Мобілізація нон-стоп: Кремль готує невичерпний потік «гарматного м’яса»? 07.10.2025 18:54 Укрінформ Безперервний призов до війська, «змішані» способи збільшення «гарматного м’яса»… Розбираємо, що за цим криється та чого очікувати Україні
Літня наступальна операція російських окупаційних військ, незважаючи на великі втрати, не принесла Кремлю вагомих успіхів. Однак Росія вже готується до нового, осінньо-зимового періоду, де основним планом, ймовірно, буде втягування Сил оборони України у виснажливі бої в містах за головні населені пункти, зокрема Донецької області. Результат цих операцій для ворога прямо залежить від наявності двох основних ресурсів: техніки та військовослужбовців. І якщо з першим у РФ все більше складнощів, то другий ресурс Москва намагається зробити фактично безмежним.
Путін, зважаючи на вкрай негативну реакцію суспільства на «часткову» мобілізацію 2022 року, уникає її повторного відкритого проголошення. Натомість Кремль впроваджує нові, більш «змішані» способи поповнення армії, які можуть перетворити мобілізацію на постійний, безперервний процес. Новий наказ про осінній призов та законопроєкт про його безперервне проведення – це не тільки адміністративні зміни, а ознаки того, що Росія готується до тривалої війни на знесилення, де головною ставкою стане людський ресурс.
«Змішаний формат» замість відкритого призову: чому Кремль обирає прихований шлях
Питання про те, чи зважиться Кремль на чергову хвилю відкритої мобілізації, залишається одним із ключових у передбаченні подальшого розвитку війни. Більшість аналітиків згодні з тим, що прямого указу, подібного до того, що був у вересні 2022 року, Путін намагатиметься уникнути до останнього. Причина – високі політичні ризики та суспільна напруга, яку такий крок обов’язково викличе. Досвід дворічної давнини, коли сотні тисяч росіян покидали країну, а рівень тривоги в суспільстві різко зріс, став для Кремля неприємним сюрпризом.
Замість цього російська влада обрала інший шлях – таємний, але систематичний набір людей до війська. Як зазначає військовий експерт, майор НГУ у відставці Олексій Гетьман, юридично «часткова» мобілізація в Росії фактично ніколи й не припинялася.
«Часткова» мобілізація в Росії, якій підлягають люди віком від 18 до 50 років, яких ділять на категорії «А» та «Б» – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 року. (…) Юридично нічого нового тут немає, але по суті оголошена мобілізація майже не застосовувалася. Кремль робив акцент на контрактників, ув’язнених, вагнерівців, а також вербування в депресивних областях, де заманювали пільгами на сплату боргів чи іншими соціальними заохоченнями. Це дозволяло уникати масового невдоволення всередині Росії, – пояснює експерт.
За його словами, смерть контрактника сприймається російським суспільством значно спокійніше, тому що людина нібито зробила «усвідомлений вибір» в обмін на гроші. Ця тактика дозволяла Кремлю щомісяця поповнювати армію на 30-35 тисяч осіб, що приблизно відповідає щомісячним втратам. Тобто, існуюча система вербування ледь компенсує втрати, але не дає можливості створювати значні резерви для масштабних наступальних дій.
Саме в цьому контексті слід розглядати нещодавній указ Путіна про осінній призов 135 тисяч осіб. Хоча деякі ЗМІ назвали цю цифру «рекордною», насправді вона цілком відповідає середньостатистичним показникам останніх років. Як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), кількість призовників збільшується поступово з кожним сезоном, але різкого стрибка не відбулося: «Росія призвала 147 000 навесні 2023 року та 130 000 восени 2023 року; та 150 000 навесні 2024 року та 133 000 восени 2024 року».
Тоді в чому суть?
Справа не стільки в самій цифрі 135 тисяч, скільки в тому, як система використовуватиме цих солдатів строкової служби. Це ключовий елемент «змішаної мобілізації»: призов на строкову службу стає першим етапом конвеєра, кінцева мета якого – відправка на фронт у статусі контрактника. Як стверджують аналітики ISW, «російські посадовці продовжують обманювати та змушувати призовників підписувати військові контракти з Міністерством оборони Росії, щоб збільшити чисельність військовослужбовців, залучених до участі в бойових діях в Україні». Цей механізм дає змогу формально не порушувати закон, який забороняє відправляти строковиків у зону бойових дій, але фактично перетворює призов на приховану мобілізацію.
Отже, осінній призов – це не терміновий захід, а запланована частина великої «змішаної» мобілізаційної машини. Вона працює повільніше, ніж відкрита мобілізація, але створює менше суспільних ризиків для режиму. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко впевнений, що Путін і надалі діятиме саме в такому форматі.
«Він не оголошуватиме відкриту мобілізацію, а діятиме у "змішаному форматі". Збільшувати темпи мобілізації особового складу він змушений, адже тільки добровольцями вже не може забезпечити потреби армії. Потенціал "добровільної мобілізації" вичерпано, і Кремлю цього явно недостатньо», – зазначає Коваленко.
Безперервна війна: як Держдума хоче узаконити «нескінченний» потік вояків
Якщо осінній призов – це тактичний елемент, то законопроєкт про безперервний призов, схвалений Держдумою РФ у першому читанні 24 вересня, є вже стратегічною зміною. Ця ініціатива, яка передбачає проведення призову з 1 січня до 31 грудня, фактично перетворює мобілізаційну систему з непостійної на постійну. Це означає, що військкомати працюватимуть в режимі non-stop, а потік людей до армії стане безперервним.
В геополітичному сенсі це є чітким сигналом: Путін не збирається зупинятися і готує Росію до тривалої, виснажливої війни не лише проти України, а й, можливо, до майбутніх конфліктів. Створення постійно діючого механізму поповнення армії дозволить Кремлю підтримувати високу інтенсивність бойових дій та формувати нові угруповання військ.
Олександр Коваленко пропонує просту арифметику, яка демонструє масштаб прихованої загрози цього законопроєкту: «Раніше він [призов] проводився лише двічі на рік – навесні та восени. Середньостатистичні показники цих кампаній становили близько 130 тисяч осіб кожна. Відповідно, за рік Росія могла мобілізувати приблизно 260 тисяч призовників. Якщо ж новий формат безперервного призову буде запроваджено, фактична кількість мобілізованих може збільшитися щонайменше вдвічі. Це означає, що протягом усього року російські військкомати збиратимуть особовий склад – без пауз і перерв – і загальна цифра може сягнути приблизно 500 тисяч осіб на рік».
Але це лише частина загальної картини.
Якщо додати до цих 500 тисяч потенційних призовників близько 350 тисяч «добровільних контрактників», яких РФ вербує за рік, загальний мобілізаційний потенціал може сягнути 850 тисяч осіб щорічно. Це величезна цифра, яка, навіть з урахуванням втрат, дозволить ворогу не лише утримувати фронт, а й накопичувати резерви.
Ключовим механізмом перетворення строковиків на повноцінних бійців окупаційної армії є примус до підписання контракту. Як пояснює Коваленко, для російського командування це лише формальність: «потрібен лише підпис у відповідному документі, і людина вже вважається боєздатною одиницею регулярних сил». Тиск може варіюватися від психологічного до прямого примусу. І не виключено, що в майбутньому Кремль може законодавчо прирівняти строкову службу до контрактної для участі у «спеціальних операціях».
«У наступному циклі тиску можливий і більш жорсткий сценарій – коли строковиків без додаткових процедур одразу відправлятимуть на фронт. Це вже не питання "морального переконання", а прямого примусу або репресивних заходів. Саме таким способом Росія зможе закріпити та утримувати високі показники поповнення», – прогнозує експерт.
Кількість проти якості: «м’ясні штурми» як стратегія та виклик для України
Нарощування мобілізаційного потенціалу обов’язково створює для Росії іншу проблему – неспроможність якісно забезпечити, озброїти та підготувати таку величезну кількість людей. Про це говорить генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.
«Головною проблемою РФ є не лише нестача техніки, а й неможливість забезпечити мільйони мобілізованих озброєнням і бронею. Натомість ворог робить ставку на чисельну перевагу та масові "м’ясні штурми"», – стверджує Ягун.
За його словами, більшість новобранців, яких Росія набирає щомісяця, швидко гинуть на фронті, оскільки їх кидають на передову практично без підготовки. Це підтверджує тезу, що для російського командування людське життя залишається розмінною монетою, а головною тактикою – завалювання українських позицій трупами.
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук пропонує розглядати «розрив» між щомісячними втратами ворога та його мобілізаційними можливостями. Наразі ці показники приблизно рівні.
«Десь 1200-1300 щодня вони можуть запускати в цю мобілізаційну машину. А ЗСУ скільки завдають втрат? Приблизно таку ж кількість. (…) Росіяни спроможні за рахунок мобілізації компенсувати втрати особового складу, але не можуть накопичити значні сили для створення резервів», – аналізує Лакійчук.
Однак запровадження безперервного призову може змінити цей баланс, дозволивши РФ не лише компенсувати втрати, а й формувати нові угруповання. І це створює серйозні ризики не тільки для України.
Як попереджає Олександр Коваленко, така кількість особового складу «дає Кремлю не лише можливість продовжувати нинішню інтенсивність бойових дій в Україні, а й формувати нові оперативні угруповання, що створює потенційну загрозу сусіднім державам – як країнам-членам ЄС, так і країнам пострадянського простору – щоб розширювати, масштабувати війну, адже саме за рахунок війни й живе режим Путіна».
Що це означає для України? Нам доведеться протистояти величезній людській масі. Відповідь на цей виклик має бути асиметричною. Якщо ворог робить ставку на кількість, ми маємо протиставити їй технології та результативну тактику знищення живої сили.
Олександр Коваленко пропонує конкретні кроки: «Потрібно відійти від виключно тактики протидії ворогу, який переміщується механізованими колонами… Нині ж пріоритет повинен зміститися: мета – максимально результативно знищувати живу силу противника. Дуже важливо переорієнтуватися на системне застосування протипіхотних засобів: розширити використання протипіхотних мін і загороджень, активніше застосовувати засоби, що перешкоджають наступу піхоти, – колючий дріт, спіральні бар’єри («Єгоза») тощо; а також розглядати інші інструменти, які дають можливість уражати великі скупчення людей. Ми повинні гіпертрофувати класичні протипіхотні засоби й зробити саме цей аспект ключовим пріоритетом нашої нинішньої стратегії активної оборони».
Йдеться про те, щоб зробити кожен метр української землі смертельною пасткою для окупанта, максимально підвищуючи ціну кожного «м’ясного штурму».
Висновок
Аналіз останніх дій Кремля не залишає сумнівів: Росія готується до тривалої війни на знесилення. Замість ризикованої відкритої мобілізації, влада РФ вибудовує постійну «змішану» систему, яка дозволить безперервно поповнювати армію людським ресурсом. Законопроєкт про безперервний призов є ключовим елементом цієї нової стратегії, що має на меті перетворити всю країну на військовий табір, що працює на потреби фронту.
Це створює для України екзистенційний виклик. Протистояти ворогу, що готовий нескінченно кидати у бій своїх громадян, можна лише за рахунок технологічної переваги, інноваційних тактичних рішень та максимальної результативності у знищенні живої сили противника. Боротьба з «м’ясною» навалою вимагає від нас не лише стійкості в обороні, а й стратегічного переосмислення методів ведення війни, де головним пріоритетом стає не просто утримання територій, а максимальне знищення живої сили противника всіма доступними засобами.
Мирослав Ліскович. Київ
Мобілізація Путін ЗСУ Держдума РФ Росія Україна проти Росії Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
