Був лідером ОУН, виступав проти банків Росії: біографія загиблого бійця Кохановського Мар’ян-Сергій Чупак
Якою була біографія загиблого бійця Кохановського / Колаж 24 Канала
На фронті загинув Микола Кохановський – лідер “Добровольчого руху ОУН”, колишній командир батальйону “ОУН”. Після початку повномасштабної війни – рядовий військовослужбовець.
Справжнє ім’я захисника – Микола Діоба. Понеділок, 10 червня, стало відомо про загибель військового на фронті, а саме поблизу Вовчанська на Харківщині. У цьому матеріалі 24 Канал розповідає біографію бійця.
Ранняя общественная и политическая деятельность
Микола Миколайович Кохановський – відомий боєць та борець за національні ідеали України, народився 25 травня 1971 року у селі Приазовському Запорізької області. Вихований без батька в українській батьківщині, до 32 років він говорив російською, згодом повністю перейшов українською.
За спеціальністю газоелектрозварювальник, Кохановський пройшов шлях від простого працівника на ринку до командира добровольчого батальйону.
Його громадська активність розпочалася у 2003 році, коли переїхавши до Києва, він став відомим як борець за національні інтереси України. Публічне визнання Кохановський отримав під час Помаранчевої революції 2004 року, коли очолював виборчу комісію в Єнакієвому, забезпечивши чесний перебіг голосування та виступаючи проти фальсифікацій.
Його зусилля були спрямовані на боротьбу з політичними реформами, які обмежували президентські повноваження. Він активну участь у суспільно-політичному житті країни.
Зверніть увагу! Кохановський відомий своєю жорсткою позицією щодо радянської спадщини, що вилилося в активну боротьбу з пам’ятниками комуністичному режиму. 2008 року він у Києві розбив пам’ятник одному з організаторів ВЧК та Голодомору Григорію Петровському. Тоді і проти Кохановського відкрили першу кримінальну справу. Революція та початок військового шляху
Під час Майдану Микола Кохановський був учасником боїв на вулиці Грушевського та Інститутській. Власне, 18 та 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності він відстоював ідеали свободи.
Загалом під час революції його було поранено 8 разів. У лютому 2014 року Верховна Рада України проголосувала за ухвалу, відповідно до якої звільнялися 23 політв’язні зі списку громадської організації “Комітет звільнення політв’язнів”, засновником якої був Кохановський.
Слід сказати, що військовий шлях Кохановського розпочався саме під час Революції Гідності, де він заснував та очолював Першу Київську сотню ОУН імені Коновальця.
Пізніше, коли розпочалася російсько-українська війна на Сході, він сформував добровольчий батальйон “ОУН”, який брав участь у багатьох ключових боях, зокрема, обороняв Донецький аеропорт. Крім того, бійці “ОУН” брали участь у штурмі Саур-Могили та тримали оборону села Піски на Донеччині.
Важливо! Микола Кохановський перебував на посаді командира добровольчого батальйону “ОУН” з початку його створення до серпня 2016 року. Залишаючи посаду, він призначив командиром батальйону свого першого заступника з бойової частини друга “Івана”. Агресивні протести та кримінальні справи
- У 2016 році “Добровольчий Рух ОУН” на знак протесту проти московських фінансових структур ініціював регулярні масові акції прямої дії щодо “Сбербанку Росії” та “Альфабанку”. Водночас атакам зазнали штаби та офіси прокремлівських діячів у Києві.
- Також “Добровольче Рух ОУН” у 2018 році здійснило погром будівлі ”Росспівробітництва” у Києві. Тієї ж години активісти на чолі з Кохановським розбили вікна в будинках Ощадбанку та Альфа-банку, що розташовувалися поруч.
- 2020 року Шевченківський районний суд оголосив вирок Миколі Кохановському, визнавши його винним. Чоловіку присудили два роки обмеження волі на один рік. Суд відхилив клопотання російських банків щодо виплати компенсації понад 1 мільйон гривень.
Важливо, що активісти, очолювані Миколою Кохановським, у 2016 році зупиняли так звану мирну ходу Московського патріархату на Київ, називаючи відповідних попів прямою агентурою спецслужб Росії.
Нагороди та боротьба після 24 лютого
За час служби в армії Микола Кохановський отримав такі нагороди:
- Знак народного почета “Орден Единство и Воля” (2014 год);
- Медаль Степана Бандери або 100-річчя провідника ОУН (2015);
- Боевая награда Добровольческого Батальона ОУН (2016 год);
- Медаль УПЦ КП “За жертвенность и любовь к Украине”.
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він служив як рядовий у підрозділі Сил оборони України. Загинув Микола Кохановський 10 червня 2024 року у бою під Вовчанськом, що біля Харківської області.