Удари по об’єктах на території РФ: це реально впливає на хід війни 22.01.2025 15:51 Укрінформ Фронт відчуває результати цих ударів, зокрема, фіксується скорочення використання окупантами броньованої техніки, КАБів та артилерії
Від початку 2025 року Україна, використовуючи різні типи далекобійних дронів та ракет, атакувала вже близько 20 воєнно-економічних об’єктів на території РФ. Зокрема йдеться про збройові та хімічні склади, аеродроми, підприємства з виробництва, ремонту й техобслуговування озброєнь, нафтопереробні комбінати тощо. Експерти наголошують: «Бʼємо чимраз ефективніше й болючіше для ворога». З «найсвіжішого» – в ніч на 21 січня ЗСУ жахнули по авіаційному заводу у Смоленській області, а також по нафтобазі у Воронезькій області.
Проте залишається питання: що конкретно дають ці атаки, коли фронт і тил відчують результати?
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський на це питання частково відповів: «Удари безпілотниками і ракетами по цілях на території Росії безпосередньо впливають на бойові можливості окупантів. Уже кілька місяців норми витрати артилерійських боєприпасів у російській армії зменшилися фактично вдвічі. Це яскравий приклад. Якщо раніше ця цифра сягала до 40 тисяч на добу, то зараз – значно менше». Втім, не боєприпасами єдиними…
Тактика «тисячі порізів»: знадобилося два роки аби диспропорція у спроможностях почала змінюватися
«Коли мене питають про доцільність і ефективність стратегії ударів по військовим та військово-економічним об’єктам в глибині його території, завжди повертаюсь до концепції цієї війни, окресленої генералами Залужним і Забродським ще у вересні 2022 року», – коментує Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики Стратегія ХХІ.
Нагадаємо, що згадана концепція генералів була ексклюзивно опублікована на сторінках Укрінформу (детальніше – за посиланням). Там автори ввели в ужиток термін «центр тяжіння воєнних дій». Вирішальним «центром тяжіння», який визначає перебіг війни, вони визнали «диспропорцію у спроможностях»: допоки ворог може безкарно, без адекватної відповіді, завдавати ударів по цілях на всю глибину території нашої країни, ця війна може тривати роками. Саме цей фактор українські полководці розглядали як основний у цій війні з військової точки зору».
Павло Лакійчук
«Знадобилося два роки аби диспропорція у спроможностях почала змінюватися. Завдяки можливості ЗСУ застосовувати озброєння, отримане від наших західних партнерів, по об’єктах в оперативному тилу ворога, а головне – завдячуючи нашим вітчизняним розробкам, глибина ураження якими сягнула Кольського півострова, Уралу й Каспію. Поодинокі у 2022-2023 роках атаки ворожих стратегічних об’єктів, у 2024 році набрали системного характеру. Тобто удари Сил оборони України не просто мають на меті уразити які-небудь ворожі об’єкти в межах зони досяжності, проглядаються ознаки спланованої стратегічної операції з позбавлення ворога наступальних спроможностей», – розповідає військовий експерт.
Якщо опуститись на оперативно-тактичний рівень, то удари Сил оборони України (СОУ) можна умовно поділити на дві складові – вогневий вплив на ворожі тили, його управління й логістику та пригнічення його воєнно-технічного потенціалу. Про що йдеться? Лакійчук пояснює: «Коли ЗСУ чи інші складові СОУ б’ють по органах управління ворожих угруповань, по стратегічних складах боєприпасів (в тому числі пресловутих «складах ГРАУ» – Головного ракетно-артилерійського управління), по фронтових складах і розподільних станціях пального, – вони створюють «вікно можливостей» для наших оборонців на полі бою: через втрату керованості, через нестачу боєприпасів та паливо-мастильних матеріалів ворог втрачає спроможності до ведення активних бойових дій на певний час після удару. Чим масштабніший об’єкт знищений, тим довше існує «вікно можливостей», адже русні треба віднайти десь заміну знищеним ресурсам, знайти резервні шляхи доставки, відновити систему розподілу тощо».
Інша справа – удари по воєнно-економічних об’єктах: по збройових і хімічних заводах, нафтопереробних комбінатах, інших об’єктах, які забезпечують ворожу машину смерті.
«Руйнація, наприклад, цеху з виробництва твердого ракетного палива хімзаводу, або крекінгової установки нафтопереробного комбінату, яка виробляє авіаційний гас, не має миттєвого результату – десь є склади, де зберігається вже готова продукція і звідки розподіляється, але знищення таких об’єктів б’є по виробництву, це дає значно триваліший ефект. Зрозуміло, що Путін і його банда шукатимуть і заміну знищеним виробництвам, і способи їх відновити. Але це не так просто зробити в умовах міжнародних санкцій», – підкреслив Павло Лакійчук.
За словами експерта, на жаль, немає «кощеєвої голки», зламавши яку ми одразу й назавжди зламаємо хребет путінській машині смерті.
«“Бункер путіна” – це міф, узагальнення. Стратегія «переносу центру тяжіння на територію ворога» полягає в тактиці «тисячі порізів», коли якість проявляється від наполегливого й постійного тиску», – наголосив експерт Центру глобалістики Стратегія ХХІ.
«Чи можна говорити про якесь полегшення на фронті внаслідок наших ударів по РФ? Відповідь: так, звісно, і це стосується не лише фронту»
Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний спротив», продовжив думку: «Україна нині активніше б’є по об'єктах, які є ключовими для забезпечення російської армії. Такі операції мають комплексний вплив на можливості ворога».
По-перше, це серйозно порушує логістичні ланцюжки, які Росія вибудовувала навіть не роками, а десятиліттями.
«Військові ресурси, включно з паливно-мастильними матеріалами, стають важче доступними для підрозділів на фронті. Наприклад, чим ближче нафтобаза до фронту, тим легше забезпечувати війська паливом. Коли ці бази виводяться з ладу, це змушує ворога використовувати інші, менш ефективні логістичні маршрути, що значно уповільнює й ускладнює постачання», – додав експерт.
По-друге, такі удари впливають на економіку РФ в цілому.
«Наприклад, руйнування інфраструктури, що забезпечує експорт нафтопродуктів, позбавляє російський бюджет значних надходжень. Крім того, це створює проблеми для внутрішнього ринку, зокрема дефіцит пального, що б’є по споживачах», – звертає увагу Коваленко.
Але головне, що обмеження постачання змушують ворога знижувати темпи наступальних дій, використовувати менш ефективні способи забезпечення військ. Наприклад, замість механізованих колон російські окупанти нерідко змушені пересуватися пішки.
Олександр Коваленко
У контексті «прийняття рішень» наш співрозмовник згадав про вплив атаки наших БпЛА по Енгельсу – місту базування російської стратегічної авіації.
Коваленко: «15 січня РФ завдала ракетного удару по Україні, яку багато хто поспішив назвати «відповіддю за Енгельс», українські дрони атакували місто днем раніше, 14 січня. Втім, у мене інші думки з цього приводу. Гадаю, росіяни готували черговий масштабний ракетний удар десь на 20-ті числа січня (інавгурацію Трампа або день народження Зеленського), але були змушені прискорити реалізацію атаки, що, зрештою, знизило ефективність атаки. Поміркуйте самі. 13 грудня 2024 року РФ завдає масованого ракетного удару, застосувавши 94 ракети різного типу, з яких 79 – це ракети Х-101/555 (55 одиниць) і 3М14 КРМБ «Калібр» (24 одиниці). Цілком очікувано, після цього удару, на Різдво, 25 грудня 2024 року, РФ застосовує 78 ракети різного типу, з яких 62 – Х-101/555 (50 одиниць) і «Калібр» (12 одиниць). Потім, виникає пауза у застосуванні Х-101/555 та «Калібр» на 20 днів! Лише за цей період ворог мав змогу одним тільки виробництвом надати щонайменше 40 ракет Х-101/555 та 20 «Калібр». І що?.. У ніч на 15 січня 2025 року окупанти запустили по Україні 43 ракети різного типу, з яких 31 – це Х-101/555 (27 одиниць) та «Калібр» (4 одиниці). Тобто росіяни 15 січня «відстрілялися» навіть не на повну потужність від того, що вони могли виробити за ці 20 днів, не кажучи вже про запаси цих ракет на складах».
Це вказує на те, що обстріл мав спонтанний характер, по заздалегідь запланованим цілям, по яких дещо пізніше мала бути застосована куди більша кількість засобів ураження.
«З цього можна зробити висновки, що системні удари Сил оборони України дронами по території Росії, особливо по Енгельсу, змусили РФ не стільки на якийсь «удар у відповідь», скільки прискорити виконання завдань, запланованих на 20-ті числа. Адже хто знає, що і куди прилетить через день, два або три по Росії та які від цих прильотів будуть наслідки», – переконує військовий оглядач.
Але це ще не все.
Завдяки нальотам наших дронів і ракет по складах РФ норми витрати артилерійських боєприпасів у російській армії зменшилися (Головком Сирський теж про це казав – див. вище).
«Коли на території агресора вибухає склад на 30, 50 чи 100 тисяч тонн, то це має серйозний вплив на можливості забезпечення військ боєприпасами, порушуються ланцюги постачання, – стверджує Коваленко. – Але не лише цей фактор зіграв свою роль. На зменшення норми витрат артснарядів також вплинула контрбатарейна боротьба, яку Сили оборони ефективно вели протягом 2024 року. Тобто задум нашого командування щодо ударів углиб РФ та на фронті слід розглядати комплексно. Зараз ми можемо спостерігати цікаву річ: окупанти, маючи артилерію в більшій кількості, ніж ми, не можуть її всю використовувати. Поки горять склади – в окупантів нестача снарядів, поки горять нафтобази – техніка, а в даному разі ми говоримо про самохідні артилерійські установки, менше шастає по лінії боєзіткнення. Більше використовуються недалекобійні буксировані гаубиці, які ще й мають низьку точність, а відтак значно поступаються зразкам, що стоять на озброєнні ЗСУ».
Це стосується також і КАБів, які, за словами експерта, зараз ворог застосовує менше, ніж минулого року. Але й тут є свої нюанси, які пов'язані, по-перше, з тим, що через дозвіл завдавати ударів углиб території РФ західною ракетною зброєю росіяни були змушені відвести свою тактичну авіацію – фронтові бомбардувальники Су-34 – далі від кордону з Україною. По-друге, знову ж таки, успішно спрацював фактор «бавовни» на російських складах із БК, де, зокрема, зберігалися й КАБи.
«Тож коли мене запитують, чи є профіт від ударів по РФ – відповідаю: так! Ба більше, Україна вийшла на відносний паритет за кількістю результативних ударів углиб території Росії та очевидно випередила окупантів за рівнем ефективності ударів. У той час, як російські окупаційні війська запускають дрони-камікадзе Shahed-136 углиб України з метою терору цивільного населення, для ударів по енергетичній інфраструктурі, українські силові структури знищують військові об’єкти РФ, військово-промисловий комплекс та пов'язані з ними підприємства», – резюмував Олександр Коваленко.
Україна ЗСУ Російські військові Війна Дрон Війна з Росією Ракетний удар
Источник: www.ukrinform.ua
