90% біженців з України повернеться додому. Не одразу… 27.09.2022 19:03 Укрінформ Фахівці вважають, що після війни Україну очікує хвиля мігрантів, тобто структура населення стане іншою. До цього треба готуватися
За різними оцінками, за час війни Україну покинуло до 7 мільйонів людей. Нагадаємо, станом на 1 січня 2022 року нас реально було 34,5 мільйона. Сьогодні не будемо говорити, до яких наслідків може це призвести.
Скільки наших співгромадян збирається повертатися назад? Що для цього потрібно? І, нарешті, як зміниться населення Україна після Перемоги? Про це ми запитали у відомих соціологів.
Чим краще наших мігрантів приймають, тим більше шансів, що вони залишаться
Здавалося б, все зрозуміло – чим скоріше закінчиться війна, тим більше людей повернеться, говорять соціологи.
– Безпека – це основне, що буде визначальним, – повторює директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. – Другий момент – це економічна складова, бо люди, які зараз перебувають за кордоном, втратили можливість заробляти в Україні і забезпечувати свої родини.
А поки навіть у тих, хто ніколи не збирався нікуди переїжджати, потихеньку облаштовується життя, діти йдуть до школи, вивчають мови, в них з’являються друзі й взагалі – нові, інші перспективи. І це теж може стати вирішальним фактором для їхніх мам та бабусь, щоб не повертатися. Між іншим, третину з мігрантів, за даними прикордонної служби, становлять саме діти.
– До речі, ставлення до дітей в тих школах, як правило, краще ніж у нас. Так, там менше вимог і нижчий рівень викладання, але й навантаження на дітей менше, – каже генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.
– До українських біженців за кордоном, згідно нашим соціологічним дослідженням, взагалі дуже хороше ставлення, – підкреслює Олексій Антипович.
З одного боку, це дуже добре, що українців гарно приймають, з іншого – чим краще їх там приймають, тим більше шансів, що вони там і залишаться, зауважує Володимир Паніотто.
Третину з мігрантів, за даними прикордонної служби, становлять саме діти
Ще один момент. Переважна більшість наших мігрантів — люди з вищою освітою, зазначила директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова під час дискусії «Міграційна криза: чи повернуться українці додому?» у Фейсбуці. За різними даними, їх частка серед тих, хто виїхав, становить 60-70%.
– Ці люди є конкурентоспроможними на місцевих ринках праці. Якщо війна триватиме ще кілька місяців, значна частина цих людей знайде роботу, відповідно, зможе винайняти прийнятне для себе житло. І тоді виникне питання, чи повернуться вони взагалі, — сказала Лібанова.
Під час опитувань люди кажуть, що повернуться, коли почнуть працювати їх підприємства, підкреслює Володимир Паніотто:
– Якщо ми будемо якнайшвидше відновлювати роботу підприємств, навіть під час війни, частина людей зможе повернутися.
Своєю чергою, Олексій Антипович вважає, що в цілому біженців можна розділяти на тих, хто був добре прилаштований в Україні, тобто добре заробляв, мав житло, матеріальні статки й на тих, хто був не надто влаштований у житті – десь шукав заробітків, жив в маленьких містечках. І ось ці люди, побачивши Європу, великий світ, можливо, теж захочуть залишитися.
А ще нам доводиться очікувати на ще одну хвилю міграції після закінчення війни – до жінок, які там укорінилися, знайшли роботу, влаштували дітей, скоріш за все поїдуть чоловіки, каже Володимир Паніотто.
А як бути з тим, що соцмережі повні розповідями наших мігрантів стосовно того, що за кордоном набагато гірше ніж у нас з медичним обслуговуванням, там повно бюрократії, яка нам і не снилася? Тобто люди зрозуміли, що жити в Україні, як виявилося, в багатьох моментах набагато краще, – запитуємо у фахівців.
– На жаль, це не ті фактори, від яких залежить, повернуться вони чи ні, – каже генеральний директор КМІСу.
Так, люди, які мали певні ілюзії щодо Заходу, продовжує Володимир Паніотто, переконалися, що в усіх цих країнах, куди вони поїхали, є свої проблеми. Але якщо зруйноване житло, немає роботи – куди повертатися? Та й все одно рівень життя в європейських країнах набагато вищий, ніж в Україні, і тому всі ці недоліки відійдуть на другий план. Вирішальний тут фактор – це рівень патріотизму. Це те, що люди звикли жити у своїй країні, це необхідність вивчати чужу мову і те, що тут так чи інакше ти – чужинець, а не вдома.
Швидше за все, не повернеться лише 10 відсотків біженців
– Зараз більшість тих, хто відповідає на наші опитування, кажуть, що вони повернуться, – продовжує генеральний директор КМІСу. – Але треба враховувати, що сказати сьогодні, що вони не хочуть повертатися – це така соціально небажана відповідь. Одна справа, коли людина відповідає, що повернеться відразу після закінчення війни і коли почнуть працювати підприємства, й інша – повернеться через декілька років після закінчення війни. Як на мене, це те ж саме, що не повернеться зовсім.
Проблема ще в тому, продовжує Володимир Паніотто, що люди зараз не знають, що буде з ними потім. Через декілька місяців у них може бути зовсім інша ситуація. Наприклад, вони отримають роботу або вивчать мову і будуть зовсім по іншому себе почуватися.
Взагалі ж говорити сьогодні про масштаби людських втрат через зовнішню міграцію передчасно, вважає і директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова.
Зараз кількість людей, які виїхали з України, оцінюється у 7 мільйонів, але ця цифра, з точки зору Лібанової, завищена, тому що немає єдиного реєстру, а інколи буває подвійний рахунок. Скажімо, 12 мільйонів виїхало, а 5 мільйонів повернулося, але деякі виїжджали декілька разів, переїжджали в інші країни, і це теж фіксувалося. Тому ці оцінки не надто надійні.
Якщо ми будемо якнайшвидше відновлювати роботу підприємств, навіть під час війни, частина людей зможе повернутися
– Позитивним є те, що згідно з нашою соціологією, абсолютна більшість декларує своє бажання повернутися в Україні, – каже Олексій Антипович. – Ми не можемо зараз щось прогнозувати – у нас весь час щось змінюється. Зараз українці обговорюють мобілізацію в росії, можливість використання ядерної зброї, й відповідно – страхи збільшуються. Загалом же я думаю, що українці абсолютно щирі в своєму прагненні повернутися додому. Вони перебувають в умовах, які їм незвичні, в нових обставинах, які можна назвати виходом з зони комфорту. Одне це викликає в них велике бажання повернутися додому, до своїх рідних і знайомих, де все зрозуміло. Але як вийде по факту – все залежить від війни. Згідно з нашими даними, швидше не повернеться лише близько 10 відсотків біженців.
А чому – відповідь проста, запевняє соціолог.
– Міста розбомблені, житло знищене. – говорить Олексій Антипович. – Взагалі територіальна близькість до росії, навіть за умови повністю відновлених кордонів, примусить людей багато разів подумати, ніж повертатися в ту ж Харківську область. Прикордонні райони з росією реально втратять можливість економічного розвитку, в тому числі – й людський потенціал.
Населення України буде, як у Сполучених Штатах?
– Я все ж таки боюся, що частина людей залишиться, і ми будемо це компенсувати підвищенням міграції з країн, які мають нижчий рівень життя, ніж Україна. І це теж буде додаткова проблема – така сама, як в інших європейських країнах. Але вони якось до цього звикли, й у них є певні механізми та досвід, – зауважує Володимир Паніотто.
Що необхідно робити?
Серед іншого – створювати нормальний соціально-психологічний клімат для того, щоб люди поверталися, підкреслює директор КМІСу. Скажімо, ті ж етнічні росіяни, які народилися в Україні, можуть боятися повертатися через загальне ставлення до росіян.
Явище, яке може стати небезпечним, і над яким треба подумати – в тому ж фейсбуці розкручується певне негативне ставлення загалом до тих людей, які поїхали.
– Хоча нещодавно ми спеціально вивчали ставлення до мігрантів – загальне і до окремих груп – розповідає Паніотто. – В абсолютної більшості – на рівні 90 відсотків – воно позитивне.
А яким вбачають соціологи майбутнє України після війни?
– Ми будемо виглядати як будь-яка інша сучасна європейська країна, – відповідає Володимир Паніотто. – Буде якийсь «план Маршалла» і буде багато вкладень у нашу економіку від західних держав. А відновлення популяції буде йти не стільки за рахунок народжуваності, яка навряд чи підвищиться після війни, а завдяки міграції. Й ми, українці, станемо більш різноманітними – як от громадяни Сполучених штатів, Франції, Німеччини… І всі вони розмовлятимуть українською мовою.
У директора соціологічної групи «Рейтинг» Олексія Антиповича – трохи інша думка щодо цього.
– Так, відбудова України потребуватиме робочих рук, але я б не став стверджувати, що до нас приїдуть у великій кількості, скажімо, ті ж африканці. Я думаю, що спочатку мали б приїхати наші найближчі сусіди, які захочуть тут заробляти. В першу чергу, це громадяни сусідніх країн – білорусія та сама росія, звідки з політичних мотивів люди будуть тікати. Ще – Молдова, й, можливо, буде притік з простору пострадянських країн, далі на схід. Я не фахівець в цьому, але, напевно, державна політика має бути дуже продумана і виважена стосовно цих людей. Можливо, варто для початку укладати лише якісь контракти для виконання тих чи інших робіт, а не давати громадянство і не забезпечувати можливість перевозити сім’ї. Так само державі доведеться приділити багато уваги і населенню на деокупованих територіях, якщо ми говоримо про Донбас чи Крим. Попереду – дуже багато проблем, але в порівнянні з війною їх навряд чи можна назвати нездоланними.
…Нам і справді доводилося чути різне, зокрема, прогнози, що населення Києва – столиці України-переможиці швидко сягне 6 мільйонів осіб. Ми не проти.
Источник: www.ukrinform.ua
