Володимир Зеленський 8 лютого назначив Олександра Сірського новим Головнокомандувачем ЗСУ замість Валерія Залужного. Сірському доведеться стартувати з негативних позицій, адже треба розвіяти міфі про себе та змагатися з легендарним Залужним.
- 1Які виклики постали перед Сірським після призначення
- 2На какие риски пошел Зеленский, уволив Залужного
- 3 Чи може Залужний стати політиком
- 4Чи може Залужний повернутися на посаду
- 5Про мобілізацію 500 тисяч військових
- 6Інтерв’ю Путіна Карлсону може зіграти проти Росії
- 7На що може піти Трамп, якщо стане президентом
Свої думки щодо змін у вищому командуванні ЗСУ висловили гості програми “Топтема” на 24 Каналі з Артемом Овдієнком – військовий експерт Павло Нарожний та політолог Олег Саакян. На які ризики пішов Зеленський, призначивши Сирського новим Головкомом, і чи Залужний може стати успішним політиком – читайте далі в матеріалі.
Які виклики постали перед Сірським після призначення
Олег Саакян: Через те, що мотиви звільнення Залужного не були пояснені та неочевидні, версія про політичні мотиви є найбільш популярною та резонансною в суспільстві. Тому що “сон свідомості завжди породжує різні жахіття” і люди схильні пояснювати подібні дуже резонансні події завжди шляхом найбільш емоційної версії – тієї, що на поверхні.
Однак у проміжку між цим є інша історія – це організаційний напрямок. І одна з речей, яку досить позитивно описують щодо Сирського поряд з усіма іншими моментами, які є у вигляді чуток, описів, навіть певних мемів та прізвиськ, що звучать у лавах Збройних Сил, – це те, що він є досить непоганим організатором.
І вміє збирати команди, які працюють досить якісно і можуть генерувати якісніший контент, ніж, наприклад, він сам. Тобто він уміє збирати навколо людей, які сильніші за нього. Наскільки це правда – не знаю.
Зеленський та Сирський / Офіс Президента
До цього були чутки, потім їх частково підтверджували, що насамперед щодо Залужного нагромадилися питання саме в організаційній частині. Щодо того, що ціла низка питань, які існують системно та хронічно у Збройних Силах – не вирішувалися. І межі переходу від короткої війни до довгої ці проблеми загострилися.
Павло Нарожний: За весь час, поки Залужний був головнокомандувачем, ми бачили від нього три есе та одну прес-конференцію. Це дуже мало, але всі ці комунікації були дуже потужними, дуже точковими і чітко описували те, що відбувається. Від Сирського таких комунікацій поки що не було. Тобто були його інтерв’ю, були деякі виступи, але якось програмної статті ми наразі не бачили.
Залужний це армійський філософ, мислитель, людина, яка думає про майбутнє, як вирішувати величезні стратегічні проблеми на роки вперед. Сірський дуже хороший операційний менеджер, він дуже хороший організатор, тут жодних претензій до нього немає.
Коли побачимо таку програмну статтю від Сірського, то можемо сказати, що вона справді сюди прийшла думати, вирішувати стратегічні проблеми. Тобто, коли він покаже своє бачення. Якщо ми цього не побачимо, то виглядає так, що він просто транслює думки з Офісу Президента. Я оптиміст і сподіваюся, що ми це побачимо.
Олег Саакян: Якщо говорити про Сірського, то є як мінімум два важливі фактори:
- те, що підтягується ще низка бойових полковників і генералів – те, що ми почули на прізвища. Це може дати якийсь новий імпульс. Подивимося, як це розвиватиметься. Принаймні з ким я спілкувався, хто причетний до військової тематики, – досить непогані відгуки;
- колективний “Залужний” залишається. Поки що ми бачимо, що на ключових посадах ніхто з бойових та керівників напрямків не змінюється.
Відповідно, зараз ми маємо певний транзитний період, у який справді Сирському необхідно продемонструвати не лише Зеленському план, як ми працюватимемо, а й суспільству. У вигляді есе, слайдів – не має значення, яка форма буде обрана, але це має бути системне, програмне, заявлене їм бачення того, на що тепер змінюється ситуація.
У будь-якому разі його сприйматимуть як невід’ємну частину від Зеленського. У Залужному суспільство бачило того, хто через свою громадську вагу та авторитетність принаймні за зачиненими дверима може дискутувати із Зеленським на рівних. Хоча зрозуміло, що в звичайній ситуації, не доходячи до якихось критичностей, Залужний був підпорядкований Зеленському, як і Сірський. І накази є обов’язковими для виконання.
Однак ця його неформальна вага давала подушку безпеки суспільству та розуміння того, що у нас є запобіжник, певний стоп-кран – нехай до останнього дня його ніхто не чіпатиме, але він існує.
Із Сірським цього відчуття немає, тому йому доведеться з самого старту, перепрошую, навіть виправдовуватися перед громадськістю. Він стартує з негативної ситуації, де йому тепер потрібно вигравати і підтримку, і довіру суспільства, і боротися з тими міфами, страхами, занепокоєннями щодо нього в суспільстві, які вже існують. Тому що він не людина з нізвідки. Він людина вже зі своїм бекграундом, за яким є ціла низка створених образів.
На какие риски пошел Зеленский, уволив Залужного
Олег Саакян: Залужний був амортизатором, він був фактично бронежилетом для Зеленського від ситуації на фронті. Тепер так чи інакше Сирський сприйматиметься як продовження Зеленського і невідривно від нього. Відповідно, будь-яка зміна характеру бойових дій тепер буде персональна в відповідальності президента Зеленського.
Тож якщо те, що Залужний більше берег солдатів, ніж від нього нібито вимагало керівництво, тобто Верховний Головнокомандувач Зеленський, справді було причиною його заміни, то ми це побачимо найближчим часом і це дуже серйозно позначиться на підтримці Зеленського.
Зеленский наградил Залужного / Офис Президента
Тим більше, що зараз старт відбувається вже з негативної позиції. Сірському “змагатися” з легендаризованим Залужним, йому завжди в спину лунатиме: “А за Залужного такого не було, а Залужний би так не зробив”. Причому не реальний Залужний, а вже легендаризований, який пішов із гордо піднятою головою під аплодування всього українського суспільства. Тому тут не позаздриш.
Чи може Залужний стати політиком
Олег Саакян: Залужний іде у ситуації, коли він “на коні”. Він має колосальний ресурс довіри та авторитетності всередині суспільства. Якщо Залужний пішов би пізніше, а ми зараз входимо в контекст досить жорсткий, – не факт, що збереглася б вся ця довіра, тому що зараз її доведеться конвертувати у прийняття досить складних рішень. Але поки що він пішов на високій ноті. Відповідно, у нього відкритий ресурс, який він може легко конвертувати.
Хоче піти у наукову діяльність – охоче в Україні, у будь-якому виші за кордоном, він буде всюди гостьовим лектором. Хоче конвертувати це у гроші – його книга розійдеться зараз багатомільйонними тиражами і будь-яке західне видавництво охоче викупить за суму із шістьма нулями. Його лекції розходитимуться, як гарячі пиріжки, за великі суми гонорарів. Хоче піти у політику – він може це конвертувати у політичний капітал.
Втім, на мою думку, це був би невигідний курс конвертації цього капіталу, який сьогодні має Залужний. Піти в політику в умовах, коли політики по суті немає, коли загострюються фанатські синдроми та протистояння, яке не містить жодного сенсу та конструктивності, – простору для неї немає.
У цих умовах Залужний має всі шанси дуже легко спалити свій капітал, замазавшись у політиці, а не реалізувавши її. Він як особа поза політикою має набагато більше можливостей бути політичним фактором значно вагомішим, ніж Залужний як політик.
Ми в Україні побачили багато статей з інших сфер, які йшли в політику і просто за безцінь спалювали свій авторитет. Ми бачили співаків; бачили лідерів громадських думок; бачили журналістів, які йшли у політику, редакторів, ми бачили спортсменів; олігархів, про яких говорили, що він уже точно забезпечена людина, нащо йому красти, має достатньо грошей; менеджерів банківського сектора тощо.
Ідея того, що можна взяти людину із суміжного сектора, яка є чудовою у чомусь своєму, і вона стане ефективним політиком – вистрілює дуже рідко. Це скоріше лотерея, і таких випадків у сторіччя можна на пальцях однієї руки перерахувати у різних державах.
Залужний за своєю вагою – це особа, яка може стати (ефективним політиком – 24 Канал). А якщо ні? Ризики того, що Залужний – переможний генерал та головнокомандувач може бути далеко не таким якісним політиком – дуже високі. Тому що йому доведеться змагатися з собою – легендаризованим як генералом з тим, яким його сприймає суспільство. А перевершити самого себе – дуже велике завдання, навіть для такої непересічної особистості як Залужний.
Тож, на мою думку, нині ні контекст, ні ситуація, власне, персонально з ним, не сприяють тому, щоб він реалізував себе як політик. Зараз як політик він може бути лише опозиційним, якщо він навіть піде у цю нішу. А ось як людина, яка може продовжувати у військовій кар’єрі рухатися різними траєкторіями, – тут у неї відкрите поле з можливістю в майбутньому конвертувати це в будь-який інший простір.
Чи може Залужний повернутись на посаду
Олег Саакян: Я не хотів би зараз описувати той сценарій, за якого Залужний може повернутися. Це має бути дуже неабияка ситуація. Вона може бути не дуже страшною, проте має бути такою, що вкрай виходити за межі певного планомірного розвитку ситуації.
Це можуть бути різні сценарії, і вони пов’язані не лише із ситуацією на фронті. Не забувайте, що росіяни мають можливість дотягуватися і вглиб. Зокрема, це й боротьба ще й глибоко у тилах.
Павло Нарожний: Чи може бути якийсь сценарій, що Залужний змінитиме Сирського? Я гадаю, що ні. Тобто наступний офіцер на позицію Головкому – це буде якась молода кров, це буде хтось інший. Чи не Сирський і не Залужний, і не Хомчак (начальник Генштабу ЗСУ Руслан Хомчак – 24 Канал).
Валерій Залужний / Getty Images
Про мобілізацію 500 тисяч військових
Павло Нарожній: З військового погляду, без урахування реакції суспільства – ми нікуди не дінемося від мобілізації, люди потрібні. Яка кількість потрібна? Зеленський назвав цифру 500 тисяч. Залужний у пінг-понг відбивав і казавши, що такої цифри не надавали. Тобто конкретної цифри не надавали.
Для мене цифра в 500 тисяч вважається абсолютно нереальною, якоюсь фантастичною. Тобто реальна цифра максимум 100 – 200 тисяч. Чи не одномоментно, а протягом року. Думаю, що йтиметься про 30 – 50 тисяч на місяць. Приблизно. Це дуже суб’єктивні цифри, про які ми можемо зараз говорити, яка потреба у армії. Крім того, ми маємо розуміти, що люди потрібні вже зараз.
Цифра в 500 тисяч може бути потрібна, але протягом тривалої години, тобто рік плюс. Тоді так, ми можемо проковтнути.
Заступник Сирського, коли був командувачем Сухопутних військ, сказав, що ми можемо і 100, і 500 тисяч навчити. Але я більше, ніж впевнений, що ця цифра “100-500 тисяч” була з урахуванням можливостей наших союзників. Тобто щоб ці люди навчалися за кордоном.
Зарубіжні програми продовжуються. Всі наші союзники: Великобританія, Франція, Німеччина навчають наших новобранців. Тому що в нас неможливо зібрати таку кількість людей на одному полігоні і там їх навчати. Це просто у галузі фантастики.
Так цей закон потрібний. Чи потрібна електронна повістка? Складне питання. Чи потрібне блокування рахунків прав водія? Складне питання. Є ще такий цікавий огляд, що це практично неможливо пропустити через наші суди. Умовно, ми маємо 3 мільйони людей, які є ухилистами на папері. Якщо 3 мільйони справ приходять до судів, то кожну треба розглянути. Це просто неможливо зробити, беручи до уваги можливості нашої судової системи.
Тому треба шукати якісь інші шляхи. Мобілізація потрібна, закон важливий. Питання вже його довести до нормального стану у другому читанні.
Інтерв’ю Путіна Карлсону може зіграти проти Росії
Олег Саакян: Історія з Путіним для нас не така жахлива, як видається. Звісно, ці два меседжі підуть. І зрозуміло, що їх використовуватимуть. Зокрема, заради них це інтерв’ю було для Путіна.
Зверніть увагу! Йдеться про 2 меседжі, які Володимир Путін проштовхував у своєму інтерв’ю Такеру Карлсону. Зокрема, Путін пообіцяв нібито не воювати з НАТО, а також якби заговоривши Росія завжди готова до переговорів.
Для Карлсона та для трампістів воно було для того, щоб перекласти відповідальність за російсько-українську війну з Путіна на Джо Байдена. І розповісти, що це все як би Байден негідник, і всі погані від Байдена, а від Трамп прийде і все буде добре.
Але кого вони цим агітують? Це агітація католиків за Папу Римського, тобто у своєму ж інформаційному міхурі, де й так усі живуть цими ідеями змов і для них Трамп – це ідол та третє пришестя.
Відповідно, на цьому тлі це особливо не вплине ззовні. Так, є певні незміцнілі уми у США – тих, хто не визначився, всередині Республіканської партії. Тому що насамперед це спрямоване саме на республіканців та на те, щоб зараз виграти праймериз та маргіналізувати класичні частини республіканців. Для цього це спрацює, безперечно. Тут є негативи.
Але, чи це інтерв’ю, взяте саме Карлсоном – найбільш одіозним американським пропагандистом, із найбільш знищеною репутацією поза цим міхуром, як воно вплине на всіх ззовні? Воно лише обурить. Воно викликає ще більшу мобілізацію, мовляв, дивіться, яка загроза – вони вже Путіна притягли до нас у виборчу кампанію.
На цьому тлі я вже бачу в США флешмоби: “Не голосуй за Путіна, голосуючи за Трампа”, “Не віддавай голос за Путіна” тощо. Це мобілізує і демократів, і частину республіканців, які проти Трампу та трампістів. І ще більше налякає Європу – тим, що США отримали чергову “торпеду під кіль”, і американська демократія пропустила цей удар. Відповідно, надія на те, що Сполучені Штати залишаються на плаву, стає ще меншою. Відповідно, треба братися за голову самим і ще більше допомагати Україні, і собі у розвитку безпеки та оборони.
Путин и Карлсон во время интервью / Скриншот с видео
Також не думаю, що це інтерв’ю дуже позитивно сприйметься у Китаї, бо Китай дуже не хоче приходу Трампа. І тут чітко йде вододіл між інтересами Китаю та Росії, яка зацікавлена не так у приході Трампа, як у хаотизації виборчої кампанії в США. Насправді Трамп може бути для них як плюсом, так і мінусом.
Загалом ситуація з Карлсоном, вона є значно робочішою для нас, ніж навіть для Росії.
На що може піти Трамп, якщо стане президентом
Олег Саакян: Уся проблема в тому, що Трамп сьогодні ситуативно непропорційно впливовий до своєї реальної ваги у республіканській партії. Він усіх шантажує та загрожує відкритою політичною розправою у разі, якщо вони зараз не продемонструють своєї лояльності до нього.
Якщо коротко: найстрашніший період – це сам виборчий період, його невизначеність, останні місяці виборчої кампанії та перші місяці після неї. Це навіть страшніше ніж Трамп. Прихід Трампа – це 50 на 50. Ніхто не знає, як він діятиме. Він може спонтанно ухвалити рішення, і ми можемо отримати щось таке, на що раніше навіть не розраховували, так і наоборот.
Але проблема полягає в тому, що він іде робити тотальну зачистку політичного поля, інституційної бази Сполучених Штатів. Наразі вони готують кадри, зокрема Heritage Foundation, інші інститути, не лише на політичні посади, а й на адміністративні.
Трамп іде заміщати чиновників, тобто американського Deep State. На цьому фоні, поки він згрібатиме американську політичну систему Deep State, яка минулого разу відкалібрувала його і він не може пробачити, – на цей період США може бути взагалі не до зовнішньої політики.
Тут проблема в тому, що ми можемо стати заручниками того, що Сполучені Штати потрапили в досить глибоку конституційну кризу, що вони будуть паралізовані не лише у питанні ухвалення бюджету, що ми зараз спостерігаємо, а ось беремо цю ситуацію – локальну кризу та множимо її на 5 або 10. Ось це те, що може очікувати перші місяці – півроку.