Замасковані під Пушкіна: викриття мережі російських агентів за кордоном

Протягом останніх десятиліть Росія послідовно розбудовує всеосяжну мережу впливу, яка пронизує політичні, культурні, освітні та гуманітарні майданчики в різних куточках земної кулі. Офіційно ці заходи заявляють про підтримку культурного обміну, посилення міжнародної взаємодії та збереження історичної спадщини. Однак насправді частина цих структур виконує значно масштабніші завдання, пов’язані з поширенням вигідних Кремлю ідей, створенням лояльного оточення за кордоном та впливом на внутрішні процеси інших країн.

З цією метою використовуються як державні, так і приватні інституції, організації, ініціативи. Одними з таких є Росспівробітництво та “Центр народної дипломатії” та їх представництва – “Російські будинки”. Вони подають собі як осередки збереження культури, але фактично перетворилися на інструменти розвідки, дезінформації та руйнування суверенитету інших держав.

Москва вже тривалий час веде боротьбу не тільки військовими методами. Протягом багатьох років у містах Європи, Африки, Азії та обох Америк процвітали культурні центри з триколорами на фасадах. Вони надають безкоштовні курси російської мови, літературні зустрічі, виставки та концерти. Але за виглядом “русской культури” діяла ретельно розроблена система впливу, підпорядкована безпосередньо Кремлю.

Команда 24 Каналу отримала від джерел списки працівників Росспівробітництва та зібрала доказову базу щодо залучення співробітників “Русских домов” до розвідувальних органів Росії. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про кадровий склад органу, специфіку організації міжнародних відносин із використанням “Русских домов”, як один із директорів представництва в ЦАР позбувся руки, а також про дивний “Русский дом” в Малі.

Чайник як камуфляж: як Росія будує розвідувальну структуру під виглядом культури

У системі зовнішньої дії Росії гуманітарний сектор відіграє особливу роль. Саме через освітні проекти, культурні події, мовні класи та так звані громадські ініціативи формується довгострокова присутність у різних державах світу. На перший погляд, така діяльність виглядає як звичайна практика публічної дипломатії, властива багатьом державам. Однак у російському випадку гуманітарна структура часто стає складовою ширшої стратегії політичного тиску. Ключовим органом Росії, що реалізує функції з гуманітарної міжнародної взаємодії за кордоном, є Росспівробітництво.

Емблема Росспівробітництва / Вікіпедія

Іншими словами – це установа, яка просуває інтереси Кремля м’якою силою. Представництва Росспівробітництва називаються “Русские дома” або Російські центри культури та науки. Найчастіше вони розташовані поруч із посольствами або дипломатичними місіями Росії. Загальна кількість офіційних “Русских домов” – 104, 2 з яких у невизнаних квазі-державах Абхазії та Північній Осетії та один у частково визнаній Палестині. У розпорядженні команди 24 Каналу опинилися списки працівників Росспівробітництва. Ми перевірили кількох із них, які працюють на різних посадах і в різних країнах, і виявили закономірність, яку складно пояснити випадковим збігом обставин: майже всі вони проживають за адресами, пов’язаними зі спецслужбами Росії. Далі ми розповімо про деяких з них.

Фото Армена / Російські медіа

Мєлікшахназаров Армен Арменович (02.10.1967) – керівник “Російського дому” у Венесуелі – вказує як свою адресу місто Москва, Ленінградський проспект, будинок 5, корпус 3, квартира 54. Це службовий будинок ФСБ, він розташований за десять метрів є Армен Арменович, видано пропуск у години COVID-19 для проїзду від адреси на Ленінградському проспекті до Варсоноф’євського провулку 5. Саме на цьому перевулку знаходяться будинки 5 Служби ФСБ.

Фото Іллі / Російські соцмережі

Стрєльцов Ілля Дмитрієвич (11.04.1979) – завідувач господарства, представництво Росспівробітництва у Республіці Польща (місто Варшава) – мешкає за адресою місто Москва, вулиця Льотчика Бабушкіна, будинок 39, корпус 3, квартира 78 – будинок для працівників Він розташований приблизно за 100 метрів від Московського прикордонного інституту ФСБ РФ та трохи далі від Академії Служби зовнішньої розвідки РФ.

Фото Олени / Російські соцмережі

Стрєльцова Олена Анатоліївна (08.08.1983, дружина Стрєльцова Іллі) – старший референт з адміністративно-господарських питань, представництво Росспівробітництва у Польщі у місті Варшава. Крім адреси спільного проживання з чоловіком, Олена вказує ще одну: Москва, вулиця Булатниківська, будинок 5, корпус 4, квартира 130. У цьому ж будинку було зареєстровано Фонд підтримки ветеранів Прикордонних військ “Вірність”. Зауважимо, що так само, як зараз прикордонні війська входять до ФСБ, в часи СРСР вони входили до КДБ СРСР.

Скриншот з інформацією щодо реєстрації Фонду “Вірність” / Російські медіа

До того ж, будинок розташований досить близько до в/ч 61608 – 16 Центру ФСБ.

16-й Центр ФСБ

є основною структурою, яка відповідає за перехоплення, розшифрування та обробку електронних повідомлень.

Фото Павла / Російські соцмережі

Новожилов Павло Олексійович (19.06.1977) – головний спеціаліст-експерт, відділ організаційного та правового забезпечення сприяння міжнародному розвитку, проживає за адресою: місто Москва, вулиця Академіка Анохіна, будинок 6, корпус 5, квартира 159. Будинки на цій вулиці надають працівникам ФСБ, а навколо розташовані Академія ФСБ, Академія МЗС та Університет Дружби народів. Кожен із цих навчальних закладів готує розвідників.

Фото Вероніки / Російські соцмережі

Новожилова Вероніка Євгенівна (07.09.1980, дружина Новожилова Павла) – секретар-друкарка, Південно-Африканська Республіка. Крім адреси, за якою вона мешкає разом із чоловіком, Вероніка вказує адресу місця проживання: Москва, вулиця Академіка Волгіна, будинок 19, квартира 132. За цією адресою ситуація ідентична адресі проживання Павла Новожилова, однак додатково на цій самій вулиці зареєстровано військову частину 2599 – Прикордонний науково-дослідний центр Федеральної служби безпеки Російської Федерації.

Фото Заура / Інстаграм

Летіфов Заур Валерійович (14.06.1977) – консультант, відділ країн Азії, Африки та Близького Сходу, проживає за адресою: місто Москва, вулиця Тайнинська, будинок 13, корпус 2, квартира 25, і знову службовий будинок ФСБ – поруч із Московським прикордонним інститутом ФСБ РФ та Академією Служби зовнішньої розвідки.

Фото Айрата / Російські соцмережі

Ахметов Айрат Асхатович (14.03.1978) – колишній консультант у відділі країн Азії, Африки та Близького Сходу, проживає за адресою місто Москва, Ярославське шосе, будинок 118, корпус 3, квартира 327, квартири в цьому будинку надаються працівникам СЗР та ФСБ, а сама споруда збудована близько до Академії СЗР і Московського прикордонного інституту ФСБ РФ. Айрат пересувається на МЕРСЕДЕС-БЕНЦ V220D4MATIC з номерами С464ТУ799.

Фото автомобіля Айрата / Російські джерела

Скоріш за все, автомобіль є службовим, адже в російських базах зазначено інший тип кузова. До того ж, місця пересування цього авто – це дороги поруч з об’єктами Служби зовнішньої розвідки. Відповідно, вірогідні два варіанти ролі Ахметова Айрата: він або водій, але тоді б навряд чи обіймав таку посаду в Росспівробітництві, або пасажир, з особистим водієм, що вказує на вагомість його посади в ієрархії Служби зовнішньої розвідки РФ. Також Айрат, як співробітник, який займається, зокрема, Близьким Сходом, в жодному разі не має упередженого ставлення до будь-якої країни.

Це підтверджують його повідомлення в різних чатах та групах. “لعنة الله على نظام الاحتلال والصهاينة”, що перекладається як “Такі випадки трапляються з представниками будь-яких національностей, мені пристойна на вигляд російсько-єврейська сім’я так загадила квартиру, що сума оренди за 2 роки не покрила вартість ремонту, який я після них робив, і зіпсованою. національний підтекст, коли народ ділиться на “білих” та “чорних” і щодо останніх озвучуються лише негативні конотації.”

“Якщо це сарказм був. Придивіться уважно, у нього на голові єврейська стос. Це представник “богообраного” народу”.

Фото Лілії / Російські соцмережі

Лук’янова Лілія Володимирівна (26.10.1974) – старша референт з а/г питань у Чехії. Вказує як адресу проживання місто Москва, проспект Вернадського, будинок 27, корпус 1, що розташований біля в/ч №68240 – належить Науково-технічній службі ФСБ.

Картина, яка вимальовується з перевірки адрес звичайних співробітників Росспівробітництва, надто систематична, щоб бути ненавмисною. Люди, які офіційно займаються культурними обмінами та гуманітарною співпрацею, мешкають у будинках, що впритул межують з академіями ФСБ та СВР і закритими військовими частинами. Їхні сусіди – кадрові співробітники спецслужб. Їхні маршрути ведуть на Луб’янку. Місця проживання співробітників збігаються з адресами ветеранських фондів спецслужб.

“Русские дома” – це не бібліотеки з самоварами та балалайками. Це розгалужена інфраструктура впливу, яка працює під культурним прикриттям. А люди, що її обслуговують, зважаючи на все, мають набагато більше спільного з розвідкою, ніж з дипломатією.

Як Кремль створює тіньову структуру в Африці, уникаючи дипломатичних скандалів

Коли ми почали аналізувати карту поширення “Російських будинків”, одна деталь одразу здалася незрозумілою. Африка, яку Кремль сьогодні відкрито називає одним із ключових напрямків своєї зовнішньої політики, представлена лише дев’ятьма офіційними осередками. Для регіону, де Росія активно збільшує військову присутність, укладає сировинні угоди та посилює інформаційний тиск, така цифра виглядає щонайменше несподівано.

Пояснення виявилося досить прагматичним. Щоб уникнути гучних дипломатичних інцидентів і не піддавати ризику офіційні представництва в інших частинах світу, Кремль вирішив діяти обережніше. Безпосередньо залучати Росспівробітництво до розширення мережі в Африці не стали. Натомість використали іншу схему.

Росіяни створили окрему структуру з нейтральною та бюрократичною назвою Міжнародна громадська організація Центр з організації наукових і культурних заходів у сфері народної дипломатії, відому як Центр народной дипломатии або ЦНД. Формально це громадська ініціатива. Фактично ж вона працює у взаємодії з Росспівробітництвом. Саме ЦНД підписав угоду про створення партнерських “Русских домов”, і всі вони розташовані виключно на африканському континенті. Таким чином, з’явилася паралельна мережа, яка дозволяє розширювати вплив без прямої прив’язки до державної структури.

Емблема Центру народної дипломатії / Російські медіа

Очолює організацію Дмитро Савельєв. Він входить до складу комісій Державної думи, що займаються розслідуванням фактів втручання іноземних держав у внутрішні справи Росії та контролем витрат на національну оборону та безпеку. Така сфера відповідальності безпосередньо перетинається з діяльністю силового блоку.

Фото Дмитра Савєльєва / Російські медіа

Цей факт виглядає показово. Адже профіль комісій, у яких працює Савєльєв, традиційно пов’язаний із питаннями контррозвідки, оборони та спецслужб. У цьому контексті поява африканської мережі партнерських “Русских домов” через формально незалежну структуру набуває зовсім іншого значення. Йдеться не лише про культурну дипломатію, а про більш складну та багаторівневу систему впливу. Особливої уваги заслуговує регіон Сахелю та ЦАР, який зараз перебуває фактично під керівництвом РФ після низки військових переворотів.

Партнерські “Русские дома” з’явилися в Намібії, Гані, Малі, Нігері, Буркіна Фасо, Мозамбіку, Гвінеї, Чаді та низці інших африканських країн. Формально вони нічим не відрізняються від офіційних представництв. Ті ж самі мовні курси, культурні заходи, освітні програми та гуманітарні ініціативи. По суті, це копія моделі, яку реалізує Росспівробітництво, лише з іншим юридичним фасадом.

Втім, найбільше запитань викликають представництва в Малі та Центральноафриканській Республіці.

Африканське сафарі Кремля: як “Вагнер” та ФСБ ділять “Русскиє дома” в Малі та ЦАР

“Російський дім” у столиці країни Бангі офіційно позиціонується як приватна ініціатива. Проте його директором є Дмитро Ситій, людина, яка відігравала ключову роль у ЦАР при ПВК “Вагнер”.

Фото директора приватного “Русского дома” в Бангі, ЦАР / War&Sanctions

За даними відкритих джерел та санкційних списків, Ситій не просто адміністратор культурного центру. Його діяльність пов’язують із політичними процесами в країні та координацією проектів за участю російських структур. Попри статус “приватного” осередку, цей “Російський дім” залучається до офіційних гуманітарних програм Росспівробітництва. Крім того, з’являлася інформація про його участь у кампаніях із вербування африканських жінок для роботи на підприємствах, пов’язаних зі збиранням безпілотників типу “Shahed”.

Пост з підтвердженням співпраці між “Русским домом” в ЦАР та Алабугою Старт / Телеграм-канал

Показовим є й те, що заходи на території цього “приватного” представництва регулярно відвідують представники всієї правлячої верхівки ЦАР, включно з президентом. Така публічна підтримка не виглядає випадковою, зважаючи на роль ПВК Вагнер у безпековому секторі країни.

Ситий та Президент ЦАР на спільних заходах / Російські медіа

Діяльність Ситого не залишилась без уваги, 16 грудня 2022 року Дмитро отримав анонімну посилку, яка здетонувала та відірвала йому руку. Зараз Ситий має дороговартісний протез та продовжує свою діяльність в ЦАР.

Хоч сам директор “Русского дома” в ЦАР перебуває в санкційних списках ЄС, але його дружина має постійне місце проживання у Франції. За інформацією з Manticore, Ситая Олександра регулярно подорожує до Європи навіть після початку повномасштабного вторгнення.

Перетин кордону дружини Ситого / Manticore

Навіщо було створювати ще один різновид “Російських будинків” залишається лише здогадуватися. Команда 24 Каналу припускає, що це є наслідком боротьби за вплив у країні, і оскільки ця зонавідповідальності була саме за компанією Пригожина, прийняте рішення відображало саме його інтереси, у тому числі у сфері контролю за корисними іскопаними. За інформацією Радіо Свободи, Сітій також є співзасновником Lobaye Invest, згідно з даними Європейського Союзу, однією з основних гірничодобувних компаній у ЦАР. До ліквідації Пригожина, ресурси Центральноафриканської республіки належали саме йому, тепер же справи “Вагнера” перейняли Африканський корпус. Судячи з усього, саме цей підрозділ зараз контролює інфраструктуру з видобутку корисних копалин у ЦАР.

Історія “Русского дома” в Бангі демонструє, як під вивіскою культурної ініціативи може функціонувати структура, тісно пов’язана з військово-політичним впливом Росії на африканському континенті.

Глава Росспівробітництва в одному з інтерв’ю фактично підтвердив, що “Русские дома” у Центральноафриканській Республіці та Малі були відкриті за участю ПВК Вагнер. Ця заява стала показовою, адже вкотре продемонструвала тісне переплетення культурної дипломатії та військово-політичної присутності Росії в Африці.

Якщо історія з ЦАР виглядала дивно, то ситуація в Малі ще більш нетипова.

“Русский дом” у Малі офіційно очолює Аліу Тункара, депутат Національного перехідного парламенту країни. Сам факт призначення місцевого політика на посаду директора виглядає незвично. У більшості інших країн керівниками “Русских домов” традиційно стають громадяни Росії, делеговані через Росспівробітництво або пов’язані з ним структури. У випадку Малі бачимо іншу модель, коли формальне керівництво передано представнику місцевої політичної еліти.

Ще одна деталь, яка привертає увагу, це інформаційна активність установи. “Русский дом” у Малі має одразу три однойменні канали в Telegram. Усі вони відрізняються наповненням, стилістикою та навіть оформленням головної сторінки. Умовно їх можна поділити на Телеграм-канал 1, Телеграм-канал 2 та Телеграм-канал 3.