Основні тези
- Жінки відіграють важливу роль у збройних конфліктах, але часто залишаються осторонь формальних мирних процесів та постконфліктного врядування.
- Докази свідчать, що залучення жінок до процесів врегулювання конфліктів та розбудови миру призводить до кращих результатів та довговічності миру.
- Приклади з Сальвадору та Ліберії демонструють позитивні наслідки участі жінок у мирних процесах та політичному житті.
Автор колонки:
Попри весь прогрес у напрямку гендерної рівності, багато хто все ще схильний розглядати збройні конфлікти як переважно чоловічу справу. Насправді жінки часто виявляються вирішальними в таких ситуаціях. Та при цьому вони регулярно залишаються осторонь у формальних мирних процесах та постконфліктному врядуванні. Така тенденція відображає моральний та практичний провал.
24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.
Жінки та війна
Під час збройних конфліктів жінки стають більш вразливими до геноциду, торгівлі людьми, рабства та сексуального насильства з усіма пов’язаними з цим ризиками для здоров’я та психологічними травмами. Уже саме це дає їм право брати участь у мирних процесах. Але жінки є не лише пасивними жертвами конфлікту: як ми бачили в Україні, вони роблять значний внесок у воєнний час на полі бою, а також у громадянське суспільство та як захисниці миру.
Жінки часто посилюють свою вільну участь під час конфліктів, попри ризики, з якими вони зіштовхуються. Коли їх потім виключають з мирних переговорів – як це відбувається досі в Україні – ці досягнення зводяться нанівець, а застарілі гендерні норми знову утверджуються. Це особливо актуально для країн з більш укоріненими патріархальними структурами.
Правові рамки, що сприяють залученню жінок до врегулювання конфліктів, розбудови миру та постконфліктної відбудови, досі не змогли змінити ситуацію. Частково через труднощі з імплементацією та оперативними труднощами. Наприклад, Резолюція Ради безпеки ООН 1325, прийнята у 2000 році, “закликає всіх учасників” збільшити участь жінок та “враховувати гендерні перспективи в усіх зусиллях ООН щодо миру та безпеки”. Але станом на 2018 рік кількість жінок, які підписують мирні угоди, суттєво не зросла.
Це має важливі наслідки для змісту і результатів мирних угод. У нещодавньому дослідженні ми разом з колегами використовували обробку природної мови для вивчення використання гендерної лексики (зокрема такі слова, як чоловік, дівчина, хлопчик, вона, його, жінка, чоловік, дружина та дочка) у мирних угодах, досягнутих між 1990 і 2023 роками. Ми створили “індекс гендерної упередженості” – від -0,6 до 0,6 – де нижчий бал вказує на менше використання гендерної мови й, отже, на меншу увагу до гендерно-орієнтованих результатів.
Жодна з досліджених нами мирних угод не мала особливо високого індексу гендерної упередженості. Навіть ті, що використовували більше гендерної мови, не обов’язково були пов’язані зі значним покращенням жіночої активності. Іншими словами, навіть структури, які були гендерно чутливими, не призвели до суттєвих змін.
Проблема полягає в тому, що згадки про гендерні питання не супроводжувалися конкретними вимогами, не кажучи вже про механізми моніторингу та забезпечення їх дотримання. Наприклад, мирна угода може пропагувати розширення участі жінок у політичному житті, але не мати жодних цілей, яких потрібно досягти. Саме тому це дає мало результатів, якщо взагалі дає. Такий підхід може навіть зашкодити гендерній рівності, створюючи враження, що якісь дії робляться, хоча це не так.
Інші дослідження показують, що мирні угоди з компонентами роззброєння, демобілізації та реінтеграції (РДР) рідко згадують жінок. Це ставить під загрозу постконфліктну реабілітацію жінок-комбатантів, які можуть бути виключені з тих видів втручань, що спрямовані на їхніх колег-чоловіків.
Приклади з історії, коли жінки досягали миру у війнах
Докази свідчать про те, що залучення жінок до процесів врегулювання конфліктів та розбудови миру призводить до кращих результатів для всіх. Як показав аналіз 2018 року, існує стійка кореляція між залученням жінок-делегатів як підписантів мирних угод та довговічністю миру, що укладається.
Ба більше, угоди, підписані жінками, як правило, містять значно більше положень, зосереджених на політичних реформах. Також вони можуть похвалитися вищими показниками виконання цих положень.
У Сальвадорі угода 1992 року, яка поклала край 12-річній громадянській війні в країні, поширила пільги РДР на жінок-бійців та включила до програм реінтеграції жінок-членів опозиційного руху, які не брали участі в бойових діях. Жінки продовжували відігравати стабілізаційну роль у процесах реінтеграції та робити значний внесок у зусилля з реконструкції. Громади, які отримували більш послідовну, систематичну підтримку через програми реінтеграції та реконструкції, досягли більшого прогресу в галузі гендерної рівності та, зрештою, у розвитку.
Аналогічно, в Ліберії на початку 2000-х років жінки брали участь у переговорах щодо припинення громадянської війни, яка тривала понад 10 років. Згодом представництво жінок у політиці значно зросло, а Еллен Джонсон-Серліф у 2005 році стала першою жінкою, на посаді президента африканської держави.
Посил чіткий: жінки повинні бути залучені до всіх вимірів будь-якого мирного процесу – від розробки, ведення переговорів та підписання угод до реалізації планів стабілізації та реконструкції після конфлікту. Вони також повинні мати доступ до всіх відповідних програм соціального забезпечення, а також до ініціатив, спрямованих на задоволення гендерно-специфічних потреб.
У ширшому сенсі, мирні процеси повинні чітко визнавати та безпосередньо сприяти участі жінок у процесі. Це не означає, що потрібно лише формально підтримувати потреби та внесок жінок, водночас покладаючись на неоднозначні формулювання для мінімізації відповідальності. Натомість підтримка участі жінок у встановленні миру та формуванні постконфліктного майбутнього вимагає конкретних заходів для забезпечення прав жінок та розширення їхньої участі в усіх формах прийняття рішень.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Вам може бути цікавим:
Источник: www.24tv.ua
