«Зелений туризм»-2020: іноді – як варіант для «карантинного» усамітнення
Аналітика
06.07.2020 19:51
Укрінформ
Поки зовнішній туризм у нокауті, а пляжі Одеси не витримують навали відпочивальників, чимало з нас згадали про зелений туризм
Днями співзасновник і головний виконавчий директор американського сервісу бронювання житла Airbnb Inc. Брайан Чески зробив заяву – приголомшливу для майбутнього туристичної галузі. “Я офіційно заявляю, що туризм ніколи не повернеться до того, яким він був до COVID-19, він вже не буде таким, як раніше”, – сказав Чески. Він вважає, що в майбутньому відпочивальники будуть триматися ближче до домівки, обмежуючи свої поїздки, при цьому ще більшої популярності набудуть національні парки. “Я гадаю, ви побачите, що туризм стане набагато ближчим, більш місцевим. Люди не літають на літаках, вони не перетинають кордони, вони особливо не здійснюють поїздок до міста, вони не їздять у справах”, – зауважив співзасновник Airbnb Inc. Чи мав він рацію, про це ми дізнаємося лише згодом. Але вже точно зрозуміло, що нинішній туристичний сезон ну точно буде найбільш локальним, зважаючи на те, що поширення коронавірусної інфекції у світі не йде на спад. І зелений туризм – це один із варіантів для тих, хто все ж хоче цього року вирватися за межі квартири.
Чого хочуть українці від зеленого туризму і скільки ці коштує?
Одним із найпопулярніших і найрозвиненіших напрямків для зеленого туризму в Україні завжди був Карпатський регіон. Але цей рік виявився найбільш несприятливим саме для західних областей через високу захворюваність там на COVID-19, а ще дощову погоду та повені. Тож цього року українці відкриватимуть для себе інші регіони, де з кожним роком з’являється усе більше нових маршрутів і садиб для зеленого туризму.
Володимир Царук
Директор центру розвитку туризму Володимир Царук говорить, що зелений туризм в Україні з’явився ще 15-20 років тому, але зараз до цього напряму більше уваги, оскільки у зв’язку з COVID-19 людям цікавіше відпочивати в невеликих садибах в екологічно чистій місцевості. Це підтверджує і керівник проекту “Зелений туризм” (сайт, де зосереджено пропозиції садиб по Україні) Юрій Кузьменко, який вже помітив, що цього року зелений туризм став більш запитаний, ніж у минулому. “Дехто розглядає цей варіант відпочинку як самоізоляцію на природі. Власники садиб розповідають, що зараз значно побільшало дзвінків, зокрема від колишніх клієнтів. По більшості наших садиб все йде краще, ніж у минулому році. Традиційно найбільший наплив відвідувачів у вихідні дні. Людей цікавить, щоб можна було зупинитися біля води, а також простір для відпочинку, лазня. Крім того, садиби пропонують багато «активностей» – стрільба з лука, їзда на конях, рибалка, майстер-класи з розпису, вишивання, гончарство”, – розповідає Юрій Кузьменко.
Він також додає, що користуються популярністю так звані “місця сили”, тобто ті, що мають хорошу енергетику. Це, наприклад, гора Тотоха у Богуславському районі, історико-культурний заповідник “Буша” у Вінницькій області, де знаходиться геологічна пам’ятка “Гайдамацький яр”. Сюди часто приїздять групами для медитації чи занять спортом. За словами Юрія Кузьменка, особливістю останніх років є те, що туристи не зупиняються в одній садибі на тиждень чи два, як було раніше, а складають маршрут так, щоб відвідати кілька місць за одну поїздку.
Гайдамацький яр
За його словами, ціни на розміщення в садибах цього року не піднімалися. Зупинитися на ніч для однієї людини в середньому коштує від 150-200 гривень з людини без харчування. За дворазове харчування треба доплатити 240-260 грн, за триразове – 300 грн. “На початку сезону туристів в садибах взагалі не приймали, але потім їхні власники відпрацювали усі правила епідбезпеки так, щоб якомога менше контактувати з клієнтами. Спочатку були побоювання, що туристів не буде взагалі, але все виявилося навпаки – клієнтів тільки побільшало”.
Зелений туризм буває на будь-який смак і комфорт
А тепер до конкретних прикладів.
Зупинитися у садибі “Чарівний куточок” у Буші (Вінницька область) коштує 150 грн за одну людину, і 250 гривень треба заплатити за триразове харчування. Винайняти окремий будинок коштуватиме 500 грн, а усю садибу – 1000 грн. на добу. Умови проживання тут доволі прості, як-то кажуть, без дизайнерського ремонту, але все дуже охайно. Спальних місць вистачає – як одно-, так і двоспальних, чисті, відремонтовані душові з наявністю бойлера, що дуже важливо для міських жителів. Для тих, хто захоче зануритися в традиційний побут, є кімната в українському стилі, характерному для сіл і селищ минулих років – зі стінами, розмальованими соняшниками і мальвами, вишитими рушниками, тканими доріжками й покривалами для ліжок.
Відпочинок у садибі “На Дністрі” у Хмельницькій області обійдеться у 180 грн за одну людину і ще 150 гривень доплати за триразове харчування. Садиба розташована на березі Дністра у селі Сокіл. Будинок з екологічно чистого дерева, є два басейни, альтанка на 50 осіб з танцювальним майданчиком, лазня на дровах і сауна. Господарі пропонують риболовлю, прогулянки на катері та українські національні страви з домашніх продуктів.
"Перлина степу"
У садибі “Перлина степу” на Дніпропетровщині пропонують зупинитися за 300 грн у комфортному двомісному номері (500 грн – тримісний номер). За триразове харчування – 170 грн. А ще окрема хатина з традиційним українським побутом і водночас комфортом на 6 осіб, де вартість проживання – 1500 грн за добу. Серед варіантів дозвілля – рибалка, полювання, катання на конях, на велосипедах, квадроциклах, човнах, катамарані. А ще сауна і купання у річці, сон на вуликах. Ну прямо все, чого душа забажає!..
Дедалі популярнішими стають окремі маршрути
Для тих, хто хоче не лише відпочити на природі, а й відкрити для себе Україну з різних боків, за підтримки місцевої влади, складаються окремі туристичні маршрути. З’явилися кілька нових і у 2020 році. Наприклад, на Кіровоградщині цього року презентували новий туристичний маршрут "Від індустрії до загубленого раю". Маршрут розпочинається з колишнього вугільного розрізу "Морозівський" – затопленої території, де колись видобували буре вугілля. Далі веде до селища Приютівка, де розташована прибережна зона відпочинку із унікальним ландшафтним дизайном (арт-об’єктами, елементами декоративного освітлення та вимощеними пішохідними доріжками).
Розріз "Морозівський"
Тут туристам також пропонують переправитися через Войнівське водосховище так званим "поромом", який щодня перевозить жителів сусідніх населених пунктів. Далі у селі Протопопівка туристи можуть познайомитися з досвідом підприємців із Німеччини з розведення великої рогатої худоби молочних порід, а також випікання хліба, кондитерських виробів і тістечок. Усе це можна продегустувати. На завершення на мальовничому березі озера поблизу села можна скуштувати традиційний козацький куліш.
Новий оздоровчо-пізнавальний тур цього року відкрили і на Херсонщині. Назва – "Таврійське екооздоровлення". Туристи побувають у кавуновій столиці України (виявляється, є й така!) – місті Гола Пристань, зможуть половити рибку, покататися на човнах. Історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії" – це територія українських народних ремесел, розваг просто неба. За бажанням можна обрати додаткові послуги чи розваги, наприклад, відвідати Чорноморський біосферний заповідник, Боброве озеро, острів Джарилгач, санаторій "Гопри".
Серед давно відомих туристам напрямів варто в цьому році відзначити Полтавщину. Диканька, Гоголеве, Опішня – сюди приїздять передусім за традиційним колоритом, обов’язковою локацією якого має стати ярмарок у Великих Сорочинцях, що проводиться у серпні. Подорожуючи цими місцями, можна відвідати найстаріший природний заповідник Полтавщини – регіональний ландшафтний парк “Диканський”, з полюванням, рибалкою й тим, що зветься екотуризмом.
Відвідуючи Житомирську область, туристи часто зупиняються в Ясногородці – це не так вже й далеко від столиці – де розташована "Долина страусів". Там можна відвідати контактний зоопарк та страусину ферму, скуштувати яєчню зі страусу них яєць, вина попити.
Над сервісом ще треба попрацювати, але не без участі держави
Попри те, що знайти непогані варіанти для “зеленого” відпочинку вдалося досить легко, все ж у цьому напрямі туризму залишається немало і проблем. Директор Центру розвитку туризму Володимир Царук зауважує, що садиби, які приймають гостей, переважно залишаються не сертифікованими, і відповідно зелений туризм не має певної категоризації послуг і централізованої бази даних про розташування садиб у регіонах. “Категоризація і сертифікація потрібна для впорядкування цієї сфери. Якщо садиба підходить під якусь категорію, там мають бути елементарні речі – холодна і гаряча вода, дотримання санітарних вимог, наявність Інтернету. Якщо господарі розраховують приймати іноземних туристів, то вони мають розуміти, що таке бронювання, як його скасовувати за необхідності, як працювати з платіжними системами, розуміти хоч трішки англійську. Крім того, більшість таких господарів не мають терміналів і приймають кошти готівкою. Коли ще й немає банкомату у селищі, то іноземці, не звиклі до наших реалій, просто не можуть нічого купити. Тобто сервіс на місцях дуже часто шкутильгає, тож власників садиб ще треба йому навчати”, – зазначає Царук.
Хоча частково туристичний ринок і сам себе потроху регулює. Юрій Кузьменко говорить, що люди, яким важко спілкуватися з туристами, організувати їм достойні умови, в принципі довго в такому бізнесі не затримуються. “Не всі цим можуть займатися – таку роботу треба любити. Прийом гостей – це передусім хороша комунікація і встановлення контакту з клієнтами. Там, де люди ставляться абияк, мають і відповідний результат. Треба розуміти, що люди приїздять у сільську туристичну садибу майже як в гості до господаря. А він має любити і знати свій край, за потреби – провести екскурсію, показати цікаві місця. Звісно, люди, що утримують садиби – це не вишколений готельний персонал. Зазвичай це літні люди, іноді вчителі, трапляються й бізнесмени. Останні, до речі, навіть самі обирають гостей, з якими буде цікаво поспілкуватися”, – розповідає Кузьменко.
Відсутність державного регулювання цієї сфери бізнесу, а водночас і державної підтримки, окрема тема. Лиш коротко відзначимо, що наразі – “зелений” туризм регулюється лиш законом про особисте селянське господарство, в якому йдеться, що людина, яка володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, може надавати послуги з сільського (чи то зеленого) туризму (розміщення до 10 людей) і не обкладається податками, оскільки це вважається власним виробництвом. За словами Володимира Царука, цим користуються власники садиб в курортних регіонах і ухиляються від сплати туристичного збору.
З іншого боку, немає і працюючої державної підтримки цієї сфери туризму. Приміром, у Європі для старту такого бізнесу виділяються кредити під малі відсотки. В Україні ж таке кредитування відсутнє, тому власники садиб не поспішають вкладати кошти, відповідно цей напрям розвивається дуже повільно. Як розповідають фахівці у сфері туризму, нещодавно державні чиновники повернулися до розмов про доступне кредитування для початку бізнесу, але чим закінчаться вони цього разу – ніхто не може прогнозувати.
Юлія Горбань, Київ
Источник: www.ukrinform.ua
