Путін відчуває підтримку через розлад у трансатлантичних зв’язках.

Дональд Трамп. / © Associated Press
Очільник Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп не застосовує свій авторитет для стримування російського деспота Володимира Путіна. Разом з тим, «лідер» переконаний, що Україна близька до відмови від території.
Про це повідомив глава відділу закордонної політики Центру новітніх євразійських стратегій Джон Лоф у коментарі для CNN.
«Висновок Путіна полягає в тому, що Трамп не має наміру чинити справжній вплив на Москву, щоб вона зупинила цю агресію. … Він міг би накласти додаткові санкції або ж забезпечити дотримання вже чинних обмежень», — пояснив Лоф.
За словами експерта, пасивний характер дій Трампа стосовно Російської Федерації стимулює амбіції Кремля щодо територіального приєднання України.
«Путіну, здається, що час на його користь. Якщо він не переконаний, що президент Трамп готовий здійснювати такий тиск, то який сенс домовлятися зараз, якщо він вважає, що може отримати значно більше в майбутньому?» — висловив думку геополітичний аналітик.
Більш того — недавня напруга між США та їхніми союзниками з НАТО дає Путіну надію на російський вплив у всьому альянсі.
«Це дає їм (Росії) сподівання, що українці не матимуть можливості інтегруватися в жодні рамки НАТО. Це дає їм певний позитив щодо того, що вони зможуть знову продемонструвати свою важливість в Європі так, як це було неможливо з часу розпаду Радянського Союзу», — вважає Лоф.
Нагадаємо, радник російського «лідера» Юрій Ушаков після зустрічі з представниками США у Москві повідомив, що перспектив «тривалого врегулювання» щодо України не існує, якщо не будуть вирішені територіальні питання. Також він вкотре нахабно підкреслив, що РФ «орієнтована на політико-дипломатичне вирішення» війни.
Разом з тим, речник президента-диктатора РФ Дмитро Пєсков заявив, що вимогою Кремля для припинення бойових дій є повне виведення Україною Збройних Сил України за межі Донбасу. З його слів, будь-які перемовини про мир повинні відбуватися нібито «тільки після досягнення всіх стратегічних цілей Москви».
