Чому Росія відчуває такий страх перед тим, що Китай приєднається до мирних перемовин
Автор колонки: Вадим Денисенко
“У переговорах про мир в Україні необхідно забезпечити рівноправну участь усіх сторін”, – проголосив Сі Цзіньпін на зустрічі з Мерцом. Після цього чимало українських експертів “дійшли висновку” і почали писати про ймовірну та значущу роль Китаю у переговорах.
Основні тези
- Сі Цзіньпін акцентував на необхідності забезпечити рівноправну участь усіх сторін у мирних переговорах стосовно України, що викликало дискусії щодо ролі Китаю в даному процесі.
- Китай здатен відіграти важливу роль у переговорах, однак основною проблемою є те, що Пекін не згоден бути на других ролях в грі США.
Автор колонки: Вадим Денисенко
“У переговорах про мир в Україні необхідно забезпечити рівну участь усіх сторін”, – заявив Сі Цзіньпін на зустрічі з Мерцом. Після цього десятки українських експертів “прозріли” і почали писати про можливу і важливу роль Китаю у переговорах.
Далі я повторю низку положень, які озвучую останні 3 роки щодо ймовірної ролі Китаю в переговорах. І повторю лише для того, щоб ми вкотре не спотворювали наше сприйняття. Про це пише Вадим Денисенко.
Читайте також Інформаційна “брудна бомба” Кремля: хто і як розігнав нову ядерну істерію довкола України
Що потрібно усвідомлювати про участь Китаю в переговорах щодо війни в Україні?
1. Розпочати варто з простого: головна війна у світі – це не наша війна. Основна боротьба точиться за те, хто і як матиме прибуток з Європи. Від цього залежатиме, окрім усього іншого, відповідь на питання технологічного верховенства США чи Китаю в найближчі десятиліття. А від цього, в свою чергу, може залежати і те, хто стане державою номер 1.
2. За останній рік європейці продемонстрували суттєвий прогрес в розумінні того, що необхідно переглядати власну роль у глобальній світобудові. І тут бачимо три відмінні підходи:
-
німецький – ЄС, як окремий центр впливу чи навіть третій полюс світу;
-
французький – диверсифікація між США та Китаєм;
-
і нарешті третій – нічого не робити за принципом “не може бути так, щоб нічого не відбувалося”. Цього принципу дотримується значна частина членів ЄС.
3. Щодо нашої війни, то Китаю не потрібна ані перемога, ані поразка Росії. Китаю потрібна ослаблена Росія зі зрозумілим і здатним домовлятися центром, який орієнтується на Пекін. І Китаю потрібна незалежна Україна з виходом до Чорного моря.
4. Україна продовжує бути цікавим для Китаю логістичним хабом на кордоні (в майбутньому в рамках ЄС). Плюс Україна цікава можливими поставками зерна та частково деякими аспектами ВПК.
5. У переговорах щодо війни Китай не буде грати роль другого плану в грі США. Пекін буде або самостійним гравцем або гратиме на рівних правах з США. Це є однією з ключових проблем для нас. Особливо, враховуючи те, що метою цих поки що лише теоретично можливих переговорів для Пекіна буде надзвичайно важливим зберегти Росію в своїй повній технологічній залежності.
Це може бути певною мірою вигідно ЄС, але це точно не влаштовує США. Це надає великий простір росіянам, які активно пропонуватимуть міфічний пакет у 12 трильйонів доларів від Дмитрієва.
6. Якщо Пекін все ж таки включиться в переговори, це будуть переговори про співіснування трикутника США – Китай – ЄС (дивись пункт 1). Нам необхідно вже зараз замислюватися над поки що теоретичними моделями того, як нам змінювати нашу переговорну стратегію. Ймовірна поява Китаю кардинально змінить ситуацію.
7. Тиждень тому, коли стало відомо про ймовірний візит Андрія Сибіги в Пекін, я писав, що в ході цього візиту Китай, з великою ймовірністю, пропонуватиме певні обриси свого бачення мирного врегулювання і своєї участі у відбудові. Але Пекін очікуватиме пропозицій від України.
Наскільки я розумію, в МЗС відсутня якась цілісна картина того, що пропонувати Китаю. Якщо наш міністр вирушить без чітких пропозицій чи хоча б загальних директив з цього питання – це буде навіть гірше, ніж просто відсутність візиту. Наскільки я розумію, у нас ніхто не почав розробку цих документів.
8. Україна змарнувала і втрачає роки в комунікації з Китаєм. Наш рівень відносин не дозволяє спілкуватися навіть з третім колом комунікації керівника КНР. Зараз є шанс частково це виправити. Головне не повторити сценарій минулого візиту делегації МЗС в Китай.
Тоді, нагадаю, після позитивних відгуків про зустрічі в Пекіні, на другий чи третій день після повернення делегації в Київ, Україна голосно розголосила історію про китайського студента-шпигуна. Ми знову повернулися туди, де й були до того.
9. І насамкінець хочу наголосити на одному важливому моменті: найбільше не бажає участі Китаю в переговорах саме Росія (причин багато, але головна – КНР єдина країна, яка може змусити Росію до поступок). Зараз, я впевнений, з’явиться велика інформаційна кампанія росіян з розпалювання і без того високих антикитайських настроїв.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Читають зараз:Удар по готелю у Сумах, зруйнований дитсадок на Одещині: які наслідки нічної атаки 27 лютого
Источник: www.24tv.ua