НБУ лають усі, а він стоїть на своєму: “Не тримав гривню і не триматиму!”

Заради вільного курсу гривні Нацбанк готовий жертвувати навіть репутацією. Бо у регулятора своя логіка: інфляція стій, раз-два!

Рада НБУ – наглядовий орган за правлінням Національного банку України – визнала діяльність правління "в частині формування та реалізації валютно-курсової політики в 2019 році неефективною та такою, що не відповідає викликам сучасного розвитку України". Іншими словами, уповноважені наглядачі нарешті перейнялися ситуацією і стурбувались поведінкою гривні, що вперше за останні майже чотири роки впевнено зміцнилася нижче 24 грн/дол., та Нацбанку, який не став заважати процесу її зміцнення на фоні від'ємного торгового сальдо та падіння промисловості в країні. І рекомендував переглянути політику. Але не факт, що правління дослухається до рекомендацій – чиновники НБУ стоять на своєму: курс національної валюти цілком логічний, як і монетарна політика регулятора.

А гривня собі, знай, гуляє!

Зміцнення гривні через приплив грошей нерезидентів в ОВДП, яке Укрінформ неодноразово висвітлював в своїх матеріалах (див. ТУТ і ТУТ), багато хто з економістів та товаровиробників назвав вкрай «нераціональним». Апелюючи до Ради НБУ про те, що цей наглядовий орган, незважаючи на норму про невтручання до оперативної діяльності правління, не повною мірою усвідомлює ризики ситуації та не використовує наявні важелі впливу.

І ось, коли гривня "гайнула" на міжбанку нижче позначки 24 грн/дол Рада НБУ нарешті розглянула питання "Про стан золотовалютного резерву Національного банку України та ситуацію на валютному ринку України". І визнала – дисбаланси є, ризики чималі.

Тому Рада НБУ надала правлінню свої рекомендації. Зокрема:

1. Задіяти всі засоби та методи грошово-кредитної політики з метою пом’якшення монетарної політики.

2. Оновити стратегію управління золотовалютними резервами та графік поповнення золотовалютних резервів на середньострокову перспективу.

3. Підготувати сценарій розгортання ситуацій та дій на валютному ринку України внаслідок можливого виходу власників-нерезидентів ОВДП з України.

4. Зважаючи на значну роль нерезидентів на ринку боргових цінних паперів Уряду, спільно з Мінфіном розробити правило щодо згладжування впливу продажу/купівлі ними валюти на стан міжбанківського валютного ринку.

5. Здійснити оцінку ефектів від приєднання до мережі Clearstream та ситуації на міжнародних фінансових ринках в збільшенні попиту нерезидентів на ОВДП.

6. Актуалізувати дослідження щодо впливу зміни обмінного курсу на споживчу інфляцію в Україні, а також зовнішню торгівлю, промисловість.

Іншими словами, хлопці, треба щось вирішувати, бо буде халепа..

А чого зразу в усьому винен Нацбанк?

Цікаво, що буквально напередодні "монетарного" засідання Ради НБУ, "хлопці" з Нацбанку – заступники голови НБУ Дмитро Сологуб та Олег Чурій спробували розвіяти тривогу суспільства та виклали Інтерфаксу свої аргументи відносно того, чому зміцнюється гривня, чи є ревальвація штучною і чи «вбиває» вона економіку.

Олег Чурій

Приведемо їхні тезово.

1. Політика НБУ сьогодні полягає в тому, що курс має формувати виключно ринок. Плаваюче курсоутворення – це коли гривня може рухатися в обидва напрямки, а не тільки у бік девальвації. Національний банк бере участь в торгах лише для згладжування надмірних коливань або поповнення резервів, але в принципі не має наміру або мети втручатися в курсоутворення.

2. Надлишкова пропозиція валюти та пов’язане з нею зміцнення гривні – це наслідок не лише припливу інвестицій нерезидентів у державні облігації уряду. У цьому році на ці цілі вони витратили $3,7 млрд, але чиста купівля валюти Нацбанком у цьому році вже перевищила $5 млрд. Надлишкова пропозиція валюти ($1,3 млрд) була сформована за рахунок інших чинників, насамперед, поліпшенням показників експорту та імпорту.

3. Заклики припинити ревальвацію адміністративним шляхом – це свого роду прояв комплексу меншовартості, небажання бачити гривню повноцінною валютою, яка може не лише послаблюватися, а й зміцнюватися. Водночас валюта, яка може лише послаблюватися, немає довіри, не використовується для довгострокових заощаджень і має наслідком доларизацію економіки. І у світі немає жодного прикладу успішної країни з доларизованою економікою.

4. Механічне зниження облікової ставки НБУ не буде еквівалентом дешевих кредитів. Кредитор завжди зважає на стійкість економічного розвитку та послідовність економічної політики. Наприклад, у 2012-2013 роках інфляція була близько 0%, ставка НБУ – 7%, водночас ставки міжбанку – досягали 50%, ставки по кредитах – 15-20%.

5. Має значення не обсяг золотовалютних резервів, а економічна політика. Україна мала 2011 року резерви під $40 млрд, але "Нафтогаз" витратив $25 млрд за два роки на імпорт, і відомо, чим це закінчилося. Зараз у фінансовій системі – жодного прихованого дефіциту. Дефіциту енергетичного сектору також немає. Політика Нацбанку є незалежною й достатньо жорсткою, але буде м’якшою.

Дмитро Сологуб

Мета НБУ – згладжувати різкі коливання. Якщо НБУ почне, наприклад, зубами тримати курс 25 або 26, то від західних партнерів йому моментально прилетить звинувачення в тому, що центральний банк займається протекціонізмом своєї національної валюти і штучно утримує курс.

В НБУ порахували, що якби курс був, скажімо 27 грн/$1 починаючи з другого кварталу 2019 року, то економічне зростання становило би всього + 0,1%. Водночас інфляція була б значно вищою.

А корені відомо звідки ростуть

Ось саме в інфляції логіка дій Нацбанку й "зарита"…

Оскільки законом "Про Національний банк України" визначено пріоритетність цілей при виконанні Національним банком України своєї основної функції відповідно до Конституції України – забезпечення стабільності грошової одиниці України, то пріоритетом грошово-кредитної (монетарної) політики саме визначено досягнення та підтримку цінової стабільності. "Ми діємо для добробуту громадян і держави, забезпечуючи низьку і стабільну інфляцію", – окреслює місію сайт регулятора.

"Цінова стабільність – це ситуація, коли ціни зростають настільки несуттєво, що громадяни не замислюються над інфляцією, ухвалюючи рішення про кредит, вкладання коштів у бізнес або заощадження. Також Національний банк України сприяє фінансовій стабільності та стійкому економічному зростанню, якщо це не перешкоджає досягненню цінової стабільності", – пояснює логіку своїх дій Нацбанк. Тому в арсеналі його інструментів – інфляційне таргетування, плаваючий обмінний курс гривні та облікова ставка.

На сьогодні грошово-кредитна політика в Україні спрямована на поступове зниження темпів інфляції та забезпечення середньострокової інфляційної цілі – 5% з допустимим діапазоном відхилень ± 1 в.п. (У більшості розвинених країн під ціновою стабільністю вважають підтримку інфляції на рівні від 1 до 3 відсотків. Для країн з ринками, що розвиваються, середньострокова інфляційна ціль є вищою і коливається зазвичай в межах від 4 до 8 відсотків. – Авт).

13-відсоткове зміцнення гривні, яке ми спостерігаємо цього року, дає надію на те, що вже за результатами 2019-го Україна вийде на "плановий" показник інфляції 5,5%. А вже при таких умовах регулятор зможе швидше відпускати й високу облікову ставку (15,5%, за неї Нацбанк отримує сьогодні велику частину критики. – Авт.), яка покликана запустити процеси кредитування та зростання економіки.

В останньому жовтневому Інфляційному звіті НБУ намітив прогноз інфляції 5% при ставці 8%. "Як і в липні, прогнозний сценарій передбачає подальше зниження облікової ставки до її нейтрального рівня 8% у номінальному вимірі в 2021 році за умови стійкого зниження інфляції до цілі 5%. Найстрімкіше зниження ставки очікується протягом 2020 року разом з поверненням інфляції до цільового діапазону та поліпшенням інфляційних очікувань", – сказано у звіті.

Отже, позиція НБУ, який не ризикує ціновою стабільністю в умовах відсутності фундаментальних реформ для залучення інвестицій в економіку (в планах крім ринку землі немає нічого) – видається поки що розумною. Врешті, фінансовий регулятор ніяк не може відповідати за бажанням Мінфіну, який вирішив різко скоротити зовнішні позики, за рахунок внутрішніх, влаштувавши "гулянку", на яку з радістю злетілися всі світові спекулянти. В цьому і полягає увесь конфлікт між Нацбанком (цілі якого є надто довгостроковими та високими, щоб пересічний громадянин, чиновник чи політик їх зрозумів) та урядом, якому зростання економіки та гроші потрібні вже зараз.

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *