Россия никогда не утаивала направление своей агрессии
Автор колонки: Юрий Федоренко
Українці чудово розуміють: нинішня зима – одне із найсерйозніших випробувань повномасштабної війни. Про неї в майбутньому напишуть книги, знімуть фільми, складуть пісні. Але зараз – не час для лірики.
Основні тези
- Українці переживають важкі випробування через війну нинішньої зими, які позначаються не тільки на інфраструктурі, а й на повсякденному житті.
- Европа, невзирая на заверения о помощи, продолжает набувати російських ресурсів, ухиляючись від ясного вибору між підтримкою України та економічними вигодами.
Автор колонки: Юрий Федоренко
Українці чудово розуміють: нинішня зима – одне із найсерйозніших випробувань повномасштабної війни. Про неї в майбутньому напишуть книги, знімуть фільми, складуть пісні. Але зараз – не час для лірики.
Сьогодні необхідно вистояти під ударами, які супротивник методично спрямовує не лише інфраструктурою, а й самою концепцією нормального життя. Втім, ця зима – не лише наше випробування. Про це пише Юрій Федоренко.
Кого чекає на те саме, що й українців?
Це стрес-тест для усієї Європи. Саме зараз перевіряється, чи здатний континент мислити категоріями виживання, а чи не фінансової звітності. Чи усвідомлюють це у європейських столицях? Схоже, що розуміють, але дуже по-різному.
Ми спостерігаємо країни, де правлячі кола поводяться так, ніби працюють не на своїх громадян, а на Москву. Ми давно не сподіваємось на значну підтримку від Будапешта. Але ми маємо право чекати більшого від Парижа, Риму, Берліна. Особливо тоді, коли допомогу не просто обіцяно, а урочисто оголошено.
Наведу невеликий приклад: у грудні Франція заявила про готовність передати Україні перші новітні ЗРК SAMP/T NG. Ці системи здатні збивати “Іскандери” та “Кинджали”. У момент, коли Росія намагається перетворити українські міста на зону гуманітарної катастрофи, це пролунало як порятунок. Поки що не з’ясувалося: перший комплекс готовий, але надійшов на озброєння італійської армії.
Чи зрозуміємо ми колись, чому Італії він потрібний більше, ніж Україні – велике питання. На жаль, це не поодинокий випадок.
Европа до сих пор не определилась?
Ми бачимо, що однією рукою ЄС вводить чергові пакети санкцій, а іншою продовжує купувати російський скраплений газ та російські азотні добрива (це такий виріб, більшу частину собівартості якого становить той самий газ).
У той час як Україна робить все можливе та неможливе, щоб захистити себе та Європу, наші партнери роблять все можливе та неможливе, щоб зберегти дивний “баланс інтересів”: з одного боку, допомогти Україні, з іншого – уникнути втрат.
Ми вдячні європейцям за фінансову допомогу, десятки мільярдів євро підтримки. Але ми також бачимо: для багатьох у ЄС війна Росії проти України досі не стала їхньою війною. Це стратегічна помилка. Ще з 2014 року росіяни пишуть на своїй броні: “На Берлін” та “На Варшаву”. Вони ніколи не приховували маршрут.
Стійкість України сьогодні – те, що відсуває справжню війну від європейських міст. Навіть якщо європейський обиватель цього не усвідомлює. Агресія недоімперії – це атака не лише на українську землю, а й на європейську цивілізацію.
Але випробування продовжується і для нас самих. Історія ще не виставила остаточної оцінки ні Європі, ні українському суспільству. Український технологічний прогрес, розвиток ППО, зокрема дронів-перехоплювачів, точиться швидко. Але жодна технологія не працює сама собою. Дрони не літають без операторів. Системи не працюють без людей. А людей нам не вистачає.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Якщо ви профі у своїй справі та хочете, щоб ваша колонка з’явилася на нашому сайті – напишіть нам на пошту [email protected]
Читають зараз: Українські військові вперше на території Росії знищили систему ТОС-1А Сонцеплік