З 6 жовтня 2026 року в Україні стало можливим передавати в оренду державне та комунальне житло для розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Відповідний закон № 5005-IX тимчасово, до 1 січня 2028 року, зупинив дію норми, яка раніше виводила таке майно з-під дії закону про оренду.
На перший погляд, ця зміна відкриває переселенцям шлях до дешевого чи навіть безкоштовного житла. Однак, як зазначає доктор юридичних наук Вадим Гедульянов, рішення має «суто технічний характер».
Жодного автоматичного права на житло
Закон дозволяє громадам і установам передавати вільні приміщення під житлові потреби, але не визначає, хто саме зможе на них претендувати і скільки коштуватиме проживання. Після набрання чинності документом, переселенці не отримали автоматичного права подати заяву за єдиним затвердженим механізмом: порядок надання конкретних приміщень залежатиме від рішень і правил кожної окремої громади.
Важливо розуміти, що закон не дає автоматичного права на безкоштовне помешкання та не встановлює єдиної пільгової орендної плати за квадратний метр. Кабінет міністрів протягом двох місяців має привести свої нормативні акти у відповідність до закону й ухвалити необхідні рішення.
Наразі ніхто чітко не гарантує, скільки коштуватиме проживання у тому чи іншому приміщенні. Плату визначатимуть за результатами аукціону або, де це дозволено, за відповідною методикою.
Символічна оренда за 1 гривню – не для мешканців
Окрема норма, яку багато хто сприймає надто оптимістично, – це оренда без аукціону за 1 гривню на рік за об’єкт. Така ставка передбачена для окремих державних і комунальних закладів, тобто для закладу-орендаря, а не для самих мешканців. Вона зовсім не означає, що переселенці автоматично житимуть там безкоштовно або за символічну плату.
Також передача житла під розміщення ВПО не звільняє орендаря від відповідальності. Суборенда чи передача кімнат третім особам має відповідати первинному договору та чинному законодавству.
Куди звертатися переселенцям
Насамперед варто звернутися до органів місцевого самоврядування за місцем фактичного перебування. У міській, селищній або сільській раді потрібно уточнити, чи є в громаді вільні державні або комунальні приміщення, які можна використати під проживання, чи діють місцеві житлові програми та куди саме подавати документи.
Залежно від структури громади, цим можуть займатися підрозділи соціального захисту населення, житлово-комунального господарства або інші відповідальні служби. Варто одразу запитати, які документи потрібні, за якими критеріями надаватимуть житло і як дізнатися про результати розгляду звернення. Якщо у місцевій раді нічого не підкажуть, можна звернутися до обласної військової адміністрації.
Гедульянов радить оформлювати домовленості письмово, навіть коли йдеться про тимчасове розміщення, а не про повноцінний договір найму. У документі мають бути вказані сума та порядок оплати, комунальні витрати, строк проживання, умови продовження договору й розмір гарантійного платежу. Перед заселенням слід зафіксувати стан житла, меблів і техніки в акті приймання-передачі та зробити фото чи відео.
Як не стати жертвою шахраїв
Юрист закликає переселенців до максимальної правової пильності. Будь-які вимоги посадовців чи посередників сплатити «благодійний внесок», «прискорити чергу» або віддати готівку за включення до списків на отримання житла – це ознаки корупційного правопорушення або шахрайства.
Інформація про державне й комунальне майно є відкритою, тож юридичний статус будь-якої будівлі, шелтера чи квартири можна офіційно перевірити через запит на публічну інформацію за Законом «Про доступ до публічної інформації». Додаткову інформацію також надають на офіційних порталах місцевих громад та обласних військових адміністрацій і через державну гарячу лінію з кризових питань 1548.
За даними порталу: aktualno.znaj.ua