Світ

Хата з Волині, яка опинилася в Німеччині: у Лінстові зберігають пам’ять про волинських переселенців

У невеликому німецькому містечку Лінстов, що на півночі країни, зберегли будинок, який за своїм виглядом міг би стояти десь на Волині. Дерев’яна хата з глиняними стінами та солом’яно-очеретяним дахом сьогодні є музеєм, присвяченим історії волинських переселенців.

Про це повідомляє «Полісся Перезавантаження» у Facebook.

Wolhynier Umsiedlermuseum — Музей волинських переселенців — розповідає про людей, які жили на Волині, а згодом через історичні потрясіння були змушені залишити свої домівки та оселитися в Німеччині.

Історія волинських німців бере початок ще у другій половині XIX століття. Тоді на Волинь почали переселятися німецькі фермери та ремісники. Вони засновували поселення, обробляли землю, будували будинки та формували власні громади. Для наступних поколінь Волинь уже стала рідним домом.

У ХХ столітті життя волинських німців кардинально змінилося. Напередодні та під час Другої світової війни їх почали переселяти на захід. Після кількох вимушених переїздів частина родин зрештою опинилася в Німеччині.

Серед місць, де оселилися переселенці, був Лінстов у Мекленбурзі. Після війни землю тут отримали 73 родини біженців і переселенців. На новому місці вони почали відтворювати звичний для себе спосіб життя та будувати оселі за традиціями, які привезли з Волині.

Одну з таких садиб у 1947 році звела Емма Альтманн разом із синами. Для будівництва використовували деревину з навколишніх лісів, а стіни робили з дерева та глини. Дах покривали соломою й очеретом. Планування будинку також відповідало волинським традиціям: під одним дахом розташовувалися житлові та господарські приміщення, а також місце для зберігання врожаю.

У 1990-х роках будинок відновили та перетворили на музей. До створення експозиції долучалися нащадки волинських німців — вони передавали особисті речі, документи, світлини та спогади, допомагаючи відтворити побут своїх родин.

Сьогодні музей у Лінстові є не лише місцем збереження старовинної хати. Це також освітній та меморіальний простір, де розповідають про переселення, втрату рідного дому, життя різних культур поруч і про те, як війни та зміни кордонів впливали на долі людей.

Так, за понад тисячу кілометрів від Волині збереглася хата, яка стала матеріальним свідченням історії людей, для яких українська земля колись була домом.