Мали збивати "шахеди": хто і за що підозрює Лієва
Хто і як приймає озброєння для наших військових.
Державне бюро розслідувань оголосило підозру колишньому керівнику одного із Департаментів Міноборони та двом посадовцям держпідприємства за постачання 200 неякісних кулеметів на фронт. ЗМІ стало відомо, що мова йде про Олександра Лієва, який виконував обов’язки директора Департаменту військово-технічної політики МОУ, а також двох посадовців підприємства, що займається імпортом озброєння. УНН вирішив дослідити справу та зміст обвинувачень.
Що заявляє сторона обвинувачення
Офіс Генерального прокурора у повідомленні для ЗМІ зазначив, що фігурантам “повідомлено про підозру у привласненні та розтраті майна, перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України (ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 114-1 КК України). Крім цього, керівникам держпідприємства також повідомлено про підозру у службовому підробленні (ч. 2 ст. 366 КК України)”.
Зі змісту повідомлення ОГПУ випливає, що у 2022 році Департамент Міноборони України уклав з держпідприємством договори на поставку 400 кулеметів ДШК на загальну суму 193 млн грн. Втім держпідприємство поставило лише 200 великокаліберних кулеметів. Всі вони були без належного маркування та низької якості.
“Під час використання в бойових умовах ці кулемети виходили з ладу та могли завдати суттєвої шкоди військовослужбовцям”, – йдеться у повідомленні ОГПУ.
Пізніше у Державному бюро розслідувань, яке веде слідство, уточнили, що розслідування почалося у 2023 році і наразі воно ще триває. Як повідомили у ДБР, частина кулеметів виявилася не здатною вести безперервну стрільбу.
УНН, спираючись на власні джерела, зібрав інформацію, що стоїть за цими офіційними повідомленнями.
Суть справи та до чого тут Лієв
Як нам вдалося з’ясувати, мова йде про контракт від березня 2022 року між Міноборони та (ДП “Спецтехноекспорт” (що входить до структури державної компанії “Укрспецекспорт”) на постачання 400 кулеметів ДШК калібром 12.7 x 108 mm та ще 26 кулеметів типу КПВТ, а також різних набоїв та снарядів.
ДовідковоДШК – 12,7 мм станковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна зразка 1938 року – радянська розробка, що була прийнята на озброєння у 1939 році і з того часу аналоги цього озброєння використовуються багатьма арміями пострадянських та постсоціалістичних країн. Використовує їх і українська армія. ДШКМ – модернізований варіант.КПВТ – крупнокаліберний кулемет Володимирова танковий 14,5 мм – модифікований варіант піхотного кулемета. Також перебуває на озброєнні в українських захисників вже не один десяток років.
Загальна вартість озброєння, що мало бути поставлене, перевищувала 6 млн євро, а вартість саме кулеметів становила понад 193 млн грн. Поставити замовлення через український “Спетехноекспорт” мала словацька компанія “ХХeurop s.r.o.”, яка спеціалізується на постачанні різних видів військової техніки, а також на її модернізації.
Підписантом від замовника, тобто від Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ, виступив тодішній його директор Владислав Шостак.
Вже за кілька днів МОУ здійснило попередню оплату в розмірі 97% від суми контракту. Постачання мало бути здійснене в найкоротші терміни, однак, як стало відомо УНН, процес почав затягуватися. Та у травні 2022 року виконавець контракту все ж поставив 200 кулеметів ДШК 12,7 мм (виробництва словацької компанії Kolarms s.r.o., що постачає озброєння до Чехії, Румунії, Болгарії, Угорщини та інших країн. Також кулемети ДШК цього виробника стоять на озброєнні словацької армії), які були розміщені на арсеналі однієї з військових частин.
Партія озброєння не мала так званих формулярів (документ в якому фіксується рух зброї, історія її перебування у військових підрозділах, результати перевірки бою, відомості про можливий ремонт тощо). Тому спочатку вся партія була прийнята військовою частиною в Україні на тимчасове зберігання.
Згодом, у червні 2022 року, в “Спецтехноекспорт” частково надали документи на партію поставлених кулеметів, а щодо непоставленої партії (у кількості 200 штук) запропонували повернути Міноборони кошти.
Вже у серпні т.в.о. керівника Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ став Олександр Лієв. Зазначені кулемети все ще зберігалися на складі військової частини, адже не мали всіх необхідних формулярів, а тому не могли бути передані нашим військовим для використання за призначенням.
Як пояснив сам Лієв у відкритому зверненні, яке він опублікував на своїй сторінці у Фейсбук, прийомом озброєння займаються військові, які розуміють специфіку, а не співробітники Департаменту військово-технічної політики.
“Вони написали, що кулемети прийняті по якості і по них питань немає. Але є зауваження, що немає саме формулярів”, – розповів Лієв.
Як нам стало відомо, комісією військової частини, де перебували на зберіганні кулемети, дійсно був складений акт про те, що це кулемети ДШКМ. Слід зауважити, що співрозмовник у Міністерстві оборони України в коментарі УНН, повідомив, що кулемети ДШКМ словацького виробництва допущені до експлуатації в ЗСУ.
Надалі акт, про який йшла мова вище, був підписаний, а також завізований представниками Департаменту МОУ, а вже після цього переданий на підпис Лієву.
Слід зауважити, що до функціоналу керівника Департаменту не входить необхідність особистої перевірки озброєння, яке, як ми всі розуміємо, на той час, та й зараз, закуповувалося у великій кількості.
Врешті, коли були отримані формуляри, комісія з числа військових підписала акт, а співробітники Департаменту його візували, Лієв підписав остаточні документи про прийняття кулеметів на озброєння.
“На той час полетіли “шахеди” і була команда – терміново все, що є на складах, все, що є крупнокаліберного, треба передавати у війська. Я зв’язався з компанією “СТЕ” (“Спецтехноекспорт” – ред.) і вимагав, щоб вони невідкладно зробили ці формуляри, надали їх військовій частині. Вони це зробили, привезли формуляри, віддали військовій частині, після чого військова частина написала на мене лист, що кулемети прийняті, зауважень немає. І мої співробітники Департаменту підготували акт прийомки-передачі і я цей акт підписав”, – так описує цю ситуацію сам Лієв у своєму відкритому зверненні.
Кулемети на початку 2023 року були передані нашим захисникам для боротьби з “шахедами”, якими росія почала масово атакувати нашу країну.
За певний час від деяких військових підрозділів почали надходити скарги про те, що кулемети мають недоліки і не можуть повноцінно виконувати свої функції. Саме це стало підставою для відкриття кримінального провадження.
Але виникає низка запитань. Чому Лієву інкримінують привласнення і розтрату? На чию користь? Тим більше, що контракт був підписаний попереднім керівником Департаменту. Чому інкримінується перешкоджання законній діяльності ЗСУ? Чи не було б перешкоджанням не передати військовим кулемети, які “мертвим грузом” лежали на складах, а на Україну летіли “шахеди”, тим більше, що комісія з числа самих же військових не мала претензій до стану кулеметів? Наріз ці запитання залишаються без відповіді.
Що відбувається зараз
14 січня Лієву була оголошена підозра. А 17 січня суд мав обрати запобіжний захід. Однак, суд не відбувся – суддя Олена Шевська перенесла засідання.
“Ранком зібрав речі і о 5:30 виїхав до Полтави.
На 10:00 Жовтневий райсуд Полтави призначив розгляд клопотання прокурора про обрання мені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці. (…) На засідання прокурор не приїхав. Засідання перенесли через неявку прокурора. На понеділок 13:15″, – пояснив Лієв на своїй сторінці у Фейсбук причини переносі засідання.
У цьому ж повідомленні Лієв відкинув звинувачення на свою адресу, а також зауважив, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту є невмотивованим, адже він не планує ні переховуватися, ні впливати на слідство.
І тут знову виникає запитання – якщо процесуальні керівники в особі прокурорів клопочуть про обрання найжорсткішого запобіжного заходу і, судячи з усього, обґрунтовують це тим, що підозрюваний може втекти, то чому прокурор не з’явився до суду?
Нам вдалося зв’язатися з захисником Лієва Маркіяном Бемом, який підтвердив, що в клопотанні, яке було подане стороною обвинувачення, вказувалося на те, що підозрюваний може вдаватися до неналежної процесуальної поведінки.
“Ми завчасно прибуваємо на судове засідання, для того, щоб дізнатися, що прокурор вирішив не з’являтися на судове засідання, просив суд його відкласти, тому що у нього є важливіші справи, які розглядалися того ранку. По-перше, це дуже дивна поведінка прокурора, який, вочевидь всупереч тому, що він написав клопотання, не вважає його ані терміновим, ані всерйоз не розглядає ризики того, що Олександр (Лієв – ред.) вдаватиметься до якоїсь неналежної процесуальної поведінки. А по-друге, це та ситуація, очевидно, в моєму розумінні, є на нашу користь, тому що навіть незважаючи на те, що прокурор не приїхав, ми свій обов’язок виконали, ми з’явилися на судове засідання. Ми прибули в залу суду, суддя розпочав судове засідання, ми виголосили готовність до того, щоб розглядати справу, і тільки через те, що кримінальний процес не дозволяє розглядати такі питання за відсутністю прокурора, і те, що прокурор подав відповідне клопотання, лише це стало причиною для того, щоб перенесли засідання. При цьому прокурор у цьому клопотанні не надавав жодних деталей, це клопотання було на одну сторіночку, в якому прокурор просто в загальних правах сказав, що в нього є важливе резонансне провадження, в якому він повинен бути присутній, і у зв’язку з цим він не може прибути”, – розповів адвокат.
Він також зауважив, що прокурор у справі не один, і з числа групи прокурорів, напевно, можна було обрати іншого, хто б міг здійснити представництво у суді. І жодних перешкод цьому не було.
Така ситуація породжує запитання – а чи не розуміють самі прокурори, що у справі більше запитань ніж відповідей?
Стежимо. Далі буде…
Источник: www.unn.com.ua
