Таємниця рукописного збірника про “гисторию” козаків і гетьманів
Музейний експонат
05.06.2021 09:00
Укрінформ
У книзі з п’яти розділів зібрані літописи, документи й вірші
У Житомирському обласному краєзнавчому музеї зберігається рукописний збірник XVIII-XIX ст., що містить перепис втраченого літопису Граб’янки.
Про рукописний конволют (зшиток рукописних документів різного типу, де можуть поєднуватися літературні та історичні твори – авт.) відомо, що до музею його передали у 1969 році, але інформації про те, де він зберігався раніше, хто його автори, з яких джерел переписувався, – немає.
У книзі з п’яти розділів одночасно зібрані літописи, документи й вірші. Всі її частини написані різними людьми, про що свідчать різні почерки.
Рукопис цінний тим, що на його сторінках можна ознайомитися із текстом літопису, який крім Житомира зберігається лише у двох містах.
РУКОПИС НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ
Відреставрована рукописна книга зберігається у фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею, але поки що не експонується через брак площі. Музейники сподіваються, що її представлять на майбутній експозиції литовсько-польського періоду.
Молодший науковий співробітник історичного відділу музею Тетяна Гордійчук запевняє, що рукопис є дуже цінним експонатом.
Тетяна Гордійчук
«Цей рукописний конволют датується XVIII – початком ХІХ ст. і в ньому представлено 5 документів. Однозначно річ унікальна і є важливою історичною пам’яткою, що цікава для дослідників історіографії XVIII століття, адже оригіналів деяких творів не збереглося до нашого часу. Ми можемо їх досліджувати тільки за переписами, яких теж не так багато. Ця книга також є пам’яткою мовознавства. Думаю, не кожен музей може похизуватися такою оригінальною річчю», – розповіла музейниця.
За її словами, книгу до музею передала 25 квітня 1969 року житомирянка Раїса Абрамович. На жаль, не залишилося жодної інформації про попереднього власника або місце побутування цього експоната.
У 2017 році рукопис передали до Національного науково-дослідного реставраційного центру. Після реставрації у 2018 році він повернувся до музею.
Конволют складається з 203 аркушів рукописного тексту. На зшитках виявили близько десятка видів філігранного паперу (з водяними знаками – авт.), що виготовлений у другій половині XVIII – на початку ХІХ ст. Книга мала шкіряну обкладинку, від якої збереглася лише нижня частина, а верхню замінили реставратори.
Помітно, що кожну частину книги створювали різні люди, про що свідчать відмінності почерку.
ДВА ЛІТОПИСИ В ОДНІЙ КНИЗІ
«Найбільшу цікавість становить один зі списків літопису гадяцького полковника Григорія Граб’янки («Гистория о начале проименования козаков и откуда козаки наречены и от коего племени и роду…»), що займає у книзі 1-35-й аркуші. Він написав історію козацтва від його генези і довів її до 1710 року, який вважається датою створення цього твору. У нас не оригінал, а перепис літопису, а звідки він переписаний, немає достовірної інформації. Оригінального списку цього літопису не збереглося, тобто ми знаємо про літопис Граб’янки з переказів. В архівах та фондах музеїв є близько 50 переписів цього літопису. У нас він датований переписувачем 6 лютого 1739 року і написаний староукраїнською мовою. Житомирський список відрізняється від раніше опублікованих тим, що він скорочений, веде свій відлік від початку козацтва до 1654 року, багато розділів пропущені, а наявні глави переважно дещо скорочені», – зазначає Тетяна Гордійчук.
Староукраїнською також написані наступні аркуші – з 36 по 60-й, де відтворено «Літопис короткий» невідомого автора. Його повна назва «Летописец краткій от початку Великороссийских и прочих князей и монархов, хто, в котором году имел при титле Великороссийской княжити и кто в Малой России был гетманом, в котором году и что в тех годах деялося, выписано в лето от создания мира 7248, а от рождества Христова 1740 года».
Літопис розповідає про події в Україні з 862 до 1739 року. Переписувач датував його 1740 роком. Можливо, автор продовжив хронологію подій останнього року самостійно.
Музейниця наголошує, що ця частина конволюту є унікальною, адже переписи «Літопису короткого», крім Житомира, зберігаються лише в Києві та Москві.
Свого часу житомирський науковець Віктор Мойсієнко провів лінгвістичний аналіз цих двох частин конволюту та видав книгу «Гисторія о началі проименованія козаков».
ВІД ВІРШІВ – ДО ДОКУМЕНТІВ
Тетяна Гордійчук продовжує, що після цього у книзі є чисті сторінки, а рукопис продовжується із 73-го аркуша. У цій частині вже не історичні факти, а поезія. Автор відтворив 6 віршів російського поета доби Просвітництва Гаврила Державіна. Вони написані російською мовою і повністю збігаються з оригіналом. Час їх переписування не вказаний.
Після ліричного відступу наступні частини конволюту повертаються до козацьких часів. У книзі на аркушах 191-192 переписаний текст жалуваної грамоти царя Олексія Михайловича Війську Запорозькому на збереження його прав і вольностей. Грамота була доповненням до «Березневих статей» 1654 року.
Останній п’ятий розділ книги – це рукопис документа «Рішительні пункти Данила Апостола» (Решения, учиненного по Его Императорского Величества указу в Верховном Тайном Совете на поданное прошение Войска Запорожского обоих сторон Днепра Гетмана Апостола 1728 года, августа 22 дня»), у якому йдеться про окремі аспекти правового статусу Війська Запорозького у складі Російської імперії. У документі вказана лише дата оригінального видання, а коли його переписував автор, невідомо.
Музейний конволют, імовірно, має свою логіку викладення матеріалу, невідому сучасникам. Можливо, майбутні відкриття істориків допоможуть розгадати таємниці та загадки рукописного збірника.
Ірина Чириця, Житомир
Фото Олександра Колісного
Источник: www.ukrinform.ua
