Криза середнього віку: як зрозуміти, що з вами відбувається, і як це пережити?
Психотерапевтка Оксана Коллінз розповідає про природу кризи середнього віку, її ознаки та способи подолання. Експерт пояснює різницю між кризою та депресією, дає практичні поради та рекомендує корисні ресурси.
Криза середнього віку — це не просто популярний термін, а стан, що впливає на кар’єру, стосунки, самооцінку й навіть здоров’я. Хтось сприймає її як переломний момент, інші — як шанс почати все спочатку.
УНН поспілкувалися з психотерапевткою кризових та перехідних періодів життя Оксаною Коллінз про природу цього явища, чому воно виникає, основні ознаки кризи середнього віку та як цей період пройти з легкістю.
Що таке криза середнього віку, і чому вона виникає? Скільки може тривати? Які основні ознаки або симптоми кризи середнього віку? Які зовнішні та внутрішні фактори найчастіше провокують кризу середнього віку?
Ця криза являє собою певний внутрішній процес, що може тривати деякий період часу, дійсно, в межах 35-45 років (іноді пізніше), що характеризується переосмислення пройденого шляху та переоцінкою здобутого/ реалізованого та нездійсненого. Може бути повʼязана із усвідомленням швидкоплинності часу та вікових змін.
Людина може почати помічати, що вона вже має не так багато сил та ресурсу, як це було раніше, що її тіло та здібності мають свої ліміти, можуть більше турбувати проблеми зі здоровʼям чи зʼявлятися певні реакції тіла на перенесення стресових ситуацій чи навантаження.
Зміни, в цілому, лякають нас. Хоч вони є природною частиною нашого життя, але в змінах завжди відчувається невідомість, а вона основне джерело тривоги та відчувається загрозою нашої психологічної безпеки.
Тому, коли у віці 35+ людина помічає, що тіло стає менш витривалим, що їй треба більше часу на відновлення, що вона не може дозволити собі те, що вона робила раніше (наприклад, не спати до 3 ночі, працюючи над проєктом чи відпочиваючи десь, а потім піти працювати 8 годинний робочий день), що є зміни у зовнішності, це може сприйматися не оптимістично, звісно, й навіть загрозливо.
Але, це не єдиний фактор. Окремою причиною виникнення цієї кризи може бути точка певного розчарування в тому, яким шляхом рухається людина, й внутрішнім відчуттям, що вона більше так не може. Люди часто називають це внутрішнім відчуттям, що вони більше не можуть зраджувати собі й змушувати себе робити те, чого не хочуть насправді.
Це може стосуватися і професійної зайнятості та карʼєри, і стосунків, і загалом самопрояву та організації життя.
Часто передумовою до такого внутрішнього поклику можуть бути певні зовнішні зміни чи потрясіння в житті людини. Наприклад, зрада в парі, сепарація та переїзд дітей, переїзд в іншу країну, зустріч з однокласниками, які стали більш успішними в плані реалізації своїх мрій та бажань, проблеми на роботі, звільнення, втрати партнера через смерть, поставлений діагноз тощо.
Тобто, в житті людини відбувається якась подія, яка змушує її відчувати певне потрясіння та задуматися більше про себе, шукати відповіді на питання: “Хто Я зараз?”, “Куди йду?”, “Куди прийшла?”. Або навіть чисто соціальні, якісь соціально-політичні обставини, також можуть стати передумовою. Як то всіх нас торкнулося 24 лютого, повномасштабна війна.
І, звичайно, можна сказати, що ось всі ці передумови, можуть трапитись з людиною і в віці раніше 35 років, і спровокувати також кризові переживання, почуття, процеси. Але саме у цьому віці це може відчуватися більш болісно і значимо, враховуючи фактор про усвідомлення вікових змін і незворотність їх.
Людина може відчувати, що в неї, умовно кажучи, залишається все менше і менше часу на життя, але сил бракує, енергії бракує, вона починає усвідомлювати свої обмеження, а отже у неї з’являється відчуття, що шансу реалізувати те, що вона хотіла, ніби стає все менше, і їй стає від цього дуже болісно, зʼявляються різні почуття: суму, розчарування тощо.
Вона відчуває прагнення скористатися ніби останнім шансом (хоча, звісно, це не останній шанс, частіше це все із реальності, але по внутрішньому відчуттю це саме так): якщо я зараз це не реалізую, не зроблю те, що справді моє, те, чого я хочу, те, що підказує, як люди говорять, мені моя душа, моє серце, моє нутро, тоді все – я втратив цей шанс, я цього не реалізував, це буде ще болісніше.
Тому людина хапається за цей шанс, прагне цих змін, і, звичайно, кризовість тут полягає в тому, що людина прагне цих змін, але вона також певний час може бути дезорієнтована, не розуміти, як їй організувати ці зміни, що їй потрібно робити, як, взагалі, перекроїти зараз своє життя, свої стосунки, свою кар’єру, наприклад.
І є ось це відчуття, що часу все менше, і треба поспішати. Звичайно, це породжує тривогу, бажання бігти, і від цього часто бракує можливості сфокусуватися, зорієнтуватися, знаєте, дати собі достатньо часу на обдумати, прийняти якісь виважені рішення, побачити можливості. Ось цей поспіх може обмежувати, і від того, ще більше посилювати напругу, і відчуття, що людина втрачає свої шанси.
Як криза середнього віку може вплинути на самооцінку та емоційний стан людини?
Це буде залежати також від ряду факторів. По-перше, як людина буде сприймати цей кризовий період і себе в ньому.
По-друге, з яким досвідом людина прийшла в цей кризовий період (чи проживала вона щось подібне раніше, як вона справлялася з труднощами, чи були в її житті вже якісь зміни, як вона їх приймала, що її в них найбільше лякало, де вона знаходила опори та підтримку, щоб пройти через це).
Загалом, із практики я помічала, що узагальнено люди, зустрічаючись з кризою, зіштовхуються з 4 ключовими почуттями: провиною, соромом, тривогою та безсиллям. Вони можуть йти у комплексі, або якесь із них може бути домінуючим, більш властивим людині.
Зокрема, людина із почуттям провини може знову і знову повертатися до питання та відчуття: “я щось робила/роблю не так”. І це звісно може впливати на її ставлення до себе, відчуття себе, самооцінку.
Відчуття сорому буде сигналом про внутрішнє: “зі мною щось не так, якщо я опинилася в цій точці й в моєму життя все ось так”. Це може сильно задівати не лише самооцінку, а й відчуття самоцінності. Почуття безсилля чи безпорадності повʼязане з ідеєю: “в моєму житті все погано і я не знаю, що з цим робити”. Це, звичайно, також може вплинути на відчуття власної здатності справлятися, торкаючись самооцінки.
Як відрізнити кризу середнього віку від депресії чи інших психологічних розладів?
Я помічала, що люди, ділячись своїми труднощами, часто називають їх або депресією, або кризою. Якщо їм дуже важко внутрішньо: складні почуття, заплутаність, відсутність сил – це часто називають: “у мене якась депресія”/ “я в депресії”.
Якщо ж до внутрішніх переживань ще є якісь зовнішні негаразди: неможливість прийняти рішення, знайти роботу, завершити або розпочати стосунки, тоді звучить: “якась криза в житті”, “чорна смуга”.
Як же ж відрізнити, що з вами? Я би радила йти з цим до фахівця. Насправді, навіть психотерапевти не можуть ставити (“роздавати”) діагнози, цим займається лікар (психіатр).
Але, ось коротко декілька ознак, які можуть допомогти зорієнтуватися.
Основні ознаки кризи:
- ви задумуєтесь, чи справді ви жили так, як хотіли,
Ключове: у вас час від часу є сильний поштовх до змін (іноді люди кажуть: “аж зудить, якби міг – сьогодні б змінив своє життя чи ситуацію, але щось заважає”)
Що стосується депресії, то варто звернутися за діагностикою до фахівця, якщо ви:
- тривалий час відчуваєте пригнічення (більше 2 тижнів на постійній основі),
Депресію часто описують як те, що життя втратило фарби, ніби усе стало сірим.
Що стосується інших розладів, то тут може бути багато чого і це варто діагностувати з фахівцем, але я хочу звернути увагу на кілька моментів.
Точно варто звернутися до спеціаліста, якщо:
• почуття незадоволення чи смутку (чи інший складний психоемоційний стан) триває більше кількох місяців,
• зникає бажання жити, є ідеї самопошкодження або відчуття постійної безнадії,
• порушено базові функції: сон, харчування, робота, соціальні контакти.
Як криза середнього віку впливає на стосунки в сім’ї?
Як і будь-яка інша криза, ця також, може зачепити та впливати на сферу стосунків. По-перше, тим, що партнер чи інші члени сімʼї взагалі можуть не розуміти, що відбувається.
До того ж, проживання кризи – це не одразу очевидний процес для самої людини. Певний час людина може мати певні відчуття: роздратування, внутрішнього неспокою, розгубленості.
Зокрема: “я сама не своя”, “не можу знайти собі місця”, “у мене почалися сильні претензії до самої себе”, “всі разом почали мене бісити”, “хто всі ці люди, поряд зі мною”, – говорили мої клієнти. Тому, у стосунках може бути складно та виникати конфлікти.
Крім того, людина, проживаючи кризу середнього віку, може раптом усвідомити, що її взагалі не влаштовує та якість стосунків, яку вона має з партнером, у сімʼї чи загалом.
Вона може більше і більше відчувати, що є ряд потреб, які не реалізуються в них. Зокрема, може бути закритою потреба в безпеці: є відчуття захищеності, впевненості, але немає місця потребі у впливі чи в емоційній близькості.
Такі процеси можуть запрошувати людину або намагатися отримати це від партнера, або обирати стратегію віддалення, ігнорування, пошук можливостей задовольнити ці потреби в інших стосунках тощо.
Чи можна підготуватися до кризи середнього віку, щоб вона минула легше?
Є кілька аспектів, про які ми можемо подбати, і це точно допоможе нам підготуватися до кризового періоду, пройти його легше або оминути.
- Регулярно звіряти внутрішні очікування із реальністю та прагнути до перебування у реальності. Це звучить просто, в житті складніше, але це допомагає уникнути надто болісних розчарувань.
Для цього буде корисно періодично запитувати себе: “Чого я прагну?”, “Чи відповідає моє життя моїм цінностям?”, “Я роблю це, бо я цього хочу, це потрібно мені чи лише комусь іншому?”
- Ставте короткострокові та довгострокові цілі, які мають значення для вас, а не лише для інших.
- Дбайте про фізичне та ментальне здоровʼя.
Здається банальним, але повірте, цю базу реалізує лише незначний відсоток людей. Якщо це не про вас, і ви не знаєте за що схопитися, почніть із чогось простого: випивати склянку води зранку, виходити ввечері на прогулянку або перестати вживати занадто жирну смажену їжу.
В плані ментального здоровʼя простими маленькими кроками може бути: почати надавати значення своїм почуттям, вчитися їх виражати, знайти свій безпечний спосіб емоційного розвантаження.
Чи можуть фізична активність, хобі або подорожі допомогти подолати кризу?
А чому ні) я не думаю, що це універсальний рецепт, що підійде усім, але ці речі можуть мати свій позитивний вплив однозначно. Чому це може допомогти, тут є декілька варіантів.
Подорожі допомагають забрати себе зі звичного контексту. Звісно, є така думку, що куди б ми не їхали, ми скрізь беремо себе. Але, тут може спрацювати хитрість для мозку, оскільки, коли зʼявляються нові стимули (в цілому, це і про нові хобі, і фіз активність теж), то мозок починає працювати трішки інакше, й це вже виводить нас із звичного способу мислення, іноді зацикленості, яка могла статися, тим самим даючи простір для креативних рішень, кращого відчуття себе, розширення бачення ситуації.
Чи може цей період стати поштовхом для змін у житті, і наприклад, що людина повністю змінить вид своєї діяльності, оточення?
Так, звісно. Криза, переживання кризи якраз і є тим процесом, у якому людина прагне змін. І при належній увазі до цього процесу, до себе у цьому процесі, є значний шанс зрозуміти та відчути: яких саме змін я потребую зараз.
Цей період трансформацій може бути доволі дискомфортним, через що людина може приймати якісь поспішні рішення чи імпульсивні, різко змінюючи своє життя.
Але це не найпоширеніші випадки, це ми можемо швидше спостерігати у кіно. В більшості у житті є ряд обставин, які стримують від таких радикальних змін, але, тим не менш, людина крізь кризу може прийти до якісних змін у своєму житті. І ці зміни будуть ґрунтовними, якщо рішення буде усвідомленим та прийнятими глибоко всередині, відповідно до того, що важливо самій людині.
Замість того, щоб діяти в поспіху, важливо знайти час на рефлексію, звернутися за підтримкою до близьких чи спеціалістів, які допоможуть організувати плани та знизити напругу. Також корисно розбивати великі цілі на менші, більш досяжні кроки, що зменшить тиск і допоможе зберігати фокус.
Чи всі люди переживають кризу середнього віку? Чи можна її уникнути?
Ні, це не обовʼязкова життєва опція.
Мені було цікаво пошукати, чи є якісь дослідження, які показують, чи є ця криза універсальною. Мені вдалося знайти, що це не так, і не всі люди її переживають. Деякі фактори роблять певних людей більш схильними до цього явища, тоді як інші можуть пройти цей період життя без особливих потрясінь.
Ось, один із цікавих статистичних фактів: “За даними досліджень психолога Маргарет Ван Норман, лише близько 10-20% людей відчувають класичні ознаки кризи середнього віку (тривога, депресія, незадоволеність життям)”
Дослідження, опубліковане в Journal of Personality and Social Psychology, показує, що у багатьох людей немає чіткого “кризового періоду”. Натомість вони проходять через зміни поступово.
Якщо додати про особистісні фактори, які роблять людей більш схильними до проживання кризи цього періоду життя, то це:
- Високі очікування від життя та вимогливість до себе;
Серед рис, які допомагають уникнути кризи, або ж пройти її легше є:
- гнучкість мислення – вміння дивитися на ситуацію під різними кутами та приймати зміни легше, бачачи в них більше потенційних можливостей, ніж загроз,
Які основні страхи або переживання виникають у цей період?
Окрім вже описаного страху вікових змін та їх незворотності та страху не встигнути реалізувати задумане, в цей період може турбувати також страх самотності. До речі, часто на грунті цього страху виникає внутрішній конфлікт між тим, щоб наважитися на зміни, йти за внутрішнім покликом і страх, що інші, особливо близьке оточення, цього не зрозуміють, осудять, відвернуться. Цей страх може сильно стримувати рухатися у бажаному напрямку загалом, а в цей період особливо.
Окремо, може бути страх, навпаки, того, що усе залишиться так, як є, що більше не буде місце для радості, приємного, для натхнення, щастя.
Які книги чи ресурси ви могли б порекомендувати для кращого розуміння цього періоду?
Книги про кризу середнього віку
1. “Passages: Predictable Crises of Adult Life”
Автор: Гейл Шихі (Gail Sheehy)
• Одна з класичних книг, яка описує життєві етапи дорослішання, включаючи кризу середнього віку. Авторка досліджує, як люди проходять через ключові періоди змін і як знайти баланс у цей час.
• Підходить для тих, хто хоче зрозуміти, що криза — це природна частина життя.
2. “Falling Upward: A Spirituality for the Two Halves of Life”
Автор: Річард Рор (Richard Rohr)
• Ця книга розглядає кризу середнього віку як можливість для духовного зростання. Автор переконує, що друга половина життя може бути значно глибшою, якщо сприйняти зміни як можливість.
3. “Midlife: A Philosophical Guide”
Автор: Кіаран Сетія (Kieran Setiya)
• Філософський підхід до кризи середнього віку. Автор пропонує практичні поради та розмірковує про те, як зосередитися на тому, що дійсно важливо.
4. “The Happiness Curve: Why Life Gets Better After 50”
Автор: Джонатан Роуч (Jonathan Rauch)
• Автор досліджує, як відчуття щастя змінюється протягом життя. Він показує, що криза середнього віку — це не кінець, а природна частина вигнутої кривої, після якої щастя знову зростає.
5. “Transitions: Making Sense of Life’s Changes”
Автор: Вільям Бріджес (William Bridges)
• Ця книга розглядає перехідні періоди в житті, включаючи середній вік, і допомагає зрозуміти, як краще адаптуватися до змін.
6. “Eat, Pray, Love” Елізабет Ґілберт
Одна з найбільш відомих книг, яка стала символом пошуку себе під час життєвих криз, зокрема кризи середнього віку.
Авторка розповідає про власний досвід, коли вона, переживаючи особисту кризу після розлучення, вирушила в подорож, щоб знайти себе та зрозуміти, чого вона дійсно хоче від життя.
Вона показує, що зміни можливі навіть тоді, коли здається, що все руйнується.
Практичні книги:
1. “Designing Your Life: How to Build a Well-Lived, Joyful Life”
Автори: Білл Бернетт і Дейв Еванс
• Ця книга допомагає переосмислити свої життєві цілі та створити план для нового етапу життя. Особливо корисно для тих, хто шукає нові можливості в кар’єрі чи особистому житті.
2. “Atomic Habits: An Easy & Proven Way to Build Good Habits & Break Bad Ones”
Автор: Джеймс Клір (James Clear)
• Допоможе зосередитися на маленьких змінах, які можуть покращити якість життя та допомогти в період кризи.
3. “Man’s Search for Meaning”
Автор: Віктор Франкл
• Психологічна класика, яка допомагає знайти сенс у важкі періоди. Хоча вона не конкретно про кризу середнього віку, її ідеї резонують із тим, як подолати складні моменти.
Онлайн-ресурси та статті
1. Платформа TED Talks
• Перегляньте такі виступи:
• “What Makes a Good Life? Lessons from the Longest Study on Happiness” (Роберт Волдінгер).
• “The Power of Vulnerability” (Брене Браун).
Фільми та документальні роботи
1. “Wild” (2014)
• Історія про жінку, яка вирішує пройти через складний шлях (фізично і психологічно) після пережитої кризи
2. “The Bucket List” (2007)
• Надихаючий фільм про те, як змінити своє ставлення до життя у другій його половині.
Що б ви порадили тим, хто боїться майбутнього після 40 років?
Відчувати страх щодо майбутнього абсолютно нормально.
Я би порадила визнати цей страх, за бажанням, подивитися в нього глибше (чого саме він стосується), і підтримати себе на етапі чи в моменти проживання цього страху.
Окрім цього, як ми вже говорили вище, ви можете “підстелити собі соломки”: дбайте про своє здоровʼя, розберіться зі своїми цінностями, тим, що для вас справді важливо, зробіть ревізію свого життя на предмет того, що вас підтримує, як ви проходили через різні труднощі у житті, що було і є для вас опорним.
Подумайте про зміни в ключі того, що це природна частина нашого життя.
А ще про те, що в житті завжди є те, що під вашим контролем (наприклад, ваше ставлення до змін), на що ви впливаєте лише частково (наприклад, ваше самопочуття та стан здоровʼя), і що зовсім від вас не залежить (якісь зовнішні обставини, зокрема).
Зосереджуйтесь на тому, що у ваших силах і на що у вас є вплив.
Можна також попрацювати зі своїм мисленням.
Якщо ви помічали, що ви залякуєте себе ідеями, що щось робити чи змінювати вже запізно, що ви якийсь(ась) не такий (а), спробуйте переформулювати це на запитання, яке дасть вам можливість поставити перед собою реалістичну задачу: “Що я можу зробити зараз, щоб рухатися у бажаному напрямі?”
Хорошим варіантом може бути погуляти мережею та пошукати надихаючі приклади тих, хто живе своє життя після 40 наповнено, яскраво та щасливо.
• Джулія Чайлд стала шеф-кухарем у 50 років.
• Віра Вонг почала свою кар’єру дизайнерки весільних суконь у 40.
• Гаррієт Томпсон пробігла марафон у 92 роки
Я особисто знаю дуже багато жінок, які кардинально змінювали своє життя після 40. І це були прекрасні зміни! Частина із них мої хороші знайомі та друзі.
Можна ще дати своєму мозку альтернативу. Якщо є місце страхам та негативному сценарію, то для справедливості має бути і позитивний. Тож, дозвольте собі уявити, помріяти, яким ви бачите своє життя через 10 років.
Источник: www.unn.com.ua
