Квартира недорого: як купити житло за держпрограмою

08.10.2021 14:58

Укрінформ

Потрібно виграти конкурс, сплатити внесок 6% і збитися з ніг у пошуках підходящого будинку

Коли 20-річній Насті Мележик, переселенці з Донбасу, зателефонували з Держфонду «Держмолодьжитло» і повідомили, що вона виграла пільговий кредит на купівлю власного житла, вона не повірила і подумала, що це якийсь жарт. Але, переконавшись у правдивості цієї новини, вона змогла в стислі строки і заробити необхідну суму, і знайти потрібну квартиру, хоча це було дуже складно.

Настя свого часу вибрала Україну, повірила в неї, повірила в себе і заслужила цю нагороду. Вона розповіла нам, як і що потрібно робити, щоб держпрограма пільгового кредитування спрацювала (адже про власне житло мріє чимало українців), поділилася порадами і попередила нас про всі "підводні камені".

Настя Мележик

З ДИТИНСТВА – НА СВОЇ ХЛІБА

У 2014 році багато жителів Донбасу вимушено виїжджали з дому – вивозили своїх дітей подалі від обстрілів, від безвладдя, що панувало там повсюдно, вивозили від війни.

Настя Мележик теж разом із мамою, вітчимом і молодшою сестричкою виїхали тоді наприкінці серпня з Луганщини, з міста Красний Луч. Вони приїхали до Києва, де мешкала мамина кума, і думали два тижні перечекати тут хаос і свавілля, які коїлися на батьківщині.

Насті тоді було 14 років. Її сім'ї допомогли орендувати квартиру в районі ДВРЗ у східній частині Києва, в останньому будинку на краю житлового масиву. Квартира була абсолютно порожньою і дуже маленькою. Через місяць-півтора вітчим пішов з сім'ї. Але мешкали вони у квартирі вп'ятьох, тому що приїхала ще сестра мами з 4-річною дитиною. У неї за кілька днів до від'їзду на шахті загинув чоловік.

Восени Настя пішла в Києві до школи, у 8 клас. Її мама і тітка намагалися і знаходили роботу, але завжди з цим було дуже складно, тому зазвичай влаштовувалися на тимчасові підробітки. Коли роботодавці дізнавалися, звідки жінки, їх не брали на роботу, навіть на низькооплачувану. Волонтерка Олександра Магурова, сусідка маминої куми, знала ситуацію переселенців і намагалася влаштувати маму Насті хоч двірником, але теж не вийшло. Олександра взагалі тоді дуже допомагала їм та іншим переселенцям виживати. Каже, перейнялася болем цих людей, викинутих війною з дому, і не залишала без уваги і турботи. Допомагала з одягом, продуктами харчування, пошуком житла, роботи, та й взагалі завжди і в усьому підставляла своє плече. Тому, коли через рік сім'я Насті не витримала безгрошів'я, не змогла більше оплачувати орендовану квартиру – і повернулася додому, в Красний Луч, Олександра запропонувала Насті свій дах, щоб дати дівчинці можливість довчитися у 9 класі.

"Восени 2015-го, як завжди, почався новий навчальний рік. Але там, на окупованій території, його початок відклали на місяць. Я спілкувалася з Настиною мамою телефоном. І кажу: "У Насті ось уже 9 клас, а вона ще не вчиться. Давайте я заберу її до себе, щоб вона закінчила його у Києві, а там, може, вона кудись вступить, буде в гуртожитку мешкати. І вибереться з цього всього", – згадує Саша. Мама подумала, порадилася з Настею, і вони погодилися на мою пропозицію – погодилися на переїзд Насті до Києва, до Олександри в сім'ю. Їй самій на той момент було 32 роки, вона жила в квартирі з чоловіком і п'ятирічним сином.

Настя була сумлінною школяркою, успішно провчилася до кінця навчального року. Потім – педагогічний коледж, 4 роки навчання і після закінчення – заочне відділення Національної академії керівних кадрів культури. Паралельно дівчина з 18 років працювала в колл-центрі, і вже, отримуючи зарплату, орендувала квартиру і оплачувала навчання. Влітку 2021 року Настя отримала диплом бакалавра і почала працювати офіс-менеджером.

І от 31 серпня їй зателефонували і повідомили, що вона стала переможницею за програмою пільгового кредитування переселенців для придбання власного житла. З 20 тисяч учасників обрали всього 150 осіб.

Настя не повірила спочатку, але згадала, що два роки тому заповнювала в електронному вигляді заявку на участь у цій програмі.

"Мені зателефонували 31 серпня (я була на роботі), і я взагалі спочатку подумала, що мене розводять або щось типу цього. Але вже ввечері, коли прийшла додому, побачила, що справді цього дня була пряма трансляція відбору (велася онлайн-трансляція на YouTube-каналі Фонду «Держмолодьжитло»), потім знайшла себе у списках переможців. Взагалі-то я не сильно вірю в свою удачу, але тепер вже повірила, – розповідає Настя.

Після цього вона зі своїм хлопцем заходилися детально вивчати умови програми. Була консультація у Фонді "Держмолодьжитло", куди запросили всіх учасників-переможців з Києва та області, детально розповіли про всі тонкощі програми кредитування – умови, обмеження, можливості.

"Я туди поїхала, послухала все, прийшла додому – і засумнівалася, чи впораємося. Але потім вирішили, що спробувати варто, тому що хто не пробує, той нічого не отримує", – розповідає Настя.

10 КРОКІВ ДО ПІЛЬГОВОГО ЖИТЛА

Настя зізнається – шлях був нелегким і стресовим. Почати потрібно з заповнення заявки на сайті Держфонду сприяння молодіжному будівництву "Держмолодьжитло", на якому викладені покрокові інструкції щодо заповнення всіх необхідних форм. Ці форми стосуються статусу заявника, його сімейного стану, місця проживання, тимчасової реєстрації тощо. Коли форми заповнені, заявнику практично відразу приходить підтвердження про прийом його заявки. Напевно, цей перший крок – найпростіший на шляху до мети. Далі найцікавіше.

ПОТРАПИТИ В ТАРИФ. Варто розуміти, що держава надасть кошти не на будь-яке житло: вимог до нерухомості багато.

«По-перше, у нас були обмеження щодо площі. Оскільки я одна, я могла собі дозволити квартиру площею максимум 31,5 квадратний метр – розповідає Настя. – Друге обмеження – це вік будинку. Він має бути зведений після 1986 року. Третє обмеження – ціна за квадратний метр. Фонд виділяє максимум 28,7 тис.грн за квадратний метр, але коли вже шукали квартиру, ця цифра зросла до 29,712 тис. Це гранична ціна, а все, що більше, учасник програми має доплачувати власним коштом».

ТІЛЬКИ НЕ НЕДОБУДОВА! Важлива умова: будинок, в якому хочете купити квартиру, обов'язково вже повинен бути введений в експлуатацію.

«А у нас в країні так: поки будинок не введений в експлуатацію, квартиру можна купити дуже дешево і за всіма умовами вона ідеально підходитиме. Але щойно будинок вводиться в експлуатацію, ціна зростає чи не вдвічі», – попереджає Настя.

СОЦМЕРЕЖІ НА ДОПОМОГУ. Щоб дотриматися всіх умов одночасно і не переплачувати зі своєї кишені, доведеться попітніти у пошуках житла, залучити всіх друзів-знайомих (щоб зекономити на послугах ріелторів) і активізуватися у соцмережах.

«20 вересня був крайній день подачі документів, і усі ці вересневі дні ми ретельно шукали квартиру на всіх можливих ресурсах, на всіх сторінках, у соцмережах, де тільки можливо, навіть розклеювали паперові оголошення», – ділиться досвідом дівчина.

САМ СОБІ РІЕЛТОР. Щоб відразу враховувати обмеження за віком будинків, можна скористатися зручним муніципальним сайтом, де вказано і рік побудови об'єктів.

«У нас було дуже мало часу: відпрацювавши на основній роботі, їхали на підробітки, потім перед сном вже складали план на пошуки квартири, – згадує учасниця програми. – Звичайно, не могли їздити у віддалені райони міста вночі і клеїти оголошення. Тому, наприклад, у районі, в якому мешкали, обирали відповідні будинки і дізнавалися, чи є в них однокімнатні квартири, що відповідають виставленим критеріям. Знаходили в Інтернеті планування квартир у будинках (хоча і не у всіх випадках вдавалося), дивилися, скільки є кімнат, яка площа тощо».

ЗАХМАРНІ КОМІСІЙНІ. Результат, на жаль, з'явиться не відразу. "За кілька тижнів пошуків ми трохи зневірилися самостійно знайти квартиру і почали звертатися до ріелторів, – зізнається Настя. – За нашими запитами працювало, напевно, до 10 ріелторів, але ніхто з них не зміг виправдати надій". Їй надсилали варіанти, які іноді категорично не підходили. Насті траплялися зовсім дивні ситуації, коли люди, маючи трикімнатну квартиру, розділяють її на три однокімнатних, документально це ніяк не оформляють, але виставляють ці квартири на продаж… До того ж ріелтори вимагали солідні комісійні за свою роботу.

«Для порівняння, скажу, що якщо, згідно з умовами програми, ми були зобов'язані спочатку внести 6% від вартості квартири, то ріелтори просили 5% від цієї суми – пояснює Настя. – Тому ми зрозуміли, що з ріелторами у нас нічого не вийде».

КОНЕЙ НЕ МІНЯЮТЬ. По руках і ногах сковує ще й географія – не можна шукати житло одночасно під Києвом і в Жмеринці, такими є умови конкурсу.

"Звичайно, якби ми шукали житло у Київській області, напевно, знайшли б все швидше, але я повинна була знайти житло саме в Києві, – пояснює Настя. – Просто в момент заповнення заявки на участь у програмі я вказала місто Київ. А тепер, коли стала однією з переможниць, вже не мала права змінювати місто для купівлі житла".

ВСТИГНУТИ ЗНАЙТИ. За умовами програми, відібрані переможці після виграшу повинні у 20-денний строк подати пакети документів у регіональні управління. Але для цього їм необхідно насамперед знайти підходяще для них житло.

"Зрештою, вже в останні дні ми "застрибнули в останній вагон" – моніторили вкотре один з відомих інтернет-ресурсів і натрапили на оголошення, яке нам підійшло. Власниця цієї квартири вклала кошти в будівництво, у неї вже було право власності, і тепер вона продавала квартиру як вторинне житло, хоча в ній ніхто не жив", – розповідає Настя. Квартиру знайшли в межах Києва – у Биківні, площею 28 квадратних метрів, а її ціна була 31,5 тис.доларів. Коли ми укладали попередню угоду, за курсом того дня це було 840 тис.грн. Усі пазли дивом склалися. Потрібно було знайти квартиру до 20 вересня і її відшукали за день до закінчення цього строку.

ГРОШІ ДЛЯ ПЕРШОГО ВНЕСКУ. Для отримання пільгового кредиту на купівлю квартири переселенець, який переміг у відборі, повинен заплатити перший внесок у розмірі 6% від вартості квартири. І потрібно врахувати, що, крім цього, велику суму у першому платежі складуть витрати, пов'язані з податками, послугами нотаріуса, страховками життя, квартири тощо.

«З грошима у нас, звичайно, були труднощі. У нас на момент виграшу було всіх накопичень десь близько 50 тис. грн, і це з урахуванням наших поточних зарплат. Я могла розраховувати тільки на себе і свого хлопця. Тому ще 4 вересня написала пост у Фейсбуці про нашу ситуацію і попросила допомогти нам, але з умовою, що просто так ми гроші брати не будемо», – згадує Настя.

До молодих людей почали звертатися, пропонувати гроші. Настя не хотіла брати їх наперед, без упевненості, що точно знайде квартиру і все складеться. "Однак ми хапалися за будь-яку роботу: я прибирала, сиділа нянею з дітьми, мій хлопець допомагав комусь з дрібним ремонтом, з переїздами. Загалом, у кого була якась для нас робота, ми за неї бралися. Повірте, було дуже важко, тому що, крім підробітків, залишалася у кожного і основна робота", – ділиться переселенка. Тому підробляли вечорами і у вихідні дні. Додому приходили і після 11 вечора, і після півночі… Зусилля не пропадали дарма: практично всі люди, які давали підробіток парі, платили щедро, йшли назустріч, розуміючи ситуацію. "Спасибі, що зустрічалися чуйні і добрі, і таких людей було багато на нашому шляху", – щиро дякує Настя.

Так мало-помалу зі своїм молодим чоловіком вони зібрали всю суму для початкового внеску – 114 тис. грн, нічого не займали (точніше, перший внесок становив 64 тис. грн, а решта – витрати на податкові відрахування, оплату нотаріуса і страховки). За словами дівчини, їм ще пощастило, що військовий збір – 12 тис. грн – погодилася оплатити по доброті душевній продавчиня квартири, яка увійшла в їхнє становище.

ЗАРОБИТИ РЕАЛЬНІШЕ, НІЖ ЗНАЙТИ ЖИТЛО. Як виявилося, гроші заробити не так складно, як знайти квартиру, що відповідає всім критеріям і обмеженням. Та ще й перевірки від кредитора пройти.

"Грошове питання залежало від нас, а наявність квартири – ні, тому пошуки далися важче. Але, зрештою, договір на право власності ми підписали 1 жовтня і отримали ключі від квартири. Перед цим фонд перевірив мене вздовж і впоперек: вивчив усі довідки про податки, зарплату, платоспроможність, місце роботи і 29 вересня ухвалив позитивне рішення на мою користь", – повідомила Настя. На той час і вона, і її покровителька Олександра витратили, за їхніми словами, останні нерви. Адже зусиль доклали безліч, а гарантій, що все закінчиться купівлею, ніхто не давав.

НА ЗВ'ЯЗКУ З ФОНДОМ. Щоб все вдалося, потрібно не соромитися бути на постійному зв'язку з фахівцями фонду "Держмолодьжитло", тому що тільки вони швидко роз'яснять будь-яке питання, будь-який нюанс, пов'язаний з умовами програми, радить Настя.

"Нам завжди дуже допомагали порадами у Фонді "Держмолодьжитло". Якісь питання періодично виникали, ми їх ставили і нам точно відповідали, можна чи не можна купувати ту чи іншу квартиру за умовами програми. Тому що були будинки різного типу, самим розібратися складно, і нам все роз'яснювали навіть у неробочий час, – розповідає Настя. – Ще на першій консультації у фонді нам видали пам'ятки з контактними телефонами співробітників аж до директора Фонду. І вони завжди з нами виходили на зв'язок, підтримували".

При цьому ніяких перешкод, пов'язаних з тим, що у неї немає київської реєстрації, а сама вона переселенка, не виникало.

КРЕДИТ ВИГІДНІШЕ ЗА ОРЕНДУ

З одного боку – кого не лякають труднощі іпотеки? Довго, дорого, обов'язково. Але Настя з хлопцем знімали квартиру в "хрущовці" вже понад 2 роки за 9 тис. грн на місяць (плюс комуналка). І щоразу, сплачуючи оренду, шкодували, що гроші йшли не на своє житло. Тепер на них – кредит на 20 років. Але найбільший щомісячний платіж – не більше 5000 грн, а через два роки сума почне зменшуватися. Ще раз на рік додається оплата страховки – близько 8000 грн. Тобто, виграш у грошах явний у порівнянні з орендою, тим більше – всі кошти тепер йдуть на власну квартиру, а не в чужу кишеню. Та й угода – з державою, надійна і перевірена.

«Ми вирішили, що ще два місяці поживемо на орендованій квартирі, а потім переїдемо. Одночасно зробимо в новій квартирі елементарний ремонт, адже в ній зараз тільки голі цегляні стіни, бетонна підлога і більше нічого, – ділиться планами Настя. – Облаштуємо санвузол, ліжко зробить мій хлопець власноруч (він працює на виробництві меблів), матрац нам вже подарували, і на перший час цього достатньо». Хоча оперативно потрібно буде вирішувати питання з опаленням – зима не за горами, а будинок без газопостачання, забудовник усе спланував під електрообладнання. «У нас є ще мікрохвильовка і мультиварка, і я думаю, поки цього вистачить, а у майбутньому все буде», – впевнена дівчина.

Коли тепер має таку опору під ногами – власне житло – Настя з оптимізмом дивиться у майбутнє і вважає, що все можливо, все може стати реальністю і ніщо цьому перешкодити не може, якщо працювати і впевнено йти до своєї мети. А свою маленьку і одночасно велику, важливу перемогу вона вже здобула.

ДОВІДКА УКРІНФОРМУ

Програма для внутрішньо переміщених осіб – одна з восьми житлових програм, які реалізуються сьогодні «Держмолодьжитло». Вона надає кредити під 3% річних, виходячи з нормативної площі житла (21 кв. м загальної площі на людину і додатково 10,5 кв. м на сім'ю) на строк до 20 років, але не більше ніж до досягнення позичальником пенсійного віку. Для реалізації уряд Німеччини через німецький банк розвитку (KfW) виділив Україні грант у розмірі 25,5 млн євро. Протягом 2021 року планується виділити на проєкт 15 млн євро, і ще 9,5 млн євро – наступного року. Відбудуться кілька етапів відбору учасників програми.

За прийнятими і опублікованими умовами програми, громадянин, який хоче взяти в ній участь, сам вирішує, в якому регіоні він хоче взяти кредит. Тобто нічого не заважає зареєстрованим у Донецькій, Луганській, Полтавській чи Львівській областях заповнити заяву на отримання кредиту і відповідно – придбання житла у столиці чи Київській області. Згідно зі статданими, наразі Київ обрали 7483 переселенця, Київську область – 2501. Це при тому, що у середньому по інших регіонах – менше тисячі заяв.

Якщо особа подає заяву один раз, надалі вона автоматично бере участь у другому, третьому, четвертому відборі, а якщо відбудеться додатковий, то і в ньому. І так – до перемоги.

Олена Колгушева, Київ

Фото Насті Мележик і з відкритих джерел