Константин Довгань
- 1 Ранні роки, дід і батько нацисти та секрети у минулому
- 2 Старт політичної кар’єри, приятельство и соперничество с Меркель
- 3 Оновлений початок для Фрідріха Мерця
- 4 Основний критик Шольця та захисник України
- 5 Каким образом Мерц стал канцлером после первого неудачного голосования?
- 6 Яким видався перший рік канцлера Мерця для України, Німеччини та всього світу?
- 7 Частная жизнь Фридриха Мерца
- 1 Ранні роки, дід і батько нацисти та секрети у минулому
- 2 Старт політичної кар’єри, приятельство та суперництво з Меркель
- 3 Оновлений початок для Фрідріха Мерця
- 4 Основний критик Шольця та захисник України
- 5 Каким образом Мерц стал канцлером после первого неудачного голосования?
- 6 Яким видався перший рік канцлера Мерця для України, Німеччини та всього світу?
- 7 Частная жизнь Фридриха Мерца
6 травня 2025 року в Німеччині з другої спроби обрали федерального канцлера. Ним став лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц, який відрізнявся від інших претендентів своєю рішучістю не до порожніх розмов, а до чітких дій.
Від нового канцлера чекали 2025 року і очікують досі великих змін. І не лише німці. Лідерство потребувала вся Європа, особливо в обставинах, коли попередній глава вільного світу – президент США – тепер фактично перейшов на інший бік і всіма силами намагається зруйнувати НАТО та ЄС, потурає Путіну і веде з Європою торгові війни.
Що відомо про канцлера Німеччини, яким був перший рік його роботи, як він сприяє Україні, за що її критикує, а також як протистоїть Путіну та Трампу – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Ранні роки, дід і батько нацисти та секрети у минулому
Фрідріх Мерц народився 11 листопада 1955 року в містечку Брілон, що знаходиться в землі Північний Рейн-Вестфалія. Він був первістком із чотирьох дітей місцевого юриста Йоахіма Мерца. Дід політика по материнській лінії Йозеф Пауль Совіньї обіймав посаду мера Брилона з 1917 по 1937 роки, а також мав повний класичний для тієї епохи набір – з 1933 був членом СА (нацистські “Штурмові загони”), а з 1938 – членом нацист.
В даний час більшість довідників подають як найцікавіший факт про діда Мерца те, що він перейменував центральну вулицю Брилона в Адольф-Гітлер-штрассе. Згодом Фрідріх Мерц заявляє, що нічого про це не знав. У сучасній Німеччині в таких випадках прийнято відводити очі і вдавати, що віриш тому, хто таке говорить.
Батько Мерця до початку кар’єри у юриспруденції також служив Гітлеру. У 1941 році 17-річним юнаком він був призваний до Вермахту і воював на Східному фронті. Там же потрапив у полон, де провів 4 роки. Це зберегло йому життя, а також познайомило трохи ближче з комунізмом і перекувало Мерця-старшого із прихильника націонал-соціалізму у прихильника демократії.
Після повернення з полону він відкриє в Брілон адвокатську практику, а згодом стане місцевим суддею. Також Йоахім Мерц буде активним членом нового ХДС, тобто християнських демократів. До речі, про участь отця Мерця у Другій світовій війні нагадає політику колишній російський президент Дмитро Медведєв, коли, наляканий можливою передачею Україні німецьких ракет Taurus, обкличе того образливим “наці”.
Мерці були ревними католиками і такими ж виховали своїх дітей. Тож можна сказати, що дивна для наших часів побожність Мерця та його відданість ХДС – це спадкова риса. Втім, так було не завжди (про це трохи далі).
Незважаючи на те, що родина Фрідріха Мерца була заможною, його дитинство щасливим не назвеш. Хлопець постійно хворів, найбільше докучав йому туберкульоз, через який він був змушений провести півроку в клініці. На щастя, хвороба відступила і дозволила Фрідріху здобути освіту і не почуватися ізгоєм.
Він навчався в гімназії у рідному Брилоні, але змушений був залишити її через, так би мовити, проблеми з дисципліною. Це був початок 1970-х і юнак захопився популярною на той час рок-культурою – відростив довге волосся (“хаєра” не уникнув навіть облисілий Олаф Шольц, що й казати про Мерця), створив власну групу і ганяв містом на байку. Після рок-концерту у шкільній їдальні Мерця з навчального закладу “поперли” і вчитися довелося у сусідньому Рютені.
Фридрих Мерц / Фото Sepp Spiegl / IMAGO
Далі була військова служба у Бундесвері, де Фрідріх Мерц вивчився на артилериста та отримав звання унтер-офіцера. Він планував і надалі будувати військову кар’єру, але цим планам завадила травма коліна.
Тому Фрідріх, який на той час уже “вимахав” мало не до 2 метрів (політик має 198 сантиметрів зростання), залишає Бундесвер і надходить у 1976 році на юрфак у престижному Боннському університеті, продовжуючи таким чином батьківську справу.
Далі своє навчання Мерц продовжив в університеті Марбурга як стипендіат Фонду Конрада Аденауера. При цьому Мерц продовжував “хипувати”. За його словами, захоплення фатальної субкультурою вдалося приспати лише після одруження та народження першої дитини.
На той час він уже був досить відомим активістом молодіжного крила ХДС та активно цікавився політикою. 1980 року студент-юрист став головою Молодіжного союзу ХДС, зафіксувавши появу нової зірки в німецькій політиці.
Після закінчення навчання Мерц у 1982 – 1985 проходив юридичну практику в земельному суді Саарбрюккена, а після складання державного юридичного іспиту став суддею. Але після завершення випробувального терміну залишив держслужбу та перейшов у приватний сектор, де як юрисконсульт працював у Німецькій асоціації хімічної промисловості (VCI) у Бонні та Франкфурті-на-Майні.
Старт політичної кар’єри, приятельство та суперництво з Меркель
1989 року успішний юрист і перспективний політик робить несподіваний крок – він обирається до Європарламенту, хоча на той час у Німеччині вважалося, що це найкраще місце для політичної пенсії, а не для старту кар’єри.
“Разом до Європи – разом із Фрідріхом Мерцем” – агітаційний плакат кандидата в євродепутати, 1989 рік / Фото Wikipedia Commons
Однак Фрідріх Мерц цей стереотип спростував і повернувся через 5 років зі Страсбурга із солідним багажем та великим досвідом. Варто зазначити, що повернувся фактично в іншу державу – об’єднану Німеччину, яка в середині 1990-х переживала економічний бум.
Атмосферний передвиборний ролик Фрідріха Мерця, 1994 рік: догляньте відео до кінця, там буде харизматичне опудало лисиці
Придбаний політичний капітал Мерц інвестував у боротьбу за лідерство у ХДС і досяг на цій ниві значних успіхів. Цьому сприяла хвиля поновлення самого ХДС та її баварського союзника ХСС. Багаторічний канцлер Німеччини та лідер християнських демократів Гельмут Коль наприкінці 90-х пішов на пенсію (під тиском звинувачень у корупції) та дав дорогу молодим.
Під “молодими” мали на увазі саме Мерц, а також фаворитка Гельмута з колишньої НДР – Ангела Меркель. Обом тоді було вже за 40, але для німецької політики це молодість.
Лидер фракции ХДС Фридрих Мерц и председатель ХДС Ангела Меркель, 2002 год / picture-alliance / dpa / U. Baumgarten
1998-го Мерц став віце-головою партії, а ще через півтора роки очолив фракцію ХДС у Бундестазі. Попередній керівник Вольфганг Шойбле змушений був зняти свою кандидатуру з тих же фінансових причин, які відправили на пенсію Коля, тому Мерца обирали на безальтернативній основі.
У парламенті Мерц показав себе як блискучий оратор та інтелектуал, але, схоже, був надто розумним та цинічним. Він не залишав опонентам жодних шансів під час полеміки, а це у німецькій політиці 2000-х вважалося моветоном. Балом заправляли такі, як Коль і Меркель, які буквально за кілька хвилин промови могли приспати будь-кого.
Мерц був іншим, він не шукав компромісів і завжди виглядав зарозуміло. Це зіграло з ним жарт – ХДС обрав лідером не його, а вже згаданий Меркель.
Ангела Меркель и Фридрих Мерц в январе 2000 / Фото IMAGO / photothek
До речі, за зарозумілість не люблять Мерця досі. Його особистий рейтинг схвалення серед німців під час виборів був нижчим, ніж рейтинг ХДС/ХСС. Тобто у 2025 році німці голосували не за персоналію, а за цінності.
Мерц и Меркель в 2001 году / Фото Roberto Pfeil / AP
На численних фото початку 2000-х Меркель та Мерц щиро посміхалися один одному, проте насправді між ними точилася справжня “апаратна” війна за лідерство. Переможцем у боротьбі за владу у ХДС вийшла фаворитка Коля Ангела Меркель, а Мерц спочатку відійшов у тінь, а згодом взагалі залишив політику 2009-го. Але не загубився.
Мерц почав працювати в адвокатській фірмі в Дюссельдорфі, а його політичні зв’язки дозволили увійти до наглядової ради провідних німецьких компаній. Зокрема, він входив до правління Commerzbank та знаменитого інвестиційного гіганта BlackRock.
Завдяки роботі в приватному секторі Мерц став дуже багатою людиною з офіційними щорічними доходами близько мільйона євро.
Оновлений початок для Фрідріха Мерця
Як тільки Меркель наприкінці 2018 року оголосила, що йде на пенсію, Фрідріх Мерц, немов той джин із лампи, миттєво знову з’явився на політичному небосхилі Німеччини і заявив про свої претензії на лідерство у ХДС. Але й друга спроба виявилася невдалою – Мерц програв фаворитці Меркель Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка позиціонувала себе як “міні-Меркель” і навіть наслідувала її стиль.
Але повторити шлях Меркель вона не змогла і вже через півтора року пішла з посади після гучного скандалу в Тюрінгії, де на місцевих виборах ХДС навіщось об’єдналася з ультраправими популістами – партією “Альтернатива для Німеччини”, порушивши неписане правило “санітарної гривні” або Brandmauer.
Після провалу креатури Меркель у Мерца з’явився новий шанс, але на виборах голови ХДС 2021 знову переміг не він, а Армін Лашет. Цього пана нарешті наздогнав спадкоємець Меркель. Тому що виявилося, що все “німецьке економічне диво”, оператором та архітектором якого вважалася Меркель, було пшиком.
За “дивом” не стояли системні реформи, а лише дешевий російський газ. Ймовірно, в обмін на політичні поступки Путіну та фактично гру на його боці. Меркель цього не визнає і досі, навіть зараз на сторінках власних мемуарів намагається переконувати, що все робила правильно, просто так воно якось вийшло. Втім, з минулими роками ми бачимо, що це не так.
Дешевий, але безальтернативний газ загнав Німеччину у глибоку кризу та не підготував до жорстких реалій 2020-х.
- У результаті найбільш сильна економіка субконтиненту опинилася в дуже скрутному становищі.
- Великі промислові виробництва несподівано виявилися хронічно неефективними, традиційно якісні німецькі товари – не конкурентними у глобалізованому світі.
- Інфраструктура – застаріла, а іноді відстала (з регулярних запізнень німецьких поїздів під час Євро-2024 сміялися навіть в Україні та Італії), а відсталість пошти та тотальна відсутність банкоматів просто шокує.
До цього варто додати буквально “злочинну” відмову Меркель від власних АЕС (це популістське рішення, прийняте нібито під враженням катастрофи на японській Фукусімі, зробило ФРН заручником Москви і ще більше погіршило економіку). А також непродумане запрошення мільйонів біженців із Близького Сходу, плану адаптації яких уряд Меркель просто не мав.
А тому вони каменем лягли на федеральний бюджет і не лише завдали болючого удару по соціалці, а й сприяли зростанню антимігрантських настроїв та популярності “простих рішень” в особі ультраправої “Альтернативи для Німеччини” та ультралівого “Союзу Сари Вагенкнехт”.
Наслідком був провал ХДС на виборах та перехід в опозицію. Новим канцлером Німеччини став Олаф Шольц, який очолив так звану “коаліцію світлофора” – союз соціал-демократів, зелених та Вільної демократичної партії.
Але й у них також буквально одразу все пішло за планом. Головним винуватцем стали спочатку пандемія COVID-19, а згодом – повномасштабне російське вторгнення в Україну та необхідність жорстко реагувати на нього.
Основний критик Шольця та захисник України
Проблеми, закладені Меркель, ще більше вилізли назовні, і уряд Шольца швидко перетворився на уряд камікадзе. Для критиків влада настала золотими часами, бо куди не стріляй – потрапиш.
Фрідріх Мерц скористався цією можливістю найкраще. На той час він із третьої спроби нарешті став лідером ХДС (на виборах у січні 2022 року за нього проголосували 94,6% (!) делегатів) та був визнаним лідером парламентської опозиції.
У травні 2024 року Мерц також без проблем переобрався на свою посаду.
Показово, що Меркель з’їзд ХДС демонстративно проігнорувала. Не дивно, адже Мерц нині робив усе, щоби очистити партію від неї.
Але боровся Фрідріх Мерц не лише з минулим. Мерц став послідовним і дуже в’їдливим критиком Олафа Шольца, він регулярно влаштовував канцлеру “прожарку” і справедливо дорікав за обережність, а точніше – нерішучість і млявість.
Це виглядає справді як парадокс, але найбільший за обсягами допомоги європейський союзник України завдяки нерішучості Шольца має реноме того, хто пасе задніх.
Мабуть, найбільше це виявилося у питанні надання Україні ракет Taurus. Те, що Франція та Великобританія вже давно зробили (і забули), Шольц мляво крутив і зводив на околицю. Те саме було і на початку вторгнення – згадайте каски замість летальної зброї, відсутність боєприпасів для “гепардів”, страх надати “леопарди” та багато іншого.
У результаті Німеччина дала Україні дуже багато і подекуди (стосується систем ППО) навіть більше, ніж могла, але все одно люди запам’ятають “нерішучу ліверну ковбаску” та табу на ракети Taurus.
Встреча Мерца и Зеленского в Киеве / Фото ОП
Мерц у часи, коли Олаф Шольц вагався, усім своїм виглядом показував, що не такий. Він одразу пообіцяв вирішити питання з ракетами для України, причому зробив це особисто й у Києві.
9 грудня 2024 року (за тиждень до того, як Бундестаг виніс вотум недовіри канцлеру) Мерц прибув до столиці України і мав дуже плідну зустріч із Володимиром Зеленським. На ній Мерц пообіцяв у разі свого обрання на канцлера збільшити допомогу, а також змінити позицію Шольця щодо блокування вступу України до НАТО.
Позиція нашої фракції чітка: ми хочемо надати вашим Збройним Силам можливість досягти військових баз – не цивільного населення та інфраструктури, а щоб ви могли досягти саме цілей, з яких ведеться війна проти вашої країни. Я про це кілька тижнів тому говорив у Бундестазі. Таким обмеженням дальності озброєння ми вас змушуємо воювати з однією рукою за спиною,
– заявил Фридрих Мерц, 9 декабря 2024 года.
Тоді українські ЗМІ радісно писали, що треба трохи почекати. І ракети Taurus будуть в Україні.
Насправді в 2026 році Україна виявилася ще далі від них, ніж була при Шольці. Втім, ситуація змінилася і зараз сили оборони мають власні інструменти для завдання ракетних ударів по території Росії. Звичайно, ніхто не відмовився б від десятка Taurus, але Німеччина справді дає замість тих ракет багато іншого. Враховуючи це питання Taurus станом на 2026 так само далеке від рішення, але вже не таке актуальне, як кілька років тому.
Мерц в своей весовой категории, Киев, май 2022 года / Фото Niels Starnick / Friedrich Merz
Зазначимо, що Мерц відвідував Київ раніше – ще навесні 2022 року. Тоді політик також відвідав столичні передмістя та на власні очі побачив страшні руйнування та наслідки російських військових злочинів.
Це абсолютно безглузда війна проти мирних жителів: жінок, дітей, людей похилого віку. Я приголомшений,
– написал Мерц 3 мая 2022 года после увиденного в Ирпене.
Показово, що Мерц відвідав охоплену війною Україну раніше за Шольца та президента ФРН Штайнмайєра. Тоді 2 травня 2022 року Шольц відмовився їхати, бо Україна відмовила Штайнмайєру, який на той час ще не викупив власну політику “путінферштеєрства”. Саме тоді прозвучало легендарне “beleidigte Leberwurst spielen” від тодішнього посла України в Берліні Андрія Мельника, після якого Німеччина нарешті почала виходити з анабіозу. Тому що справді було соромно.
Ще один показовий візит Мерця відбувся у грудні 2023 року. Але не в Україні. Тоді президент Франції Макрон запросив лідера опозиції до Парижа на особисту аудієнцію без камер. Схоже, Макрон уже тоді “щось” знав і проводив “співбесіду”.
Каким образом Мерц стал канцлером после первого неудачного голосования?
Німецька політика – традиційно некваплива, тому після перемоги ХДС на виборах у лютому 2025 року та переговорів щодо створення коаліції між ХДС та СДПН пройшло багато часу.
Нарешті у квітні дві політсили нарешті домовилися та уклали коаліційну угоду на 140 сторінок, далі був розподіл міністерських портфелів, а потім – великодні канікули та інші свята, під час яких німцям традиційно – не до політики (і війни).
Нарешті, голосування Бундестагу за призначення Мерця канцлером було призначено на 6 травня 2025 року. І там сталася несподіванка – у першому турі кандидатура політика не набула необхідної кількості голосів. Підвели соціал-демократи, які таким чином показали своє “фе” різким заявам Мерця про мігрантів та ситуативне голосування ХДС із неонацистами з партії “Альтернатива для Німеччини” взимку 2025-го.
18 із них проголосували проти Мерца, влаштувавши таким чином міні-демарш. Загалом потенційна коаліція налічує 328 голосів, для обрання було достатньо 316, а Мерц отримав лише 310.
Тому маємо прецедент, бо раніше ніколи у новій історії Німеччини учасники вже узгодженої коаліції не голосували проти неї.
Пізніше на Мерца чекав другий тур голосування. Політик спочатку оголосив паузу на день, і за цей час намагався домовитись із соціалістами, а також пошукати підтримки у “Зелених”. Для цього він мав 14 днів, але все-таки вдалося дотиснути і призначити 2 тур голосування на те саме 6 травня.
Під час другого туру за призначення Мерця канцлером проголосували вже 325 депутатів Бундестагу.
Однак, особливих сумнівів, що саме Фрідріх Мерц у підсумку стане канцлером Німеччини, ніхто не мав. Щоправда, процес обрання дещо й затягнувся.
Яким видався перший рік канцлера Мерця для України, Німеччини та всього світу?
6 травня 2025 року Мерц став офіційно новим канцлером, а вже 9 травня його чекали в Києві на засіданні “Коаліції охочих”, яка не могла дихати на повні груди без рішучої Німеччини.
Мерц після перемоги пообіцяв, що буде саме таким – рішучим, заявивши, що сильна Німеччина нарешті повернулася.
Варто визнати, що завдання перед новим канцлером стоїть дуже непросте. Тому що окрім найбільшої з 1945 року війни в Європі, яка сама по собі несе страшні виклики та ризики, він має надзавдання щодо подолання внутрішньої кризи та стагнації, до якої додалася невизначеність імені Трампа.
У 2025 році американський президент оголосив світові торгову війну і обклав усіх тарифами, які в його офісі, схоже, просто взяли зі стелі. Незважаючи на весь ідіотизм ситуації до дій Трампа світу довелося поставитися серйозно, а Мерц, який у червні 2025-го полетів до Вашингтона знайомитися з президентом США, був змушений спокійно реагувати на придуркуваті заяви господаря Білого дому, сподіваючись, що той не почне на нього нападати, як колись.
Можна сказати, що перший візит канцлера до США пройшов добре. Йому навіть вдалося обійти всі пастки, які йому розставив Трамп, а також інтелігентно “макнути” президента Америки у його “вербальне нетримання”.
Зустріч Мерця та Трампа відбулася 5 червня 2025 року – напередодні ключової події Другої світової війни – висадки союзників у Нормандії. Тоді Трамп заявив, що “це був не надто приємний день для вас“, отождествив современную Германию с Третьим рейхом.
На це Мерц дуже виважено зазначив, що Трамп несе повне марення, адже насправді це було.визволенням Німеччини від нацистської диктатури“.
Цей обмін думками на якийсь час переконав Трампа, що Мерц – сильна особистість, яку краще не “зачіпати”. Мерц це також відчув і під час наступних зустрічей намагався конвертувати це у практичні результати. Він був у “групі підтримки” президента Зеленського, яка відвідала Овальний кабінет 18 серпня 2025 року, щоб скоригувати Трампа після його провальної зустрічі в Анкориджі.
Мерц намагається вивітрити з Трампа “Дух Анкоріджа” 18 серпня 2025 року / Фото Білий дім
Також Мерц відвідав Білий дім на початку березня 2026 року, щоб заспокоїти Трампа після того, як Європа відмовилася підтримати його атаку на Іран. Тоді Трамп був злий на Іспанію, тому особливо Німеччину не атакував, але ситуація змінилася за кілька тижнів, коли президенту США показали коментар Мерця з натяками на те, що Америка не може впоратися з Іраном.
Це дуже обурило Трампа. Він написав гнівний твіт про те, що Мерцю краще треба думати не про Іран, а про війну в Україні та власну економіку. Також згодом з’явилася інформація, що Трамп карає Німеччину виведенням із її територій американських військ.
Що буде далі із 5000 тисячами американських солдатів – невідомо. Трамп має обмеження на скорочення контингенту, які він взагалі не може порушувати (якби був адекватним). Якщо ці військові не будуть переведені на умовний Близький Схід, а залишаться в Європі – проблем немає, тому що ФРН зараз сама активно розвиває власну армію і, відверто кажучи, не потребує американських піхотинців. Інша справа – системи ППО, ПРО та ВПС. Із цим можуть бути проблеми.
Наразі вже ніхто не згадує, що попередній президент США Джо Байден обіцяв у 2026 році повернути до ФРН ракети “Томагавк”, мовчить про це і Трамп. Судячи з його нинішнього настрою цього не буде.
Втім, коли ми говоримо про Трампа, ніколи не можна бути впевненими в тому,