Як Ватутін, Столипін та чекісти у Львові допоможуть повернути наших героїв в Україну
Автор колонки: Ярослав Юрчишин
У травні Україна розпочала масштабний процес репатріації. Сотні видатних українських політиків, військових, ідеологічних лідерів та діячів мистецтва поховані по всьому світу. Найчастіше це було пов’язано з імперською та радянською політикою, яка змушувала їх вести свою діяльність з-за кордону, залишаючись вірними ідеї незалежної України.
Автор колонки: Ярослав Юрчишин
У травні Україна розпочала масштабний процес репатріації. Сотні видатних українських політиків, військових, ідеологічних лідерів та діячів мистецтва поховані по всьому світу. Найчастіше це було пов’язано з імперською та радянською політикою, яка змушувала їх вести свою діяльність з-за кордону, залишаючись вірними ідеї незалежної України.
Андрій та Софія Мельники стали першими, кого вдалося повернути додому. Їхні тіла доставили з Люксембургу та перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині. Це перший результат роботи робочої групи, яку очолює Кирило Буданов. Маю честь входити до її складу.
Але роботи багато. Кого потрібно повернути в першу чергу, які будуть складнощі та що робити з видатними діячами, похованими в росії, – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Степан Бандера
Могила Степана Бандери в Мюнхені – це одночасно і гордість, і ціль. Гордість для нас за одного з лідерів українського націоналізму, яку українці підкреслюють прапорами та шевронами, які кладуть біля постаменту. І ціль для росіян та проросійських хуліганів, які оскверняли могилу.
Не пропускайте важливі сповіщення Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати
Степан Андрійович похоронений у Німеччині, але зберегти та захистити його спадок – це саме наша відповідальність. І перепоховання – найкращий спосіб захистити могилу від росіян та інших неадекватних людей.
Якщо говорити про Андрія та Софію Мельників, то йшлося про повне сприяння з боку родини та Королівства Люксембург, за що ми справді вдячні. Повернути Бандеру – значно складніше.
Ймовірно, виникнуть перешкоди з транспортуванням останків до України. З точки зору логістики було б зручно везти через Польщу чи Угорщину, але Степан Бандера – дуже чутлива тема для поляків, які не дозволять нам зробити це через їхню територію. Угорщина теж може заблокувати такий крок.
Доведеться шукати інші шляхи, але все реально. Поки що перепоховання Бандери залишається складним, але пріоритетним питанням.
Всеволод Петрів
Персона генерала-хорунжого Всеволода Петріва часто залишається в тіні Петлюри, Скоропадського, Махна, Грушевського та інших діячів Української революції.
Військовий найвищого рангу, він боровся у складі Запорізького корпусу Армії УНР, звільняв територію України від більшовицьких окупантів та був начальником Генерального штабу. Завжди займав однозначну проукраїнську позицію і був прикладом ефективного воїна.
Показово, що у 1921 – 1922 роках він очолював Генштаб УНР, який тоді разом із військами перебував в інтернуванні в Польщі, Румунії та Чехословаччині. Коли ж довелося здавати зброю в Європі, на знак незгоди він зламав свою шаблю об коліно.
У міжвоєнний час жив у Празі, але вступив до ладу у Другій світовій війні і відбивав угорських окупантів у складі Карпатської України. Помер у 1948 році і похоронений в Аугсбурзі. Великий чоловік українського народу, який постійно давав відсіч окупантам.
Найприкріше те, що за такої біографії він призабутий в Україні сьогодні. Його могила в Німеччині скромна, і, якщо не провести репатріацію, про неї взагалі можуть забути.
Україна має пам’ятати героїв різних епох, а Всеволоду Петріву має бути місце в Пантеоні героїв.
Павло Скоропадський
Гетьманування Павла Скоропадського тривало недовго, лише сім місяців, але мало унікальне значення в часи Української революції.
Попри обмеження з боку міжнародних партнерів (існувала заборона на власну регулярну армію та зобов’язання постачати Німеччині та Австро-Угорщині сільськогосподарську сировину), гетьман займався державним будівництвом всередині країни та за її межами.
Українська держава відкрила 11 дипломатичних та близько 50 консульських представництв у 20 країнах світу, а на своїй території – 12 дипломатичних та 42 консульських представництва 24 держав. Саме за його часів було розпочато процедуру законотворчості та навіть затвердження власного бюджету.
Нехай гетьманат тривав недовго, але Павло Скоропадський став одним із лідерів народу в дуже складний час. Однак він втратив владу і був змушений емігрувати до Німеччини, де займався питаннями діаспори, організовував Шевченківську академію.
Загинув внаслідок бойових дій у 1945 році і був похований у німецькому Оберстдорфі. Це зовсім невеличке місто в Альпах, яке межує з Австрією. Українська громада час від часу доглядає за могилою, але для такої особистості має бути гідне місце в Україні – у Пантеоні героїв.
Сергій Корольов, Олександр Довженко, Микола Гоголь та інші
Одне з найскладніших завдань – повернути наших з росії. Складно, але не неможливо. Якщо навіть Тараса Шевченка свого часу вдалося перепоховати згідно із заповітом, то й над іншими реально працювати.
Сергій Корольов – легенда Житомирщини, України та всього світу. Батько практичної космонавтики, конструктор перших космічних кораблів, який навчався в КПІ імені Сікорського (до речі, ще один кандидат на повернення). Росіяни з великим пієтетом ставляться до українця. Настільки, що поховали його в Кремлівській стіні разом з усіма своїми вождями.
Микола Гоголь завжди викликав багато дискусій своїми творами та життєвим шляхом. Одні бачать у ньому малороса, що був у підданстві імперії, інші – возвеличують його за геніальні описи Полтавщини. Так чи інакше, його могила знаходиться на Новодівичому кладовищі в Москві. Пріоритетом є повернення Гоголя на батьківщину, адже це протистояння явно виходить за межі просто людських останків.
Олександр Довженко зачарував мільйони “Десною” та іншими описами України. Геніальний письменник, режисер і драматург 30-х років родом з Чернігівщини. Нехай кар’єру він зробив у Москві (а хіба тоді можна було інакше?), але завжди залишався вірним своїй землі.
Перед смертю він благав дозволити йому повернутися, а в щоденнику писав: “Земле рідна, прийми мене хоч мертвого”. Він навіть просив вирізати його серце і поховати в Україні, але його прохання так і не виконали. Це потрібно було зробити ще в перші роки відновлення незалежності, але краще зараз, ніж ніколи.
Павло Полуботок – ще один гетьман, якого Україна мусить повернути. Щодо його спадку можна сперечатися, але це наш діяч, і ми маємо вирішувати, знайдеться йому місце на Пантеоні чи ні. На жаль, він похований біля церкви святого Сампсонія в Санкт-Петербурзі.
Кожне повернення здається майже неможливою операцією. Але кілька місяців плідної роботи дали нам можливість гідно попрощатися з подружжям Мельників у Києві. Так само ми маємо працювати над кожним і кожною.
І аргументи у нас є.
Петро Столипін і Микола Ватутін – це яскраві символи російської імперськості. І вони поховані в Україні. Так само, як НКВДист Микола Кузнєцов та радянський майор Степан Путін (однофамілець, але все ж), які вже ексгумовані у Львові. Всі вони можуть стати обмінним фондом.
Чи захоче росія повертати тих, кого так героїзує? Мабуть, це і буде відповіддю на їхній девіз: “Російські своїх не кидають”.
Побачимо. Але шанси повернути наших героїв у нас є. Продовжимо працювати, щоб на Пантеоні героїв вшанувати пам’ять титанів і геніїв різних епох.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не поділяти.
Читають зараз:Якоби атакували автобус з дітьми: у Генштабі спростували хибну заяву росії
Источник: www.24tv.ua