Олігархів ще не притиснули, та шуму вже наробили

Олігархів ще не притиснули, та шуму вже наробили

04.06.2021 19:15

Укрінформ

Політики, експерти і звичайні українці гаряче обговорюють антиолігархічну ініціативу глави держави

Нещодавня реєстрація у парламенті президентського законопроєкту про статус олігархів стала черговим подразником для вітчизняного політикуму. Документ активно обговорюють у ЗМІ, соцмережах та навіть на кухнях. Реакція різна. Від повного схвалення до абсолютного несприйняття. Вистачає й конструктивних коментарів про те, як удосконалити законопроєкт, аби він був справді ефективним і помічним для країни та повністю відповідав Конституції й чинному законодавству. Приміром, секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов звернув увагу на необхідність формування додаткових законодавчих важелів, які допоможуть реальній боротьбі з олігархією як явищем. Голова Верховної Ради Дмитро Разумков вважає, що в законопроєкті міститься конфлікт інтересів, оскільки, гіпотетично, олігархи можуть бути у складі РНБО, яка й визначатиме олігархічний статус. Тому варто створити спеціальний орган, який би опікувався відповідним реєстром. Маємо й першу реакцію потенційних фігурантів реєстру олігархів. Ігор Коломойський, приміром, стверджує, що "морально готовий" потрапити до списку, але йому б не хотілося бути там одному. А Ринат Ахметов олігархом себе не вважає й “буде здивований, якщо його таким визнають”. В партії "Європейська солідарність" переконані: законопроєкт спрямований виключно проти колишнього президента Петра Порошенка і "жодних справжніх олігархів не обмежує".

Різні думки висловлюють і політичні та економічні експерти, яких опитав Укрінформ. Пропонуємо ознайомитися з їхніми аргументами.

Олігархат – похідне від системи соціально-економічних та соціально-політичних відносин, що сформувалася в Україні

Валентин Гладких

Валентин Гладких, політичний експерт ГО “Слово і діло”:

“Президентський законопроєкт має чимало переваг. Вперше в історії країни йдеться про законодавчий акт, який справді спрямований на вирішення украй важливого питання – зменшення впливу грошей на владу. Другий позитивний момент – спроба визначити, хто такі “олігархи”. Є чіткі критерії, яким має відповідати той чи інший суб’єкт, щоб отримати це “почесне звання”. Вперше передбачено процедуру, відповідно до якої визначатиметься такий статус, вперше впроваджується механізм, за допомогою якого це можна зробити. Йдеться і про першу спробу окреслити систему стимулів та заборон, яка сприятиме тому, що люди, котрі мають велику власність, намагатимуться триматися подалі від політики.

Але щодо кожного із цих пунктів можна висловити й зауваження, які, здебільшого, стосуються юридичних механізмів та процедур. Приміром, юристи вам скажуть, що критерії визначення олігархів насправді не є чіткими. Те ж стосується й процедури їх визначення, яка не є бездоганною з точки зору Конституції і чинного законодавства. Також не є досконалим правове підґрунтя для впровадження згаданої системи стимулів і заборон. Тобто, із юридичної точки зору документ потребує ретельного доопрацювання.

Але з політичної я розцінюю його як перший крок у правильному напрямку.

Він стане фундаментом для подальшої нормотворчості. Адже по-справжньому система запрацює тоді, коли буде схвалено передбачені законопроєктом ініціативи. Зокрема, антитрастове законодавство, законодавство про лобізм, про регулювання діяльності підприємств, які мають монопольне становище на ринках, щодо ренти, природних монополій, визначення кінцевих бенефіціарів суб’єктів господарювання. Запропоновано, щоб після ухвалення закон діяв мінімум упродовж 10 років. За цей час має бути напрацьовано нову нормативно-правову базу, що розв’яже усю сукупність проблем, які наразі роблять можливим такий безсоромний та безпосередній вплив влади економічної на політичну.

При цьому маємо розуміти: олігархи – це, по суті, похідне від тієї системи соціально-економічних та соціально-політичних відносин, що сформувалася в Україні. Й цю систему потрібно ламати повністю, починаючи з “нульового декларування”. Щоб ми зрештою достеменно знали, у кого скільки є власності. Можна сперечатися з приводу того, чи треба платити податки при легалізації таких активів, або ж із якого моменту треба оподатковувати власність, яка не пояснюється доходами. Але треба зробити бодай перший крок у цьому напрямку саме через “нульову декларацію”. А далі запроваджувати повне декларування усіх громадян. Воно не обов’язково має бути публічним, як у випадку із державними службовцями чи особами, уповноваженими на здійснення функцій держави. Але воно має бути загальним.

Чи, приміром, заборона фінансування олігархами політичних партій. Яким чином це можна забезпечити? Для того, щоб втілити таку ідею, потрібно, умовно кажучи, ухвалити нові закони про вибори, про політичні партії чи внести зміни до чинного законодавства, щоб чітко передбачити процедуру формування виборчих фондів або взагалі – унормувати шляхи фінансування партій.

Законопроєкт про олігархів відіграє важливу роль у підкріпленні іміджу президента та його політичної сили

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *