Даніель Ткі
- 1 Шантаж та блеф як інструмент тиску на США
- 2 Але як тоді ескалювати конфлікт?
- 3 “Ядерка” и администрация Трампа
- 1 Шантаж та блеф як інструмент тиску на США
- 2 Але як тоді ескалювати конфлікт?
- 3 “Ядерка” и администрация Трампа
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну 22 лютого 2022 року Кремль багаторазово натякав на можливість застосування ядерного арсеналу проти нашої країни. Якщо у 2022 році це звучало досить серйозно і викликало тривогу (багато хто був приголомшені самим фактом великомасштабної агресії, і висловлювалися думки, що Путін остаточно втратив розум), то тепер, 2026 року, ця загроза сприймається вже не так переконливо.
Щоразу, коли Росія стикалася з труднощами під час війни і досягала поставлених цілей стандартними методами, звучали ядерні застереження. Більше того, ці погрози реально впливали на обсяги допомоги із Заходу. За часів президентства Джо Байдена, прихильники ідеї “російської загрози ескалації” у Білому домі свято вірили у російський ядерний шантаж, ігноруючи логіку та піддаючись страху.
Росія справді має значний ядерний потенціалПроте з позиції 2026 року ядерний аргумент Путіна все більше нагадує байку про хлопчика, який кричав “вовк”, але хижак так і не з’явився. Тим часом Україна перехопила ініціативу на полі бою – удари на далекі відстані по російських нафтопереробних заводах викликали справжню кризу, яка стала серйозним викликом для режиму Путіна.
У Кремлі це породило паніку та нові заклики до ескалації. Прихильники “жорсткої лінії” наполягають, щоб диктатор “почав воювати по-справжньому” та атакував “центри прийняття рішень у Києві” (хоча українська влада успішно справляється з цим самостійно), ліквідував президента України, і, найголовніше, застосував ядерну зброю.
Нічого нового в цих істеричних заявах немає, але Путін зараз схожий на загнаного в кут щура. Такі істоти, опинившись у відчаї, справді можуть зробити необдумані вчинки. Немає гарантії, що це врятує їх, але наслідки можуть бути катастрофічними для всіх.
“24 Канал” проаналізував, чи може Путін, який явно не здобуває перемог ні на фронті, ні всередині країни, вдатися до свого останнього відчайдушного аргументу. У цьому нам допоміг розібратися Хеміш де Бреттон-Гордон, відставний полковник британської армії та колишній командувач силами хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного реагування НАТО та Великобританії.
Шантаж та блеф як інструмент тиску на США
Ще з часів Джейка Саллівана, радника президента Байдена з національної безпеки, ядерний шантаж Кремля істотно впливав на політику Білого дому. Багатьох це справді лякало і стримувало їх від рішучих кроків з надання військової допомоги. Це одна з причин, чому рішення про постачання систем HIMARS, винищувачів, танків та далекобійних систем ATACMS приймалися так довго і насилу. Навіть сам Салліван визнавав необхідність “керувати ескалацією”.
Про це також у своїй книзі War писав американський журналіст Боб Вудворд. Він зазначав, що США вимагали від України утриматися від знищення 30-тисячного угруповання російських військ у Херсоні, дозволивши їм вільно покинути місто (що й сталося, викликавши здивування багатьох).
Тоді у Вашингтоні дійсно побоювалися застосування росіянами ядерної зброї у відповідь на розгром їхнього угруповання херсонів. Наразі це здається досить курйозним, адже з того часу Сили оборони України знищили сотні тисяч російських військовослужбовців та практично нейтралізували всю ядерну тріаду росіян. І все це не перетнуло жодної з “червоних ліній Путіна”, що, схоже, для нього стало нормою. Він лише коригував “ядерну доктрину” і максимально використав двозначність трактувань.
Проте, незважаючи на російський блеф і шантаж, адміністрація Байдена, принаймні, змогла детально пояснити Кремлю, яку конвенційну відповідь піде з боку США щодо російських військ, якщо Путін все ж таки зважиться натиснути на “червону кнопку”. Салліван тоді заявив, що США дадуть рішучу відсіч будь-якому застосуванню Росією ядерної зброї проти України і Москва зіткнеться з катастрофічними наслідками.
Більш детально можливу відповідь США на ядерну ескалацію з боку Росії пояснив колишній директор Центрального розвідувального управління (ЦРУ) генерал у відставці Девід Петреус. Ще у 2022 році він заявив, що США та їхні союзники знищать російські війська та флот на території України, якщо РФ застосує ядерну зброю. Аналогічної риторики генерал дотримується і сьогодні. Під час наших численних бесід та інтерв’ю Петреус наголошує, що Захід відповість на присутність військ в Україні, використовуючи конвенційне озброєння. В даному випадку це не заяви військового пенсіонера, а чіткий публічний сигнал, який США передають росіянам відкритим каналом.
Хеміш де Бреттон-Гордон, відставний полковник британської армії, у розмові з 24 Каналом пояснює, чому нині російська “ядерка” – це “кота в мішку”. Бо взагалі невідомо, у якому стані вона перебуває. Г-н Хеміш нагадує, що існує чітка процедура ухвалення рішення про застосування ядерної зброї, і не виключено, що російські військові просто відмовляться виконувати такий злочинний наказ, який позбавить майбутнього не лише їх, а й кілька наступних поколінь росіян. Експерт переконаний, що у разі застосування “ядерки” проти України Захід неодмінно завдасть удару російським військам.
Хеміш де Бреттон-Гордон
полковник британської армії у відставці, колишній командувач військ хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного реагування НАТО та Великобританії
Я вважаю, що цілком очевидно: на це буде потужна відповідь країн НАТО із застосуванням звичайної зброї. Я впевнений, що США будуть залучені до цього. Путін знає, що не може завдати одного ядерного удару.
Але як тоді ескалювати конфлікт?
Попри все, у Кремлі явно готуються до підвищення ставок. Ситуація на полі бою явно складається не на користь Росії: лінія фронту залишається статичною вже, як мінімум, останні 10 місяців, жодних проривів немає, тому окупантам доводиться вигадувати перемоги і захоплювати населені пункти в кредит під дуже високі відсотки (тобто втрати).
Однак це нікого не заспокоює, окрім Путіна. Більше того, тепер українські безпілотники створюють справжнє пекло для пересічних росіян, які систематично підтримують свого диктатора, який втратив зв’язок із реальністю.
За даними Bloomberg, удари ЗСУ по російських НПЗ призвели до зниження обсягів нафтопереробки до мінімального рівня за останні 21 рік. З початку липня російські НПЗ переробляли в середньому 3,91 млн. барелів нафти на добу – це найнижчий показник з березня 2005 року. Обсяги впали більш ніж на 1,4 млн. барелів на добу в порівнянні з середнім рівнем минулого року.
Financial Times пише, що удари ЗСУ на великі відстані вивели з ладу від 20 до 40% російських нафтопереробних потужностей. І це найвищі показники ефективності українських ударів з початку цієї “спеціальної військової операції” ЗСУ проти російських енергоносіїв. Навіть повторне тимчасове підвищення нафтових цін через загострення ситуації навколо Ірану та Ормузу вже не допоможе Росії, адже вона не зможе скористатися цим вікном можливостей.
У Кремлі, на тлі паніки та нафтової катастрофи, заговорили про можливу ескалацію, але цікаво, якою саме? Широкомасштабна мобілізація явно підірве рейтинг диктатора. Удари по центрах ухвалення рішень? Масштабні російські авіаудари і так продовжуються.
“Ядерка”? Тобто давно очікувані Z-блогерами удари тактичною ядерною зброєю. Це ірраціональний варіант, який лише більше ізолює Росію, але не змінить ситуацію на полі бою. Більше того, це може втягнути США та європейське НАТО у війну проти Росії, яка явно не справляється в Україні.
Роль Китая
Але йдеться не лише про Захід. Розмови про “ядерку” не сприймають і в Пекіні – столиці старшого брата Росії, який постійно рятує Москву та не дає їй програти.
Ще до саміту НАТО в Анкарі активізувалися контакти між Москвою та Пекіном. Сі Цзіньпін попередив росіян – навіть не думайте про ядерну зброю. Можливо, цей сигнал було передано на тлі запеклої для росіян ситуації в Україні.
Про це заявив президент України Володимир Зеленський:
Вони мені сказали, деякі європейські лідери, що спілкувалися з представниками Китаю, і Китай дуже серйозно, дуже жорстко, чітко відреагував на заяви в російських ЗМІ щодо тих чи інших можливостей застосування ядерної зброї. І мені здається, що це вперше вони дуже чітко і дуже жорстко відреагували, що це… Прямо відреагували, як сказали мені лідери, в ультимативній формі, що навіть думок про застосування ядерної зброї не може бути.
Таким чином, ультиматум Пекіна почутий у Москві – жодної “ядерки”. Китай, ймовірно, має більше важелів впливу на Росію, аніж навіть Сполучені Штати. З початку повномасштабного вторгнення Пекін став найбільшим торговим партнером Росії – допомагав обходити західні санкції та активно постачав мікроелектроніку та чіпи. Росіяни та китайці разом розмірковували над тим, що робити зі Starlink, а також над багатьма іншими.
Пекін, звісно, неохоче використовує ті “карти”, які має щодо Росії, адже йому вигідна залежність Росії від Китаю. Більше того, Пекін зацікавлений в ослабленні Москви і в слабкішому партнері, який втрачає свої позиції в Україні. Незважаючи на торговельні та економічні вигоди для Китаю від торгівлі з Росією, Пекін має свої червоні лінії – це ядерна зброя.
Отже, Путін не має можливості застосувати “ядерку”, адже це повністю суперечить позиції Китаю. Більше того, якщо Пекін відвернеться від Москви, тоді Росія опиниться не в запеклій, а в безнадійній ситуації. А якщо те саме зробить Індія, яка також має “пунктик” про неможливість застосування ядерної зброї, то все буде майже закінчено.
“Ядерка” и администрация Трампа
Кремль намагався використати ядерну карту шантажу проти США та під час роботи адміністрації Трампа. Однак це не дуже спрацювало, адже Дональд Трамп не любить, коли йому загрожують або торкаються його самолюбства.
На думку Трампа, загрожувати комусь чи шантажувати когось може лише він – тоді, коли вважатиме це за потрібне. Влітку 2025 року росіяни випустили блогера та колишнього президента Медведєва з низкою погроз, зокрема на адресу самих Сполучених Штатів. Тоді Медведєв погрожував США Третьою світовою війною і знову вдався до ядерного шантажу.
Трамп у відповідь досить чітко окреслив свої “червоні лінії” і показав, що не зазнає публічних загроз і принижень. Це навіть призвело до передбачуваної передислокації ядерних підводних човнів США ближче до блогера.
На підставі вкрай провокаційних заяв колишнього президента Росії Дмитра Медведєва, який наразі є заступником голови Ради безпеки Російської Федерації, я наказав розмістити два атомні підводні човни у відповідних регіонах – на випадок, якщо ці безглузді та провокаційні заяви виявляться чимось більшим, ніж просто слова, – Трамп перебуває у напруженому проти.
Медведєв, звичайно, не відразу замовк і ще намагався вести публічну полеміку в соціальних мережах (але не в тих, де Трамп має акаунти). Тому стало ясно, що бравада явно була спрямована не на Трампа, але в внутрішню аудиторію у Росії.
Про погрози Трампа на мою адресу в його особистій мережі Truth, яку він заборонив у нашій країні. Якщо якісь слова колишнього президента Росії викликають таку нервову реакцію цілого досить грізного президента США, значить, Росія в усьому права і продовжить йти своїм шляхом, – Дмитро Медведєв веде заочну дискусію з Трампом.
2026 року відкладена дискусія продовжилася, коли адміністрація Трампа надала Україні ліцензії на виробництво ракет для систем ППО Patriot. Такого успіху вдалося досягти під час саміту НАТО на початку липня.
Тепер Дональд Трамп не лише не піддається ядерному шантажу з боку росіян, а й ухвалює рішення на користь України. Він явно заохочує удари по російським НПЗ, а американська розвідка допомагає Силам оборони, надаючи координати та правильні маршрути для польотів дронів та ракет, щоб вони оминали російську ППО.
Це було б складно уявити за президентства Байдена, який обмежував дальність ударів системами ATACMS углиб Росії. Більше того, смерть американського сенатора Ліндсі Грема, який був великим другом України, спонукає американський істеблішмент посилювати санкції проти Росії.
У Сенаті вже активізувалися дискусії, а американський президент готовий надати зелене світло цьому. Раніше процес явно не просувався через вето з боку Білого дому, але тепер є реальні шанси на успіх. Особливо на тлі проміжних виборів, що наближаються. Нагадаємо, завдання збитків Росії – це суспільний консенсус у США, який Трамп старанно ігнорував, але тепер усе вказує на те, що навіть він здає позиції в цьому питанні. Адже Трамп завжди так робить.
Ось як Трамп прокоментував закон Грема про санкції:
Я знаю, що Ліндсі дуже цього хотів. Думаю, вони можуть додати до законопроекту ще й Іран. Це було б дуже важливо, якщо вони справді це зроблять. Також можуть додати “Хезболла”. Тобто, якщо ви ведете бізнес із “Хезболлою”, це теж підпадатиме під дію закону.
Цього тижня також двопартійна група сенаторів США заявила, що законопроект уже узгоджено з Білим домом. Підтримав документ і речник Палати представників Майк Джонсон:
Ми давно підтримуємо законопроект про санкції проти Росії, і переважна більшість республіканців робить те саме. Сенат та Білий дім розробили формулу, яка, на їхню думку, спрацює, і ми раді її опрацювати.
Сенатор-демократ Річард Блюменталь зазначив, що цей документ має стати відповіддю Конгресу на посилення ракетного терору з боку Росії:
Президент схвалив цей законопроект і ми маємо рухатися вперед саме з ним, а не відкривати його для внесення інших поправок. Якщо адміністрація хоче запропонувати окремі законодавчі ініціативи щодо Ірану чи “Хезболли”, Конгрес може розглянути їх окремо.
Сенатори також висловили впевненість, що документ буде ухвалено до серпневої перерви. Лідер республіканської більшості в Сенаті Джон Тун готовий винести його на голосування, щойно підтвердиться наявність необхідної кількості голосів.
17 липня Axios повідомив, що оновлений документ уже підтримують не менше 61 сенатора – 39 республіканців та 22 демократи. Цього достатньо, щоб подолати потенційний філібастер – затягування чи блокування розгляду за рахунок тривалих дебатів та процедурних дій.
Як відомо, документ передбачає запровадження 100-відсоткових тарифів на товари з тих країн, які досі закуповують російську нафту та газ. Початкова версія документа взагалі містила пропозицію про введення blanket-тарифів на рівні 500%, але ця межа була змінена під час консультацій з Білим домом. Втім, це й так, по суті, санкції, що блокують. Також законодавча пропозиція містить більш жорсткі заходи щодо протидії російському тіньовому флоту. І ця “базука” потрапить на стіл Трампа.
Отже, російський ядерний шантаж не працює з адміністрацією Трампа. Якщо за Байдена ядерний аргумент ще міг затягувати ухвалення рішень про допомогу Україні, то зараз у Вашингтоні на це вже не “ведуться”.
Більше того, Володимир Путін, якби справді хотів використати ядерну зброю, точно вже зробив би це – ще 2022 року, коли його “спецоперація на 3 дні” зазнавала провалу. Ядерний шантаж – звичайно, вправний блеф з боку росіян, але він уже не дає такого ж ефекту, як у 2022 році.
Зараз Захід теж чітко позначив свої “червоні лінії” – у разі застосування “ядерки” у європейських членів НАТО не буде іншого вибору, окрім як завдати удару у відповідь конвенційною зброєю, адже це точно відкриє так звану скриньку Пандори і може викликати ланцюгову реакцію по всьому світу.
Хеміш де Бреттон-Гордон
полковник британської армії у відставці, колишній командувач військ хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного реагування НАТО та Великобританії
Теоретично, хоча я не думаю, що це станеться, НАТО може відповісти: США чи Франція можуть завдати тактичного ядерного удару по Москві. Це б повністю спустошило Москву. Отже, знаєте, я справді не думаю, що Путін ризикне. Навіть конвенційна масована повітряна відповідь сил НАТО може бути приголомшливою. ЦРУ та МІ-6 уважно стежать за Росією. Якщо вони зафіксують підготовку до ядерного удару, НАТО може завдати превентивного удару по Росії.
Інші держави-ізгої, які мають ядерний арсенал (і не тільки ізгої), зможуть побачити, що використовувати ядерну карту можна безкарно, а це точно не потрібно Заходу. США хотіли б і надалі залишатися єдиною країною у світі, яка вдалася до застосування такої зброї. Крім того, на мислення Росії впливає і позиція Китаю, який явно не хоче ядерного хаосу у світі і прагне відігравати роль відповідального міжнародного гравця, здатного контролювати агресивного “молодшого брата” і не давати Москві зовсім збожеволіти.
Сподіваємося, що Захід і надалі вестиме діалог з Росією з цього питання і нагадуватиме Кремлю, яким буде удар у відповідь, якщо Кремль застосує ядерну зброю. Це точно спрацювало у 2022 році та спрацює і сьогодні. Принаймні це навіть зменшить кількість ядерних загроз з боку оточення Путіна, яке раніше максимально блефувало на цю тему для залякування США. Сьогодні це вже не спрацює.