Країни-члени НАТО все більше сумніваються, чи спроможні вони покладатися на Сполучені Штати у випадку російської агресії. Непередбачувана політика Вашингтона спонукає Європу до посилення власної оборони та пошуку нових безпекових гарантій.
Чи нададуть США допомогу Європі у разі нападу РФ / © ТСН
Керівники НАТО висловлюють побоювання, що вони більше не можуть розраховувати на допомогу США у разі агресії з боку Росії. Це зумовлено невизначеністю, яку створила риторика адміністрації Трампа для європейських лідерів. Країни НАТО планують обговорити російську загрозу наступного місяця.
Про це повідомляє The Guardian.
Чи можуть країни НАТО розраховувати на підтримку США
З початку другої каденції Трампа на посаді президента США, у країнах Східної Європи почали відчувати загрозу російського нападу та імовірність того, що США не нададуть допомогу в такому випадку. Коли це питання ставиться відкрито, відповіді нікого не влаштовують.
У середині травня на зустрічі в Таллінні заступника державного секретаря США Томаса ДіНанно прямо запитали, чи беруть американські війська участь у бойових діях, якщо Росія вторгнеться до країн Балтії. Він дав розпливчасту відповідь, яка не містила слова «так».
Американці намагаються уникати таких запитань, хоча публічно продовжують заявляти про непохитну підтримку НАТО з боку Вашингтона. Деякі політики вважають, що стосунки між Європою та США напружені, але розрив цих відносин є неможливим. Колишня міністерка оборони Литви Довіле Шакалєнє порівняла ситуацію з відносинами в «неблагополучній родині, де розлучення неможливе».
Неофіційні розмови на цю тему ведуться «пошепки». Поточний стан дискусій у східній частині Європи свідчить про помітну зміну настроїв — спочатку регіон обережно схвалював вимоги Вашингтона щодо збільшення оборонних витрат, але за останні 1,5 року виникли серйозні сумніви щодо надійності американських гарантій колективної безпеки.
Для Східної Європи ймовірність втрати ключового союзника стала серйозним психологічним та геополітичним викликом. Перші сигнали надійшли на початку другого терміну Дональда Трампа, коли міністр оборони США Піт Гегсет заявив у Брюсселі, що на тлі протистояння з Китаєм безпека Європи більше не є пріоритетом для Вашингтона, і континент має самостійно фінансувати свою оборону.
Водночас частина східноєвропейських політиків сприйняла жорстку позицію США як необхідний стимул. Ексміністерка оборони Литви Шакалєнє заявляла, що Європі «настав час діяти».
Пізніше агресивна політика Вашингтона щодо України, зокрема тимчасове припинення обміну розвідданими після публічного тиску на Володимира Зеленського в Білому домі, викликала шок у Варшаві. Польські джерела повідомляли, що відчували, ніби ґрунт йде з-під ніг.
Криза підштовхнула європейських лідерів до створення неформальної «коаліції бажаючих» під керівництвом Кіра Стармера. Тоді європейські політики почали усвідомлювати, що «світ змінився». Країни східного флангу опинилися на периферії процесу.
Червневий саміт НАТО в Гаазі, попри песимістичні прогнози, завершився ухваленням зобов’язання збільшити оборонні витрати країн-членів до 5% ВВП до 2035 року. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте представив це як особисту заслугу Трампа.
Неоднозначна політика США
Головним дестабілізуючим чинником залишається непередбачуваність Трампа, чиї рішення можуть змінюватися щокілька годин. З приходом Трампа до влади традиційні дипломатичні канали втратили свою ефективність.
«У версії Трампа 1.0 нам не було на що скаржитися. Люди в Пентагоні та Державному департаменті дуже добре розуміли наші потреби. Тепер все зовсім інакше. Ми не можемо донести своє повідомлення, ми не можемо передбачати, ми не можемо спілкуватися», — зазначав ексміністр оборони та закордонних справ Латвії Артіс Пабрікс.
Критичним випробуванням для Альянсу стала подія у вересні, коли близько 20 російських безпілотників за одну ніч порушили повітряний простір Польщі. На технічному рівні координація спрацювала миттєво: голландські F-35 та польські F-16 спільно ліквідували загрозу. Проте політична реакція Вашингтона виявилася неоднозначною — Трамп назвав атаку «можливою помилкою».
Погрози Трампа анексувати Гренландію у Данії та затримки військових постачань через конфлікт з Іраном суттєво посилили напругу.
Напередодні липневого саміту НАТО в Анкарі Піт Гегсет знову виступив із різкою критикою на адресу європейських союзників, звинувативши їх у небажанні надавати повітряний простір для операцій проти Ірану.
Яку позицію демонструють у Європі
В умовах такої турбулентності європейські лідери намагаються уникати публічної конфронтації. Президент Чехії Петр Павел закликав не критикувати надмірно США, враховуючи особистість американського президента.
У Польщі поводяться інакше: Радослав Сікорський заявив, що Польща залишається вірним союзником США, але не може «бути обдуреною».
Натомість країни Балтії закликають до стриманості. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна закликав боротися з неспокоєм виважено. Загалом країни не прагнуть надмірно критикувати США, але готуються до ризиків самостійно: Німеччина розгортає постійну бригаду в Литві, обговорюється створення європейської оборонної коаліції за участю України, а Франція пропонує розширити свою ядерну парасольку.
Попри все це, європейські можливості у сфері протиповітряної оборони, глибоких ударів та розвідки без підтримки США залишаються недостатніми. Більшість східноєвропейських лідерів погоджується з тезою, що НАТО без США не зможе себе захистити.
Наразі, поки значна частина російських сил задіяна в Україні, прямої загрози конвенційного наступу на країни Балтії немає. Основним інструментом Кремля залишаються гібридні атаки у «сірій зоні».
Експертка Європейської ради з міжнародних відносин Яна Пульєрін характеризує поточний стан Альянсу як «НАТО Шредінгера» — ситуацію абсолютної стратегічної невизначеності, яка вирішиться лише в момент реального військового виклику.
«Ніхто не знає справжнього стану наших відносин, доки ми не «відкриємо коробку» — доки НАТО не буде випробувано у військовому плані. Але до того часу для європейців може бути вже занадто пізно», — зазначила Пульєрін.
Німеччина може терміново відновити обов’язковий призов
Нагадаємо, через необхідність зміцнити обороноздатність на тлі російської загрози Німеччина розглядає радикальну реформу Бундесверу. Канцлер Фрідріх Мерц планує збільшити чисельність армії зі 185 до 260 тисяч солдатів до 2035 року.
Проте через повільні темпи залучення добровольців влада до 31 липня наступного року має ухвалити рішення: якщо добровільний набір зазнає невдачі, країна повернеться до обов’язкового призову, скасованого у 2011 році.
У рамках реформ у Німеччині вже зобов’язали чоловіків призовного віку заповнювати анкети та проходити медичний огляд. Німеччина не одна у цих кроках — через агресію Кремля Франція залучає виплатами на добровільну службу підлітків, а Польща планує навчити 400 тисяч осіб до кінця року для посилення східного флангу НАТО.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати