На переконання Семиволоса, у Штатів є дві можливості щодо Ірану: використання сили або повалення влади.
США та Іран / © ТСН
Фахівець проаналізував ультиматум Сполучених Штатів стосовно Ірану. Зокрема, подібна риторика виявляє нерозуміння сутності іранського режиму та комплексної регіональної обстановки.
Про це написав знавець та директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Якими можуть бути наслідки ультиматуму США Ірану
Він підкреслює, що застереження ударами по цивільній енергетичній системі є вкрай ризикованими, оскільки можуть бути сприйняті як крок до військових злочинів і спровокувати масштабнішу ескалацію в регіоні.
«Загроза ударами по цивільній енергетичній системі наближається до загрози військовим злочином. Держави Перської затоки сприймають це з побоюванням, оскільки усвідомлюють: відплата Ірану припаде саме на їхні електростанції та опріснювальні споруди», — зауважує він.
Це, зі свого боку, здатне залучити до конфлікту додаткові сторони, зокрема хуситів.
«Іран, скоріш за все, відреагує на ультиматум атакою на інфраструктуру однієї з арабських країн Затоки, щоб продемонструвати готовність „запалити регіон“. Саме тому, країни Затоки, будучи першочерговими цілями, активізують власні спроби щодо деескалації, по суті діючи врозріз зі стратегією США», — роз’яснив експерт.
Семиволос наголошує, що Іран розглядає контроль над Ормузькою протокою як основний стратегічний ресурс. Відповідно, йдеться про типову пастку стримування для США. Справа в тому, що Іран не змінить свою позицію. Натомість президент США Дональд Трамп потрапляє у «безвихідь»: або започаткувати новий етап ескалації, або відступити, остаточно зруйнувавши престиж американського стримування.
«Для Ірану закриття протоки — це головний політичний капітал. Вони не відкриють її добровільно, оскільки саме це дає їм владу в поточний момент», — зазначає аналітик.
Тегеран, на його думку, може використовувати тактику контрольованого обмеження проходу суден, застосовуючи протоку як засіб постійного тиску. Варто зазначити, що іранські танкери продовжують рух до Китаю через альтернативні шляхи, окремі судна отримують вибірковий дозвіл на прохід.
«Це дає Тегерану постійний важіль без формальної капітуляції і без повної ескалації — керований клапан тиску, яким можна торгувати будь-якої миті. Саме тому будь-який ультиматум про „повне відкриття“ заздалегідь програє іранській логіці часткових поступок — і саме це робить стратегічну підготовку США до цього сценарію принципово неадекватною», — стверджує Семиволос.
Як вважає фахівець, у Вашингтона є тільки два варіанти:
-
безпосереднє використання масованої сили
-
повалення режиму в Тегерані.
Семиволос наголошує, що «безкарні» загрози з боку США лише підкреслюють нерозуміння того, що Іран — це не Венесуела. Він готовий до екзистенційної ескалації.
Причому, якщо Вашингтон хоче гарантовано відкрити протоку, йому доведеться контролювати берег. А контроль берега — це вже наземна операція. Трамп намагається придбати «результат» за ціною «ракет», але логіка Ірану змушує його або платити «кров’ю солдатів», або відступати.
«Не позаздриш», — підсумовує Семиволос.
Раніше президент США Дональд Трамп проголосив, що Іран має 48 годин для повного відкриття Ормузької протоки. У разі відмови Штати погрожують ударами по іранській енергетичній інфраструктурі, включно з електростанціями. Трамп наголосив, що першою ціллю може стати найбільша електростанція Ірану. У Вашингтоні заявляють, що блокування протоки становить загрозу глобальній енергетичній безпеці. Рішення Ірану щодо протоки розглядається США як ключовий фактор подальшої ескалації конфлікту.