Трамп готовий на все, щоб швидко завершити війну: розмова з експосадовцем розвідки США Даніель Ткіє Оксана Харьковська Основні тези
- Дональд Трамп готовий зробити усе можливе, щоб швидко припинити війну в Україні, але є труднощі через вимоги Путіна.
- Путін готовий припинити війну, йому теж це треба, але лише на своїх умовах.
- Ліквідація російського генерала Ігоря Кіріллова наближає війну до кремлівських еліт. Очікується посилення заходів у Москві, щоб убезпечити путінський режим.
Новообраний президент США Дональд Трамп готовий зробити усе можливе, щоб швидко завершити війну в Україні. Проте є неприємний нюанс.
- 1 Хто стоїть за збиттям літака Embraer-190
- 2 Як зміняться відносини Москви і Баку після авіакатастрофи
- 3 Ліквідація генерала Кіріллова наближає війну до російських еліт
- 4 Чи є ризик, що Росія може виграти війну
- 5 Трамп серйозно налаштований припинити вогонь в Україні
- 6 Чи погодиться Путін на умови Трампа
- 7 Єдине, про що шкодує Путін щодо України
- 8 Чи є загроза для життя Путіна в Росії
- 9 Які наслідки матиме для Москви поразка в Сирії
- 10 Хто очолить Сирію після перемоги повстанців
- 11 На які кроки може піти Трамп на Близькому Сході
Як зазначив у розмові з 24 Каналом колишній високопосадовець розвідки США Норман Рул, російський диктатор Владімір Путін висуватиме жорсткі умови щодо припинення вогню. Більше про досягнення миру в Україні та чи є ризик, що Росія може виграти війну – читайте далі в матеріалі.
Хто стоїть за збиттям літака Embraer-190
Агентство Reuters повідомило, що російська система ППО збила літак азербайджанських авіаліній. Цей літак прямував з Баку до Грозного. Як ви можете це прокоментувати?
Ця трагедія підкреслює низку аспектів роботи російської армії, зокрема протиповітряної оборони. Вона свідчить про їхню непрофесійність та некомпетентність, що загрожує цивільній авіації. Повідомляється, що цей літак був переведений в іншу зону повітряного простору через те, що росіяни глушили GPS-зв’язок. Це ще потребує підтвердження, але загалом ця ситуація відповідає іншим перешкодам роботі GPS в регіоні.
Російська ППО обстріляла цей літак, що також демонструє їхнє погане розуміння власного повітряного простору та поганий зв’язок в мережі повітряного руху цивільних літаків. Але, мабуть, найжахливіше те, що росіяни не дозволили літаку приземлитися у найближчих аеропортах і змусили його летіти до Казахстану над Каспійським морем. Багато хто вважає, що росіяни сподівалися, що літак розіб’ється над морем, і це допомогло б приховати докази.
Та все ж літак приземлився в Актау. 29 людей вижило, а 38 – загинуло. Але наразі докази чітко вказують на те, що Росія випустила ракету по цивільному літаку.
Чи вважаєте ви, що російські спецслужби можуть бути причетними до глушіння GPS-зв’язку? Тобто що вони могли порадити повітряним службам зробити це. Чи були загалом якісь інструкції від спецслужб?
Ймовірно, російська військова розвідка заохочувала глушіння GPS у низці районів, де вони вважають себе вразливими до українських безпілотників. Водночас це не звільняє Росію від обов’язкового моніторингу та управлінням переміщенням цивільних літаків.
Ми вже бачили це під час збиття малайзійського Boeing 777 у 2014 році: поганий характер координації росіян, нестача професіоналізму та невміле поводження з системами ППО.
Як зміняться відносини Москви і Баку після авіакатастрофи
Що може статися після цього інциденту з відносинами між Азербайджаном та Росією?
Росія заперечуватиме свою відповідальність. Як правило, це її традиційна реакція. Вони намагатимуться через пропаганду спотворити дії пілотів та, можливо, перекласти провину на інші країни чи організації.
Без сумніву, Азербайджан почне громадське та міжнародне розслідування, яке Росія намагатиметься загальмувати та заблокувати. Тоді Азербайджан по праву матиме можливість вимагати значних компенсацій для сімей загиблих та постраждалих у цій трагедії. Росія не захоче цього робити.
Зверніть увагу! Азербайджан схиляється до версії, що літак підбила російська ППО. Через 3 дні після катастрофи, 29 грудня, Путін вперше зателефонував президенту Азербайджану Ільхаму Алієву. Тоді диктатор перепросив, однак не за те, що Росія причетна до авіатрощі, а за те, що вона відбулася у російському повітряному просторі. Така позиція викликає незадоволення в Баку, який вимагає у Росії покарання винних та компенсації.
Очевидно, що це вплине на відносини Росії та Азербайджану у найближчій перспективі. Але Росія є настільки зловмисним гравцем у регіоні, що важко уявити, що її відносини з багатьма сусідами можуть погіршитися. Утім, звісно, це викличе обурення в азербайджанського населення.
Чи вважаєте ви, що цей інцидент стався через те, що Росія розпочала агресивну війну проти України? Мовляв, тому їхні системи ППО й були напоготові.
Це буде загальноприйнятим тлумаченням. Повідомляється, що росіяни намагалися заглушити сигнал GPS, який дуже важливий для літака. Але врешті-решт погане поводження з інформацією про повітряний рух цивільних літаків, низький професіоналізм протиповітряної оборони з боку персоналу й те, як Росія з цим поводиться, – лише вказує на відсутність честі.
Я не очікую, що Росія буде дуже чесною в регулюванні наслідків цієї авіакатастрофи.
На вашу думку, Владімір Путін отримає реальну інформацію про цей інцидент?
Цілком імовірно, що конфіденційний звіт він отримає, але це не має особливого значення. Тому що все, що казатиме Путін – буде пропагандою, спрямованою на перекладання провини на Азербайджан, Україну, США, літаки – на будь-кого чи будь-що, кого можна звинуватити. Не думаю, що Путін насправді переймається цими питаннями.
Ліквідація генерала Кіріллова наближає війну до російських еліт
Розглянемо також останні події всередині Росії. Начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту збройних сил Росії Ігор Кіріллов був ліквідований українськими спецслужбами. Як ви можете оцінити ліквідацію такого високопоставленого російського генерала у Москві і як це може вплинути на владу Путіна?
Смерть Ігоря Кіріллова та його помічника навряд чи у найближчій перспективі вплине на ефективність сил радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Але Кіріллов мав досвід, був впливовим пропагандистом.
Цей напад у чомусь схожий на загибель капітана Чорноморського флоту Росії Валєрія Транковського. Він віддавав накази про ракетні атаки проти мирних жителів України, так само як і Кіріллов віддав накази про сотні атак із застосуванням хімічної зброї. Тому вони обидва стали мішенню.
Це, імовірно, покаже російським військовим, що немає ніякої відстані, на яку вони можуть втекти – їм не сховатися від правосуддя за свої злочинні дії. Утім, я все ж не думаю, що у найближчій перспективі це вплине на хід війни.
Чи не здається вам, що такі ліквідації наближають війну все ближче до російських еліт?
Звичайно, як і будь-які дії, які Україна може зробити у великих містах, зокрема, у Москві, продемонструють елітам, що ця війна – їхня війна також. Це не війна, яку вони можуть просто нав’язати злочинцям у своїй країні, північнокорейцям й іншим окремим особам, яких заманюють грошовими винагородами.
Цілком ймовірно, що можна буде побачити, як високопоставлені чиновники Росії посилять особисту безпеку, щоб не повторити долю Кіріллова. Також російські спецслужби можуть збільшити інтенсивність стеження за громадянами третіх країн або підозрілими особами в Москві, щоб підвищити захист еліт, які підтримують військову машину Путіна.
Думаєте, це великий удар для Владіміра Путіна?
Це ще один великий удар для Путіна. Його війна проти України вже має низку поразок, які продемонстрували крихкість і фіктивність його уявлення про силу, здатність захистити Росію та безкарне вчинення злочинів. Підозрюю, що Путін, який мало дбає про людське життя, просто знайде заміну Кіріллову.
Чи є ризик, що Росія може виграти війну
Щодо війни в Україні. Багато аналітиків впевнені, що Росія перемагає саме зараз. Чи згодні ви з ними, і чи вважаєте, що Росія досягнула своїх найважливіших цілей протягом цього року?
Я точно не думаю, що Росія виграє цю війну. Цілями Росії була ліквідація українського керівництва, захоплення Києва й панування на українській території. Нічого з цього не досягнуто. Зараз вони, безумовно, захопили значну частину української території, але їхні нещодавні “перемоги” вимірюються кілометрами – це просто мізерні досягнення для країни з такою силою. Справді, такі обмеженні здобутки демонструють слабкість Росії загалом.
До того ж Росія подекуди перейшла в оборону, встановила кілометри мін і використовувала свою артилерію, щоб ускладнити контратаки українцям. Її оборонна позиція на певних напрямках буде міцною, і Україні буде важко протистояти. Але Росія не виграє цю війну.
Трамп серйозно налаштований припинити вогонь в Україні
Новообраний президент США Дональд Трамп наполягає на якнайшвидшому припиненню вогню в Україні. Тим часом російський диктатор на щорічній прямій лінії заявив, що буцімто буде готовий до компромісу щодо України. Що ви думаєте про готовність Росії до припинення вогню?
Путін точно готовий до припинення вогню на своїх умовах, що означало б суттєву поразку України та остаточне відокремлення її територій. Він хоче позбавити Україну можливості вступити до ЄС та НАТО, щоб уникнути виплати репарацій, які Росія винна українському народу. Думаю, саме цього він шукає. “Компроміс” Путіна не коштуватиме Росії нічого.
Президент Трамп серйозно налаштований на досягнення угоди про припинення вогню. Генерал Кіт Келлог, якого я знаю, є почесною, порядною та працьовитою людиною. Але досягнення припинення вогню буде складним. Росія, найімовірніше, затягуватиме цей процес. Президент Трамп щиро готовий зробити усе можливе, щоб досягти цього швидко, але вимоги Росії будуть досить жорсткими.
У публікаціях ЗМІ є план Кіта Келлога про замороження лінії фронту, заборону Україні вступати до НАТО в обмін на припинення вогню з Росією. Однак, схоже, Келлог також не готовий прийняти всі умови Росії. Чи вважаєте ви, що США зможуть домовитися про прийнятну угоду для України?
Припинення вогню означає те, що ми зупиняємо бойові дії. Це не означає, що обґрунтоване право України на звільнення окупованих територій має зникнути. Американська позиція полягає в тому, що припинення вогню має відбутися, аби зупинити вбивства та насильство. Для цього Росія має надати Україні суттєві гарантії безпеки.
Росія вимагатиме багато чого: скорочення чисельності армії України до приблизно 78 тисяч осіб та низку інших значних поступок. Але Росія сама повинна піти на серйозні поступки. Думаю, Путін щонайбільше добиватиметься припинення вогню, щоб відновити свою розбиту економіку, відновлення зруйнованої армії, а потім і для відновлення загрози, яку він становитиме для інших країн Східної Європи.
Отже, у Путіна, безумовно, є причини домагатися припинення вогню. Особливо, якщо це дозволить йому зруйнувати єдність Заходу щодо України, скасувати санкції, а також змусити Україну погодитися на територіальні поступки.
Чи погодиться Путін на умови Трампа
Чи вважаєте ви, що Владімір Путін погодиться з пропозицією Трампа щодо припинення вогню?
Думаю, що Путін погодиться на будь-яку угоду адміністрації Трампа, яка дозволить йому зберегти за собою окуповані території, розколоти підтримку Заходу та зробить Україну слабшою. Він спробує отримати найвигіднішу угоду. Ми повинні очікувати на те, що риторика Кремля зараз буде спрямована на те, аби зменшити кількість поступок, на які готовий піти Путін.
Та врешті-решт Путіну доведеться зупинитися й відновити свою армію, а це займе час. Тож припинення вогню йому потрібно саме для цього.
Що може статися, якщо Путін відхилить пропозицію Трампа?
Цілком імовірно, що Владімір Путін прагнутиме тривалих переговорів, шукатиме можливість віднайти взаєморозуміння з Трампом. Тож, малоймовірно, що він відмовиться від угоди про припинення вогню. Найімовірніше те, що він висуне такі умови, які потребуватимуть довгих дискусій – щоб об’єднати американців та росіян, щоб Путін налагодив ті стосунки, які розірвав з вторгненням в Україну.
Путін і Трамп / Фото Getty Images
Чи вважаєте ви, що США мають досить важелів, аби змусити Путіна сісти на стіл переговорів на прийнятних для України умовах?
Путін знає, що поки Україна отримує військову допомогу, він перебуває у невигідному становищі, адже допомога від США надає вашому народу хоробро боротися. Він не може виграти війну, поки український народ сміливо бореться, а Захід надає йому допомогу. Отже, у Путіна є вагомі причини добиватися припинення вогню.
Єдине, про що шкодує Путін щодо України
На щорічній пресконференції Владімір Путін заявив про готовність до переговорів. Також він зазначив, що шкодує про те, що не розпочав вторгнення в Україну раніше. На що вказують ці твердження?
Рідкісний момент правди від Владіміра Путіна. Я впевнений, що він шкодує, що не вдерся в Україну раніше і не провів більш агресивних дій проти своїх сусідів.
Як вважаєте, Путін не шкодує про вторгнення в Україну?
Ні, він шкодує про те, як відбувалося це вторгнення. Я не думаю, що він вважає свій вчинок невиправданим. Адже його світогляд орієнтований якщо не на колишній Радянський Союз, то на російську імперію. Його виховували на цьому, і він у це вірить, вважаючи, що ті традиції потрібно відновлювати.
Тепер він розуміє, що його збройні сили погано себе показали, їхнє керівництво продемонструвало погані результати. Успіхи Росії були мінімальними. Насправді прогрес Росії в цій війні став ганьбою для країни, яку він вважає гравцем номер один у світі. Проте не маю сумнівів у тому, що він бажав би здійснити більше актів агресії у своїй кар’єрі. Але, на його думку, вони мали б бути реалізовані краще.
Чи є загроза для життя Путіна в Росії
Наскільки шкідлива війна проти України для влади Путіна? І чи може статися ще один переворот проти Путіна на кшталт того, що здійснив Євгеній Пригожин?
Путін спустошив свою армію та усунув від командування багатьох старших офіцерів. У деяких країнах цього достатньо, щоб спровокувати військову відповідь.
Інакомислення всередині Росії існує, і воно зростає. Війна підтримується лише завдяки масовим виплатам добровольцям. Економіка Росії потерпає від нестачі робочої сили. Тепер Кремль змушений у величезних кількостях використовувати північнокорейців, а також застосовувати іранські безпілотники. Сильні лідери так не роблять.
Водночас, як з’ясував Євгеній Пригожин, він є грізним ворогом. Внутрішня безпека Путіна досить сильна, і достатньо подивитися, як він сидить за столом на значній відстані від інших, щоб зрозуміти, наскільки серйозно він ставиться до своєї особистої безпеки.
Я не бачу безпосередньої загрози йому всередині країни, тому що Росія, схоже, загрузла під чоботом російської внутрішньої безпеки. Проте якщо завтра з Путіним щось станеться, я не думаю, що хтось у світі буде здивований.
Які наслідки матиме для Москви поразка в Сирії
Щодо ситуації на Близькому Сході. Як ви оцінюєте останні події в Сирії та нездатність Росії допомогти Башару Асаду залишитися при владі?
Це надзвичайна поразка російської влади на Близькому Сході. До падіння уряду Асада Росія окупувала 13 країн окремих місць у Сирії, найважливішими з яких були військово-морські бази. Вони дозволили росіянам поповнювати та підтримувати свій флот у Середземному морі, а також частину флоту, який рухається через Суецький канал у Червоному морі.
І, звісно, авіабазу Хмеймім, яка дозволяє Росії здійснювати діяльність у Лівії та Африці загалом. Зокрема, підтримувати суданський уряд в Хартумі, де вона також співпрацює з Іраном. Є інші локації Росії, де вона інтегрує ПВК “Вагнера” у свій африканський корпус.
Це серйозна проблема. Якщо Росія втратить морську базу в Тартусі, їй доведеться вести переговори або про передислокацію флоту до Єгипту, або про перекидання військово-морського флоту до Алжиру. Проте обидва варіанти можуть виявитися неможливими.
Також російським літакам буде набагато складніше обслуговувати свої сили в Африці без Сирії. У найближчій перспективі росіяни, імовірно, намагатимуться якимось чином співпрацювати з новим урядом у Дамаску. Росія може постачати їм енергоносії, а також надавати інформацію про мільярди доларів, які Башар Асад і його сім’я вкрали та розмістили за кордоном.
Москва навряд чи поверне Асада повстанцям, однак ми не маємо нічого виключати в найближчій перспективі. Але це значна, глибока поразка Росії на Близькому Сході.
Чи дозволять повстанці Росії продовжити перебувати в Сирії після бомбардувань з боку її авіації, а також після військової активності Москви у 2015 році в країні?
Наразі це малоймовірно, а шанси на те, що Росія збереже свою військову присутність в Сирії, досить невеликі. Проте маємо бути чесними: новій владі в Сирії потрібно виживати. Вона шукатиме компроміс з колишніми ворогами, щоб налагодити відносини, які дозволять їй вижити.
Як це відбуватиметься, залежатиме від характеру участі США в допомозі, арабської підтримки та від того, як Саудівська Аравія, Арабські Емірати, Європа та інші країни впораються з цим. Ці дії вплинуть на рішення нового уряду Дамаска і дозволять йому значно більшою мірою мінімізувати свої відносини з Росією.
З іншого боку, якщо новий уряд зрозуміє, що йому потрібно звернутися до Росії за допомогою на мільярди доларів у вигляді вкрадених Асадом грошей або енергоносіїв, це може змусити їх зберегти набагато меншу, але все ж таки певну присутність росіян у Сирії.
Хто очолить Сирію після перемоги повстанців
Чи очікуєте ви, що очільник сирійських повстанців стане наступним лідером Сирії або ж продовжить залишатися лідером повстанців?
Ахмед аль-Шара зараз говорить правильні речі. Його війська, в цілому, за деякими винятками, роблять все можливе, щоб показати, що вони вірять в інклюзивність. Сирійський уряд представляє різні фракції цієї країни. Але це тільки початок. Не думаю, що навіть організація “Хайят Тахрір аш-Шам”, яка захопила Дамаск, дійсно розуміє, куди все рухається в довгостроковій перспективі.
Багато чого залежатиме від того, як Туреччина впливатиме на події. Зараз вона є найбільш домінантним іноземним суб’єктом в Сирії. Також залежатиме від того, як нова сирійська влада впорається із курдами. Якщо у неї все вдасться, якщо ці речі відбудуться правильним чином, то я вірю, що Ахмед аль-Шара залишиться на своїй посаді. Тому що він показав, що різко перейшов від підтримки Аль-Каїди багато років тому до розсудливішої політики.
Також важливо те, що Сполучені Штати, схоже, сплачували виплату нагороди за нього від імені Державного департаменту. Це свідчить про те, що уряд Сполучених Штатів задоволений, принаймні на сьогодні, тим, що робить сирійський уряд.
Чи здатні, на ваш погляд, повстанці керувати Сирією?
Поки що рано говорити про це. Однак їхнє ставлення до муніципального управління в Алеппо, Хамі, Хомсі і навіть Дамаску було розумним, враховуючи параметри та характер їхнього середовища. Повідомлень про масове насильство не надходило.
Проблема полягає в тому, що організація “Хайят Тахрір аш-Шам” не є монолітом. Вона складається з багатьох груп, деякі з яких, ймовірно, дотримуються досить крайніх войовничих поглядів. Від того, як новий уряд впорається з колишніми елементами своєї організації та чи зможе створити більш інклюзивну державу, залежатиме їхня здатність управляти Сирією у довгостроковій перспективі.
На які кроки може піти Трамп на Близькому Сході
Це стосується й іранського режиму, який надає Росії смертоносні безпілотники, що атакують українські міста та цивільну інфраструктуру. На вашу думку, чи вважаєте ви, що Іран зараз слабший, ніж будь-коли раніше?
Нам потрібно бути обережними з тим, як ми визначаємо слово “слабший”. Іран, безумовно, набагато більш вразливий до військової атаки, тому Ізраїль нейтралізував його можливості ППО та засобів ураження великої дальності.
Іран менш здатний демонструвати регіональну силу через руйнівний вплив, який Ізраїль завдав “Хезболлі” та ХАМАС, а також через втрату Сирії як логістичної артерії для цих організацій. Однак Іран продовжує зберігати контроль і вплив над маріонетками в Іраку і, звичайно, в Ємені. Нещодавно єменські хусити випустили балістичну ракету проти Ізраїлю.
Усередині країни режим, схоже, перебуває у відносно стабільній ситуації, попри те, що вона переживає зміну керівництва. Її економіка досить бідна – з 60% інфляції та щонайменше 30% безробіття у деяких ключових демографічних групах.
Ця країна не має союзників, її відносини навіть з Росією та Китаєм мають тенденцію бути транзакційними та обмеженими. Проте Іран уник суворих покарань, на які він заслуговує, через постачання безпілотників Росії, що призвели до загибелі стількох бідних цивільних українців. Санкції проти Ірану за постачання безпілотників і технології безпілотників були недостатніми, щоб стримати його, і це провал міжнародної спільноти.
Дональд Трамп заявив, що домагатиметься миру в Секторі Гази. Тривають мирні переговори між Ізраїлем і ХАМАС. Чи очікуєте ви успіхів від них щодо звільнення заручників та досягненні миру в Газі?
Нещодавня погроза обраного президента США Трампа в соціальних мережах щодо “пекельної відплати”, якщо заручників не звільнять, справді дала поштовх переговорам. Однак ймовірність домовленості на цьому етапі наразі видається низькою. Бойовики ХАМАС продовжують наполягати на повному виведенні війська Ізраїлю зі своєї території, що дозволило б угрупованню вижити та відновитися.
Бойовики ХАМАС також не бажають надавати список ув’язнених і змінюють визначення їхньої природи. Перший обмін мав включати жінок, людей похилого віку та поранених полонених. Зараз ХАМАС змінює своє сприйняття поранених. Примітно, що ця організація ніколи не надавала список ув’язнених, яких утримує.
Ізраїль намагається уникнути звільнення зі свого боку близько 500 палестинців, багато з яких здійснили терористичні акти, в обмін на трупи заручників, а не заручників, які ще живі. В останні місяці уряд Ізраїлю посилив свої вимоги, і в міжнародній спільноті є ті, хто звинувачує кожну сторону. Але врешті-решт навряд чи сьогодні ми побачимо домовленість.
Проте в уряді Сполучених Штатів, в адміністрації Джозефа Байдена, на місцях є люди, які працюють дуже наполегливо.
Чи може наступна адміністрація Білого дому збільшити військову присутність США на Близькому Сході, щоб стабілізувати регіон?
Цілком ймовірно, що наступна адміністрація в короткостроковій перспективі неодмінно збільшить військову присутність США на Близькому Сході. Також вона може надати повноваження для проведення дій, які мають як стримувальний, так і оборонний характер, і спрямовані на зниження потенціалу противника. Водночас адміністрація Трампа прагнутиме уникнути звичайної війни або дорогого втручання на Близькому Сході.
Якщо згадати про Червоне море, то судноплавство по ньому, яке було припинено хуситами, насамперед впливає на європейську економіку. Загалом це має дуже незначний вплив на Сполучені Штати, але вони залишаються гравцем, що домінує у захисті від загрози з боку хуситів.
Думаю, що адміністрація Трампа запитає, чому Європа не відіграє більшої ролі в Червоному морі, так само як її питають, чому Європа не платить більший відсоток своїх бюджетів на фінансування НАТО.
Источник: www.24tv.ua
