Всередині українського контрудару, який переломив хід війни («Time») 27.09.2022 13:52 Укрінформ Головне у Time про Залужного – уперше видається можливим, що армія, якою він командує, здобуде перемогу (переклад статті)
Американський журнал Time присвятив обкладинку нового номера і статтю під назвою «Всередині українського контрудару, який переломив хід війни» головнокомандувачу Збройних Сил України, генералу Валерію Залужному.
Раніше Залужний потрапив до списку найвпливовіших людей 2022 року за версією Time.
У матеріалі йдеться про військовий шлях генерала Залужного від командира взводу до головнокомандувача, про особливості його керівництва, про підготовку до російського вторгнення, стратегічні цілі щодо захисту України на першому етапі війни, деталі переломного контрнаступу на північному сході та прогноз розвитку подальших подій. Укрінформ публікує вибірковий переклад тексту.
Валерія Залужного легко було б недооцінити. Коли генерал не в уніформі, він віддає перевагу футболкам і шортам, які відповідають його легкому почуттю гумору. Коли наприкінці липня 2021 року він вперше почув від помічників Президента України Володимира Зеленського, що його запрошують очолити Збройні Сили країни, його приголомшена відповідь була: «Що ви маєте на увазі?»… Усвідомлюючи, що він стане головнокомандувачем, він відчував себе так, наче його вдарили «не просто нижче пояса, а прямо в нокаут».
Він не Джордж Паттон чи Дуглас Макартур (відомі американські генерали – ред.). Але коли писатиметься історія війни в Україні, Залужний, ймовірно, займе в ній чільне місце. Він з плеяди українських воєначальників, які витратили роки на перетворення армії країни з незграбної радянської моделі на сучасну бойову силу. Загартований роками боротьби з росією на східному фронті, він з українських лідерів нового покоління, які навчилися бути гнучкими та делегувати прийняття рішень командирам на місцях. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення та розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогли нації відбити напад росіян. «Залужний виявився тим військовим розумом, який був потрібний його країні», – написав для Time про свого колегу в травні минулого року генерал США Марк Міллі. «Його керівництво дозволило ЗСУ швидко адаптуватися та перехопити ініціативу на полі бою проти росіян».
Марк Міллі
Зараз ця ініціатива має ключовий поворот на користь України. Найбільшим успіхом Києва з початку війни в лютому став блискавичний контрнаступ на північному сході країни на початку вересня, який приголомшив російські війська, що хаотично втікали та поступилися величезними частинами окупованої території. Разом із другою операцією на півдні, українські військові кажуть, що відвоювали у росії понад 6 тисяч квадратних кілометрів менш ніж за два тижні, звільнивши десятки великих і малих міст, перерізавши ворогові канали постачання. Майстерна гра української армії, що відволікала в неправильному напрямку з анонсуванням контрнаступу на півдні перед наступом на північному сході, застала росію зненацька. І це підтвердило аргументи українців про те, що співпраця з розвідкою та мільярди доларів зброї та матеріальних засобів, наданих західними союзниками, матимуть результати на полі бою.
Ці раптові перемоги відбулися в критичний момент, коли війна перетворювалася на жорстоке протистояння на виснаження. Оскільки в Європі та в усьому світі економічний тиск зростав, скептики почали сумніватися, чи зможе Україна витримати тривалу боротьбу. Цей вражаючий розгром сколихнув москву, змусивши кремлівських пропагандистів визнати невдачу, а військовий і політичний тиск на президента росії володимира путіна посилився. 21 вересня він дав відповідь, оголосивши перший масовий призов із часів Другої світової війни, часткову мобілізацію до 300 тисяч громадян. (…)
Залужний — лише один із багатьох українців, завдяки мужності яких національна армія, що поступається чисельністю, демонструє здобутки. Серед інших ключових офіцерів – генерал Олександр Сирський, командувач сухопутними силами України, який керував обороною Києва, а нещодавно – контрнаступом на сході, та Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки України Міністерства оборони України. Але після Президента саме Залужний став обличчям війни. Його персона повсюдна в українських соцмережах. На одному знімку, який активно поширювали, зображено «залізного генерала», що стоїть на колінах перед ридаючою матір’ю одного зі своїх солдатів, схиляючи голову в жалобі перед труною. На іншому він посміхається, головуючи на весіллі одного зі своїх військовослужбовців під час затишшя у боях. Фан-канали в Telegram мають сотні тисяч підписників, багато хто змінює фото у своїх профілях на фото генерала, який склав руки у формі серця. «Коли Залужний заходить у темну кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», – жартують в одному з вірусних відео у TikTok.
Важко передбачити, куди піде війна і яку роль у підсумку зіграє Залужний. Але, мабуть, нині уперше видається можливим, що армія, якою він командує, здобуде перемогу. (…)
Народжений у радянському військовому гарнізоні на півночі України в 1973 році, він каже, що мріяв стати коміком, як і сам Зеленський. Натомість пішов стежкою своєї військової родини, вступивши до академії в Одесі в 1990-х роках, коли Радянський Союз розпався, а Україна була в кризі.
Источник: www.ukrinform.ua
