Через місяць окупанти зупиняться: розмова з полковником запасу про бої на Сході

Через місяць окупанти зупиняться: розмова з полковником запасу про бої на Сході Анастасія Норіцина Оксана Харьковська Основні тези

  • ЗСУ вийшли з Вугледара для збереження життів військових, але обвалу фронту не відбудеться. Крім того, російські війська зазнали значних втрат у боях за Вугледар.
  • Українським військовим треба протриматися ще місяць, потім ґрунт розкисне і росіяни не зможуть рухатися.
  • На Запорізькому напрямку ворог готується до штурмів, намагаючись захопити Роботинський плацдарм.
  • Росія планує збільшити військовий бюджет у 2025 році, але має обмежені ресурси для ведення довготривалої війни.

ЗСУ вийшли з Вугледара Донецької області для збереження життя військових, але це не означає, що фронт тепер обвалиться. Ба більше, кожен день і кожна година працюють на нас.

  • 1 Чи може фронт обвалитися після втрати Вугледара
  • 2 Чим для окупантів обернулося взяття Вугледара
  • 3 Які загрози є для Запорізького напрямку
  • 4 “Ми вже пройшли середину війни”
  • 5 Чому росіяни не можуть відбити Курщину
  • 6 Якою зброєю Україна б’є по Росії
  • 7 Чи можуть союзники передати Україні достатньо зброї для перемоги
  • 8 Чого очікувати від “Рамштайну” у жовтні
  • 9 Чому знищення РЛС “Небо-М” є вкрай важливим
  • 10 Як знищити Кримський міст

Полковник ЗСУ в запасі та військовий експерт Петро Черник у розмові з 24 Каналом наголосив, що українським захисникам треба протриматися ще місяць, а тоді ґрунт розкисне й окупанти не зможуть рухатися. Більше про вихід з Вугледара, які загрози на Запорізькому напрямку – читайте далі у матеріалі.

Чи може фронт обвалитися після втрати Вугледара

Українські захисники відійшли з Вугледара. Яка ситуація там нині та чи втрата міста може призвести до обвалу фронту?

Почнемо із найголовнішого: обвалу фронту точно не буде. Подібні ситуації у частині саме такого типу битв ми вже мали. Нагадаю битви за Лисичанськ, Сєвєродонецьк і найголовніше – битву за Бахмут. Тоді теж були розмови, що, мовляв, щойно росіяни його візьмуть, то може бути обвал фронту. Не склалося. Панівні висоти є нашими. Те саме стосувалося й Авдіївки.

Противник тиснув, тисне і буде тиснути. Ми знаємо його стратегічну мету: за будь-яку ціну вийти до адміністративних кордонів Донеччини. Чи вийдуть? На мій погляд, ні, не вийдуть, тому що кожна година, кожен день працює на нас.

Нам треба протриматися ще місяць, потім обов’язково розкисне ґрунт, підуть серйозні опади й російська важка техніка не зможе рухатися. Не тільки техніка, навіть боєць не зможе рухатися. За винятком, якщо будуть дуже потужні морози, але щоб ґрунт промерз на 30 – 40 сантиметрів, необхідно, щоб трималась температура нижче -15 градусів. Дуже сумнівно, що у наш час глобального потепління щось подібне станеться.

Тому нам треба дещо видихнути щодо негативних емоцій, бо знову в нашому інформаційному просторі розганяється неймовірно багато негативу, що, мовляв, після того як ми вийшли з Вугледара, може статися якась катастрофа. Усе буде адекватно. Ми пам’ятаємо одне з головних правил війни: битви можна програти, однак треба виграти війну.

Де розташований Вугледар: дивіться на карті

Я дуже люблю історичні паралелі. Ви це дуже добре знаєте. 1659 рік, сучасна Сумська область, битва під Конотопом. Іван Виговський вщент розбив московитів. Вони навіть боялися, що Москву будуть штурмувати. Однак ту російсько-українську війну не програли.

Чим для окупантів обернулося взяття Вугледара

Бої за Вугледар коштували росіянам колосальних втрат, як зазначають аналітики Інституту вивчення війни. На їхню думку, за останні 2,5 роки, а саме стільки росіяни намагалися атакувати це місто, вони здійснили багато невдалих штурмів і зазнали величезних втрат. Зокрема, стерли вщент 155 бригаду морської піхоти, а також кидали туди свіжі та підготовлені підрозділи. Чи дійсно Вугледар відіграв важливу роль щодо знищення найсильніших підрозділів противника?

Стовідсотково. Однак треба не прив’язуватися виключно до Вугледара. Варто подивитися взагалі на Східний плацдарм ширшим поглядом. Зараз він є найголовнішим і найгарячішим напрямком. Найбільші втрати ворога відбудуться тут за цикл сухої погоди.

За 90 днів літа вони втратили сукупно понад 4,5 тисячі артилерійського озброєння різних калібрів. Це неймовірно багато. Якщо поділити цю цифру на 72, а це є штатна ствольна бригада, то виходить понад 60 бригад.

За цикл сухої погоди противник втратив понад 1,5 тисячі бронетехніки. Нагадаю, що штатний механізований полк – це 102 – 104 машини, а танковий – 94 машини. Не кажучи про велетенську кількість автомобільної техніки, спецтехніки та особливо особового складу.

Тільки за вересень був поставлений другий результат взагалі по всій лінії боєзіткнення – понад 38 тисяч втрат особового складу ворога. Це дуже серйозні показники. Однак наш противник звик воювати величезними “м’ясними хвилями”. Як казав Сталін, а це їхня пряма методичка, “рускіє не можуть програти на полі бою – скільки солдатських життів треба затратити, стільки затратимо”.

Я неодноразово наголошував на пропорціях, які сам мав можливість побачити на лінії боєзіткнення. Коли у межах 12 годин синхронізуються і зводяться усі показники по втратах. І з нашого боку був один убитий, а з їхнього 24. Щоб ми розуміли, який це велетенський порядок.

Які загрози є для Запорізького напрямку

Водночас росіяни готуються до штурмів на Запорізькому напрямку. Їхня мета №1 – Роботинський виступ. Як сказав речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин в ефірі “Радіо Свобода”, Роботинський плацдарм має відкрити двері росіянам для подальшого руху на Оріхів, а далі – в Запоріжжя. Чи є загроза, що ворог там зараз активізується?

Звичайно ж, що є. Відбувається зміна концентрації сил і засобів. Це, до речі, перший закон війни, який так і називається – “концентрація сил і засобів”. Але якщо не можуть реалізувати в одній точці, обов’язково треба перемикатися на інші, адже один із законів оборони – це підготовка контрнаступу. Якщо ми зуміємо якісно все відбити, тоді в нас будуть передумови, щоб рухатися уперед.

Це потрібно аналізувати, оцінювати, зважувати. Проте я дуже сумніваюся, що росіяни зуміють зробити проривні операції на 10 – 15 кілометрів вглиб. Якби могли це зробити, то вони вже давним-давно це здійснили б. Батальйонні тактичні порядки – 3 кілометри по ширині, 5 – по глибині – для них проблема. Саме на такі оперативні нормативи й має працювати полк чи механізована бригада.

На мій погляд, ми зуміємо утримати оборону на Роботинському виступі. Ми розуміємо, що кожен день працює на нас. Я вже наголошував, що за певний час погода буде нашим прямим союзником.

“Ми вже пройшли середину війни”

Росія у 2025 році планує зберегти витрати на війну на історичному максимумі. Порівняно з 2024 роком витрати збільшаться на чверть – з 10,4 трильйона рублів до 13,2 трильйона рублів. Владімір Путін начебто готується до затяжної війни, але водночас є думки, що у Росії насправді немає можливості вести довго війну. У неї вичерпуються ресурси – і людські, і у техніці, яку не встигають виготовляти. Путін справді готується до війни на виснаження чи це такий психологічний тиск?

Те, що вони закладають чи не найбільший бюджет із часів розпаду Радянського Союзу, не означає, що він досяг історичного максимуму. Радянський Союз доходив до того, що витрачав до 15% валового внутрішнього продукту. А ВВП Радянського Союзу на піку його могутності далеко неспівмірний з ВВП сьогоднішньої Росії.

Так, він великий, якщо перекласти на долари – 142 мільярди, і це дуже багато. Це третій бюджет на планеті Земля – після 800 мільярдів в США та 200 мільярдів у Китаю.

На перший погляд, це виглядає дуже страшно. Однак треба ще проаналізувати, а що у нас. А в Україні закладено в бюджет 50 мільярдів доларів на 2025 рік тільки наших грошей і плюс щонайменше 90 – 100 мільярдів доларів допомоги від партнерів. Це багато, а тому не такий той чорт страшний, як його малюють.

Чи має Росія запас міцності? Звичайно. Допоки росіяни можуть продавати на зовнішні ринки насамперед нафту, газ і взагалі матеріальні ресурси й мати валюту, допоки щось робитимуть щодо ракетного озброєння. Однак величезний російський склад насамперед бронетехніки та артилерії уже точно на 50% зменшився. Вони це прекрасно усвідомлюють.

На мій особистий погляд, 2025 рік мав би бути завершальною фазою цього раунду нашого силового протиборства. Вважаю, що середину війни ми вже пройшли. Де ця середина війни, як її деталізувати до конкретної дати, зараз сказати неможливо. Це буде зрозуміло тільки тоді, коли припиниться пряме воєнне боєзіткнення.

Водночас росіяни тверезо усвідомлюють, що наше з ними протиборство має екзистенційний характер, і вони закладають все, що можна закласти у воєнний бюджет. Правда, тут є ще один аспект – якщо попри те, що вони мають валюту, і тримаються на цьому, їм доведеться перекроювати бюджет, а тиск на населення таки наростатиме.

Події із Курським плацдармом показали, що їхнє населення дуже інертне, порівняно з нами – коли вони окупували Херсон українці масово вийшли на майдани та скандували “окупанти – додому”. Однак їхні приховані процеси негативу наростають, і ними може скористатися якась вежа Кремля.

У Росії наростають негативні процеси / Getty Images

Є певний позитивізм у тому процесі, що росте мілітаризація. Тому що саме вона у поєднанні із низькою ціною на нафту й угробила Радянський Союз. Така певна циклічність. Сподіваємось, що це також буде приводом до того, що у Росії все по-справжньому почне погіршуватися у наступному році.

Чому росіяни не можуть відбити Курщину

Росіяни вже другий місяць не можуть витіснити ЗСУ з території Курської області. Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що російські окупанти значно збільшили чисельність свого угруповання тут. Однак вони досі не можуть скористатися цією перевагою, щоб звільнити свою територію. Що їм заважає?

Найголовніше – географія. Ті, хто задумав цю операцію, – люди, які прекрасно усвідомлюють, що таке оперативне мистецтво, тактика ведення бою і класична рекогносцировка – вміння оцінити рельєф.

Ми живемо на суходолі, і бойові дії також відбуваються на суходолі. Курська область – це величезна мережа невеличких річок. І ми навчилися феноменально точно і якісно нищити їхні понтонні переправи. Плюс це велика мережа лісів і лісосмуг. Там не навоюєшся – можна воювати тільки великими рейдовими угрупованнями, тобто швидко рухатися дорогами й завдавати уражень. А як працювати на дорогах, ми навчилися ще на початку цієї війни.

Направду, і на Курському плацдармі теж буде діяти погода. Дотримаємося до сезону дощів – точно пройдемо зиму. Росіянам треба бити рівно один раз – другого шансу вони не матимуть. Ворог стовідсотково наростив великі угруповання. За моїми підрахунками, щонайменше 100 тисяч особового складу.

Однак є нюанс. Забезпечити ті 100 тисяч повноцінно технікою, починаючи від бронетехніки та закінчуючи артилерією, вони не зможуть. Якщо вийдуть на показники у 53 – 60% забезпечення, то це для них буде добре.

Правда, знову ж таки, – піхотні вали. Але тут уже не підеш валами. Тому що це не Вугледар чи Бахмут. Тут треба діяти розосереджено. А в частині ведення розосередженого бою ми їх переважаємо кратно.

Якою зброєю Україна б’є по Росії

Уночі 3 жовтня дрони СБУ та ССО атакували склади з КАБами, стоянки літаків Су-35 і Су-34, а також місця зберігання авіаційного пального на військовому аеродромі Борисоглєбск у Воронезькій області. Чим завдають ці удари? Це наша новітня зброя чи західна?

Ні, я думаю, що це насамперед безпілотні системи. Якби прилетіло щось по-справжньому важке, то масштаб був би набагато більшим.

Усе залежить від бойової частини. Можна розібрати на прикладі “Шахеда”. Там 50 кілограмів вибухівки. Деякі наші безпілотні системи мають дещо вищу бойову частину. Йдеться про 70 кілограмів і навіть про 100 кілограмів. А балістичні ракети ATACMS – це 220+ кілограмів бойової частини. Крилаті ракети Storm Shadow – до 500 кілограмів. І одразу видно за типом пожежі, наскільки великим був “бадабум”.

На цю хвилину видається, що це безпілотники. Росіяни самі розповідали про щонайменше 270 безпілотників. Така кількість є ознакою, що ми знайшли можливість робити стратегічну несиметричну відповідь.

Чи треба нищити бомбардувальники? Так. Є всього два способи: удари по аеродромах та збивання їх у повітрі. На жаль, поки не маємо чим знищувати їх у повітрі. Не бачив, щоб нам передавали найбільш далекобійну ракету до F-16 – AIM-120 AMRAAM.

Ще одна важлива цифра – за минулий рік Росія поставила в стрій всього 6 Су-34, а цього року підтверджено, що ми пошкодили або знищили щонайменше 15 одиниць. Це щонайменше, бо перевірка кожного борта – складна справа.

Отже, маємо випереджувальний рух уперед. Санкції все ж повільно, але діють. Тому Росії стає дедалі важче будувати таку авіацію. Їхня вартість однозначно буде зростати.

У міноборони Британії пишуть, що удари по арсеналах в Торопці та Тихорецьку приведуть до короткострокових перебоїв у постачанні снарядів для окупантів. Наскільки це може вплинути на ситуацію на фронті? І на якій ділянці фронту це могло б статися?

Найменше снарядів окупанти використовують на Курському плацдармі. У мене взагалі є враження, що російське командування готове відступити від завдання вибити нас звідти. Вони можуть перемістити ті самі сили на Вугледарський напрямок і спробувати розвинути ініціативу там. Це дуже обережне припущення. Як все буде – не знаю.

Добре, що склади почали горіти. Торопець – це фантастичний успіх. До 30 тисяч тонн боєприпасів – це неймовірно багато. Якщо це, умовно, лише 122-міліметровий снаряд, то це 10 місяців бою.

Схожих складів у європейській частині Росії розташовано ще щонайменше 40. Також росіяни й досі є найбільшим виробником боєприпасів до артилерії на Землі. Поставили усе на конвеєр. На старті війни вони виробляли 125 тисяч боєприпасів за місяць. Зараз показник зріс до 170 – 180 тисяч, але навряд чи вони вийдуть на вищі цифри.

Чи можуть союзники передати Україні достатньо зброї для перемоги

The Guardian пише, що Володимир Зеленський сподівається силою зброї повернути усі втрачені Україною території. На вашу думку, наскільки це взагалі реально? Раніше президент казав, що деякі території ми можемо і силою дипломатії повернути. Якщо про зброю, то скільки нам її потрібно? І чи зможуть її передати?

А чого ж не зможуть? Зможуть. Це психологічна межа, яку насамперед американцям треба подолати. У них склади переповнені. До прикладу, там лише ракет ATACMS різних модифікацій десь більш ніж 4 тисяч.

А чому ж вони кажуть, що не вистачає цих ракет на складах?

Елементарно просто. Коли нема ухваленого рішення, то що їм залишається робити? Це звичайний психологічний момент. Вони теж люди. Знайдуть тисячу варіантів, щоб пояснити, чому “ні”. Щойно рішення ухвалять, то буде цілком реально засипати ворога тисячами тонн боєприпасів.

Тут дещо вдамся в історичні паралелі та цитування. Унікальний вислів Гельмута фон Мольтке (німецький воєначальник – 24 Канал): “Треба розгромити армію, а території повернути самі”.

На моє глибоке переконання, такого поняття як “дипломатична формула” – не існує. Дипломати лише посередники, вони доводять рішення від центрів сил. Якщо все і переходить у дипломатичну площину, то з позиції сили. Тут важливо, яка сторона має кращу позицію. Сподіваємось, що коли дійде до дипломатичної розмови, то наша позиція буде набагато сильнішою, ніж Росії.

Чого очікувати від “Рамштайну” у жовтні

12 жовтня у Німеччині відбудеться зустріч у форматі “Рамштайн”. Там буде і Джо Байден, і Олаф Шольц, і Еммануель Макрон, і Кір Стармер. У Білому домі повідомили, що Байден та Зеленський у цей час проведуть зустріч в Німеччині. Чи може там Байден ухвалити доленосні рішення щодо України?

А чого ж не може? Все може статися. Люди можуть змінювати думку за лічені години. Усе залежить від того, як складається загальна кон’юнктура. Чи так буде? Я не знаю. Я буду обережний в прогнозах.

Найімовірніше, там станеться синхронізація посилення допомоги. Можливо, розв’яжеться “мішечок” із кількістю ракет. ATACMS у нас вже є, але їх малувато, особливо касетних. Може, нарешті німці прокинуться і дадуть ракету TAURUS. Хоча я б на неї не робив великої ставки. Їх виготовили всього 600 одиниць.

Усе вирішує велике ракетне та бомбове навантаження до F-16. Там колосально хороша номенклатура, починаючи від GBU-10, 12, 31, 38 і так далі. Це – невичерпний перелік вагою від 230 кілограмів – до однієї тони. Якби нам почали тоннами передавати ці бомби, то можна було б говорити про справжні зміни на полі бою.

Чому знищення РЛС “Небо-М” є вкрай важливим

У Генштабі сьогодні повідомили про ураження російської радіолокаційної станції “Небо-М” ракетами ATACMS. Знищення РЛС створить повітряний коридор для ефективного використання крилатих ракет по ворогу. Можливо, вже йде підготовка до отримання нових ракет?

Повністю поділяю цю думку. Йде підготовка саме до такого сценарію. Відбувається перевірка всіх цілей, можливих напрямків і способів, що робити далі.

Чи спрацює цей сумненький ядерний шантаж від Росії? Покаже час. Вони нібито цю доктрину модифікували. І, до прикладу, сьогодні зранку вони вже мали право застосувати ядерну зброю, бо знову якісь уламки безпілотників завдали страшних уражень. І нічого не сталося.

Дуже добре, що таку установку мінуснули. Це – величезні кошти. Будувати нові не зможуть. Їх всього 10 одиниць. Це ще раз підтверджує, наскільки ми якісно навчилися обходити їхню систему протиповітряної оборони.

Як знищити Кримський міст

У Військово-морських силах ЗСУ повідомили, що Росія хоче побудувати захисну споруду біля Керченського мосту. Але через сезон штормів навряд чи вони зроблять це найближчим часом. Чи може це бути опосередкованою ознакою, що Сили оборони готують атаку на Кримський міст? І чи можуть природні явища якось у цьому допомогти?

Природні явища тут нам сильно не допоможуть. Скоріше навпаки – якщо буде шторм, то нашим безпілотним надводним системам буде складно рухатися, або ж вони взагалі не зможуть рухатися в таких умовах. Усе залежить від того, який шторм, яка хвиля тощо.

Моя особиста позиція. Якщо Кримський міст і буде знищений, то він буде знищений великим змішаним ударом балістики, крилатих ракет і безпілотників. Ось тут лежить філософія успіху. Але маю підкреслити, що їх має бути багато. Один залп або навіть кілька залпів мають містити не менше 50 – 70 чи навіть більше одиниць переліченої зброї.

Источник: www.24tv.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю любов'ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *