми виявилися швидшими і більш підготовлені до такої роботи. Можливо, хтось шкодував своє обладнання, ми ж були готові до такої роботи: маємо чотири лазери, необхідне устаткування, 70 працівників і від початку війни працюємо цілодобово. Бо так треба», – наголошує Максим Андрущишин, директор підприємства.
За лазером кипить робота, спочатку йде графіровка, яка знімає верхній шар ґрунтовки, а далі порізка. З одного листа металу виходить 60 пластин. Далі пластину кладуть під прес, радикальну оснастку, щоб надати їй форми тіла людини і перевірити на міцність.
«Деякі пластини тріскають, але це рідкість, тому невеликий відсоток браку таки є», – зізнається директор.
Назарій Димчишак
Зі слів Назарія Димчишака, керівника відділу постачання металу та менеджера з форс-мажорних ситуацій, як представився нам чоловік, все залежить від якості металу, який на початку вторгнення було дістати майже нереально.
«Я фізично не міг вигризти отримання контракту для постачання металу, бо країни Європи на початку казали, що відмовляються продавати його конфліктним сторонам. До того ж, багато виробників металу контрактуються на роки. І їм треба було взагалі перелаштувати свої потужності, щоб мати можливість надавати ще й нам. Але нам це вдалося. За чотири місяці у нас перероблено понад 600 тон металу. Тепер ми розвинули наші потужності до 2 168 бронежилетів в день. Тут перероблялося понад чотири фури металу за добу, а це 80 тонн. Це просто рекордна цифра для невеличкого підприємства», – каже Димчишак.
У світі є три метали військового призначення – це «Хардокс», «Мілюкс» і «Марс». Три найбільші світові концерни мають філіали по цілому світові, де виготовляють метал за франшизою і часто навіть за різною рецептурою. Він розповідає, що за чотири місяці війни ЛОК використовував 44 види різного металу, в основному закупляють в Фінляндії, Франції, Німеччині.
Потрапляючи в ЛОК, метал проходить кілька стадій перевірки: загальну, цілісну, коли з різних плит вирізають по частині, потім іде відстріл, балістика, далі перевіряють на гідропресі, який показує навантаження.
«В нас є зараз 60 тон металу, який лежить в браку. Назад його віддати не можна, бо його отримали, як гуманітарну допомогу. Але ми чекаємо на балістичний поліетилен, яким ми цю партію покращимо», – каже фахівець.
Ввозити метал військового призначення з-за кордону дорого і складно логістично, він часто проходить довгі перевірки. Запитую у співрозмовника, чи не можна в Україні виготовляти військовий броньований метал. І здивуванню немає меж. Виявляться, вже процес запущений.
«Він повноцінно може замінити будь-які закордонні аналоги і виходить по собівартості дешевшим в п’ятеро. Даний метал вже готовий до сертифікації, але виробник хоче ще його вдосконалити. Це буде справжня українська броня. А вага бронежилета становитиме лише 5 кг», – каже Димчишак.
У ПОШУКАХ БЛАГОДІЙНИКІВ ТА БЛАГОДІЙНИЦЬ
«Ми можемо вже зараз спокійно говорити про 85 тисяч закінчених боєкомплектів. Якщо ми кажемо про виробничі потужності, залишки матеріалів – це ще близько 20 тис. Оперативна мета ЛОКу – в найближчі 2 місяці вийти на показник в 100 тисяч одиниць. Зараз деколи ми потужності зменшуємо, тому що є два важливих питання. Перше – потреби, вони залишається, хоч і не такі гострі та критичні. І друге питання – фінансування виробництва, питання донатів (пожертв грошима – ред). Бо в перші дні вторгнення дуже велика кількість людей пропонували допомогу. Але зараз відчутно виснажилися. Я сам із Харкова і добре пам’ятаю, що для багатьох війна була десь там. Якщо лінія розмежування є, ворога стримують, побутує думка, що ворог нікуди не дійде: Київ захоплювати не будуть, про Західну Україну ніхто не говорить. Тому для багатьох війна закінчилася. Але для нас вона почалася в 2014 році і не закінчиться до повної перемоги», – наголошує Максим Плєхов.
ЛОК — організація волонтерська та некомерційна. Щомісяця на закупівлю сировини та оплату робіт потрібно знаходити понад 100 мільйонів гривень.
Помічаю в офісі кластеру розкладений на столі український прапор з написами. Перша думка, що це подарунок від вдячних військових. Але виявляється, що навпаки, це кластер підготував для особливої благодійниці.
«Очікуємо 9-річну Соломійку. Вона малювала малюнки і продавала їх через благодійні аукціони. Так назбирала 6 тисяч гривень і задонейтила їх нам на бронежилети для військових. Тато дівчинки на фронті, а мама волонтерить, займається дітками-сиротами. Ми на неї чекаємо з подарунками і різними побажаннями, які наші партнери написали дитині на українському прапорі», – розповіла речниця ЛОКу Наталія Васьо.
Сьогодні Львівський оборонний кластер у пошуках партнерів та донаторів, оскільки волонтери не зупиняються і розробляють нові проєкти. Один з них передбачає бронювання та модернізацію автівок, що їдуть на фронт. Зараз придбали авто і працюють над першим взірцем, щоб запропонувати благодійним фондам, які купують транспорт для військових. За словами розробників, це значно підвищить виживання машини під обстрілами, бо наразі є автомобілі, які живуть на передовій лише 2-3 дні.
Людмила Гринюк, Львів
Фото: Маркіян Лисейко та прес-служба ЛОК
Источник: www.ukrinform.ua
