Відставка Суркова: чи готує Путін нову стратегію щодо України – Atlantic Council – звільнення Суркова

Багато кадрових змін, що були нещодавно оголошені президентом Росії Володимиром Путіним, видаються малозначущими. Однак є вказівки на те, що серйозні зміни в політиці щодо України можуть бути здійснені після інформації про те, що Путін замінив свого головного порушника спокою Владислава Суркова на посаді куратора політики щодо України на надійного вирішувача проблем Дмитра Козака.

Про це у своєму матеріалі для Atlantic Council пише відомий дипломат та експерт у країнах пострадянського простору Андерс Аслунд.

Читайте також:

Путін готується здати "ЛНР" і "ДНР": ексдепутат Держдуми РФ пояснив відставку Суркова

Від самого 2014 року російська агресія в Україні керується з кабінету Путіна. Спочатку його першими рушійними силами були два особистих радники із Євразії – Владислав Сурков і Сергій Глазьєв. У Суркова були політичні питання, а у Глазьєва – економічні питання.

Вони були одними з перших внесених до списків санкцій США та Європейського Союзу після окупації Криму в березні 2014 року. Аудіозаписи розмов, які згодом були опубліковані Службою безпеки України в серпні 2016 року, не залишають сумнівів щодо центральних ролей, які вони обоє відігравали в агресії Росії в Україні.

У листопаді 2015 року відповідальність Глазьєва за економіку окупованої східної України була передана віцепрем'єр-міністру Дмитру Козаку, юристу та одному зі старих “лоялістів” Путіна з Петербурга. Тим часом відповідальність за повсякденні економічні рішення покладалася на заступника міністра економічного розвитку Росії.

Водночас Кремль хотів пом'якшити хаос і бідність на окупованій східній Україні, надавши російським державним інститутам мінімальну роль в управлінні регіоном. На відміну від Криму, окупована східна Україна залишається майже зовсім не інтегрованою в російську державу. Після цих змін Глазьєв залишався на посаді радника Путіна стосовно Євразії ще кілька років, але він почав займатися євразійською економічною інтеграцією.

У політичному плані Сурков керував окупованою східною Україною від 2014 року до відставки 25 січня 2020 року. Відомий як автор путінської системи авторитарної клептократії “суверенна демократія”, Сурков підтримував жорсткий кремлівський політичний контроль над так званими “ДНР” та “ЛНР”. У разі гучних вбивств або зміни режиму на окупованому сході України також повідомлялося про присутність Суркова.

Завдяки його репутації злого генія, який процвітає в хаосі та беззаконні, багато людей з почуттям полегшення зустріли повідомлення про звільнення Суркова з державної служби. Як повідомляється, його відставка була пов'язана зі “зміною політики щодо України”. У своєрідний спосіб, як кажуть, Сурков планував місяць медитації.

Справді, Сурков – настільки токсичний персонаж, що у Путіна було багато потенційних причин, щоб його звільнити. Його зірка, ймовірно, перебувала в занепаді від 2012 року, коли Путін замінив його на посту першого заступника керівника апарату із внутрішньої політики на В'ячеслава Володіна. За повідомленнями, Путін вважав Суркова занадто близьким до Дмитра Медведєва.

Менше з тим, про відставку Суркова ходили чутки під час численних попередніх випадків лише для того, щоб він знову з'явився в умовах якоїсь нової кризи. Може, важливо, що останній такий звіт про кризове управління Суркова з'явився в окупованій Росією Абхазії в Грузії, де народний протест змусив призначеного Кремлем “президента” піти у відставку два тижні тому.

Очевидна заміна Суркова, Дмитро Козак, був близький до Путіна протягом багатьох років, отримуючи низку керівних посад, ніколи не втрачаючи довіри. Як юрист, він був відповідальною особою Путіна за конституційні і міжнародні правові питання. До цих останніх змін він був заступником прем'єр-міністра з регіональних питань, що залишало його відповідальним за економічне управління окупованими Росією територіями по всьому колишньому Радянському Союзу.

24 січня Козак був призначений на нову посаду заступника голови адміністрації президента. На цьому новому посту він, імовірно, буде відповідати за всі питання, що стосуються пострадянського простору. Це значний поступ. Хоча в уряді було дев'ять заступників прем'єр-міністра, є лише три заступники керівника апарату, і очікується, що вони будуть набагато ближчими до Путіна.

Читайте також:

"Сурков кричав та кидав папери на стіл". Аваков розповів про поведінку делегації РФ на "нормандському саміті"

Ключова відмінність Суркова від Козака полягає в тому, що Сурков прагнув створювати проблеми, а не їх вирішувати. Навпаки, Путін часто залучав Козака, щоб вирішити проблеми або хоча б стабілізувати ситуацію. Найвідомішим проєктом Козака щодо заморожених конфліктів Кремля був “план Козака” 2003 року для Придністров'я в Молдові. По суті, цей, зрештою невдалий, план передбачав далекосяжну федералізацію Молдови та підтримку значних російських військових сил, що призвело б до недержавності країни і позбавило б її суверенітету. Він також зосередився на інтеграції економік окупованих Росією територій у російську економіку.

Призначення Козака, схоже, вказує на майбутні зміни в політиці Кремля щодо України. Справді, коли прессекретар Путіна Дмитро Пєсков відповідав на запитання з приводу відставки Суркова, заперечуючи, що політика Кремля щодо України зміниться, багато хто вирішив розглядати це як підтвердження зворотного. Путін вже мав неодноразові контакти з президентом України Володимиром Зеленським. Тепер він, ймовірно, посилить свої дипломатичні зусилля.

Одна з можливостей – нова версія “плану Козака” для окупованої східної України. Інший варіант – Козак був призначений для інтеграції регіону до складу Росії. У будь-якому випадку, політика Кремля щодо східної України наразі може змінитися.