Як стверджують представники влади, напередодні військового конфлікту з Іраном Нетаньягу використовував дані Моссаду про ймовірний заколот як аргумент, щоб запевнити Трампа у здійсненності плану щодо усунення тамтешнього уряду.
Біньямін Нетаньягу та Дональд Трамп / © Associated Press
Ізраїль та США покладали надії на стрімкий крах теократичної влади в Ірані за допомогою внутрішнього повстання. Однак через три тижні від початку війни з’ясувалося: задум Моссаду спирався на помилкові передбачення.
Про це пише The New York Times.
Ізраїль гадав, що спроможний ініціювати бунт в Ірані
У час, коли США та Ізраїль готувалися до військових дій проти Ірану, голова Моссаду виклав прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньягу свій стратегічний план. Як зазначив керівник відомства Давід Барнеа, вже у перші дні після початку сутичок існувала велика можливість того, що розвідка зможе активізувати іранську опозицію — викликати протести, заворушення та інші прояви опору, що потенційно могли б призвести до повалення іранської влади.
Барнеа також повідомив про свою пропозицію представникам адміністрації президента США Дональда Трампа під час візиту до Вашингтона в середині січня.
Нетаньягу підтримав запропонований підхід. Попри те, що серед американських чиновників і частини ізраїльських розвідників лунали сумніви щодо реалістичності такого розвитку подій, і Нетаньягу, і Трамп проявляли віру в успіх. Вони вважали, що усунення іранського керівництва на старті війни, у поєднанні з подальшими розвідувальними заходами, спрямованими на зміну режиму, може спровокувати масові виступи населення та швидко завершити конфлікт.
«Візьміть під контроль свій уряд: він стане вашим», — звернувся Трамп до іранців у своїй першій промові на початку війни, попередньо закликавши їх переховуватися від бомбардувань.
Головна помилка США та Ізраїлю в підготовці до війни з Іраном
Однак через три тижні після початку війни жодного значного повстання в Ірані не сталося. За оцінками американських і ізраїльських спецслужб, попри те, що іранський теократичний режим і послабшав, він утримує контроль над ситуацією. Разом з тим, страх перед силовими структурами — армією та поліцією — суттєво знизив можливість як внутрішніх протестів, так і спроб вторгнення з боку етнічних збройних формувань з-за кордону.
Припущення про те, що США та Ізраїль зможуть ініціювати масштабний заколот, виявилося головною прогалиною у підготовці до війни, яка згодом охопила весь Близький Схід. Замість внутрішнього розвалу іранська влада, навпаки, зміцнилася та перейшла до ескалації, завдаючи ударів у відповідь по військових об’єктах, містах і кораблях у Перській затоці, а також по життєво важливій нафтовій і газовій інфраструктурі.
Ці висновки базуються на розмовах із більш ніж десятком теперішніх і колишніх урядовців зі США, Ізраїлю та інших країн. Журналісти NYT провели опитування представників із різними точками зору щодо можливості повстання.
Сподівання Моссаду щодо повстання в Ірані не справдилися
Після першого звернення Трампа американські посадовці фактично перестали публічно обговорювати варіант внутрішнього бунту в Ірані, хоча деякі з них і досі не відкидають такий розвиток подій. Нетаньягу, хоч і став обережнішим у своїх заявах, продовжує акцентувати на тому, що повітряна операція США та Ізраїлю має супроводжуватися діями на місцях.
«Революції не роблять тільки з повітря. Необхідний також наземний компонент. Існує багато варіантів для такого компонента, і я не буду їх усі розголошувати», — зазначив він у четвер.
Нетаньягу також наголосив, що «ще зарано казати, чи використає іранський народ створені нами обставини, щоб вийти на вулиці. Я маю надію, що так і буде. Ми працюємо над цим, але врешті-решт це залежить тільки від них».
Водночас у кулуарних дискусіях прем’єр Ізраїлю висловлював розчарування тим, що прогнози Моссаду щодо початку повстання не реалізувалися. На одній із зустрічей із питань безпеки через кілька днів після початку війни він зауважив, що Трамп може в будь-який момент ухвалити рішення про припинення військових дій, тоді як операції розвідки поки не дали жодних результатів.
Яким чином Нетаньягу переконав Трампа в можливості повалення влади в Ірані?
Теперішні та колишні чиновники США та Ізраїлю підкреслюють, що перед війною Нетаньягу використовував оцінки Моссаду про ймовірний заколот як аргумент, щоб запевнити Трампа у здійсненності сценарію повалення іранської влади.
Проте значна частина американського керівництва, а також аналітики військової розвідки Армії оборони Ізраїлю (AMAN), ставилися до цієї ідеї скептично. Американські військові попереджали, що іранці не будуть виходити на протести під час бомбардувань. Розвідка оцінювала вірогідність масового повстання як незначну й сумнівалася, що атака призведе до громадянської війни.
Ексспівробітник Держдепартаменту та Білого дому Нейт Свонсон, який до липня працював у групі переговорів щодо Ірану, заявив, що за роки роботи не бачив жодного «ґрунтовного плану» щодо підтримки бунту в Ірані з боку США.
«Багато протестувальників не йдуть на вулиці, тому що їх просто застрелять. Їх просто знищать. Але є й інше: значна частина людей просто прагне кращого життя і зараз тримається осторонь. Вони не підтримують режим, але не хочуть гинути, виступаючи проти нього. Ці 60 відсотків залишаться вдома», — розповів Свонсон, який зараз працює в Atlantic Council.
Він також зазначив: «Є віддані противники режиму, але вони не мають зброї й не можуть вивести більшість населення на вулиці».
Схоже, до такого ж висновку дійшов і Трамп приблизно через два тижні після початку війни. 12 березня він заявив, що іранські силовики «розстрілюють людей з кулеметів, якщо ті намагаються протестувати».
«Це надзвичайно серйозна перешкода для людей без зброї. Це велика перешкода. Це відбудеться, але, можливо, не відразу», — зауважив американський лідер в ефірі Fox News Radio.
Моссад розглядав можливість вторгнення курдів до Ірану
Хоча більшість деталей планів Моссаду залишається конфіденційною, відомо, що один із варіантів передбачав підтримку вторгнення іранських курдських утворень із території північного Іраку.
Моссад давно співпрацює з курдськими групами. За словами американських чиновників, як ЦРУ, так і ізраїльська розвідка протягом останніх років надавали їм озброєння та іншу підтримгу. Крім того, ЦРУ мало відповідні повноваження і підтримувало іранських курдів ще до початку війни.
У перші дні конфлікту ізраїльська авіація активно обстрілювала об’єкти на північному заході Ірану, зокрема для того, щоб створити умови для можливого просування курдських сил.
4 березня під час брифінгу ізраїльського військового запитали, чи пов’язані ці удари з підготовкою курдського наступу. Підполковник Надав Шошані відповів: «Ми активно діємо на заході Ірану, щоб послабити можливості режиму та відкрити шлях до Тегерана».
Втім, американська сторона згодом втратила інтерес до ідеї використання курдів як проксі-сили, що спричинило напругу у відносинах з Ізраїлем.
7 березня Трамп заявив, що особисто закликав курдських лідерів не вводити війська до Ірану: «Я не хочу, щоб курди входили».
Лідер курдської політичної сили Бафель Талабані зазначив, що таких планів немає, і попередив, що подібний крок міг би навіть об’єднати іранське суспільство перед зовнішньою загрозою.
Туреччина також застерегла США від підтримки будь-яких дій курдських формувань.
Повстання в Ірані, якого не відбулося
За оцінками американської розвідки ще до початку війни, повний розвал іранського уряду здавався малоймовірним. Навіть під час масових протестів у січні, коли загинули тисячі людей, владі вдалося досить швидко придушити виступи.
Аналітики допускали можливість внутрішніх конфліктів серед еліт, однак вважали, що вони не призведуть до виникнення демократичного руху. Найбільш вірогідним сценарієм залишалося збереження контролю з боку жорстких елементів чинного режиму.
Ізраїльські спецслужби тривалий час розглядали варіант організації повстання в Ірані, але до недавнього часу оцінювали його як малореалістичний. Колишній керівник іранського напряму ізраїльської військової розвідки Шахар Койфман вважає, що ці ідеї від початку були приречені на невдачу.
Попередній очільник Моссаду Йоссі Коен також дійшов висновку, що такі спроби не мають перспектив, і суттєво скоротив ресурси, спрямовані на цей напрямок.
«Ми дійшли висновку, що не можемо цього досягти», — констатував він.
Натомість у той час Моссад зосередився на стратегії поступового послаблення Ірану — через санкційний тиск, усунення науковців і диверсії.
Проте останнім часом Барнеа переглянув підхід і знову зробив ставку на сценарій повалення влади в Тегерані.
Попри перші удари та ліквідації на початку війни, очікуваного повстання так і не відбулося. Втім, ізраїльська сторона поки не відмовляється від цієї ідеї.
«Потрібні сили на землі — але це мають бути іранці. І я вважаю, вони з’являться», — сказав посол Ізраїлю в США Єхіель Лейтер.
Чому Іран не капітулює?
Слід зазначити, Іран відхиляє дипломатичні зусилля, незважаючи на великі втрати та атаки США й Ізраїлю, роблячи акцент на економічному тиску через Ормузьку протоку. Тегеран частково обмежив судноплавство (через яке проходить 20% світового пального), сподіваючись обвалити світові ринки швидше, ніж адміністрація Трампа нейтралізує країну військовим шляхом. Хоча Пентагон посилює присутність у регіоні, а Трамп висунув 48-годинний ультиматум із погрозою знищити енергетичну інфраструктуру Ірану, влада в Тегерані не відчуває потреби у переговорах.